20 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 909/679/24 (20/175)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу
Комунального підприємства "Калуська енергетична Компанія"
Калуської міської ради
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області
від 14.07.2025
у складі судді: Максимів Т.В.,
та постанову Західного апеляційного господарського суду
від 21.10.2025
у складі колегії суддів: Панова І.Ю. - головуюча, Кравчук Н.М., Зварич О.В.,
у справі за позовом
Державного підприємства "Калуська теплоцентраль"
до Комунального підприємства "Водотеплосервіс"
про стягнення заборгованості на суму 1 498 478,00 грн,-
Короткий зміст вимог
1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2011 у справі № 20/175 стягнуто з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" (далі - КП "Водотеплосервіс") на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в особі Виробничої філії Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" 10 897 560,40 грн. - заборгованості, 25 500,00 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. На виконання зазначеного рішення видано наказ № 286 від 18.02.2011.
3. Наказ Господарського суду Івано-Франківської області № 286 від 18.02.2011 перебуває на примусовому виконанні у Калуському відділі державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (АСВП № НОМЕР_1).
4. 28.03.2017 суд замінив стягувача - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в особі Виробничої філії Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль", у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду Івано-Франківської області № 286 від 18.02.2011 його правонаступником - ДП "Калуська теплоелектроцентраль-Нова".
5. 28.05.2025 Господарський суд Івано-Франківської області замінив стягувача у виконавчому провадженні у справі № 20/175 - ДП "Калуська теплоелектроцентраль-Нова" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Костанза" (далі - ТОВ "Костанза").
6. 06.06.2025 від ТОВ "Костанза" надійшла заява вх. № 5043/25 про заміну боржника у виконавчому провадженні у справі № 20/175 - КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради на КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради.
7. Заява мотивована тим, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2024 у справі № 909/786/23, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та постановою Верховного Суду від 26.02.2025, здійснено заміну боржника КП "Водотеплосервіс" на КП "Калуська енергетична компанія".
Короткий зміст ухвали місцевого суду
8. Ухвалою від 14.07.2025 Господарський суд Івано-Франківської області частково задовольнив заяву ТОВ "Костанза" про заміну сторони виконавчого провадження вх. № 5043/25 від 04.06.2025;
замінив боржника - КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (код ЄДРПОУ 32364207) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 286 від 18.02.2011 в частині стягнення 10 897 560, 40 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію на його правонаступника - КП "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради (код ЄДРПОУ 36894559);
відмовив у задоволенні заяви про заміну боржника - КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (код ЄДРПОУ 32364207) на його правонаступника - КП "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №286 від 18.02.2011 в частині стягнення 25500,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
9. Місцевий господарський суд встановив, що 26.02.2025 Верховний Суд у справі № 909/786/23 ухвалив залишити без змін ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 909/786/23 про заміну сторони боржника - КП "Водотеплосервіс" у виконавчому провадженні його правонаступником - КП "Калуська енергетична компанія". Суд першої інстанції дійшов висновку про поширення частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на спірні правовідносини у цій справі в частині здійснення процесуального правонаступництва боржника у виконавчому провадженні.
10. Обставини, встановлені в рішеннях суду у справі № 909/786/23, що набрали законної сили, не потребують доказування при розгляді цієї справи, оскільки стосуються боржника КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, якого стягувач просить замінити у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №286 від 18.02.2011 у справі, що розглядається.
11. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2011 у цій справі суд задовольнив позов та стягнув з КП "Водотеплосервіс" на користь ДП "Калуська теплоелектроцентраль" заборгованість, яка виникла з договору купівлі-продажу теплової енергії №44/6-80 від 24.12.2010 в розмірі 10897560,40 грн. за отриману теплову енергію.
12. Суд першої інстанції звернув увагу сторін на те, що КП "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради, приймаючи відповідно до рішення Калуської міської ради від 29.07.2021 № 653 майно КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, фактично почало здійснювати господарську діяльність замість останнього, а тому мало бути обізнане про його діяльність та фінансовий стан, а також про можливість виконання його боргових зобов'язань, оскільки з моменту передачі такого майна КП "Водотеплосервіс" позбавлене такої можливості.
