8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3318/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
при секретарі судового засідання Крамарова Н.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський Коксохімічний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика"
про визнання недійсними правочинів
за участю представників:
позивача - Зінченко М.В; адвокат, довіреність № 28 від 01.01.2025
відповідача - не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський Коксохімічний завод" через систему “Електронний суд» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика", в якій просить суд визнати недійсними правочини, укладені за Договором №707/21У від 15.09.2021 на суму 9 490 879,41 грн за період лютий 2022 року.
Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2025 позов залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п'ять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом визначення змісту позовних вимог та чіткого зазначення кожного із правочинів, що він просить визнати недійсним.
18.09.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№ 21613), в якій просить визнати недійсними правочини, укладені за договором №707/21У від 15.09.2021 року на суму 9 490 879,41 грн в рамках виконання ТОВ «НВП «ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА» 6 (шостого) етапу робіт по реконструкції електричної централізації ст. Вуглекоксова - 2 з заміною існуючої релейної централізації на автоматизовану систему мікропроцесорної централізації (AC MПЦ) та доопрацюванню проекту по реконструкції електричної централізації, визначених Графіком виконання робіт у період з 25.01.2022 р. по 25.02.2022 р. за Актом № 6 від 28 лютого 2022 р. приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 15.09.2021 р. між Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (код ЄДРПОУ 00191075) (далі - ПРАТ «АКХЗ», Замовник) та ТОВ «НВП «ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА» (далі - Відповідач, Підрядник), 61166, Харківська область, м. Харків, пр. Науки, будинок 36, ЄДРПОУ 30655683 укладено договір №707/21У (надалі - Договір), за умовами п.1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку і на умовах Договору роботи по реконструкції електричної централізації ст. Вуглекоксова - 2 з заміною існуючої релейної централізації на автоматизовану систему мікропроцесорної централізації (AC MПЦ) та доопрацюванню проекту по реконструкції електричної централізації, перелік яких наводиться в локальних кошторисах з договірними цінами (додаток № 1 до Договору) (далі - «Роботи»). Роботи виконуються на території ПРАТ «АКХЗ».
Відповідно до Календарного графіку виконання робіт по реконструкції електричної централізації ст. Вуглекоксова - 2 з заміною існуючої релейної централізації на автоматизовану систему мікропроцесорної централізації (AC MПЦ) та доопрацюванню проекту по реконструкції електричної централізації, 25.01.2022 р. Відповідач повинен був приступити до 6 (шостого) етапу робіт. Термін виконання робіт за шостим етапом визначений 25.02.2022 р.
Як зазначалось вище, за умовами, встановленими пунктом 4.1. Договору, враховуючи, що оплата виконаних робіт за Договором проводиться поетапно (щомісячно), Замовник повинен був перерахувати Підряднику авансовий платіж у розмірі 840 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20% впродовж 15 календарних днів від дати виставлення рахунку. В тім, на адресу рахунок за виконання робіт за шостим етапом на адресу Замовника не направлявся та відповідно Замовником Підряднику не перераховувався авансовий платіж, що зумовлює відсутність підстав для ініціювання Підрядником виконання робіт за вказаним етапом.
В наступному ТОВ «НВП «ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА» звернулось до Господарського суду Донецької області із Заявою від 06.07.2025 р. про відкриття провадження у справі про банкрутство ПРАТ «АКХЗ».
За твердженням ТОВ «НВП «ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА» як ініціюючого кредитора у справі №905/692/25, ним було виконано роботи за шостим етапом в період з 25.01.2022 р. по 25.02.2022 р. за Календарним графіком в рамках Договору на суму 9 490 879,41 грн., що підтверджено відповідними документами (актом виконаних робіт).
На думку ТОВ «НВП «ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА» ПРАТ «АКХЗ» порушені умови Договору в частині обов'язку своєчасно оплатити заборгованість за виконані роботи, в сумі 9 490 879,41 грн., виконання яких Відповідач підтверджує рахунком на оплату №6 від 28.02.2022 р. на суму 9 490 879,41 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від лютого 2022 р., Актом № 6 від 28 лютого 2022 р. приймання виконаних будівельних робіт, Відомістю ресурсів до Актів прийняття № 6 за лютого 2022 р., Розрахунком № 1-2 загальновиробничих витрат до акту № 6 від лютого 2022 р, Розрахунком № 5, Розрахунком № 6. Проте, такі висновки ТОВ «НВП «ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА» вважає хибними, необґрунтованими та не доведеними належними та допустимими доказами, у свою чергу зумовлює обґрунтованість звернення ПРАТ «АКХЗ» до Господарського суду Харківської області із дійсним позовом.
Як зазначає позивач, вказані документи на обґрунтування заборгованості за Договором, складені та підписані Відповідачем в односторонньому порядку свідчать, що доводи ТОВ «НВП «ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА» щодо наявності заборгованості ПРАТ «АКХЗ» за Договором мають штучний (фіктивний) характер з метою формування у суду хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а саме про наявність кредиторської заборгованості, якої не існує.
