8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/854/23 (922/1401/23)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-А)
до Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Платіжний центр" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 21-А, код ЄДРПОУ 37878674), Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29, код ЄДРПОУ 04805918), Комунального підприємства "Тролейбусне депо № 2" (61105, м. Харків, вул. Ньютона, 5, код ЄДРПОУ 37766007), Комунального підприємства "Тролейбусне депо № 3" (61099, м. Харків, вул. Свистуна, 2-Б, код ЄДРПОУ 37765993), Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" (61129, м. Харків, вул. Тракторобудівників, 109, код ЄДРПОУ 37766028), Комунального підприємства "Жовтневе трамвайне депо" (61157, м. Харків, вул. Москалівська, 199-А, код ЄДРПОУ 37765988), Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (61001, м. Харків, вул. Актюбінська, 24, код ЄДРПОУ 37761936), Комунального підприємство "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Науки, 38, код ЄДРПОУ 32135675), Комунального підприємства "Підземне місто" (61012, м. Харків, вул. Суздальські ряди, 9, код ЄДРПОУ 39044307), Комунального підприємства "Харківпасс" (61064, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б. 149-Д, код ЄДРПОУ 36818918)
про визнання недійсним договору
за участю учасників справи:
прокурора - Сірик В.В.
відповідача (Харківська міська рада) - Марченко М.С.
відповідача (ТОВ "Фінансова компанія "Платіжний центр") - Гордієнко А.Г.
відповідача (Комунального підприємство "Міський інформаційний центр") -
Після зміни предмета позову прокурор просить суд:
- визнати незаконним та скасувати протокол (рішення) від 09.11.20216 № 5 чергового засідання конкурсної комісії з відбору інвестора про визнання ТОВ "ФК "Платіжний Центр" переможцем у конкурсі з відбору інвестора для впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова;
- визнати незаконним та скасувати рішення Харківської міської ради 10 сесії 7 скликання від 21.12.2016 № 503/16 "Про надання згоди на укладення інвестиційного договору з інвестором для впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова;
- визнати недійсним інвестиційний договір від 28.12.2016, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "ФК "Платіжний Центр" за участі Комунального підприємства "Харківський метрополітен", Комунального підприємства "Тролейбусне депо № 2", Комунального підприємства "Тролейбусне депо № 3", Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо", Комунального підприємства "Жовтневе трамвайне депо", Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", Комунального підприємства "Підземне місто", Комунального підприємства "Харківпасс";
- застосувати наслідки недійсності правочину шляхом надання доступу Комунальним підприємством "Харківський метрополітен", Комунальним підприємством "Тролейбусне депо № 2", Комунальним підприємством "Тролейбусне депо № 3", Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо", Комунальним підприємством "Жовтневе трамвайне депо", Комунальним підприємством "Міськелектротранссервіс", Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр", Комунальним підприємством "Підземне місто", Комунальним підприємством "Харківпасс", Товариству з обмеженою відповідальністю "ФК "Платіжний Центр" до існуючого обладнання, рухомих одиниць, приміщень та їх частини (вестибюлі, коридори, каси та ін.), територій де розміщені складові елементи об'єкту інвестування, придбаних інвестором на виконання інвестиційного договору від 28.12.2016 (обладнання, устаткування, приладдя, засобів оплати проїзду тощо), створених в результаті впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова, які на праві власності належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ФК "Платіжний Центр", з метою демонтажу раніше встановленого обладнання.
Покласти на відповідачів обов'язок нести всі судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи в суді.
В обґрунтування позову прокурором зазначено, що спірний договір не містить ознак інвестиційного договору, не відповідає вимогам законодавства, що регулює питання інвестиційної діяльності, є удаваним правочином, а саме договором про надання послуг. Підміна сторонами природи договорів вчинена з метою ухилення від проведення передбаченої Законом України "Про публічні закупівлі" процедури проведення закупівель товарів, робіт та послуг на конкурсних засадах, з метою обрання заздалегідь обумовленого переможця, тобто спірний договір є удаваним правочином згідно з ч.1 ст.235 Цивільного кодексу України, а тому спірний договір є таким, що суперечить приписам ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України.
Харківська міська рада у відзиві на заяву прокурора про зміну предмета позову, проти позовних вимог прокурора заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про протиправне витрачання відповідачами коштів з місцевого бюджету. Крім того, звертаючись з даним позовом прокурор не здійснив аналіз економічної доцільності впровадження системи "Електронний квіток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова та не оцінив наслідки визнання недійсним інвестиційного договору. Як зазначає перший відповідач, прокурором не дотримано балансу між поставленими цілями та використаними засобами та не визначено, які цілі будуть досягнуті, ураховуючи, що визнання незаконним рішень Харківської міської ради та інвестиційного договору вплине на запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, її функціонування та відповідного обслуговування, що призведе до негативних наслідків.
Також перший відповідач посилається на Звіт (аудиторський висновок) незалежного аудитора АФ "ПКФ Аудит-фінанси" від 01.12.2016 про підтвердження відповідності чинному законодавству України остаточної редакції інвестиційного договору, що має бути укладений відповідно до Концепції системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова, затвердженої рішенням 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №316/16 "Про створення системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова", в якому визначено, що проаналізувавши умови остаточної редакції інвестиційного договору, цей договір відповідає умовам чинного законодавства України в усіх суттєвих умовах.
Відповідно до Закону України від 17.01.2017 № 1812-YIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті" обов'язки забезпечення осіб, яким законом надано право пільгового проїзду, електронними квитками на безоплатній основі в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду відносяться до компетенції органів місцевого самоврядування та органів соціального захисту населення.
ТОВ "ФК "Платіжний центр", не погоджуючись із доводами прокурора, посилається на те, що висновок прокурора про те, що інвестиційний договір від інших цивільно-правових договорів відрізняє те, що діяльність сторін спрямована на досягнення кінцевої мети - реалізації інвестицій та отримання прибутку зроблений позивачем всупереч положень ст.1 Закону України "Про інвестиційну діяльність", згідно із якою інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.