13. Калуська міська рада як засновник обох підприємств та власник переданого майна приймаючи рішення про передачу майна завуальовано вжила певних зусиль, які фактично роблять неможливим виконання КП "Водотеплосервіс" своїх зобов'язань щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили, що суперечить вимогам законодавства та є неприпустимим.
14. Також місцевий господарський суд зазначив, що постанова Верховного Суду від 26.02.2025 №909/786/23, на яку посилається заявник, не є релевантною до обставин цієї справи в цій частині поданої заяви, оскільки питання про заміну боржника правонаступником у справі № 909/786/23 досліджувалося в контексті наявності підстав для заміни боржника на підставі судового рішення щодо боргових зобов'язань відповідача (КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради) з оплати спожитого енергоносія, тобто зобов'язань, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання", а саме наявності основного боргу за рішенням.
15. Окремо питання щодо стягнення судового збору не досліджувалося. Водночас, сплата суми державного мита та інформаційно- технічних послуг, визначених рішенням суду у справі №20/175 не є зобов'язанням у розумінні положень статті 509 ЦК України, тому правові підстави для заміни боржника у виконавчому провадженні відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
16. Постановою від 21.10.2025 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу КП "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради від 15.07.2025 (вх. №01-05/2211/25 від 16.07.2025) залишив без задоволення;
ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2025 у справі №909/679/24 (20/175) в частині заміни боржника - КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 286 від 18.02.2011 в частині стягнення 10 897 560,40 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію на його правонаступника - КП "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради - залишив без змін.
17. Апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для здійснення заміни боржника - КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради у виконавчому провадженні на його правонаступника - КП "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради в частині стягнення 10 897 560,40 грн. - заборгованості за спожиту теплову енергію, в зв'язку з чим ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2025 у справі № 909/679/24 (20/175) в частині заміни боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу № 286 від 18.02.2011 в частині стягнення 10 897 560,40 грн. - заборгованості за спожиту теплову енергію на його правонаступника - КП "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради належить залишити без змін.
19. КП "Калуська енергетична Компанія" Калуської міської ради 20.11.2025 звернулось з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 у справі № 909/679/24(20/175).
20. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 909/679/24(20/175) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025.
11. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 909/679/24 (20/175) за касаційною скаргою КП "Калуська енергетична Компанія" Калуської міської ради на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025;
ухвалено здійснити перегляд на ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 у справі № 909/679/24(20/175) в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;
надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08.01.2026;
витребувано з Господарського суду Івано-Франківської області та Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 909/679/24 (20/175).
22. Матеріали справи надійшли 24.12.2025 на запит (1 том) із супровідним листом від 16.12.2025 № 909/679/24 (20/175/20554/25).
23. Від представника ТОВ "Костанза" - адвоката Грушка О.О. надійшов відзив на касаційну скаргу КП "Калуська енергетична Компанія" Калуської міської ради, в якому адвокат просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
24. Відзив обґрунтовано тим, що доводи скаржника зводяться виключно до наведення власних міркувань та оціночних суджень, без підтвердження належними доказами та фактами.
25. Суддя Погребняк В. Я. перебував у відпустці з 29.12.2025 до 09.01.2026 (наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2025 № 4975/0/6-25); суддя Васьковський О. В. перебував у відпустці з 30.12.2025 до 05.01.2026 та з 06.01.2026 до 09.01.2026 (наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2025 № 6333/0/5-25); суддя Огороднік К. М. перебував у відпустці з 23.12.2025 до 05.01.2026 та з 06.01.2026 до 09.01.2026 (наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2025 № 4897/0/6-25).
26. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 28.10.2024 № 740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29.10.2024 № 4024-IX), та з огляду на обставини, зазначені у пунктах 22, 25 цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 909/679/24 (20/175) у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи скаржника
(КП "Калуська енергетична Компанія" Калуської міської ради)
27. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник доводив, що у разі здійснення правонаступництва на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" з попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового, кінцевими власниками яких є різні особи, на нового користувача та особу, яка здійснює, управління таким суб'єктом, буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи. Зазначене узгоджується з правового позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.10.2020 по справі №3/385.
