8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
19 січня 2026 року Справа № 922/3937/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Надвіренко А.Д.
розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогазстар" (вх. № 29612 від 17.12.2026) про залишення позовної заяви без розгляду, подане у справі:
за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (адреса: 61072, м. Харків, вул. Вартових неба, буд. 55-А; код ЄДРПОУ 0291010821) в особі в особі Міністерства охорони здоров'я України (адреса: 01601, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 7; код ЄДРПОУ 00012925)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогазстар" (адреса: 61072, м. Харків, пр.-т Науки, буд. 56, оф. 443-Г; код ЄДРПОУ 43920676); , 2) Харківського національного медичного університету (адреса: 61022, м. Харків, пр.-т Науки, буд. 4; код ЄДРПОУ 01896866)
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 1739516,60 грн.
за участю представників сторін:
прокурор - Комісар О.О. (службове посвідчення № 072864 від 01.03.2023);
позивача - не з'явився;
відповідач 1 - Білан В.В. (ордер № 2061864 від 26.11.2025)
відповідач 2 - Омельницька Т.В. (ордер № 1233048 від 17.11.2025)
Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогазстар" (далі - перший відповідач) та 2) Харківського національного медичного університету (далі - другий відповідач), в якій просить суд:
1) визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 11.06.2024 до договору № ЕЕ-24 від 10.01.2024;
2) визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 15.07.2024 до договору № ЕЕ-24 від 10.01.2024;
3) визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 08.08.2024 до договору № ЕЕ-24 від 10.01.2024;
4) визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 10.09.2024 до договору № ЕЕ-24 від 10.01.2024;
5) визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 07.10.2024 до договору № ЕЕ-24 від 10.01.2024;
6) визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 08.11.2024 до договору № ЕЕ-24 від 10.01.2024;
7) визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 06.12.2024 до договору № ЕЕ-24 від 10.01.2024;
8) визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 20.12.2024 до договору № ЕЕ-24 від 10.01.2024;
9) визнати недійсною додаткову угоду № 15 від 10.02.2025 до договору № ЕЕ-24 від 10.01.2024;
10) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогазстар" (код ЄДРПОУ 43920676) на користь Міністерства охорони здоров'я України (код ЄДРПОУ 00012925) 1739516,60 грн на виконання зазначених недійсних правочинів.
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що Харківським національним медичним університетом, код ЄДРПОУ 01896866, проведено процедуру відкритих торгів UA-2023-12-21-015071-a щодо закупівлі товару “Електрична енергія» ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія, очікуваною вартістю 14157420,48 грн. За результатами проведеної закупівлі, Харківським національним медичним університетом укладено договір № ЕЕ-24 від 10.01.2024 з учасником-переможцем ТОВ "Єврогазстар" на закупівлю електроенергії вартістю 13635000,00 грн з обсягом постачання 1515000 кВт/год, вартістю 9,00 грн за 1 кВт/год. Термін дії договору до 31.12.2024.
У подальшому за ініціативою ТОВ "Єврогазстар" на підставі додаткових угод № 4 від 11.06.2024, № 5 від 15.07.2024, № 6 від 08.08.2024, № 7 від 10.09.2024, № 8 від 07.10.2024, № 9 від 08.11.2024, № 10 від 06.12.2024, № 11 від 20.12.2024 та № 15 від 10.02.2025, які укладались до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № ЕЕ-24 від 10.01.2024 та на підставі яких відбулись зміни вартості 1кВт/год в бік збільшення загалом на 21,34 %.
Прокурор наполягає на тому, що зміни до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № ЕЕ-24 від 10.01.2024 внесені за відсутності жодного підтвердження коливання вартості електричної енергії від постачальника та не є належним документальним обґрунтуванням зростання ціни вказаного товару.