Вказує, що документи, які були надані Відповідачем у справі №905/692/25 та згодом долучені Позивачем до матеріалів цієї справи не розкривають внутрішню суть господарських операцій, вказані акти не відображають справжність та економічну вигоду господарських операцій, що в кінцевому рахунку свідчить про нереальність спірних господарських операцій.
У зв'язку з цим, посилаючись на положення статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, позивач обґрунтовує вимогу про визнання недійсним правочину, укладеного за договором №707/21У від 15.09.2021 року на суму 9 490 879,41 грн у межах виконання ТОВ «НВП «ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА» 6 (шостого) етапу робіт, який оформлений Актом №6 від 28 лютого 2022 року приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.
08.10.2025 відповідач через систему “Електронний суд» надав відзив на позовну заяву (вх.№ 23349), в якому він заперечує проти позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що передання та прийняття робіт на підставі акта, підписаного підрядником в односторонньому порядку, а також виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт у разі неотримання замовником у строк, визначений договором, обґрунтованої відмови від прийняття робіт із зазначенням виявлених недоліків.
Відповідач посилається на положення статей 853, 882 Цивільного кодексу України, відповідно до яких у разі непідписання замовником акта виконаних робіт та відсутності заперечень щодо їх виконання такі роботи вважаються прийнятими. При цьому, на думку відповідача, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт не є визначальним для висновку про їх невиконання.
Також відповідач зазначає, що неналежне документальне оформлення господарської операції, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт без надання у визначені договором та/або законом строки мотивованої відмови, не може свідчити про безумовну невідповідність таких актів змісту господарської операції, а відмова від їх підписання не є єдиною підставою для звільнення замовника від обов'язку здійснити оплату.
На підтвердження своєї позиції відповідач надає копії електронного листування, які, на його думку, свідчать про реальність виконання робіт.
Крім того, відповідач вказує, що позовна вимога, яку він розцінює як вимогу про визнання недійсним акта приймання виконаних робіт за лютий 2022 року, не може бути самостійним предметом позову та належним способом захисту, оскільки відповідні обставини, на його думку, підлягають встановленню лише у межах спору про право, зокрема про стягнення заборгованості за виконані роботи.
Також відповідач зазначає, що метою звернення ПРАТ «Авдіївський коксохімічний завод» з даним позовом після подання ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є створення видимості спору про право щодо кредиторських вимог відповідача.
14.10.2025 через систему “Електронний суд» позивачем надано відповідь на відзив (вх.№ 23789), в якій він аргументи відповідача відхиляє та вказує, що документи на обґрунтування заборгованості за Договором, складені та підписані Відповідачем в односторонньому порядку свідчать, що доводи ТОВ «НВП «ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА» щодо наявності заборгованості ПРАТ «АКХЗ» за Договором мають штучний (фіктивний) характер з метою формування у суду хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а саме про наявність заборгованості, якої не існує. Документами, наданими Відповідачем до Відзиву не заперечуються обставини, зазначені Позивачем у позові, а отже не спростовані доводи Позивача щодо недійсності правочинів.
16.10.2025 до суду через систему “Електронний суд» від позивача надійшла заява про витребування у відповідача оригіналів доказів (вх.№ 24048), поданих разом з відзивом на позовну заяву.
В якій просить оглянути виявлені представником позивача ознаки фальшування доказів відповідачем, шляхом вивантажених з підсистеми електронний суд додатків до Відзиву на позовну заяву на персональних комп'ютер та їх візуального дослідження в електронній формі. Також просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА» оригінали письмових доказів, які ним долучені до Відзиву на позовну заяву в форматі .pdf та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА» оригінали письмових доказів, які використовувались Відповідачем як первинні документи для подальшого нотаріального перекладу таких документів за наступним найменуванням у форматі .pdf, що подані Відповідачем разом з Відзивом на позовну заяву, а саме листи: № 29 від 21.01.2022, № 34 від 25.01.2022, № 31 від 24.01.2022, № 30 від 24.01.2022, № 54 від 01.02.2022, № 58 від 02.02.2022, а також електронні переписки, що містяться у файлах .pdf з найменуванням: 03 исх_перек.pdf, 05 исх_перек.pdf, 29 исх(1)_перек.pdf, 29 исх_перек.pdf, 43_44 исх_перек.pdf, 30_31 исх_перек.pdf, 54 исх_перек.pdf, 58 исх_перек.pdf, 63 иск(1)_перек.pdf, Вх акт6_2_перек.pdf, Исх акт6(1)_перек.pdf, Исх акт6_перек.pdf.