28. Передача єдиного майнового комплексу теплопостачальної чи теплогенеруючої організації не тягне за собою універсального правонаступництва, а розширене тлумачення зазначеної норми суперечить принципу правової визначеності.
29. Відтак, передача майна не створює для КП "Калуська енергетична Компанія" обов'язку відповідати за боргові зобов'язання КП "Водотеплосервіс" за договорами купівлі-продажу теплової енергії, оскільки такі зобов'язання не підпадають під сферу дії частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
30. Відповідно до вимог частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
32. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
33. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
34. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання щодо незгоди скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, якими замінено сторону боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 286 від 18.02.2011 в частині стягнення 10 897 560,40 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію на його правонаступника - КП "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради.
35. Здійснюючи перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень та оцінюючи доводи касаційної скарги та відзиву, колегія суддів Верховного Суду зауважує таке.
36. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
37. За змістом статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
38. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
39. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.
40. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
41. Згідно з положеннями частин першої, другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Зокрема, боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
42. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина п'ята статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").
43. Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь- якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. Як уже зазначалося спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, є правовідносинами, що виникли з приводу приватизації державного майна, а тому вони регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", норми якого є спеціальними відносно інших норм права.
44. Відповідно до частин першої, другої статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
45. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
46. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 334 ГПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
47. Для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).
48. Водночас, статтею 22 Закону України "Про теплопостачання", який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, умови зміни права власності та особливості правонаступництва зобов'язань у сфері теплопостачання, унормовано, що:
- якщо при централізованому теплопостачанні технологічні витрати теплової енергії або витрати палива теплогенеруючих, теплотранспортних, теплопостачальних організацій перевищують нормативний рівень, то це може стати підставою для розірвання існуючих договірних відносин з ними;
- зміна форми власності або перехід права власності на відповідні об'єкти з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, яка здійснюється в порядку, передбаченому законами України, не повинна призводити до погіршення умов та якості теплопостачання споживачам;
- у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним);
- договори про постачання та транспортування енергоносіїв укладаються з правонаступниками реорганізованої теплопостачальної та/або теплогенеруючої організації виключно за умови погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання за попередній період;
- учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв.
49. Аналіз частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання", зокрема використання конструкції "стає правонаступником", свідчить про те, що законом передбачено у разі настання передбачених зазначеною нормою обставин безпосереднє набуття суб'єктом господарювання, якому надано в користування тощо цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, правового статусу правонаступника за відповідними борговими зобов'язаннями попереднього користувача (володільця) такого майна.
50. Водночас, за змістом зазначеної норми перехід відповідних зобов'язань не обумовлений необхідністю вчинення учасниками певних додаткових дій (укладення договорів відступлення, надання згоди, визнання боргових зобов'язань новим користувачем (володільцем) відповідного майна та / або кредитором тощо).
51. Верховний Суд враховує, що за змістом Пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення зміни до статті 22 Закону України "Про теплопостачання" щодо передачі майна, що використовується для вироблення теплової енергії (об'єктів теплопостачання)" необхідність внесення відповідних змін до Закону зумовлена наявною практикою передачі об'єктів теплопостачання, у тому числі на підставі рішень органів місцевого самоврядування, від одного суб'єкта господарювання до іншого без визначення правонаступника боргів.
54. Метою внесення відповідних змін (зокрема, доповнення статті 22 Закону України "Про теплопостачання" частиною третьою) є встановлення того, що в разі припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з постачанням споживачам теплової енергії, передачі теплогенеруючого обладнання на підставі договору оренди, концесії, лізингу, управління тощо орган, який прийняв відповідне рішення, в обов'язковому порядку вирішує питання щодо погашення заборгованості такого суб'єкта перед енерго- та газопостачальниками.
53. Відтак, сингулярне правонаступництво у відповідному правовідношенні відбувається безпосередньо на підставі акта цивільного законодавства (частина третя стаття 22 Закону України "Про теплопостачання"), як це передбачено частиною третьою статті 11 ЦК України.
