20 січня 2026 року
м. Київ
Cправа № 909/679/24 (18/43-14/126)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради (вх. № 8653/2025)
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025
та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2025
про заміну сторони виконавчого провадження
у справі № 909/679/24 (18/43-14/126)
за позовом Державного підприємства "Калуська теплоцентраль"
до Комунального підприємства "Водотеплосервіс"
про стягнення заборгованості на суму 1 498 478,00 грн,
Перед Верховним Судом у цій справі постало питання можливості процесуального правонаступництва підприємств за частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання" щодо заборгованості за поставлену теплову енергію.
Обставини справи
1. 21.04.2005 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив про стягнення з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" (далі - КП "Водотеплосервіс") на користь Державного підприємства "Калуська теплоелектроцентраль" 1 498 478,00 грн заборгованості за надані послуги з виробництва теплової енергії, 1 700 грн державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. 07.02.2006 на виконання вказаного рішення суд видав наказ № 1074.
3. Зазначений наказ перебуває на примусовому виконанні у Калуському відділі державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ВП № НОМЕР_1).
4. Згодом стягувача Державне підприємство "Калуська теплоелектроцентраль" було замінено на правонаступника - Державне підприємство "Калуська теплоелектроцентраль-Нова".
5. 08.05.2025 Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу про заміну стягувача у виконавчому провадженні - Державного підприємства "Калуська теплоелектроцентраль-Нова" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Костанза" (далі - ТОВ "Костанза").
6. У травні 2025 року ТОВ "Костанза" звернулося до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні у справі з КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради на Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради (далі - КП "Калуська енергетична компанія").
7. Заява мотивована тим, що згідно із судовими рішеннями у справі № 909/786/23 встановлено повне і безумовне правонаступництво КП "Калуська енергетична компанія" за борговими зобов'язаннями КП "Водотеплосервіс" з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
8. 29.07.2021 Калуська міська рада ухвалила рішення № 653 "Про передачу комунального майна КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради", відповідно до якого вирішила: КП "Водотеплосервіс" передати КП "Калуська енергетична компанія" майно згідно з додатком; закріпити на праві господарського відання за КП "Калуська енергетична компанія" майно, визначене в пункті 1 цього рішення. У переліку комунального майна, що вилучається з господарського відання КП "Водотеплосервіс" та передається в господарське відання КП "Калуська енергетична компанія", наведеному у додатку до рішення міської ради № 653 від 29.07.2021, зазначено, в тому числі, теплові мережі, будівлі теплового розподільчого пункту, обладнання теплового розподільчого пункту.
9. Основним видом діяльності як КП "Водотеплосервіс", так і КП "Калуська енергетична компанія", є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
10. 14.07.2025 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/679/24(18/43-14/126) частково задоволено заяву ТОВ "Костанза" про заміну сторони виконавчого провадження; замінено боржника - КП "Водотеплосервіс" у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 1074 від 07.02.2006 на його правонаступника - КП "Калуська Енергетична компанія" в частині стягнення 1 498 478,00 грн; відмовлено у задоволенні заяви про заміну боржника з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 1074 від 07.02.2006 в частині стягнення 1700 грн державного мита та 118 грн інформаційно-технічних послуг.
11. Ухвала мотивована тим, що КП "Калуська енергетична компанія", приймаючи відповідно до рішення Калуської міської ради від 29.07.2021 № 653 майно КП "Водотеплосервіс" фактично почало здійснювати господарську діяльність замість останнього, а тому мало бути обізнане про його діяльність та фінансовий стан, а також про можливість виконання його боргових зобов'язань, оскільки з моменту передачі такого майна КП "Водотеплосервіс" позбавлене такої можливості. В свою чергу, Калуська міська рада, як засновник обох підприємств та власник переданого майна, приймаючи рішення про передачу майна, завуальовано вжила певних зусиль, які фактично роблять неможливим виконання КП "Водотеплосервіс" своїх зобов'язань щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили.