У підготовчому засіданні 21.10.2025, суд ухвалами із занесенням до протоколу судового засідання постановив: прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи відзив та відповідь на відзив; на підставі статті 183 ГПК України відкласти підготовче засідання на 04.11.2025 о 13:30. Позивачу запропоновано надати додаткові пояснення щодо уточнення підстав та предмету позову, та розміру судового збору.
04.11.2025 до суду через систему “Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№ 25538) в якихвін зазначає, що саме звернення ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» до Господарського суду Донецької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПРАТ «АКХЗ» та заявлення вимог про визнання заборгованості за виконані роботи у межах 6 (шостого) етапу робіт за договором на суму 9 490 879,41 грн, а також фактичне подання відповідачем до суду пакету підтверджуючих документів, які раніше були відсутні у позивача, стали підставою для звернення ПРАТ «АКХЗ» до Господарського суду Харківської області з цим позовом.
04.11.2025, ухвалою з занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив прийняти додаткові пояснення до розгляду та долучити до матеріалів справи. Розгляд справи здійснювати з урахуванням уточнень предмету позову, що викладені позивачем в додаткових поясненнях (вх.№ 25538).
В підготовчому засіданні 04.11.2025 суд, на підставі статті 183 ГПК України, ухвалою з занесенням до протоколу, постановив відкласти підготовче засідання на 18.11.2025 о 15:00.
Ухвалою від 05.11.2025 суд постановив підготовче засідання відкласти на 18 листопада 2025 року о 15:00 год. Запропонував відповідачу надати свої письмові пояснення щодо клопотання позивача про витребування оригіналів доказів, поданих разом з відзивом на позовну заяву (від 16.10.2025 за вх.№ 24048). Також суд звернув увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження.
Відповідач не скористався можливістю та не надав до суду пояснення щодо клопотання позивача про витребування оригіналів доказів, поданих разом з відзивом на позовну заяву.
18.11.2025 в місті Харкові було оголошено сигнал повітряної тривоги, тому в підготовчому засіданні суд поставив на обговорення питання про продовження засідання за відсутності представника відповідача. Присутній представник позивача припустив, що представник відповідача може перебувати в укритті. Суд врахував думку представника позивача, та те, що представник відповідача може перебувати в укритті, також не надходила позиція щодо клопотання позивача про витребування оригіналів доказів, поданих відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, суд вважає за необхідне відкласти підготовче засідання.
В підготовчому засіданні 18.11.2025 суд ухвалами із занесенням до протоколу судового засідання постановив: на підставі частини 3 статті 177 ГПК України продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; на підставі статтей 183 та 202 ГПК України відкласти підготовче засідання на 02.12.2025 о 14:15.
В підготовчому засіданні 02.12.2025 суд ухвалами із занесенням до протоколу судового засідання постановив: відмовити у задоволенні заяви позивача про витребування у відповідача оригіналів доказів, поданих разом з відзивом на позовну заяву (від 16.10.2025 за вх.№ 24048); на підставі статті 182 та 185 ГПК України закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 16.12.2025 о 12:30.
У судовому засіданні 16.12.2025 судом розпочато розгляд справи по суті та ухвалою з занесенням до протоколу судового засідання, на підставі статті 216 ГПК України, судом оголошено перерву у судовому засіданні та призначено дату наступного судового засідання на 06.01.2026 о 13:15.
Присутній у судовому засіданні 06.01.2026 представник позивача в режимі відеоконференції підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача - 17.12.25 о 18:00 та його представника - 17.12.25 о 17:54.
Оскільки відповідач своїми процесуальними правами щодо участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, заяв та клопотань (окрім відзиву на позов та заяви про вступ у справу представника), від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
У судовому засіданні 06.01.2026 відповідно до ст. 219 ГПК України після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. Орієнтовний час проголошення рішення - 14.01.2026 об 11:20.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив таке:
15 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Залізничавтоматика (далі по тексту - підрядник) та Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (далі по тексту - замовник) було укладено Договір №707/21У (далі по тексту - договір), згідно п. 1.1 якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати в порядку та на умовах цього договору роботи по реконструкції електричної централізації ст. Вуглекоксова - 2 з заміною існуючої релейної централізації на автоматизовану систему мікропроцесорної централізації. (АС МПЦ) та доопрацюванню проекту по реконструкції електричної централізації, перелік яких наводиться в локальних кошторисах №№ 02-001-001, 02-02-01, 02-02-02, 02-03-01, 0203-02, 02-04-01, 02-04-02, 02-05-02, 05-01-01, 05-01-02, 05-01-03, 05-01-04, 05-01-06, 0501-07, 05-02-01, 05-02-02, 05-03-01, 05-03-02, 05-03-03, 05-04-01, 05-04-02, 05-04-03, 0504-04 з договірними цінами (Додаток №1 до договору).