54. Передбачена частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання" норма є імперативною, тобто передбачає правонаступництво нового користувача цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно, в обов'язковому порядку безпосередньо на підставі норми закону, незалежно від згоди суб'єкта господарювання, який набув цілісний майновий комплекс. Водночас, зазначена правова норма передбачає правонаступництво за усіма борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання та не обмежує боргові зобов'язання за енергоносіями лише боргами, пов'язаними із здійсненням господарської діяльності з виробництва теплової енергії (див. постанову Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 640/7864/21).
55. У постанові від 26.02.2025 у справі № 909/786/23, висновки якої було враховано судами попередніх інстанцій у цій справі, Верховний Суд також зазначив, що зазначена норма права передбачає особливий вид правонаступництва за борговими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб'єктом господарювання, який одержав таке майно в користування. Однією з умов цього виду правонаступництва є надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії.
56. Вагомим є визначення конкретних видів зобов'язань суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, якими є саме зобов'язання з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання. З огляду на таке, Верховний Суд у зазначеній справі дійшов висновку про те, що вилучення міською радою об'єкта централізованого теплопостачання в одного комунального підприємства та передача цього майна іншому комунальному підприємству тягне за собою правонаступництво нового балансоутримувача за зобов'язаннями попереднього балансоутримувача цього майна, і таке правонаступництво визначається в силу вимог спеціального закону (без зазначення про необхідність вчинення зазначеними суб'єктами господарювання певних правочинів тощо).
57. Отже, за своєї природою частина третя статті 22 Закону України "Про теплопостачання" є спеціальною нормою щодо загальних положень Цивільного кодексу України про переведення боргу (статей 513, 520, 521). Загальний механізм переведення боргу, що передбачає укладення договору між первісним і новим боржником, одержання згоди кредитора та дотримання форми правочину, розрахований на широкий спектр договірних зобов'язань і не враховує особливостей публічно значущих сфер, зокрема теплопостачання. Натомість, вказана норма Закону спрямована на врегулювання ситуацій, коли внаслідок зміни суб'єкта, який експлуатує цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, виникає розрив між тим, хто фактично продовжує діяльність у сфері теплопостачання, і тим, на кого покладено борги за енергоносії.
58. Метою при прийнятті зазначеної норми Закону було недопущення моделі, за якої суб'єкт господарювання, використовуючи цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, отримує всі економічні вигоди від такої діяльності (доходи від споживачів, контроль над інфраструктурою тощо), але позбавлений обов'язку нести тягар боргів за енергоносії, спожиті для забезпечення цієї діяльності, тоді як попередній користувач відповідного об'єкту залишається боржником, нерідко без активів і реальної можливості виконання зазначених зобов'язань. Спеціальний імперативний механізм правонаступництва за борговими зобов'язаннями у сфері теплопостачання покликаний забезпечити безперервність надання життєво важливих послуг споживачам та, водночас, належний захист прав постачальників енергоносіїв.
59. Інше тлумачення зазначеної норми Закону призведе по суті до нівелювання закріплених у ній вимог, адже перехід боргових зобов'язань за спожиті енергоносії до нового користувача (володільця) цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії залежав би виключно від волевиявлення усіх учасників відповідного правовідношення, вираженого в передбаченій статтею 513 ЦК України формі.
60. Тобто, за відсутності волевиявлення орган, що прийняв рішення про передачу теплогенеруючого обладнання, та новий користувач (володілець) мали би можливість ухилитися від переходу боргових зобов'язань за спожиті енергоносії разом з відповідним цілісним майновим комплексом. З огляду на таке, мета частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не була б досягнута, не було б вирішено проблемне питання, яке викликало необхідність доповнення Закону зазначеною нормою. Оскільки, в разі наявності волевиявлення сторін, вираженого у відповідній формі, зміна боржника у зобов'язанні здійснюється відповідно до положень статей 513, 520, 521 ЦК України та не потребує наявності спеціальної норми закону.
61. Відтак, частина третя статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачає спеціальний (особливий) порядок сингулярного правонаступництва (без вчинення окремого правочину з переведення боргу) в тих матеріальних правовідношеннях, що підпадають під регулювання зазначеної норми, в силу якого відповідне правонаступництво відбувається безпосередньо на підставі зазначеної норми закону, незалежно від згоди суб'єкта господарювання, який набув цілісний майновий комплекс тощо.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 13.11.2025 у справі № 909/252/16 (909/385/23), від 17.12.2025 у справі 920/1471/24(920/1321/20) та інших, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї у цій справі.