ТОВ "ФК "Платіжний центр" вважає, що впровадженням системи "Електронний квиток" був досягнутий економічний ефект замовника, були збільшені доходи та інші грошові надходження внаслідок використання Системи "Електронний квиток" для Харківської міської ради, перевізників-комунальних підприємств (учасників за інвестиційним договором). Позивачем не наведено жодних доводів з посиланням на наявні в справі докази про включення до Інвестиційного договору та додаткових угод до нього необ'єктивних (упереджених, несправедливих) зобов'язань для замовника та учасників перевізників, не зазначено яким саме вимогам законодавства України та через яку саме некоректність вказані правочини не забезпечують дотримання принципу паритету сторін договору, та яких саме переваг держава (територіальна громада) фактично не отримує.
Як зазначає ТОВ "ФК "Платіжний центр", спірний інвестиційний договір був укладений за примірником договору, розробленого замовником відповідно до п. 9.2 "Положення про умови проведення конкурсу з відбору інвестора для впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова", затвердженого рішенням 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 06.07.2016 № 316.
Стосовно твердження позивача про те, що інвестиційний договір начебто не спрямований на досягнення спільної мети, визначеної у ньому та на отримання державою очікуваних результатів від його виконання ТОВ "ФК "Платіжний центр" зазначає, що і спільна мета інвестиційного договору і, відповідно, очікувані результати від його виконання були досягнуті. Така мета визначена розділом 2 Концепції системи "Електронний квиток", затвердженою Рішенням сесії Харківської міської ради) від 06.07.2016 № 316/16 та Правилами впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному транспорті м. Харкова, затверджених рішенням 14 сесії Харківської міської ради (в редакції від 20.09.2017 № 787/17). Підтвердженням досягнення спільної мети інвестиційного договору і, відповідно, очікуваних результати від його виконання є те, що інвестором повністю реалізовано всі етапи інвестиційного проєкту згідно із затвердженим інвестиційним договором графіку впроваджено систему "Електронний квиток" у відповідності до Правил впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному транспорті м. Харкова та Концепції на впровадження системи "Електронний квиток".
На даний час, в зв'язку з тим, що громадський електротранспорт в місті Харкові здійснює перевезення пасажирів безкоштовно, Система "Електронний квиток" відключена і не працює.
Те ж саме стосується і твердження позивача щодо того, що територіальна громада начебто не отримує жодних переваг від укладеного інвестиційного договору.
Найбільшою перевагою Харківської міської ради є отримання повністю готового інвестиційного продукту - автоматизованої системи обліку оплати проїзду, яка повністю функціонує, постійно обслуговується та модернізується Інвестором і за рахунок інвестора, з використанням як матеріальних так і інтелектуальних, трудових ресурсів Інвестора. При цьому, перевагою Харківської міської ради є те, що отримавши таку готову Систему, територіальна громада не витратила на її розбудову жодної гривні своїх коштів, все фінансування в повному обсязі було здійснено за рахунок здійсненого інвестування ТОВ "ФК "Платіжний центр". Крім того, впровадження системи "Електронний квиток" в місті Харкові завдяки оскаржуваному Інвестиційному договору має значний соціальний іміджевий ефект для Харківської міської ради.
На думку ТОВ "ФК "Платіжний центр" висновки позивача стосовно того, що умови оскаржуваного інвестиційного договору та додаткових угод до нього включають необ'єктивні (упереджені, несправедливі) зобов'язання для замовника та учасників, договір не спрямований на досягнення спільної мети, визначеної у ньому та отримання державою очікуваних результатів від його виконання, не відповідають дійсності, є такими, що не підтверджені жодними доказами чи будь-якими документами, а тому є необґрунтованими та надуманими.
У даній справі відсутні порушення інтересів держави, та, як наслідок, відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Що стосується вимоги про застосування наслідків недійсності правочину шляхом надання доступу інвестору до існуючого обладнання системи "Електронний квиток" з метою його демонтажу, вказані вимоги, на думку ТОВ "ФК "Платіжний центр", є безпідставними та протиправними, такими, що порушують норми чинного законодавства України, а також повністю порушують права та законні інтереси ТОВ "ФК "Платіжний центр" як сторони договору, не забезпечують повернення ТОВ "ФК "Платіжний центр" як сторони інвестиційного договору у первісний стан і взагалі не забезпечують повернення грошових витрат сторони, яка виконала договір, а навпаки зобов'язують сторону договору понести ще і додаткові витрати. В даному випадку, позивач протирічить сам собі - як підставу позову вказує, що інвестиційний договір є удаваним і насправді є договором про надання послуг, і в той же час просить надати доступ до обладнання ТОВ "ФК "Платіжний центр", хоча при виконанні договору про надання послуг надається саме послуга, а не поставляється товар чи обладнання.
Інвестування за оскаржуваним інвестиційним договором здійснювалось ТОВ "ФК "Платіжний центр" не тільки шляхом закупівлі та передачі обладнання, а і шляхом фінансування усіх витрат, пов'язаних з проєктуванням, створенням, встановленням, введенням в експлуатацію та подальшою експлуатацією об'єкта інвестування.
Що стосується позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішень, ТОВ "ФК "Платіжний центр" посилається на те, що прокурором з вказаного питання взагалі не аргументовано, не підтверджено доказами чи фактичними обставинами справи правові підстави для обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині. Прокурором не зазначено жодної норми ні Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на Закону України "Про публічні закупівлі", які на думку прокурора були порушені. Саме лише посилання на закон, без зазначення норми цього закону, не є підставою для скасування даних рішень.
Також, ТОВ "ФК "Платіжний центр" подано заяву про застосування судом строку позовної давності, у зв'язку з чим просить суд в задоволенні позову відмовити.