Договір діє до 30.06.2022р. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за цим Договором (п.15.5 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору загальна ціна робіт за цим договором становить 58 400 000,00 грн. (п'ятдесят вісім мільйонів чотириста тисяч гривень 00 коп.) без урахування ПДВ 20%. В тому числі: ціна робіт, що оподатковується ПДВ 20 % - 53 263 996,72 грн; ціна робіт, що не оподатковується ПДВ 20 % - 5 136 003, 28 грн. Крім того, Замовник оплачує ПДВ за ставкою 20%, що діє на момент укладення Договору, в розмірі 10 652 799,34 грн.
Всього вартість робіт за Договором з урахуванням ПДВ становить 69 052 799,34 грн. (шістдесят дев'ять мільйонів п'ятдесят дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять гривень 34 коп.)
Згідно із п. 3.2 договору ціна робіт визначається кошторисами з розрахунком договірної ціни за обсягами (об'єктам, етапам, видам) робіт, які є невід'ємною частиною Договору.
Договірна ціна, яка є невід'ємною частиною договору, визначається на підставі кошторису відповідно до потреби в трудових, матеріально-технічних ресурсах і поточних цін на них (п. 3.3.договору).
Ціна робіт може бути змінена Сторонами, виключно шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, яким затверджуються зміни в п. 3.1. цього договору, а також зміни до Графіку і Договірній ціні, нова редакція Графіка і Договірної ціни або додатковий Графік і Договірна ціна (п.3.5 договору).
Строки виконання робіт погоджені сторонами у розділі 2 договору.
відповідно до п. 2.1 договору строки виконання робіт за цим договором, а також їх окремих обсягів (об'єктів, етапів, видів), визначаються графіком виконання робіт (далі - «Графік»), який оформляється у вигляді додатку і є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 4.1. договору оплата Замовником виконаних Робіт проводиться поетапно (щомісячно). Замовник перераховує Підрядникові авансовий платіж у розмірі 840 000,00 грн (вісімсот сорок тисяч гривень 00 коп) з урахуванням ПДВ 20% впродовж 15 календарних днів від дати виставляння рахунку.
Остаточні розрахунки за виконані Підрядником роботи робляться впродовж 30 (тридцяти) календарних днів від дати виставлення рахунку, на підставі підписаного Замовником акту приймання виконаних підрядних робіт (або інших документів, узгоджених сторонами відповідно до п.2.3 цього Договору) та податкових накладних.
У разі порушення Підрядником термінів надання Замовнику акту приймання виконаних підрядних робіт, передбачених п.7.1.10. Договору, термін оплати таких Робіт становить 60 (шістдесят) календарних днів від дати виставлення рахунку, на підставі підписаного Замовником акту приймання виконаних підрядних робіт (або інших документів, узгоджених сторонами відповідно до п.2.3 цього Договору) та податкових накладних.
Згідно із п. 4.4 договору замовник має право не приймати неналежним чином оформлені документи від Підрядника. У цьому випадку вся відповідальність за можливе порушення термінів виконання Робіт, несвоєчасну їх оплату та інші негативні наслідки, пов'язані з подальшим порушенням сторонами своїх зобов'язань і обов'язків за договором лягає на Підрядника.
Відповідно до п. 4.5 договору якщо під час приймання робіт будуть виявлені недоліки, що виникли з вини підрядника (в т.ч. в частині кількості, якості і норми витрат матеріалів), сторонами оформляються дефектний акт. Дефектний акт складається замовником, який вказує перелік недоліків у виконаній роботі і терміни їх усунення. Підрядник зобов'язаний протягом 3 (трьох) днів, моменту отримання дефектного акту підписати його і направити замовнику. Сторони визначили, що не підписання, не направлення або несвоєчасне направлення підрядником дефектного акту прирівнюється до безумовної згоди Підрядника зі змістом дефектного акту, складеним замовником. Замовник не підписує акт приймання виконаних підрядних Робіт (або інші документи, узгоджені сторонами відповідно до п. 2.3 цього договору), затримує оплату неякісно виконаних робіт підряднику до усунення дефектів, а також має право вимагати повернення раніше сплачених підряднику сум, компенсації вартості використаних підрядником матеріалів замовника, які підрядник зобов'язаний повернути/компенсувати протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання вимоги замовника. Усунення неякісно виконаних робіт проводиться підрядником за свій рахунок, в терміни і на умовах обумовлених сторонами в дефектному акті.
Строк виконання робіт за цим договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об'єкта робіт відповідно до п.5.2 Договору. У разі несвоєчасного прийняття об'єкта Робіт строк початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку, визначеного п. 5.2 цього Договору.