Щодо доводів касаційної скарги
62. У справі, що розглядається, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 26.02.2025 Верховний Суд у справі № 909/786/23 ухвалив залишити без змін ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 909/786/23 про заміну сторони (боржника КП "Водотеплосервіс") у виконавчому провадженні його правонаступником КП "Калуська енергетична компанія". Предметом судового розгляду у зазначеній справі є спір щодо розміру та стягнення заборгованості за спожитий газ.
63. За змістом судових рішень у справі № 909/786/23 вбачається, що розглядаючи у зазначеній справі заяву Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради на КП "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради, Верховний Суд дійшов висновку про поширення частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на спірні правовідносини у цій справі в частині здійснення процесуального правонаступництва боржника у виконавчому провадженні.
64. З огляду на зазначене, предмет та суб'єктний склад у справі № 909/786/23, Верховний Суд вважає правильним, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.02.2025, є релевантними до правовідносин, які виникли щодо боргових зобов'язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним). Водночас? розгляд аналогічних заяв, перелічених у касаційній скарзі справах у межах справи про банкрутство №909/679/24, не є підставою для застосування частини четвертої статті 75 ГПК України, оскільки за своєю суттю зазначені у них обставини не є преюдиційними в розумінні зазначеної норми.
66. Разом з тим, колегія суддів враховує доводи скаржника та звертає увагу, що за змістом рішення від 03.02.2011 у справі № 20/175 вбачається, що позивач просив суд стягнути з КП "Водотеплосервіс" 10 981 443,63 грн/ боргу за спожиту теплову енергію.
67. Аналіз змісту статті 1 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин за Договором купівлі-продажу теплової енергії) свідчить про те, що Закон не ототожнює поняття "теплова енергія" та "енергоносії", а саме:
- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- енергоносії - органічне паливо, електроенергія, нетрадиційні та поновлювані види енергії, вторинні енергетичні ресурси.
68. За змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій не врахували відмінність тлумачення зазначених понять у Законі України "Про теплопостачання", а також не встановили, що постачання теплової енергії в цьому випадку є частиною послуг з транспортування і постачання енергоносіїв.
69. Водночас, у постанові від 17.12.2025 у справі № 920/1471/24 (920/1321/20) (яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до вимог частини четвертої статті 300 ГПК України) виснував, що частина третя статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачає спеціальний (особливий) порядок сингулярного правонаступництва (без вчинення окремого правочину з переведення боргу) в тих матеріальних правовідношеннях, що підпадають під регулювання вказаної норми, в силу якого відповідне правонаступництво відбувається безпосередньо на підставі зазначеної норми закону, незалежно від згоди суб'єкта господарювання, який набув цілісний майновий комплекс тощо. Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 640/7864/21, від 26.02.2025 у справі №909/786/23.
70. Так, у постанові від 26.02.2025 у справі № 909/786/23 (на яку послалися господарські суди в оскаржуваних судових рішеннях) Верховний Суд зазначив, що вказана норма права передбачає особливий вид правонаступництва за борговими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб'єктом господарювання, який одержав таке майно в користування. Однією з умов цього виду правонаступництва є надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії. При цьому вагомим є визначення конкретних видів зобов'язань суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, якими є саме зобов'язання з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
71. З огляду на таке Верховний Суд у зазначеній справі дійшов висновку про те, що вилучення міською радою об'єкта централізованого теплопостачання в одного комунального підприємства та передача цього майна іншому комунальному підприємству тягне за собою правонаступництво нового балансоутримувача за зобов'язаннями попереднього балансоутримувача цього майна, і таке правонаступництво визначається в силу вимог спеціального закону (без зазначення про необхідність вчинення зазначеними суб'єктами господарювання певних правочинів тощо).