КП "Міський інформаційний центр" у відзиві на позов прокурора не визнає заявлених до нього позовних вимог, вважає їх безпідставними, посилаючись на те, що участь КП "Міський інформаційний центр" у реалізації вказаного проєкту була зумовлена насамперед тим, що розробка та впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті, серед інших заходів, передбачала необхідність реалізації певних технічних та цифрових рішень, де, з урахуванням визначених складових елементів та принципів побудови системи (розділ 4 Концепції), могла виникнути необхідність у використанні певних ресурсів ЄІС Харківської міської ради, адміністратором якої є КП "Міський інформаційний центр", зокрема, на етапі впровадження та введення в експлуатацію системи "Електронний квиток".
Як зазначає КП "Міський інформаційний центр", оскільки не виникала необхідність реалізації певних технічних та цифрових рішень, останній не залучався до реалізації цього проєкту й жодних договорів між інвестором та КП "Міський інформаційний центр" не укладалось, а отже будь-яких зобов'язань, у тому числі, фінансового характеру, між інвестором та КП "Міський інформаційний центр", станом на цей час не виникало. Виходячи зі змісту графіку реалізації інвестиційного проєкту "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова, затвердженого Додатковою угодою від 24.02.2021, КП "Міський інформаційний центр" станом на цей час не визначено відповідальною особою та/або безпосереднім учасником заходів, пов'язаних з реалізацією інвестиційного проєкту.
Хоча й КП "Міський інформаційний центр" є одним із підписантів спірного інвестиційного договору, який має статус учасника, сам зміст оспорюваного правочину та специфіка його виконання сторонами, свідчить про відсутність будь-якого впливу КП "Міський інформаційний центр" на порушення прав та інтересів держави, захист яких став підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.
Разом із тим зі змісту уточненої позовної заяви, поданої прокурором, не вбачається у чому конкретно полягає порушення прав та законних інтересів, безпосередньо КП "Міський інформаційний центр" у спірних правовідносинах, які визначають необхідність їх захисту та стали підставою позовних вимог саме до КП "Міський інформаційний центр".
Оскільки КП "Міський інформаційний центр" не є особою, яка порушила чи порушує права й інтереси держави у зв'язку з укладанням спірного інвестиційного договору, останнє виключає його кваліфікацію як належного відповідача за пред'явленим позовом та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора до КП "Міський інформаційний центр".
КП "Міськелектротранссервіс" у письмових поясненнях повідомив суд, що ним в повному обсязі підтримується правова позиція Харківської міської ради, яка міститься у відзиві останнього, а тому, просить суд відмовити у задоволенні позову прокурора з підстав, наведених у відзиві Харківської міської ради.
Інші учасники справи відзив на позов прокурора до суду не надали.
Прокурор, не погоджуючись із запереченнями відповідачів, посилається на те, що учасники та перевізники мали зобов'язання в рамках реалізації проєкту, зокрема шляхом створення інвестору належних умов для виконання зобов'язань, взятих на себе, що включало, але не виключно: забезпечення інвестора усіма необхідними ресурсами (електроенергією, водозабезпеченням, опаленням, зв'язком, можливістю використання локальних мереж для забезпечення роботи ПАК, електроживленням та інше), технічною документацією; здійснення необхідної розробки технічних умов чи іншої документації для розміщення обладнання інвестора; надання консультацій кваліфікованих спеціалістів; надання існуючого обладнання, рухомі одиниці, приміщення та їх частини (вестибюлі, коридори, каси, та ін.), території для розміщення складових елементів об'єкту інвестування тощо. ТОВ "ФК "Платіжний центр" на підтвердження своїх доводів щодо укладення зазначених у додаткових письмових поясненнях угод та понесених витратах, не додано жодних підтверджуючих документів.
Щодо тверджень ТОВ "ФК "Платіжний центр" про досягнення соціального, іміджевого та економічного ефекту від впровадження системи "Електронний квиток" прокурор зазначає про те, що будь-яких доказів на підтвердження вказаних доводів відповідачем не надано, а лише зазначено про максимальне підвищення прозорості та точності обліку про фактично надані послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів. Крім того, надання послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів не є частиною інвестиційного проекту, що також не заперечується відповідачем у справі.
Як зазначає прокурор, необ'єктивні (упереджені, несправедливі) зобов'язання для замовника та учасників/перевізників містяться безпосередньо у пунктах самого інвестиційного договору, зокрема: п. 3.7 - надання інвестору виключного права та доручення перевізникам здійснення випуску засобів оплати проїзду для міського електротранспорту. Інвестор самостійно визначає умови (кількість, строки тощо) випуску засобів оплати проїзду; п. 3.8 - надання інвестору виключного права здійснювати програмування та кодування інформації засобів оплати проїзду (безконтактних електронних карток тощо), які забезпечать можливість здійснювати оплату послуг проїзду у міському електротранспорті; п. 3.14 - інвестор має право застосовувати існуюче обладнання, засоби, що знаходяться у володінні учасників; п. 6.2.1 - учасники та перевізники зобов'язані створювати Інвестору належні умови для виконання зобов'язань, взятих на себе останнім (забезпечення Інвестора усіма необхідними ресурсами (електроенергією, водозабезпеченням, опаленням, зв'язком, можливістю використання локальних мереж для забезпечення роботи ПАК, електроживленням та інше), технічною документацією; здійснення необхідної розробки технічних умов чи іншої документації для розміщення обладнання Інвестора; надання консультацій кваліфікованих спеціалістів; надання існуючого обладнання, рухомі одиниці, приміщення та їх частини (вестибюлі, коридори, каси, та ін.), території для розміщення складових елементів Об'єкту інвестування тощо); п.11.3 - містить дискримінаційні положення, зокрема, щодо неможливості одностороннього припинення дії цього договору.
Крім того, додатковою угодою від 26.06.2019 включено зміни до спірного договору, із змісту яких вбачається, що інвестор ставить замовника в такі умови, що є вкрай невигідними та збитковими, фактично позбавляючи його права голосу та права на розірвання договору, адже санкції за це є неспівмірними з затратами інвестора. Укладення спірного договору є збитковим, зокрема, оскільки відповідачами у справі безпідставно та необґрунтовано продовжено строк введення об'єкту інвестування в експлуатацію з 15 до 54 місяців.