Фактичний строк закінчення робіт по окремих об'єктах (обсягами, етапам, видам робіт) визначається датою підписання замовником акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ 2в - Акт приймання виконаних будівельних робіт, форма КБ 3- Довідка про вартість виконаних підрядних робіт, форма КБ 6 - Журнал обліку виконаних робіт; форма №29 звіт про витрати матеріалів у будівництві або інші). При цьому підрядник зобов'язаний передати замовникові комплект виконавчої документації на будівельно-монтажні роботи згідно з переліком, визначеним нормативними документами, що свідчать про відповідність використаних матеріалів, конструкцій, виробів та обладнання встановленими вимогами нормативних документів (в т.ч. сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічного безпеки, в передбачених законодавством випадках) (п. 2.3 договору).
Згідно із п.5.1 договору види і зміст робіт за цим договором, а також по окремих обсягами (об'єктам, етапам, видам), визначаються на підставі кошторисів і графіка виконання робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.
Якщо в ході виконання робіт підрядник виявить необхідність в проведенні додаткових Робіт, не погоджених раніше сторонами, і в збільшенні загальної вартості робіт за цим договором, підрядник протягом 3 (трьох) днів з моменту виявлення зазначеної, необхідності, направляє замовнику письмове обґрунтування з підписаним зі свого боку проектом додаткової угоди про внесення відповідних змін до цього договору (п.5.4 договору).
Права та обов'язки сторін погоджені у розділі 7 договору, зокрема, відповідно до пп. 7.1.1, 7.1.2. 7.1.9 п. 7.1 якого підрядник зобов'язується виконати роботи за цим договором відповідно з графіком, договірними цінами і кошторисами, які є невід'ємною частиною цього договору, а також технічною документацію, ДБН, ДЕСТ (ДСТУ), ТУ, БНіП, ДБН і т.п.; інформувати замовника про хід виконання робіт, а також погоджувати будь-які дії, що, впливають на виробничий процес замовника; надавати замовнику рахунки-фактури, акти приймання виконаних підрядних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту закінчення робіт. Також, згідно із п. 7.2.1 підрядник має право отримувати оплату за виконані роботи в розмірах і в строки, обумовлені в цьому Договорі та додатках до нього.
Замовник, в свою чергу, відповідно до п. 7.3.3 договору зобов'язаний прийняти роботи, виконані підрядником, провести огляд їх результатів, при виявленні відступів від умов цього договору або інших недоліків - негайно заявити про них підряднику. Згідно із п.п. 7.4.1, 7.4.5 договору замовник має право здійснювати контроль і нагляд за ходом і якістю виконуваних робіт, дотриманням термінів їх виконання, використанням підрядником матеріалів і обладнання замовника, а також станом охорони праці та промислової безпеки, не втручаючись при цьому в оперативно-господарську діяльність підрядника та/або залученого ним субпідрядника. У будь-який час до здачі йому результатів всіх робіт або частини робіт, відмовитися від їх виконання підрядником, шляхом направлення підряднику відповідного повідомлення з переліком робіт, від виконання яких підрядником він відмовляється.
З моменту відправки замовником підряднику повідомлення про відмову від виконання всіх або частини робіт, цей договір втрачає силу в частині, що стосується робіт, зазначених у повідомленні, але зберігає силу в частині що стосується робіт, не зазначених у повідомленні.
Згідно із п. 8.3 договору приймання виконаних робіт проводиться на території замовника. В окремих випадках, за попередньою домовленістю сторін (в письмовій формі), приймання виконаних робіт можливе на території підрядника або субпідрядника.
Зобов'язання щодо складання актів приймання виконаних підрядних робіт (або інших документів, узгоджених сторонами відповідно до п.2.3 цього договору), покладається на підрядника (п. 8.4 договору).
Відповідно до п. 8.5 договору належним чином оформлені оригінали актів приймання виконаних підрядних робіт (або інших документів, узгоджених сторонами відповідно до п.2.3 цього договору), передаються Замовнику в семи примірниках, після підписання та скріплення печаткою кожного їх примірника підрядником, із зазначенням в адресній частині реквізитів цього договору.
Умовами п. 8.6 договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання актів приймання виконаних підрядних робіт (або інших документів, узгоджених сторонами відповідно до п.2.3 цього Договору) здійснювати огляд результатів виконання робіт підрядником і при відсутності недоліків прийняти їх, підписавши надані підрядником акти приймання виконаних підрядних робіт (або інші документи, узгоджені сторонами відповідно до п.2.3 цього Договору). Якщо під час приймання результатів виконання робіт будуть виявлені недоліки, Сторони керуються п. 4.5 цього Договору.
Таким чином, умови договору передбачають поетапне виконання та приймання будівельних робіт, оформлення результатів їх виконання у визначеній договором формі, а також відповідний порядок розрахунків. Зокрема, підрядник зобов'язаний після завершення кожного етапу робіт надати замовнику належним чином оформлені акти приймання виконаних підрядних робіт (або інші документи, погоджені сторонами), а також комплект виконавчої документації. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний протягом визначеного строку здійснити огляд результатів, і, за відсутності обґрунтованих зауважень, підписати надані документи.