12. У зв'язку із наведеним місцевий господарський суд дійшов висновку про поширення частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на спірні правовідносини у цій справі та наявність підстав для здійснення заміни сторони (боржника) - КП "Водотеплосервіс" у виконавчому провадженні на його правонаступника - КП "Калуська енергетична компанія" в частині стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію.
13. При цьому, за висновком суду, сплата суми державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не є зобов'язанням у розумінні положень статті 509 Цивільного кодексу України, тому правові підстави для заміни боржника у виконавчому провадженні відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
14. 21.10.2025 постановою Західного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2025 у справі №909/679/24(18/43-14/126) в частині заміни боржника - КП "Водотеплосервіс" у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 1074 від 07.02.2006 на його правонаступника - КП "Калуська енергетична компанія" - залишено без змін.
15. Суд апеляційної інстанції повністю погодився з висновками та мотивами суду першої інстанції про наявність підстав для здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні на його правонаступника в частині стягнення 1 498 478,00 грн заборгованості за поставлену теплову енергію.
А. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. У касаційній скарзі КП "Калуська енергетична компанія" просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2025 у справі № 909/679/24 (18/43-14/126) про заміну сторони - у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 1074 від 07.02.2006 на його правонаступника - КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради.
17. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:
- неправильно застосували положення частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" та статей 513, 520, 521 Цивільного кодексу України, не врахували те, що КП "Калуська енергетична компанія" відповідно до рішень Калуської міської ради № 3319 від 30.07.2020, № 800 від 13.09.2021, № 801 від 13.09. 2021, №1664 від 13.10.2022 не визначена правонаступником КП "Водотеплосервіс", а є виконавцем комунальних послуг; КП "Калуська енергетична компанія" використовує для виробництва теплової енергії не усе передане йому майно, яким користувалося КП "Водотеплосервіс";
- помилково застосували до спірних правовідносин частину третю статті 22 Закону України "Про теплопостачання", яка не стосується зобов'язань, що є предметом спору у цій справі, оскільки вказана норма передбачає правонаступництво виключно за зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання. Разом з тим зобов'язання у КП "Водотеплосервіс" виникли не із оплати спожитих енергоносіїв, а із оплати використаної теплової енергії, яка не є енергоносієм у розумінні зазначеного закону.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
18. У відзиві ТОВ "Костанза" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на їх обґрунтованість та законність. За твердженням ТОВ "Костанза", суди попередніх інстанцій правильно застосували положення частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Предметом касаційного перегляду в цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) правонаступником відповідно до положень частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
21. Статтею 52 ГПК України врегульовано процесуальне правонаступництво. Так, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
22. При цьому статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
23. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Зокрема, боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
24. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").
25. Положення наведених норм кореспондуються зі статтею 334 ГПК України, яка також передбачає, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
26. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
27. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Отже, для вирішення питань можливості процесуального правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.
28. Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина 1 статті 104 Цивільного кодексу України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов'язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов'язків юридичної особи (частина 2 статті 107 Цивільного кодексу України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 Цивільного кодексу України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов'язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.
29. Водночас правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому воно може бути не тільки універсальним (частина 1 статті 104 Цивільного кодексу України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника.
30. Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону. Тобто це можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами, зокрема у договорі відступлення права вимоги.
31. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17).
32. Зокрема, заміну сторони (боржника) матеріального правовідношення врегульовано положеннями статей 520-523 Цивільного кодексу України, якими передбачено заміну боржника у зобов'язанні шляхом вчинення правочину у формі, визначеній у статті 513 вказаного Кодексу (такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло відповідне зобов'язання).
33. Як вбачається зі змісту заяви ТОВ "Костанза" та оскаржуваних судових рішень, ініціюючи питання про заміну боржника в цій справі, ТОВ "Костанза" не доводило наявність обставин універсального правонаступництва та / або переходу спірного в цій справі зобов'язання від КП "Водотеплосервіс" до КП "Калуська енергетична компанія" за укладеним між ними правочином.