Таким чином, як вважає прокурор, укладення спірного договору та додаткових угод до нього є збитковим для замовника - Харківської міської територіальної громади, яку представляє Харківська міська рада, оскільки остання, з місцевого бюджету витрачає колосальні кошти на виконання умов останнього. Це не відповідає загальним засадам добросовісності, справедливості, розумності, оскільки по суті інвестиційний результат має місце лише для Інвестора, а для Харківської міської ради тягарем та надмірними й необґрунтованими витратами з місцевого бюджету, що в свою чергу свідчить про укладення вказаного інвестиційного договору не на користь, а на шкоду інтересам територіальної громади.
Враховуючи викладене, спірний правочин вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже відповідно до вимог ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Крім того, як зазначає прокурор, укладення інвестиційного договору від 28.12.2016 відбулось без застосування жодної з процедур закупівель, передбачених в Законі України "Про публічні закупівлі". Вказане свідчить про неможливість реального настання правових наслідків, що обумовлені інвестиційним договором, що є обов'язковою вимогою для чинності правочину, передбаченою ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України.
Також прокурор посилається та те, що й самим відповідачем не заперечується той факт, що договір містить ознаки різних договорів, а саме: договору підряду, договору дарування майна, договору користування майном, договору надання послуг тощо. Враховуючи викладене, підміна сторонами природи договорів вчинена з метою ухилення від проведення передбаченої Законом України "Про публічні закупівлі" процедури проведення закупівель товарів, робіт та послуг на конкурсних засадах, з метою обрання заздалегідь обумовленого переможця, а отже спірний договір є удаваним правочином згідно з ч.1 ст.235 Цивільного кодексу України та як наслідок, вказаний договір підлягає визнанню недійсним.
Щодо порушення інтересів держави та обґрунтування представництва інтересів держави прокурор вважає заперечення відповідачів в цій частині необґрунтованими, оскільки в інтересах держави (суспільства) є прийняття та дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері державних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних законодавцем. При цьому, у даному випадку, укладення спірного інвестиційного договору за участю комунальних підприємств, створених для здійснення господарської діяльності у сфері пасажирських перевезень з метою отримання прибутку, нівелює перспективи отримання очікуваних показників надходження виручки, прибутків, рентабельності тощо. Укладення спірного удаваного правочину, в обхід застосування вимог Закону України "Про публічні закупівлі" унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і здатне спричинити істотної шкоди безпосередньо інтересам держави, в тому числі економічним. Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені у цьому Законі. Отже, пред'явлення позову прокурором у цьому випадку зумовлено очевидним завданням шкоди інтересам держави (територіальній громаді), яке полягає в приховуванні дійсних намірів та у порушенні обрання процедури укладення відповідних договорів.
Крім того, як зазначає прокурор, враховуючи факт, що Харківська міська рада є відповідачем у даній справі, а одна й та сама особа (орган) не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, оскільки це суперечить нормам законодавства, у зв'язку з чим звертаючись із даним позовом прокурор набуває статусу позивача.
Щодо тверджень ТОВ "Фінансова компанія "Платіжний центр", що застосування такого наслідку недійсності правочину як надання доступу Інвестору до існуючого обладнання системи "Електронний квиток" з метою його демонтажу є безпідставним та протиправним, прокурор вказує на те, що оскільки строк дії договору не закінчився, об'єкт інвестування у комунальну власність інвестором не передався, отже на даний час останній є власником обладнання, іншого майна та майнових прав на створені в результаті реалізації проєкту об'єктів. Таким чином, доводи представника відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Платіжний центр" щодо безпідставності та протиправності обраного прокурором способу захисту є такими, що не підтверджуються жодними доказами.
Щодо визнання незаконними та скасування рішень, на думку прокурора, у зв'язку з тим, що усі рішення, що передували укладенню спірного договору прийняті в обхід застосуванню Закону України "Про публічні закупівлі", фактично суперечать приписам діючого законодавства, то спірний протокол (рішення) від 09.11.2016 № 5 чергового засідання конкурсної комісії з відбору інвестора, яким визнано переможця конкурсу та рішення Харківської міської ради 10 сесії 7 скликання від 21.12.2016 № 503/16, на підставі яких у подальшому укладено інвестиційний договір від 28.12.2016, підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
Що стосується заяви ТОВ "Фінансова компанія "Платіжний центр" про застосування строків позовної давності, прокурор посилається на те, що наявність спірного договору у Харківської міської ради жодним чином не впливає на обізнаність органів прокурорів за вказаних спірних питань, оскільки прокурор є самостійним позивачем у вказаній справі. Крім того строк на звернення до суду пропущений з поважних причин, саме після проведення ряду слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42020220000000205 від 15.04.2020, а саме після витребування матеріалів та їх опрацювання.
Щодо залучення комунальних підприємств в якості відповідачів у справу та порушення прав та інтересів останніх, прокурор зазначає, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога прокурора до відповідачів про визнання недійсним інвестиційного договору від 28.12.2016, укладеного між Харківською міською радою, ТОВ "Фінансова компанія "Платіжний центр" за участю комунальних підприємств, у тому числі й КП "Міський інформаційний центр". Як зазначає прокурор, особи, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним в якості відповідачів, є насамперед сторонами правочину, отже, у разі визнання судом спірного договору недійсним, припиняються будь-які цивільні права і обов'язки, передбачені останнім.
Харківська міська рада, заперечуючи проти доводів прокурора, викладених ним у відповіді на відзив, посилається на те, що інвестиційна діяльність не підпадає під визначення товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору), тому інвестиційний договір укладений без проведення процедури закупівель, що була визначена Законом України "Про публічні закупівлі".
Прокурором не надано належних та допустимих доказів спрямованості волі сторін спірного інвестиційного договору на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені цим договором, та настання між сторонами такого договору інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені інвестиційним договором та на підтвердження удаваності оспорюваного інвестиційного договору, наявності у сторін договору наміру приховати який-небудь інший правочин та збитковості замовника.
