Справа № 591/502/26
Провадження № 2-н/591/27/26
про відмову у видачі судового наказу
23 січня 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі судді Зері Ю.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх. №2696 від 22.01.2026) про видачу судового наказу про стягнення з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,
установив:
22 січня 2026 року заявниця звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на її користь заборгованості із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 72671,44 грн.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів статтей 160, 161 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
За змістом статті 160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (статті 116 КЗпП України).
Із змісту заяви вбачається, що заявниця 01.04.2025 була звільнена з АТ «Сумихімпром» за власним бажанням за частиною третьою статті 38 КЗпП України на підставі наказу (розпорядження) № 120 від 01.04.2025. З вказаним наказом заявниця була ознайомлена під особистий підпис 01.04.2025.
Отже заявниця з 01.04.2025 була обізнана про порушення її прав на отримання належних до виплати сум, як звільненому працівнику.
При цьому до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на її користь заборгованості нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 72671,44 грн ОСОБА_1 звернулась лише 22.01.2026, тобто після спливу тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 ЦПК України.
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 КЗпП України, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116 КЗпП України), минуло не більше одного року.
За таких обставин, суд зазначає про наявність підстав для відмови ОСОБА_1 у видачі судового наказу на підставі пункту 5 частини першої статті 165 ЦПК України.
Водночас суд звертає увагу, що заявниця має право звернутись до суду із вказаними вимогами у порядку позовного провадження шляхом звернення з відповідною позовною заявою до суду, обґрунтувавши поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини 2 статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 КЗпП України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у видачі заявниці судового наказу про стягнення з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на її користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
На підставі викладеного та керуючись статтями 165, 166,167 ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити у видачі судового наказу про стягнення з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Роз'яснити заявниці, що відмова у видачі судового наказу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з моменту її складання.
Суддя Ю.О. Зеря