За таких обставин, прокурор вважає, що зміни до договору електричної енергії внесені додатковими угодами № 4 від 11.06.2024, № 5 від 15.07.2024, № 6 від 08.08.2024, № 7 від 10.09.2024, № 8 від 07.10.2024, № 9 від 08.11.2024, № 10 від 06.12.2024, № 11 від 20.12.2024 та № 15 від 10.02.2025 вчинено з порушенням вимог Закону України “Про державні закупівлі», а тому ці додаткові угоди мають бути визнані недійсними, а ТОВ "Єврогазстар" має повернути на користь Міністерства охорони здоров'я України грошові кошти в сумі 1739516,60 грн, на які останнім поставлено електричну енергію понад ціну встановлено безпосередньо договором про закупівлю (постачання) електричної енергії № ЕЕ-24 від 10.01.2024.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі відбудеться 01 грудня 2025 року о 11:40.
Підготовче засідання неодноразово відкладалось.
Перший відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 29612 від 17.12.2026) про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування поданого клопотання перший відповідач зазначає, що в даному випадку прокурором належним чином не доведено обставин щодо необхідності представництва інтересів держави в особі МОЗ України при звернені до суду з позовом у даній справі.
З цього приводу перший відповідач зазначає, що компетентний орган в особі МОЗ України навіть не був обізнаний про те, що відбувається порушення його інтересів. Формулювання “порушення інтересів компетентного органу», про ніби-то порушення яких він дізнається виключно після імперативного звернення прокуратури, суперечить засадам незалежності органів державної влади від впливу прокуратури, а участь представника МОЗ України у судових засіданнях по справі свідчить про наявність у компетентного органу можливостей для представництва власних інтересів самостійно.
Перший відповідач також зазначає, що у конкретному випадку не можна стверджувати, що мало місце нездійснення захисту компетентним органом, відтак, при зверненні до суду, прокурором не обґрунтовано необхідність невідкладного захисту інтересів держави саме органом прокуратури, позбавивши при цьому такої можливості МОЗ України.
Перший відповідач також зазначає, що 03 грудня 2025 року Конституційним судом України було прийнято рішення №6-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді), яким визнано неконституційним окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
При цьому, на погляд першого відповідача, звернення прокурора до суду з позовом у даній справі суперечить висновкам, викладеним в мотивувальній частині наведеного рішення.
У судове засідання 19.01.2026 прибув прокурор та представники відповідачів.
Позивач у зазначене судове засідання не прибув.
Представник першого відповідача наполягає на задоволенні поданого ним клопотання про залишення позову без розгляду.
Прокурор заперечує проти задоволення поданого клопотання.
Представник другого відповідача у вирішенні клопотання покладається на розсуд суду.
Розглянувши подане першим відповідачем клопотання (вх. № 29612 від 17.12.2026), суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Згідно ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до п. З ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, дана позовна заява спрямована прокурором в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України з огляду на те, що відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів, джерелом фінансування предмету закупівлі щодо закупівлі електричної енергії є кошти державного бюджету.
Міністерство, як центральний орган виконавчої влади, згідно зі ст. ст. 1, 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.
Як передбачено ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1 Положення про Міністерство охорони здоров'я України (далі Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267, Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
МОЗ відповідно до покладених на нього завдань виконує в межах повноважень, передбачених законом, функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п.п.19 п.4 Положення).
МОЗ з метою організації своєї діяльності забезпечує самопредставництво інтересів у судах. (п.п.8 п.5 Положення).
Отже МОЗ є органом державної влади до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
В даному випадку, як стверджує прокурор, за результатами проведеної закупівлі, Харківським національним медичним університетом укладено договір № ЕЕ-24 від 10.01.2024 з учасником-переможцем ТОВ «ЄВРОГАЗСТАР» на закупівлю електроенергії вартістю 13 635 000,00 грн. з обсягом постачання 1 515 000 кВт/год, вартістю 9,00 грн за 1 кВт/год. Термін дії договору до 31.12.2024. В подальшому сторонами укладено 15 додаткових угод до вищевказаного договору про закупівлю електроенергії № ЕЕ-24 від 10.01.2024 внаслідок чого ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 9,00 грн до 10,929155 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год, тобто на 1,929155 грн. (на 21,34 % від первинної ціни). Прокурор стверджує, що при укладенні вищевказаних додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ЕЕ-24 від 10.01.2024 порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі». Враховуючи викладене, прокурором відповідно до ст. 216 ЦК України та ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ставиться вимога про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод № 4 від 11.06.2024, №5 від 15.07.2024, №6 від 08.08.2024, №7 від 10.09.2024, №8 від 07.10.2024, № 9 від 08.11.2024, №10 від 06.12.2024, №11 від 20.12.2024, №15 від 10.02.2025 до Договору №ЕЕ-24 від 10.01.2024 та стягнення з ТОВ «ЄВРОГАЗСТАР» (код ЄДРПОУ 43920676) на користь Міністерства охорони здоров'я України1 739 516, 6 грн. на виконання вищезазначених недійсних правочинів.