ТОВ "ФК "Платіжний центр" також не погоджується в повному обсязі з викладеними прокурором доводами у відповіді на відзив, посилаючись на те, що ТОВ "ФК "Платіжний центр" були виконані та досягнуті всі пункти, які були закладені в основу Концепції системи "Електронний квиток". Всі доводи прокурора щодо збитковості, економічної неефективності та інше, є надуманими та суто суб'єктивними припущеннями, вони не ґрунтуються на жодній кваліфікованій оцінці чи професійній експертизі. Прокурором не наведено жодних аргументованих, підтверджених первинними документами чи розрахунками доказів якоїсь збитковості чи економічної неефективності. Прокурор не обґрунтовує, в чому полягає, на його думку "штучність" продовження строку договору, що взагалі означає цей термін і якими доказами це підтверджується.
Стверджуючи про безпідставність та необґрунтованість продовження строку договору, прокурор повністю проігнорував норми цивільного законодавства України, згідно із якими сторони вправі за взаємною згодою продовжувати дію договору чи вносити інші зміни до договорів стільки разів і на такі строки, як вважають за потрібне.
Також ТОВ "ФК "Платіжний центр" вважає бездоказовим твердження прокурора про те, що наявність в договорі пунктів про право сторони договору застосувати штрафи, вже робить такий договір автоматично збитковим.
ТОВ "ФК "Платіжний центр" у повній відповідності до ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" здійснив інвестицію в об'єкт інвестування, який включає майно (термінали самообслуговування, валідатори та ін), інтелектуальні цінності, а також майнові права, а тому як відповідь прокурора на відзив, так і взагалі правова позиція прокурора у цій справі, на думку ТОВ "ФК "Платіжний центр", є необґрунтованою, не підтвердженою доказами, зробленою виключно на суб'єктивних міркуваннях та припущеннях, що не ґрунтуються на фактах, а отже такою, що не може бути задоволена.
В судовому засіданні 12.10.2023 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
23.10.2023 на адресу суду від Харківської міської ради надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення судової товарознавчої експертизи.
Ухвалою суду від 02.11.2023, залишеною постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2023, за клопотанням Харківської міської ради постановлено про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення судової товарознавчої експертизи, проведення якої доручено експерту (експертам) Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.
За клопотанням заступника директора з експертної роботи Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса" змінено вид попередньо призначеної у справі судової товарознавчої експертизи на комплексну судову комп'ютерно-технічну, товарознавчу та економічну експертизу.
Ухвалою суду від 14.11.2024 у справі призначено комплексну судову комп'ютерно-технічну, товарознавчу, економічну та економічну експертизу у сфері інтелектуальної власності, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.
На адресу суду від Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" надійшло повідомлення про зняття з провадження без виконання комплексної судової комп'ютерно-технічної, товарознавчої, економічної та економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності, у зв'язку із несплатою Харківською міською радою рахунку про оплату вартості експертизи.
Ухвалою суду від 01.08.2025 провадження у справі поновлено, у справі призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 14.08.2025 у справі призначено комплексну судову комп'ютерно-технічну, товарознавчу, економічну та економічну експертизу у сфері інтелектуальної власності, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України, на вирішення якої поставлено наступні питання:
- яка оціночна вартість Об'єкту інвестування, а саме системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова", яку було впроваджено відповідно до умов інвестиційного договору від 28.12.2016 станом на дату проведення експертизи;
- чи є придатним до використання Об'єкт інвестування, а саме система "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова", яку було впроваджено відповідно до умов інвестиційного договору від 28.12.2016 станом на дату проведення експертизи. Якщо ні, то які елементи (складові) Об'єкту інвестування не придатні до використання і вартість цих елементів на момент проведення експертизи;
- якою із сторін і в якій мірі (в якому обсязі та вартісному виразі станом на дату проведення експертизи) виконано зобов'язання за договором від 28.12.2016, укладеним між Харківської міською радою та ТОВ "ФК "Платіжний Центр" за участі Комунального підприємства "Харківський метрополітен", Комунального підприємства "Тролейбусне депо № 2", Комунального підприємства "Тролейбусне депо № 3", Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо", Комунального підприємства "Жовтневе трамвайне депо", Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", Комунального підприємства "Підземне місто", Комунального підприємства "Харківпасс".
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу суду від 14.08.2025 у даній справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 28.10.2025 провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.
В судовому засіданні 13.11.2025 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Розгляд справи по суті неодноразово відкладався.
В судовому засіданні 11.12.2025 оголошено перерву до 25.12.2025, про що постановлено протокольну ухвалу.
Після перерви ТОВ "ФК "Платіжний Центр" надано заяву про визнання позову.
Судом оголошено перерву до 12.01.26 з метою надання можливості всім учасникам процесу висловити свою позицію з врахуванням поданої ТОВ "ФК "Платіжний Центр" заяви.
Після перерви судове засідання продовжено.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням зміни предмета позову підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.
Присутній в судовому засіданні представник Харківської міської ради проти позову прокурора заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити повністю з підстав, викладених ними у відзиві та додаткових поясненнях.
Представник ТОВ "ФК "Платіжний Центр" в судовому засіданні підтримав заяву про визнання позову, просить суд позов прокурора з урахуванням зміни предмета позову задовольнити в повному обсязі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд встановив наступне.
Рішенням Харківської міської ради Харківської області 7 сесії 7 скликання від 06.07.2016 № 316/16 "Про створення системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова" затверджено Концепцію системи "Електронний квиток"; надано згоду КП "Харківський метрополітен", КП "Салтівське трамвайне депо", КП "Жовтневе трамвайне депо", КП "Тролейбусне депо № 2", КП "Тролейбусне депо № 3", КП "Міськелектротранссервіс", КП "Міський інформаційний центр" та КП "Підземне місто" на впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова на умовах залучення інвестицій на конкурсних засадах.