У разі виявлення недоліків або відступів від умов договору замовник має право скласти дефектний акт, затримати підписання акта приймання та оплату робіт до усунення виявлених недоліків. Дефектний акт підлягає підписанню підрядником, і відсутність заперечень або прострочення з його боку прирівнюється до мовчазної згоди з його змістом.
Отже, встановлений договором порядок приймання та оформлення результатів виконаних робіт передбачає, що обов'язок замовника з оплати настає після належного виконання робіт підрядником відповідно до умов договору та проектно-кошторисної документації, прийняття та оформлення результатів виконання робіт актом приймання-передання або іншим погодженим документом, прийняття результатів робіт замовником за відсутності обґрунтованих зауважень щодо якості, обсягу чи строків виконання.
Договір №707/21У від 15.09.2021 з додатками підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств без зауважень чи застережень. В якості додатків до договору позивачем надано до матеріалів справи Календарний графік виконання робіт (Додаток №2), який складений та підписаний сторонами.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.03.2024 у справі № 905/1353/23 встановлено, що сторонами складено та підписано акти приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в), а саме: від 24.09.2021 №1 на суму 1 357 389, 62 грн (з ПДВ), від 28.10.2021 № 2 на суму 4 371 037, 64 грн (з ПДВ), від 29.11.2021 № 3 на суму 6 023 124, 47 грн (з ПДВ), від 28.12.2021 №4 на суму 14 861 133, 59 грн (з ПДВ), від 27.01.2022 № 5 на суму 3 123 758, 23 грн (з ПДВ), що разом становить 29 736 443, 55 грн (з ПДВ).Також сторонами складено та підписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) на загальну суму 29 736 443, 55 грн (з ПДВ).
Відповідачем частково сплачено вартість виконаних за договором робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: від 31 січня 2022 року №4500006925 на суму 14118076, 91 грн; від 11 лютого 2022 №4500009385 на суму 156187, 91 грн; від 22 вересня 2021 року №4500032277 на суму 840000 грн; від 26 жовтня 2021 року № 4500047505 на суму 517389, 62 грн; від 24 листопада 2021 року №4500052403 на суму 218551,88 грн; від 30 листопада 2021 року №4500053490 на суму 4152485, 76 грн; від 30 грудня 2021 року №4500058395 на суму 301156, 22 грн; від 30 грудня 2021 року №4500058396 на суму 5721968, 25 грн; від 31 січня 2022 року №4500006924 на суму 743056, 68 грн. Судом встановлено наявність заборгованості Замовника перед Підрядником за договором №707/21У від 15.09.2021 в сумі 2 967 570, 32 грн., яку стягнуто судом на користь останнього.
В графі « 6 етап» сторони погодили строк виконання робіт з 25.01.2022р. по 25.02.2022р., перелік робіт земляні роботи, монтаж кабелю», які включають постачання та монтаж польового обладнання МПЦ стрілок і сигналів ст. Вуглекоксова, 2. Вартість робіт 6 етапу визначено сторонами в розмірі 9 286 706,35 грн.
ТОВ «НВП «ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА» звернулось до Господарського суду Донецької області із заявою від 06.07.2025 р. про відкриття провадження у справі про банкрутство ПРАТ «АКХЗ». Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.09.2025 у справі № 905/692/25 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство. Як вбачається із зазначеної ухвали відносини між сторонами у справі виникли на підставі договору підряду №707/21У від 15.09.2021. Сума заборгованості, існування якої, за думкою заявника, є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство є оплатою за виконану роботу по 6 етапу відповідно до додатку «Графік виконання робіт» в розмірі 9 286 706,35 грн. В межах розгляду цієї справи суд встановив, що заявник вже неодноразово звертався до Господарського суду Донецької області з заявами про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (справи №905/520/25, №905/586/25), а також з позовом у справі №905/1344/24, у межах яких предметом спору була та сама сума основної заборгованості за договором підряду №707/21У від 15.09.2021 у розмірі 9 490 879,41 грн. Наведені заяви про банкрутство повертались у зв'язку з недоліками або відкликанням, а позов залишено без розгляду.
Позивач заперечує факт виконання робіт за шостим етапом, визначеним графіком, та вказує про нереальність господарської операції.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Проте згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Відтак, першочерговим при розгляді справи суду необхідно встановити чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Судом установлено, що 15 вересня 2021 року між позивачем та відповідачем укладено договір №707/21У, який є договором будівельного підряду в розумінні статей 837, 875 Цивільного кодексу України та регулюється положеннями глави 61 ЦК України з урахуванням спеціальних умов, погоджених сторонами.
Відносини підряду врегулювано положеннями Глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Особливості договору будівельного підряду, як окремого виду договору підряду, передбачені статтями 875, 877, 879 ЦК України. За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а замовник надати фронт робіт, передати затверджену документацію (якщо інше не передбачено договором), прийняти об'єкт (або етап робіт) та оплатити його вартість.