72. Водночас, щодо мотивів задоволення господарськими судами заяви в цій справі Верховний Суд наголошує, що згідно з усталеною правовою позицією (зокрема викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17) преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
73. Всупереч наведеному господарські суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях помилково надали преюдиціального значення не лише фактичним обставинам, встановленим судовими рішеннями у справі №909/786/23 (щодо передачі комунального майна КП "Калуська енергетична компанія" згідно з рішенням Калуської міської ради №653 від 29.07.2021 та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно КП "Водотеплосервіс" і КП "Калуська енергетична компанія"), а також і висновкам господарських судів щодо правової оцінки таких обставин у контексті поширення дії частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на спірні в зазначеній справі правовідносини в частині здійснення процесуального правонаступництва боржника у виконавчому провадженні.
74. Такі висновки господарських судів щодо наявності підстав для застосування положень вказаної норми саме до спірних у справі №909/786/23 правовідносин, хоча й стосуються КП "Водотеплосервіс" і КП "Калуська енергетична компанія", проте не є достатньою підставою для аналогічного висновку про застосування їх до правовідносин, щодо яких вирішено спір у цій справі, а отже, й для задоволення Заяви.
75. Для застосування частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" підставою для задоволення Заяви в цій справі має бути одночасне встановлення, зокрема, обставин:
- щодо надання в користування КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради певного цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії, яким користувалося саме КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради;
- надання належної правової оцінки спірному боргу в контексті того, чи виник він внаслідок невиконання зобов'язань саме з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
76. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається встановлення (з урахуванням положень частини четвертої статті 75 ГПК України) обставин лише щодо вилучення Калуською міською радою як засновником з господарського відання КП "Водотеплосервіс" із переданням у господарське відання КП "Калуська енергетична компанія", засновником якого також є Калуська міська рада, такого майна: теплових мереж, будівлі теплового розподільчого пункту, обладнання теплового розподільчого пункту. Водночас основним видом діяльності зазначених комунальних підприємств є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
77. Разом з тим, господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи є перелічене майно цілісним майновим комплексом (індивідуально визначеним майном) саме з вироблення теплової енергії, тобто таким, що використовується для перетворення енергетичних ресурсів будь-якого походження на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підстави договору (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання") та/або чи передано КП "Калуська енергетична компанія" певні інші теплогенеруючі об'єкти (котельні тощо), які використовувало КП "Водотеплосервіс" з відповідною метою.
78. Зазначене є необхідною передумовою для вирішення питання правонаступництва на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання", оскільки зміст зазначеної норми не надає підстав для висновку про поширення її на правовідносини, які виникають у зв'язку з переданням будь-яких (а не лише теплогенеруючих) об'єктів у сфері теплопостачання, зокрема тих, що використовуються лише для транспортування теплової енергії. Без їх встановлення висновок господарських судів про задоволення Заяви є передчасним.
79. Крім того, за змістом рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2011 у справі № 20/175, ним задоволено позов про стягнення з КП "Водотеплосервіс" заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії на суму 10 897 560,40 грн.
80. Господарський суд у зазначеному рішенні виходив із того, що Договір укладений між КП "Водотеплосервіс" як покупцем та Державним підприємством "Калуська теплоелектроцентраль" як продавцем теплової енергії. Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов'язався передати покупцю теплову енергію з теплофікаційною водою в потрібних покупцю обсягах, а покупець зобов'язався купляти теплову енергію та своєчасно і в повному обсязі оплачувати її вартість відповідно та виконувати інші умови передбачені Договором.
81. Відпуск теплової енергії відбувався відповідно до умов Договору, про що складено відповідні акти приймання-передачі обсягів теплової енергії між ДП "Калуська ТЕЦ" та КП "Водотеплосервіс і була підтверджена долученими до матеріалів справи документами.
82. Тобто стягнутий у цій справі борг виник у зв'язку з невиконанням КП "Водотеплосервіс" зобов'язань з оплати придбаної ним теплової енергії як товарної продукції, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання").