Цим же рішенням затверджено Положення про умови проведення конкурсу з відбору інвестора для впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова; Департаменту інфраструктури Харківської міської ради доручено організацію та проведення інвестиційного конкурсу з метою залучення суб'єкта підприємницької діяльності (інвестора) для впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова; розробку та затвердження конкурсної документації для проведення інвестиційного конкурсу.
Зі змісту розділу 6 Концепції системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова (далі - Концепція) вбачається, що основною метою впровадження системи, зокрема є:
- для міста - збереження і розвиток електротранспортної інфраструктури; зменшення експлуатаційних витрат підприємств міського електротранспорту на організацію збору виручки та контроль за ними; участь органів місцевого самоврядування у впровадженні єдиної системи оплати проїзду на міському електротранспорті тощо;
- для перевізників - підвищення економічної ефективності діяльності підприємств га зменшення залежності від бюджетних дотацій та скорочення витрат на емісію і обіг паперових проїзних квитків за рахунок довшого терміну служби безконтактних електронних карток тощо.
Згідно з розділом 9 Концепції очікуваними результатами реалізації Концепції, зокрема є: зменшення витрат підприємств міського електротранспорту і, як наслідок, оптимізація їх бюджетного фінансування та прибутковість підприємств міського електричного транспорту тощо.
З метою забезпечення дотримання єдиних принципів при обранні переможця конкурсу, розпорядженням Харківського міського голови від 08.08.2016 № 105 прийнято рішення про створення конкурсної комісії з відбору інвестора для впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова та затверджено її персональний склад.
На виконання вищевказаного рішення Департаментом інфраструктури Харківської міської ради проведено інвестиційний конкурс з метою залучення суб'єкта підприємницької діяльності (інвестора) для впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова.
Відповідно до протоколу від 09.11.2016 № 5 чергового засідання конкурсної комісії з відбору інвестора для впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова, затвердженого Головою конкурсної комісії з питань інфраструктури міста, участь у конкурсі брали два учасники: ТОВ "Фінансова компанія "Платіжний Центр" та ТОВ "Фінансова компанія "Актинія".
Переможцем конкурсу з відбору інвестора для впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова, відповідно до протоколу від 09.11.2016 № 5 чергового засідання конкурсної комісії з відбору інвестора для впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова, визнано ТОВ "Фінансова компанія "Платіжний центр", оскільки пропозиція останнього є найбільш економічно привабливою (винагорода інвестора становить 6,5% від загальної суми платежів).
У подальшому рішенням Харківської міської ради Харківської області 10 сесії 7 скликання від 21.12.2016 № 503/16 надано згоду на укладення інвестиційного договору з інвестором та доручено Харківському міському голові від імені Харківської міської ради укласти інвестиційний договір на впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова.
За результатами проведеного конкурсу та на виконання рішення Харківської міської ради від 21.12.2016 № 503/16 між Харківською міською радою (далі - Замовник) за участю КП "Харківський метрополітен", КП "Тролейбусне депо № 2", КП "Тролейбусне депо № 3", КП "Салтівське трамвайне депо", КП "Жовтневе трамвайне депо", КП "Міськелектротранссервіс", КП "Міський інформаційний центр" та КП "Підземне місто" (далі - учасники) та ТОВ "Фінансова компанія "Платіжний центр" (далі - інвестор) 28.12.2016 укладено інвестиційний договір (далі - договір), відповідно до умов якого замовник залучає інвестора до участі у впровадженні системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова, а Інвестор здійснює реалізацію проєкту та забезпечує функціонування об'єкта інвестування, на умовах цього договору.
Відповідно до п.2.2 договору інвестування здійснюється у формі створеного інвестором чи за його рахунок з метою реалізації проєкту рухомого та нерухомого майна (споруд, устаткування та інші матеріальні цінності), майнових прав інтелектуальної власності, а також сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для реалізації проєкту.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що загальна орієнтована вартість реалізації проєкту складає 185 500 000,00грн (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 24.02.2021 - 194 724 751грн) та підлягає уточненню після виконання умов п.3.2 цього договору, а також може збільшуватись або зменшуватись залежно від зміни фактичних витрат інвестора на реалізацію проєкту з урахуванням затвердженої ПКД, коливань курсів іноземних валют, встановлених НБУ, індексу інфляції, змін особливих вимог до технічних характеристик і якості матеріалів, технологічних умов надання послуг перевезення перевізниками, на підставі нових законодавчих актів, інших нормативних документів, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору.
У пункті 2.4 договору сторони визначили, що в рамках цього договору перевізники доручають інвестору здійснення (самостійно або із залученням третіх осіб) випуску засобів сплати проїзду для міського електротранспорту (метрополітену, трамвая, тролейбуса) м. Харків (транспортних карток тощо), а також організацію здійснення приймання від фізичних та юридичних осіб на користь перевізника платежів для оплати послуг проїзду у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова та в подальшому перерахування перевізникам прийнятих грошових коштів відповідно до умов цього договору, а інвестор приймає на себе зазначені зобов'язання.
Відповідно до п.3.1 договору інвестор взяв на себе зобов'язання забезпечувати фінансування усіх витрат, пов'язаних з проєктуванням, створенням, встановленням, введенням в експлуатацію та подальшою експлуатацією об'єкта інвестування, відповідно до ПКД, графіку реалізації проєкту.
Протягом дії цього договору інвестор є власником обладнання, іншого майна та майнових прав на створені в результаті реалізації проєкту об'єкти. Після закінчення строку дії цього договору інвестор передає об'єкт інвестування у комунальну власність у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.3.6 договору).
Пунктом 3.7 договору передбачено, що інвестору надається виключне право та доручається перевізникам здійснення випуску засобів оплати проїзду для міського електротранспорту (метрополітену, трамвая, тролейбуса) м. Харків (транспортних карток тощо) потягом усього строку дії цього договору. Дане право інвестор може реалізовувати як особисто, так і разом із залученими ним до реалізації проєкту особами. Замовник та перевізники не можуть надавати право та доручати здійснення випуску вищевказаних засобів оплати проїзду іншим особам без попередньої письмової згоди інвестора. Інвестор самостійно визначає умови (кількість, строки тощо) випуску засобів оплати проїзду.