Прокурор стверджує, що така вимога узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові ВП ВС від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, попередньо, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі окружною прокуратурою на адресу МОЗ України направлено лист від 25.08.2025 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
У відповіді МОЗ України від 22.09.2025 останнє просить окружну прокуратуру вжити заходів реагування представницького характеру.
З зазначеного вбачається, що на момент направлення прокурором листа до Міністерства охорони здоров'я України, позивачу у даній справі було відомо про відповідні порушення з боку відповідачів.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що остання оскаржувана додаткова угода, а саме додаткова угода № 15 від 10.02.2025 до Договору №ЕЕ-24 від 10.01.2024 була укладена зі сплином більше ніж півтора року до моменту звернення прокурора до суду з позовом у даній справі. Весь цей час МОЗ України самостійно не вживав будь-яких заходів щодо оскарження відповідних додаткових угод та повернення грошових коштів, що в свою чергу також може свідчити про бездіяльність з боку Міністерства охорони здоров'я України щодо захисту власних прав та інтересів.
Відповідно до висновків, викладених в до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Тобто, прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.
Однак, як вже зазначалося, в даному випадку отримавши від окружної прокуратури лист від 25.08.2025 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» МОЗ України не тільки не вчинив з цього приводу жодних дій щодо захисту прав та інтересів, а і навпаки у відповіді від 22.09.2025 просило окружну прокуратуру вжити заходів реагування представницького характеру.
Суд також враховує, що чинне законодавство не пов'язує право прокурора на звернення до суду виключно з наявністю невідкладності чи загрози спливу строку позовної давності. Критерієм для реалізації представницьких повноважень прокуратури є факт порушення або загрози порушення інтересів держави та бездіяльність (або неналежні дії) компетентного органу, що прямо випливає з положень ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» та ч. 4 ст. 53 ГПК України.
Щодо тверджень першого відповідача про відсутність у МОЗ України документів станом на дату надання відповіді окружній прокуратурі, то зазначені обставини можуть розцінюватися як бездіяльність відповідного органу в спірних правовідносинах, та відповідно можуть додатково свідчити про обґрунтованість дій прокурора щодо подання відповідного позову.
Щодо посилань відповідача на висновки, викладені в рішенні конституційного суду №6-р(ІІ)/2025 від 03 грудня 2025, в якому визнано неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої ст. 23 Закону України “Про прокуратуру». З цього приводу суд зазначає, що згідно з даним рішенням, вказані положення ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» втратять чинність з 01 січня 2027 року.
При цьому, згідно з п. 4 названого рішення, Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
В даному ж випадку, прокурором належним чином доведено бездіяльність уповноваженого державного органу (МОЗ України) у спірних правовідносинах, що у свою чергу є підставою для подання відповідного позову безпосередньо прокурором в інтересах держави в особі цього державного органу.
Таким чином, доводи відповідача зводяться до переоцінки правових підстав участі прокурора у справі та не спростовують встановлених судом обставин бездіяльності МОЗ України у спірних правовідносинах.
За таких обставин, клопотання першого відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 46, 54, п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 226, ст. ст. 233, 234, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогазстар" (вх. № 29612/25 від 17.12.25) про залишення позовної заяви у справі № 922/3937/25 без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали підписано 22.01.2026
СуддяО.І. Байбак
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.