34. Натомість ТОВ "Костанза" послалося на положення статті 22 Закону України "Про теплопостачання", яка регулює умови зміни права власності та особливості правонаступництва зобов'язань у сфері теплопостачання.
35. Відповідно до положень зазначеної статті зміна форми власності або перехід права власності на відповідні об'єкти з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, яка здійснюється в порядку, передбаченому законами України, не повинна призводити до погіршення умов та якості теплопостачання споживачам (частина друга).
36. У разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним) (частина третя).
37. Договори про постачання та транспортування енергоносіїв укладаються з правонаступниками реорганізованої теплопостачальної та / або теплогенеруючої організації виключно за умови погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання за попередній період (частина четверта).
38. Учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв (частина п'ята).
39. Аналіз частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання", зокрема використання конструкції "стає правонаступником", надає підстави для висновку, що законодавець передбачив у разі настання передбачених указаною нормою обставин безпосереднє набуття суб'єктом господарювання, якому надано в користування тощо цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, правового статусу правонаступника за відповідними борговими зобов'язаннями попереднього користувача (володільця) такого майна. При цьому за змістом вказаної норми перехід зазначених зобов'язань не обумовлений необхідністю вчинення учасниками певних додаткових дій (укладення договорів відступлення, надання згоди, визнання боргових зобов'язань новим користувачем (володільцем) відповідного майна та / або кредитором тощо).
40. Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону України "Про внесення зміни до статті 22 Закону України "Про теплопостачання" щодо передачі майна, що використовується для вироблення теплової енергії (об'єктів теплопостачання)" необхідність внесення відповідних змін до Закону зумовлена наявною практикою передачі об'єктів теплопостачання, у тому числі на підставі рішень органів місцевого самоврядування, від одного суб'єкта господарювання до іншого без визначення правонаступника боргів. Як правило, борги залишаються у попереднього користувача цим майном, у якого відсутні будь-які активи для погашення заборгованості перед постачальником природного газу. Новий користувач укладає договір на постачання природного газу, "напрацьовує" борги і майно знову передається іншому суб'єкту. В результаті таких рішень (щодо передачі майна) ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишається з боргами попереднього суб'єкта господарювання та обов'язком укласти договір на постачання природного газу з новим суб'єктом господарювання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом", враховуючи положення антимонопольного законодавства.
41. Метою внесення відповідних змін (зокрема доповнення статті 22 Закону України "Про теплопостачання" частиною третьою) є встановлення того, що в разі припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з постачанням споживачам теплової енергії, передачі теплогенеруючого обладнання на підставі договору оренди, концесії, лізингу, управління тощо орган, який прийняв відповідне рішення, в обов'язковому порядку вирішує питання щодо погашення заборгованості такого суб'єкта перед енерго- та газопостачальниками.
42. З огляду на викладене Верховний Суд, зокрема, у постанові від 17.12.2025 у справі № 920/1471/24(920/1321/20) (яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до вимог частини четвертої статті 300 ГПК України) виснував, що частина третя статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачає спеціальний (особливий) порядок сингулярного правонаступництва (без вчинення окремого правочину з переведення боргу) в тих матеріальних правовідношеннях, що підпадають під регулювання вказаної норми, в силу якого відповідне правонаступництво відбувається безпосередньо на підставі зазначеної норми закону, незалежно від згоди суб'єкта господарювання, який набув цілісний майновий комплекс тощо. Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №640/7864/21, від 26.02.2025 у справі №909/786/23.
43. Так, у постанові від 26.02.2025 у справі №909/786/23 (на яку послалися господарські суди в оскаржуваних судових рішеннях) Верховний Суд зазначив, що вказана норма права передбачає особливий вид правонаступництва за борговими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб'єктом господарювання, який одержав таке майно в користування. Однією з умов цього виду правонаступництва є надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії. При цьому вагомим є визначення конкретних видів зобов'язань суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, якими є саме зобов'язання з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
44. З огляду на таке Верховний Суд у зазначеній справі виснував, що вилучення міською радою об'єкта централізованого теплопостачання в одного комунального підприємства та передача цього майна іншому комунальному підприємству тягне за собою правонаступництво нового балансоутримувача за зобов'язаннями попереднього балансоутримувача цього майна, і таке правонаступництво визначається в силу вимог спеціального закону (без зазначення про необхідність вчинення зазначеними суб'єктами господарювання певних правочинів тощо).