У пункті 3.8 договору сторони дійшли згоди, що з метою реалізації проєкту замовник надає інвестору виключне право здійснювати програмування та кодування інформації засобів оплати проїзду (безконтактних електронних карток тощо), які забезпечать можливість здійснювати оплату послуг проїзду у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харків в системі, створеній в результаті реалізації проєкту.
Право, визначене в цьому пункті, може реалізуватися як інвестором особисто, так і залученою інвестором до реалізації проєкту особою або ними разом на власний розсуд. Замовник не може передавати чи надавати це право будь-якій іншій особі без попередньої письмової згоди інвестора.
Відповідно до п.3.9 договору після введення об'єкту інвестування в експлуатацію інвестор забезпечує його експлуатацію протягом усього строку дії договору та забезпечує організацію приймання грошових коштів від споживачів послуг, їх обробку, розподіл та перерахування із використанням об'єкту інвестування.
Пунктом 3.11.2 договору передбачено, що за виконання зобов'язань, передбачених цим договором, інвестор отримує винагороду у розмірі 6,5% від загальної суми платежів, прийнятих з використанням об'єкту інвестування (його частини).
За згодою Сторін, у разі необхідності, в рамках реалізації проєкту, інвестор, відповідно до п.3.14 договору, має право застосовувати існуюче обладнання, засоби, що знаходяться у володінні учасників, в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України, інвестиційним проєктом та окремих договорів, укладених між інвестором та учасниками.
За умовами, п.6.2.1 договору передбачено, що учасники та перевізники зобов'язані в рамках реалізації проєкту створювати інвестору належні умови для виконання зобов'язань, взятих на себе останнім, що включають, але не виключно: забезпечення Інвестора усіма необхідними ресурсами (електроенергією, водозабезпеченням, опаленням, зв'язком, можливістю використання локальних мереж для забезпечення роботи ПАК, електроживленням та інше), технічною документацією; здійснення необхідної розробки технічних умов чи іншої документації для розміщення обладнання інвестора; надання консультацій кваліфікованих спеціалістів; надання існуючого обладнання, рухомі одиниці, приміщення та їх частини (вестибюлі, коридори, каси, та ін.), території для розміщення складових елементів об'єкту інвестування тощо.
Відповідно до п.11.1 цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє 10 років з дня підписання додатку до договору, складеного на підставі наданого інвестором акту про введення в експлуатацію об'єкта інвестування.
Якщо будь-яке положення цього договору буде визнано судом чи іншим уповноваженим органом недійсним чи таким, що суперечать чинному законодавству України, це не буде впливати на дійсність інших положень договору (п.12.6 договору).
В подальшому, у зв'язку з залученням КП "Харківпас", як учасника системи "Електронний квиток", рішенням Харківської міської ради 16 сесії 7 скликання від 08.11.2017 № 846/17 (вебсайт: https://dok. city. kharkov. ua/ru/profile/dokument/view/id/ 663861) внесено відповідні зміни до:
- концепції системи "Електронний квиток", затвердженої рішенням 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 316/16 "Про створення системи "Електронний квиток" в міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова" шляхом визначення функцій Комунального підприємства "Харківпасс" у зазначеній системі;
- інвестиційного договору від 28.12.2016, підписаного на підставі рішення 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.12.2016 № 503/16 "Про надання згоди на укладення інвестиційного договору з інвестором для впровадження системи "Електронний квиток" в міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова" шляхом введення в нього "учасника - № 9" - Комунального підприємства "Харківпасс" та визначення його функцій за договором.
У подальшому, рішенням Харківської міської ради Харківської області 17 сесії 7 скликання від 20.12.2017 № 958/17 внесено зміни до Концепції системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова та викладено додаток 1 у новій редакції.
Крім цього, між замовником та інвестором укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни до договору, зокрема:
- введено до інвестиційного договору "учасника-9" - Комунальне підприємство "Харківпасс";
- розділ 2 договору доповнено п.2.5 наступного змісту: "перевізники доручають учаснику-9, у порядку та на умовах визначених окремими договорами, отримувати від інвестора прийняті на користь перевізників платежі для оплати послуг проїзду у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова та перераховувати перевізникам грошові кошти сплачені споживачами послуг за надані перевізниками послуги проїзду у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова";
- в розділі 3 договору п.3.10 виклали в наступній редакції: "сторони домовились, що приймання грошових коштів від споживачів послуг та їх перерахування здійснює інвестор, який одночасно є небанківською фінансовою установою, має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та є учасником в одній із платіжних систем. Перевізники доручають, а інвестор приймає на себе зобов'язання щодо приймання від фізичних та юридичних осіб платежів для оплати послуг проїзду у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова та в подальшому перерахування прийнятих грошових коштів відповідно до умов цього договору»;
- перший абзац п.3.11 та підп.3.11.1 пункту 3.11 виклали в такій редакції: "з метою організації реалізації проєкту та подальшої експлуатації об'єкта інвестування в частині забезпечення приймання грошових коштів від споживачів послуг інвестор протягом дії цього договору здійснює приймання та подальше перерахування коштів за оплату проїзду у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова на наступних умовах:
3.11.1 інвестор, з урахуванням п.3.10 цього договору, зобов'язується забезпечити організацію приймання від фізичних та юридичних осіб платежів для оплати послуг та в подальшому перерахування прийнятих інвестором грошових коштів, згідно із умовами договору (договорів) переказу коштів, який (які) укладається (укладаються) з учасником (учасниками) додатково";
- до п. 3.2 договору внесено зміни в частині збільшення термінів введення об'єкту інвестування в експлуатацію з 15 до 54 місяців тощо.