Відповідно до статей 843, 844, 877 ЦК України, ціна виконання робіт визначається у договорі підряду або в кошторисі. Якщо робота виконується згідно з кошторисом, складеним підрядником, такий кошторис набирає чинності після погодження його замовником і стає частиною договору.
Частина перша статті 846 ЦК України передбачає, що строки виконання робіт або їх окремих етапів визначаються умовами договору. Відповідно до частини четвертої статті 879 ЦК України, оплата робіт здійснюється після прийняття замовником збудованого об'єкта (або виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений договором.
Статтею 853 ЦК України передбачено обов'язок замовника прийняти виконану підрядником роботу, якщо вона відповідає умовам договору. Замовник зобов'язаний оглянути виконану роботу, і в разі виявлення відступів від умов договору або недоліків негайно заявити про них підряднику, інакше він втрачає право посилатися на них у подальшому. У разі спору щодо якості виконаних робіт, за ініціативою сторін може бути призначена експертиза, витрати на яку несе сторона, дії якої зумовили настання спору.
Стаття 882 ЦК України регламентує процедуру передання і прийняття робіт за договором будівельного підряду. Замовник, який отримав повідомлення про готовність об'єкта або етапу робіт до передання, зобов'язаний невідкладно розпочати їх прийняття. Передання оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї зі сторін від підписання акта вказується відповідна причина, а акт підписується іншою стороною. Такий акт може бути визнаний недійсним судом лише за наявності обґрунтованих підстав для відмови.
Відповідно до частини п'ятої статті 882 ЦК України, прийняття робіт може бути пов'язане з попереднім випробуванням, якщо це передбачено договором або випливає з характеру робіт. Відповідно до частини шостої цієї ж статті, замовник має право відмовитись від прийняття у разі виявлення істотних недоліків, що унеможливлюють використання об'єкта за цільовим призначенням і не підлягають усуненню.
Згідно з частиною першою статті 854 ЦК України, за відсутності умови про попередню оплату, замовник зобов'язаний оплатити роботу після її належного виконання і прийняття.
З системного аналізу наведених норм ЦК України вбачається, що виконання договору будівельного підряду здійснюється поетапно та передбачає виконання робіт підрядником відповідно до проектно-кошторисної документації, повідомлення замовника про готовність до передання робіт, огляд результатів робіт замовником та, за необхідності, проведення випробування чи експертизи, оформлення акта прийняття-передання робіт, виникнення обов'язку замовника щодо оплати робіт після їх прийняття.
Таким чином, обов'язок замовника з оплати за договором будівельного підряду настає за умови належного виконання робіт підрядником, прийняття їх замовником шляхом оформлення відповідного акта, а також за відсутності обґрунтованих зауважень до якості або обсягів виконаних робіт.
Сторонами не заперечується, що у межах 1-5 етапів виконання робіт за договором підряду №707/21У від 15.09.2021 підрядник здійснював виконання робіт відповідно до Календарного графіка виконання робіт (Додаток №2 до Договору). У процесі виконання зазначених етапів між сторонами періодично виникали спори щодо порядку та строків оплати виконаних робіт Замовником, які вирішувалися, зокрема, в судовому порядку (справа №905/1353/23).
З огляду на наведене суд доходить висновку, що на момент укладення договору підряду №707/21У від 15.09.2021 дії сторін були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених таким договором, зокрема на досягнення кінцевого результату робіт. Водночас сам по собі факт належного або неналежного виконання окремих етапів договору, так само як і виникнення спору щодо виконання чи оплати робіт за одним з етапів, не може автоматично свідчити про недійсність договору як правочину.
На час розгляду справи між сторонами наявний спір щодо предмета зобов'язання та розміру грошових вимог, пов'язаних із виконанням 6-го етапу робіт, визначеного Календарним графіком виконання робіт (Додаток №2 до Договору №707/21У).
Заперечення відповідача фактично зводяться до тверджень щодо недопустимості визнання недійсним акта приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року. Однак такі доводи є неприйнятними, оскільки не відповідають предмету позову та ґрунтуються на помилковому розумінні заявлених вимог, які не стосуються визнання недійсним акта як окремого документа.
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» неодноразово зверталося до суду із заявами про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (справи №905/520/25, №905/586/25), а також із позовною заявою у справі №905/1344/24. У межах зазначених справ предметом звернення була та сама сума основної заборгованості за 6-м етапом виконання робіт, визначеним Календарним графіком виконання робіт за договором підряду №707/21У від 15.09.2021, у розмірі 9 490 879,41 грн. Зазначені заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство були повернуті судом у зв'язку з наявністю процесуальних недоліків або їх відкликанням заявником, тоді як позов у справі №905/1344/24 залишено без розгляду.