45. Також Верховний Суд у зазначеній постанові у справі № 909/786/23 зауважив, що при застосуванні частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" справедливим є поширення правонаступництва в частині боргових зобов'язань між суб'єктами, кінцевим власником яких є одна особа, оскільки в такому випадку загальний майновий стан суб'єктів, пов'язаних з одним кінцевим власником, залишається незмінним.
46. Погоджуючись із наведеними висновками щодо правильного застосування положень частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання", Верховний Суд вважає за необхідне врахувати їх під час вирішення цієї справи.
47. Водночас щодо мотивів задоволення господарськими судами заяви про заміну сторони виконавчого провадження у цій справі Верховний Суд наголошує, що згідно з усталеною правовою позицією (зокрема викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17) преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
48. Всупереч наведеному господарські суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях помилково надали преюдиційного значення не лише фактичним обставинам, встановленим судовими рішеннями у справі №909/786/23 (щодо передачі комунального майна КП "Калуська енергетична компанія" згідно з рішенням Калуської міської ради №653 від 29.07.2021 та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно КП "Водотеплосервіс" і КП "Калуська енергетична компанія"), а також і висновкам господарських судів щодо правової оцінки таких обставин у контексті поширення дії частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на спірні в зазначеній справі правовідносини в частині здійснення процесуального правонаступництва боржника у виконавчому провадженні.
49. Такі висновки господарських судів щодо наявності підстав для застосування положень вказаної норми саме до спірних у справі №909/786/23 правовідносин, хоча й стосуються КП "Водотеплосервіс" і КП "Калуська енергетична компанія", проте не є достатньою підставою для аналогічного висновку про застосування їх до правовідносин у цій справі, а отже, й для задоволення заяви ТОВ "Костанза".
50. Згідно з правовими висновками щодо застосування частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання", зокрема викладеними у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №909/786/23, підставою для задоволення заяви про правонаступництво в цій справі має бути одночасне встановлення, зокрема, обставин щодо надання в користування КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради певного цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії, яким користувалося саме КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, а також надання належної правової оцінки спірному боргу в контексті того, чи виник він внаслідок невиконання зобов'язань саме з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
51. Так, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2005 задоволено позов про стягнення з КП "Водотеплосервіс" 1 498 478,00 грн заборгованості за надані послуги з виробництва теплової енергії.
52. За змістом цього рішення, між КП "Водотеплосервіс" та Державним підприємством "Калуська теплоелектроцентраль" укладений договір постачання теплової енергії, за яким останнє постачало КП "Водотеплосервіс" теплову енергію, вартість якої не була у повному обсязі оплачена.
53. Тобто, стягнутий у цій справі борг виник у зв'язку з невиконанням КП "Водотеплосервіс" зобов'язань з оплати придбаної ним теплової енергії як товарної продукції, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання").
54. Водночас положеннями частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачено сингулярне правонаступництво саме за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
55. Згідно з положеннями статей 1, 7 Закону України "Про теплопостачання" до енергоносіїв віднесено органічне паливо, електроенергія, альтернативні джерела енергії та поновлювані види енергії, альтернативні джерела енергії (зокрема, енергія сонцю, вітру, біогазу, геотермальних вод, відходів виробництва). Натомість теплову енергію зазначеними положеннями Закону не віднесено до енергоносіїв.
56. За змістом зазначених норм Закону, теплова енергія виступає саме товарною продукцією, при виробництві, транспортуванні та постачанні якої використовуються енергоносії. Тобто в Законі України "Про теплопостачання" розмежовано поняття "теплова енергія" та "енергоносії", що не надає підстав для їх ототожнення при застосуванні норм зазначеного Закону.
