Справа № 587/3339/25
21 січня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Бондаренко О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Представник позивача ТОВ «ФК Айконс» звернувся до суду з позовом та просить стягнути заборгованість за укладеним з ТОВ «Лінеура Україна» кредитним договором № 872896 від 08 липня 2020 року в сумі 10039,50 грн, посилаючись на відступлення права вимоги первісним кредитором за вказаним договором і неналежне виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідно до укладеного кредитного договору відповідачем отримано суму кредиту в розмірі 3 000,00 грн. на строк 29 днів з погодженою умовами договору процентною ставкою 1,90% в день. На підставі договору факторингу № 1-28/04/2021 від 28 квітня 2021 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», та укладеного договору про відступлення права вимоги № 1-28/04/2021 від 28 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та позивачем до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 872896 від 08 липня 2020 року, за яким відповідно до реєстру боржників заборгованість відповідача склала 10039,50 грн., з яких 3000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1909,50 грн заборгованість за комісіями і відсотками; 5130,00 грн прострочена заборгованість за процентами. Тому з метою захисту прав нового кредитора позивач просить задовольнити заявлені вимоги в розмірі 10039,50 грн, судовий збір в сумі 2422, 40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10500,00 грн.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що отримував кредит в розмірі 3000,00 грн, коли працював, то заробітну плату не виплачували, тому звільнився, на цей час не працює, допомагає ЗСУ, займається електрозварюванням «Їжаків», «буржуйок», але безкоштовно, доходу не має, вважає розмір послуг за надання правничої допомоги завищеним.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).
Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, 08 липня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 872896 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, шляхом підписання договору електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови кредитного договору, реквізити сторін та підписи. Відповідно до умов договору та додатку до нього Товариство на умовах строковості, зворотності, платності надало відповідачу кредит у сумі 3000,00 грн. на строк 29 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, якщо клієнт не виконав умови п. 1.4.1 договору для застосування зниженої процентної ставки (а.с. 14-17).
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 3000,00 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Лінеура Україна» про перерахування указаної суми кредиту за допомогою системи iPay.ua на картку № НОМЕР_1 (а.с. 27 зв.б.) та не заперечується відповідачем.
Цей правочин у розумінні положень ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, що не спростовано в судовому засіданні останнім.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
28 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп», як фактором, укладено договір факторингу № 1-28/04/2021, відповідно до умов якого до фактора перейшло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 872896 від 08 липня 2020 року (а.с. 20-23).
28 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп», як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» укладено договір № 1-28/04/2021 відступлення права вимоги, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 872896 від 08 липня 2020 року (а.с. 12-13).
Згідно з Витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №01-28/04/2021 від 28 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» передало, а ТОВ «ФК «АЙКОНС» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 872896 від 08 липня 2020 року на загальну суму боргу 10039,50 грн (а.с. 10).
В силу положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за укладеним договором № 872896 від 08 липня 2020 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 10039,50 гривень, що підтверджується наданою стороною позивача випискою з особистого рахунка, з яких: 3000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 1909,50 грн - заборгованість за комісіями та відсотками, 5130,00 грн - прострочена заборгованість за процентами (а.с. 9 зв.б.).
Розміри кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростував, контррозрахунку боргу не надав, лише зазначив, що не згодний із нарахованими відсотками, але доказів на спростування своїх доводів не надав, як і не надав підтвердження свого матеріального становища. Тому наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором у сукупності з іншими доказами є належним і допустимим доказом.
Окрім того, відповідач, беручи кредит, розраховує на отримання фінансових коштів у користування на певних умовах (строковість, платність, поверненість) для задоволення потреб, маючи намір своєчасно виконувати зобов'язання за рахунок власних доходів або майна. Він розраховує на законність умов договору, прозорі відсотки та можливість погашення без примусових заходів.
Банк діє згідно з підписаним договором, не змінюючи умови в односторонньому порядку.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кошти не повернув, тому наявні підстави для стягнення заборгованості за договором позики №872896 від 08 липня 2020 року.
Таким чином, враховуючи, що відповідач, отримавши кошти у позику, своїх зобов'язань по їх поверненню і сплаті процентів за користування грошима не виконав, суд, установивши всі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, задоволення їх в повному обсязі та стягнення з відповідача боргу у розмірі 10039,50 грн.
Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 10500 грн суд зазначає таке.
Положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн позивачем надано: договір про надання правової допомоги №16/06/2025 від 16 червня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК АЙКОНС» та адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем (а.с.18); Акт про отримання правової допомоги від 01 вересня 2025 року, укладений між адвокатом Пархомчук Сергієм Валерійовичем та ТОВ «ФК АЙКОНС» (а.с.47); платіжну інструкцію № 11996 від 01 жовтня 2025 року (а.с. 50), рахунок № 01.10.2025-24 від 01 жовтня 2025 року на оплату наданих послуг на загальну суму 10500 грн (а.с. 48).
Враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що вказана цивільна справа не є справою значної складності, об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 10500,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом цього позову, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.
Керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, статями 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, б. 12, неж. прим.1008) заборгованість за кредитним договором №872896 від 08 липня 2020 року в розмірі 10039 (десять тисяч тридцять дев'ять) гривень 50 копійок, судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. Г. Вортоломей