У додаткових поясненнях у справі від 04.11.2025 (вх. №25538) позивач зазначив, що саме звернення ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» до Господарського суду Донецької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, у якій заявлялося про наявність заборгованості за виконані роботи в межах 6-го етапу робіт з реконструкції електричної централізації станції Вуглекоксова-2 з заміною існуючої релейної централізації на автоматизовану систему мікропроцесорної централізації (АС МПЦ) та доопрацюванням проєкту, виконання яких визначено Графіком робіт у період з 25.01.2022 по 25.02.2022 на суму 9 490 879,41 грн, а також подання відповідачем до суду пакета підтвердних документів, які були відсутні у ПрАТ «АКХЗ», стали підставою для звернення ПрАТ «АКХЗ» до Господарського суду Харківської області з даним позовом.
У ході розгляду справи позивач не обґрунтував, яке його суб'єктивне право або охоронюваний законом інтерес підлягає судовому захисту, яким чином воно було порушене, оспорене чи не визнане відповідачем та як воно може бути відновлене шляхом застосування обраного позивачем способу захисту.
При цьому в судовому засіданні представник позивача пояснив, що звернення з даним позовом зумовлене необхідністю запобігти можливому зловживанню відповідачем правом на судовий захист шляхом заявлення вимог про стягнення вартості робіт за 6-м етапом, визначеним Календарним графіком виконання робіт за договором №707/21У від 15.09.2021.
Викладене свідчить, що заявлені позовні вимоги спрямовані на встановлення преюдиційної обставини (встановлення факту, зібрання доказів, спростування доказів, що подаються відповідачем на підтвердження виконання робіт та існування заборгованості з боку позивача), що роботи в рамках 6 (шостого) етапу робіт по реконструкції електричної централізації ст. Вуглекоксова - 2 з заміною існуючої релейної централізації на автоматизовану систему мікропроцесорної централізації (AC MПЦ) та доопрацюванню проекту по реконструкції електричної централізації, визначених Графіком виконання робіт у період з 25.01.2022 р. по 25.02.2022 р. в сумі 9 490 879,41 грн. за Договором №707/21У не виконувались, що звільнить його від оплати виконаних робіт та стане запобіжником звернення ТОВ «НВП «ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА» до суду за стягненням цих сум. Водночас з'ясування зазначених обставин є предметом доказування у спорах про стягнення заборгованості за виконані роботи та не може розглядатися як самостійна підстава для судового захисту поза межами такого спору.
Об'єднана палата у Постанові від 23.05.2023 у справі № 905/77/21 зазначає, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.
Як вбачається з матеріалів справи позовна вимога заявлена без застосування наслідків недійсності. Не вбачається застосування таких наслідків і в майбутньому. Вказане також підтверджує, що метою звернення до суду із цим позовом є не захист прав позивача шляхом визнання правочину недійсним, із застосуванням наслідків недійсності правочину, а - встановлення факту відсутності надання послуг/ виконання робіт за 6 етапом та збирання доказів.
Як зазначалося вище, право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є самостійною підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» до Господарського суду Донецької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (справа №905/692/25), а також подання до суду пакета підтвердних документів, які раніше були відсутні у Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», так само як і можливість подальших звернень відповідача до суду з позовами про стягнення заборгованості за договором підряду №707/21У, у тому числі за 6-м етапом Календарного графіка виконання робіт, чи з іншими процесуальними заявами, самі по собі не є порушенням прав позивача, а становлять реалізацію відповідачем права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що права позивача за договором підряду №707/21У, у тому числі щодо 6-го етапу виконання робіт, не є порушеними, невизнаними або оспорюваними з боку відповідача.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для судового захисту заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо посилань позивача на практику Верховного Суду:
У справі №369/11268/16-ц, за результатами розгляду якої Великою Палатою Верховний Суд було ухвалено постанову від 03.07.2019, спір виник із цивільних правовідносин та стосувався питання визнання недійсним фіктивного правочину. Водночас у справі, що розглядається, позивач вимог про фіктивність правочину не заявляв.
Постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19 була ухвалена у межах провадження у справі про банкрутство.
Постанови Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 29.11.2019 у справі №914/2267/18 ухвалені за результатами розгляду спорів про стягнення заборгованості за договором поставки.
Постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18 прийнята за наслідками розгляду справи про визнання недійсним фіктивного правочину, тоді як у даній справі вимог про фіктивність правочину позивачем також не заявлено.
Постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №927/986/17 стосується спору щодо заборгованості з оплати наданих послуг за договором про надання юридичних послуг від 30.12.2013.
Отже, судові рішення Верховного Суду у наведених справах ухвалені за інших фактичних та правових обставин і не є релевантними для вирішення даної справи.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позову покладає витрати зі сплати судового збору на позивача.
Керуючись ст. ст.73-74,76-79,86,129,233,237-238240,242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд
В позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "23" січня 2026 р.
СуддяЮ.Ю. Мужичук