57. З огляду на таке, суди першої та апеляційної інстанцій помилково зазначили, що стягнута згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у цій справі заборгованість з оплати спожитої теплової енергії охоплюється диспозицією частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
58. При цьому суди також помилково послались на обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 909/786/23, адже за змістом, зокрема, постанови Верховного Суду від 26.02.2025 (на яку послалися господарські суди), предметом спору в зазначеній справі (на відміну від справи, що наразі розглядається) було стягнення з КП "Водотеплосервіс" вартості безпідставно набутого майна - природного газу.
59. Оскільки під час розгляду заяви про правонаступництво господарські суди не встановили, що судовими рішеннями в цій справі передбачено стягнення з КП "Водотеплосервіс" заборгованості саме з постачання енергоносіїв у розумінні Закону України "Про теплопостачання" (природного газу тощо), колегія суддів вважає помилковим висновок про наявність підстав для правонаступництва КП "Калуська енергетична компанія" щодо КП "Водотеплосервіс" у спірних правовідносинах.
60. Слід наголосити, що відсутність вирішення в межах цієї справи спору щодо стягнення з відповідача заборгованості саме за спожиті енергоносії виключає можливість правонаступництва між відповідними особами в спірних правовідносинах згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання", тому є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви про правонаступництво (незалежно від встановлення наявності / відсутності обставин передання цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) з вироблення теплової енергії від КП "Водотеплосервіс" до КП "Калуська енергетична компанія").
61. Отже, доводи касаційної скарги КП "Калуська енергетична компанія" підтвердилися.
62. , При цьому Верховний Суд зауважує, що відсутність підстав для застосування частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не виключає можливість застосування загального механізму переведення боргу, встановленого зазначеними статтями Цивільного кодексу України, в правовідносинах, які не відповідають її предмету регулювання (зокрема, коли новий суб'єкт набув окремі об'єкти, що не утворюють цілісного майнового комплексу теплопостачання, не здійснює діяльність з виробництва та постачання тепла, відсутня фактична та економічна тяглість діяльності тощо). Подібний висновок наведено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 17.12.2025 у справі №920/1471/24(920/1321/20).
63. Щодо посилання господарських судів на те, що ухвалюючи рішення про вилучення комунального майна у одного комунального підприємства (відповідача в цій справі) та передачу цього майна іншому комунальному підприємству, Калуська міська рада фактично унеможливила господарську діяльність відповідача і оплату боргів, необхідно зазначити, що вирішення питання про притягнення Калуської міської ради до певного виду цивільної відповідальності за вчинення вказаних дій та / або застосування щодо неї механізмів, передбачених КУзПБ (в разі наявності для цього правових підстав), не входить до предмету розгляду в цій справі та не є підставою для розширення сфери застосування частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
64. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
65. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя статті 311 ГПК України).
66. З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в оскарженій частині з ухваленням у цій частині нового рішення - про залишення заяви ТОВ "Костанза" про заміну боржника у виконавчому провадженні без задоволення.
В. Розподіл судових витрат
67. Судовий збір, сплачений КП "Калуська енергетична компанія" за подання апеляційної та касаційної скарг у цій справі, згідно з приписами статті 129 ГПК України покладається на ТОВ "Костанза".
Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради задовольнити.
2. Скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2025 у справі № 909/679/24 (18/43-14/126) в частині заміни сторони у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 1074 від 07.02.2006 в частині стягнення 1 498 478,00 грн.
3. Ухвалити у цій частині нове рішення - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" про заміну боржника у виконавчому провадженні в частині заміни сторони у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 1074 від 07.02.2006 в частині стягнення 1 498 478,00 грн залишити без задоволення.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" (03150, Україна, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 114, офіс 1, ЄДРПОУ 39822094) на користь Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради (77300, Україна, Калуський р-н, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Окружна, буд. 8, код ЄДРПОУ 36894559) 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
В. Картере