83. Водночас, оскільки в Законі України "Про теплопостачання" розмежовано поняття "теплова енергія" та "енергоносії", що не надає підстав для їх ототожнення при застосуванні норм зазначеного Закону, господарські суди першої та апеляційної інстанцій помилково зазначили, що стягнуте згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2011 у справі № 20/175 боргове зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії передбачене частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
84. Крім того, господарські суди також хибно послались у вказаному контексті на те, що наведене підтверджується обставинами, встановленими судовими рішеннями у справі № 909/786/23, оскільки за змістом, зокрема, постанови Верховного Суду від 26.02.2025 (на яку послалися господарські суди), предметом спору в зазначеній справі (на відміну від справи, що наразі розглядається) було стягнення з КП "Водотеплосервіс" вартості безпідставно набутого майна - природного газу.
85. Враховуючи, що під час розгляду Заяви господарські суди не встановили, що судовими рішеннями в цій справі передбачено стягнення з КП "Водотеплосервіс" заборгованості саме з постачання енергоносіїв у розумінні Закону України "Про теплопостачання" (природного газу тощо), слід визнати помилковим висновок про наявність підстав для правонаступництва КП "Калуська енергетична компанія" щодо КП "Водотеплосервіс" у спірних правовідносинах.
86. Верховний Суд наголошує, що відсутність вирішення в межах цієї справи спору щодо стягнення з відповідача заборгованості саме за спожиті енергоносії виключає можливість правонаступництва між відповідними особами в спірних правовідносинах згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання", тому є самостійною підставою для відмови в задоволенні Заяви (незалежно від встановлення наявності / відсутності обставин передання цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) з вироблення теплової енергії від КП "Водотеплосервіс" до КП "Калуська енергетична компанія").
87. Оскільки учасники справи під час касаційного перегляду справи, зокрема у касаційній скарзі або відзиві на касаційну скаргу, не посилаються на наявність у справі доказів, які підтверджують наведені обставини щодо стягнення з КП "Водотеплосервіс" у межах цієї справи заборгованості саме за спожиті енергоносії в розумінні Закону України "Про теплопостачання" та які не отримали правової оцінки господарських судів попередніх інстанцій, Верховний Суд не вбачає передбачених статтею 310 ГПК України підстав для передання справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
88. Верховний Суд в межах власних процесуальних повноважень вважає за можливе ухвалити нове рішення про залишення Заяви без задоволення, оскільки встановлений згідно з судовими рішеннями попередніх інстанцій предмет спору та правова природа присудженої до стягнення заборгованості не надає підстав для висновку про правонаступництво відповідних осіб саме за частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання", посиланням на яку обґрунтовано Заяву.
89. Верховний Суд зауважує, що наявність частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не виключає можливість застосування загального механізму переведення боргу, встановленого зазначеними статтями Цивільного кодексу України, в правовідносинах, які не відповідають її предмету регулювання (зокрема коли новий суб'єкт набув окремі об'єкти, що не утворюють цілісного майнового комплексу теплопостачання, не здійснює діяльність з виробництва та постачання тепла, відсутня фактична та економічна тяглість діяльності тощо). Подібний висновок наведено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 17.12.2025 у справі №920/1471/24(920/1321/20).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
90. Виходячи з викладеного та керуючись пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги. Відтак, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про залишення Заяви без задоволення.
Судові витрати
91. Судові витрати, понесені сторонами у зв'язку з розглядом Заяви, апеляційним та касаційним переглядом постановленої за наслідками її розгляду ухвали, зважаючи на залишення Заяви без задоволення, покладаються на заявника - ТОВ "Костанза".
92. З ТОВ "Костанза" та користь скаржника підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн, сплаченого за подання касаційної скарги, та судові витрати в розмірі 2 422,40 грн, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" з урахуванням частини третьої статті 4 зазначеного Закону щодо застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду до суду процесуальних документів у електронній формі.
93. Сума зайво сплаченого судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила, поданим відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 у справі №909/679/24 (20/175) скасувати.
3. Ухвалити нове рішення - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" про заміну боржника у виконавчому провадженні в справі №909/679/24 (20/175) з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради на Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради залишити без задоволення.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" (03150, Україна, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 114, офіс 1; ЄДРПОУ 39822094) на користь Комунального підприємства "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради (77300, Україна, Калуський р-н, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Окружна, 8; код ЄДРПОУ 36894559) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
К.М. Огороднік