23 січня 2026 року
м. Київ
справа № 488/383/23
провадження № 51-3058 ск 23
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2024 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року,
установила:
ОСОБА_4 звертався з касаційною скаргою на згадані судові рішення, котру Касаційний кримінальний суд Верховного Суду (далі - Суд) 8 грудня 2025 року залишив без руху і надав строк для усунення недоліків.
У межах наданого строку ОСОБА_4 повторно звернувся до суду касаційної інстанції. Проте з тексту нової скарги убачається, що при її поданні вимог ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не додержано.
Беручи до уваги правила п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів уважає, що касаційні скарги (первісну та нову) необхідно повернути авторові на таких підставах.
Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження забезпечується у визначених законом випадках.
Приводом для ревізії судових рішень у касаційному порядку є звернення особи, зміст якого має кореспондуватися з нормативним регулюванням.
У юридичному аспекті касаційна скарга - це документ, який перевіряється і розглядається Судом із урахуванням ч. 2 ст. 433 КПК, тобто насамперед у межах позиції скаржника та її правового обґрунтування. Тому в ст. 427 цього Кодексу законодавець установив конкретні вимоги до змісту скарги, наслідком недодержання яких є її повернення.
За правилами ст. 427 КПК скаржник повинен умотивувати свою позицію, зазначивши, у чому полягає незаконність оспорюваних рішень з огляду на підстави для їх скасування судом касаційної інстанції, визначені в ст. 438 цього Кодексу. Тобто має бути відображено, які істотні порушення норм права допустили, на думку автора скарги, суди попередніх інстанцій, і сформулювати свою вимогу відповідно до повноважень Суду за ст. 436 КПК. Обов'язковість викладення цього також зумовлено принципом юридичної визначеності, корелюється з приписами ч. 1 ст. 433, ч. 3 ст. 442 вказаного Кодексу.
Окресленого не було враховано.
Так, у поданій новій скарзі ОСОБА_4 , не погоджуючись із судовими рішеннями, просить їх скасувати і закрити кримінальне провадження або ж призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції. Однак висування альтернативних й різних за правовою природою вимог суперечить згаданому принципу, а також перешкоджає встановленню конкретної позиції скаржника, звідси, і меж касаційного перегляду, як це передбачено в ст. 433 КПК.
Водночас, попри те, що за касаційною процедурою не проводиться слідство, не досліджуються та не оцінюються з погляду достовірності докази, а перевіряється правильність застосування норм права відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій фактів, засуджений у поданій скарзі не навів обґрунтування незаконності вироку й необхідності його скасування чи зміни на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 84, 91, 94, 370, 374, 412-414 цього Кодексу. Водночас у скарзі містяться вочевидь некоректні висловлювання й неупорядковані з чисельними позначками судження, що йде в розріз із правилами оформлення звернень до Суду.
Крім того, попри те, що вирок переглядався судом апеляційної інстанції, автор касаційної скарги не відобразив доводів, які би свідчили про недодержання положень гл. 31 КПК й постановлення ухвали з істотними порушеннями вимог цього Кодексу. Засуджений також не зазначив, яких аргументів сторони захисту не розглянув апеляційний суд і не дав на них відповідей у своєму рішенні.
Отже, приписів ст. 427 КПК не виконано.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 429 вказаного Кодексу передбачено повернення касаційної скарги, якщо особа не усунула в установлений строк недоліків касаційної скарги, яку було залишено без руху. А тому касаційні скарги (первісну та нову) належить повернути авторові.
Прийняте рішення не перешкоджає повторному зверненню в установленому законом порядку з урахуванням ст. 117 КПК.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2024 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року разом з усіма доданими до них матеріалами повернути особі, яка їх подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3