Справа № 128/166/26
Іменем України
23 січня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б., розглянувши заяву про самовідвід головуючої судді Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про встановлення місця проживання малолітньої дитини», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Агрономічної сільської ради, -
19.01.2026 до Вінницького районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення місця проживання малолітньої дитини, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Агрономічної сільської ради, справа №128/166/26, в якій позивач просить суд встановити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 головуючим суддею обрано суддю Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б. та передана судді судова справа 20.01.2026.
Головуюча в справі №128/166/26 суддя Саєнко О.Б. заявила самовідвід, вказуючи, що в її провадженні з 26.02.2024 перебувала цивільна справа за позовною заявою адвоката Гуменюк Н.В. поданою та підписаною в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про визначення місця проживання дитини», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Агрономічної сільської ради, справа №128/735/24, в якій представник позивача просить суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з його батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
24.07.2025 судді стало відомо з супровідного листа та копії скарги , що позивач ОСОБА_1 22.07.2025 скерував до Вищої ради правосуддя скаргу щодо дисциплінарного проступку вчинений суддею по відправленню правосуддя у вищевказаній цивільній справі, яка на даний час ще не розглянута.
30.12.2025 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Агрономічної сільської ради,-закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Вищевказаною ухвалою, судом установлено, що під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який як на час звернення представника позивача до суду із даним позовом так і на даний час проживає із позивачем- батьком за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, також судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 (мати дитини) не заперечувала, як на час звернення представника позивача до суду із даним позовом, так і на даний час не заперечує щодо проживання сина разом із батьком ОСОБА_1 , а також не перешкоджала та не перешкоджає проживанню сина разом із батьком ОСОБА_1 , що підтверджено було позивачем своїми поясненнями в судовому засіданні 23.12.2025.
22.01.2026 на електронну адресу суду надійшла ухвала Вінницького апеляційного суду від 20.01.2026 про витребування з Вінницького районного суду Вінницької області справи №128/735/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Агрономічної сільської ради, для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30.12.2025.
Частиною другою ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
Статтями 36, 37 ЦПК передбачено чіткий та виключний перелік підстав з яких може бути заявлено самовідвід, відвід судді.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначаються завдання суду. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини .
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Таким чином, на основі зазначеного вище можна зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспекти.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу під час об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Суб'єктивними обставинами, за наявності яких можна зробити висновок про невідповідність суду вимогам неупередженості, є, наприклад, висловлювання голови суду по суті правової проблеми у засобах масової інформації до свого головування у судовому органі, покликаному вирішити справу («Сандер проти Сполученого Королівства»); нереагування судді на расистські висловлювання присяжних («Ремлі проти Франції») тощо. Так, у рішенні у справі «Бушемі проти Італії» було визнано порушення суб'єктивного критерію неупередженості суддів, адже голова суду, в якому мала розглядатися справа, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі. З огляду на це ЄСПЛ наголосив, що судді при виконанні ними службових обов'язків мають бути стриманими, щоб гарантувати репутацію безстороннього судочинства.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
При вирішенні, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.
Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Підставою заявлення суддею Саєнко О.Б. самовідводу, згідно із заявою судді є намір уникнення сумнівів у учасників цивільної справи (позивача та відповідача, а також третьої особи) в неупередженості судді та недопущення сумнівів у об'єктивності майбутнього судового рішення у даній справі.
Враховуючи викладене, обставини, зазначені в заяві про самовідвід судді Саєнко О.Б., які свідчать про неможливість розгляду позовної заяви в такому складі суду; мотиви заявлення самовідводу, які мають об'єктивне підґрунтя та відповідають положенням ст.36 ЦПК України, ст.15 Кодексу суддівської етики.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Таким чином, для забезпечення права позивача та відповідача на доступ до правосуддя, розгляд справи поза будь - яким сумнівом як для них, так і для стороннього спостерігача щодо об'єктивності та неупередженості складу суду; з метою недопущення сумнівів у об'єктивності майбутнього судового рішення у даній справі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вказаної заяви про самовідвід.
За таких обставин суд вважає за необхідне передати матеріали справи до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для визначення іншого судді, у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ст.33, 36,40 ЦПК України, суддя, -
Заяву судді Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко Олени Борисівни про самовідвід - задовольнити.
Відвести головуючого суддю Саєнко Олену Борисівну по справі №128/166/26 (провадження №2/128/93/26) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення місця проживання малолітньої дитини, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Агрономічної сільської ради.
Справу №128/166/26 (провадження №2/128/93/26) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення місця проживання малолітньої дитини, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Агрономічної сільської ради, - передати канцелярії суду, для визначення іншого судді Вінницького районного суду Вінницької області у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Олена САЄНКО