В межах розгляду господарським судом Харківської області справи № 922/2473/20 за позовом ТОВ "ФК "Платіжний центр" до Комунального підприємства "Харківпасс" про стягнення заборгованості за спірним договором, судом встановлено, що Інвестором виконано зобов'язання Інвестиційного договору, щодо введення в експлуатацію Об'єкта інвестування (системи “Електронний квиток» у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова) у строки передбачені Графіком реалізації проекту у повному обсязі. Документальним підтвердженням функціонування Системи та введення Об'єкта інвестування в експлуатацію є Акт технічної готовності системи “Електронний квиток» в міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова до експлуатації від 09.06.2021, Наказ Департаменту Інфраструктури Харківської міської ради № 180 Про технічну готовність до введення в експлуатацію системи “Електронний квиток» в міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова від 09.06.2021, складені відповідно умов Інвестиційного договору та Додатку № 1 до нього - Графіку реалізації Інвестиційного проекту системи “Електронний квиток» у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова (далі - Графік). Пунктом 5 зазначеного Акту, підписаного у тому числі стороною Відповідача сторони встановили, що Замовник даним Актом підтверджує технічну готовність до введення в експлуатацію системи “Електронний квиток» у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова та реалізацію Інвестиційного проекту в цілому. Наказом № 180 Департаментом Інфраструктури Харківської міської ради систему “Електронний квиток» у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова введено в експлуатацію.
Таким чином, рішенням господарського суду Харківської області від 29.06.2021 у справі № 922/2473/20, що набрало законної сили, встановлено факт введення в експлуатацію Об'єкта інвестування - системи “Електронний квиток» в міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова у строки передбачені Графіком реалізації проекту у повному обсязі.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням предмету та підстав позову, суд дійшов наступних висновків.
Щодо правових підстав звернення прокурора з відповідним позовом до суду та надання оцінки ефективності обраного ним способу захисту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Предметом позову у даній справі, зокрема є вимога про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради 10 сесії 7 скликання від 21.12.2016 № 503/16 "Про надання згоди на укладення інвестиційного договору з інвестором для впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова, а також визнання недійсним інвестиційного договору від 28.12.2016, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "ФК "Платіжний Центр" за участі Комунального підприємства "Харківський метрополітен", Комунального підприємства "Тролейбусне депо № 2", Комунального підприємства "Тролейбусне депо № 3", Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо", Комунального підприємства "Жовтневе трамвайне депо", Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", Комунального підприємства "Підземне місто", Комунального підприємства "Харківпасс".
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада міста є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень, а відповідно до ст.10 цього ж Закону сільська, селищна рада є представницьким органом територіальної громади і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження, визначені Конституцією та законами. Статтею 2 Цивільного кодексу України визначено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
За приписами ст.4 Закону України "Про місцеве самоврядування" міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи рішення від 21.12.2016 № 503/16 "Про надання згоди на укладення інвестиційного договору з інвестором для впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова", яке є предметом спору у даній справі, прийнято Харківською міською радою, та саме на підставі цього рішення безпосередньо Харківською міською радою укладено спірний договір з інвестором за участю комунальних підприємств.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор одним із співвідповідачів вказав Харківську міську раду, оскільки рішення саме цього органу, а також інвестиційний договір, що був укладений безпосередньо міською радою, оспорюються прокурором, із зазначенням того, що вказане рішення та договір прийняті та укладені із порушенням чинного законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.
Суд погоджується із такою позицією прокурора, оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова має здійснювати Харківська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договору, які прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Харкова, з огляду на що, суд доходить висновку, що прокурором правомірно заявлено відповідний позов, як позивачем, а Харківську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, тому що іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова, виходячи із спірних правовідносин, не існує.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.
Щодо оцінки ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права при вирішенні спору, суд вважає за необхідне відзначити наступне.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі “Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 52)).
Відповідні правові висновки також сформульовані у Постанові ВП ВС від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Визнання правочину недійсним являє собою спосіб захисту, наслідком застосування якого є припинення регулятивної сили правочину як юридичного факту, тобто визнання його таким, що не породжує юридичних наслідків. Відповідно разом з цим анулюються цивільні права та обов'язки, що виникли у сторін при вчиненні правочину, або цивільні права та обов'язків припиняються на майбутнє (якщо за недійсним правочином права й обов'язки передбачалися лише на майбутнє) для недопущення розвитку на підставі правочину відповідних йому правовідносин, пов'язаних з його виконанням, а також встановлення заборони на виконання правочину.
Частинами першою та другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Як вже було встановлено судом, Інвестором було повністю виконано зобов'язання Інвестиційного договору, щодо введення в експлуатацію Об'єкта інвестування (системи “Електронний квиток» у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова) у строки передбачені Графіком реалізації проекту у повному обсязі. І за умовами спірного договору протягом дії цього договору інвестор є власником обладнання, іншого майна та майнових прав на створені в результаті реалізації проєкту об'єкти. Після закінчення строку дії цього договору інвестор передає об'єкт інвестування у комунальну власність (п.3.6 договору).
Таким чином позивач не довів в чому буде полягати захист інтересів держави в разі визнання спірного договору недійним, внаслідок чого вже створений та введений в експлуатацію об'єкт інвестування не буде переданий у комунальну власність.
Виходячи із заявлених прокурором позовних вимог створений та введений в експлуатацію об'єкт інвестування повинен буди повернутий інвестору і будь - якого відшкодування вартості сплачених у процесі реалізації спірного договору бюджетних коштів не відбувається. Зазначене також ставить питання щодо ефективності обраного прокурором способу захисту та не зрозумілим є яким чином відновлюються інтереси держави і в чому полягає захист її інтересів в результаті пред'явлення прокурором відповідного позову.
Щодо вимог про визнання незаконним та скасування протоколу (рішення) від 09.11.20216 № 5 чергового засідання конкурсної комісії з відбору інвестора про визнання ТОВ "ФК "Платіжний Центр" переможцем у конкурсі з відбору інвестора для впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова та рішення Харківської міської ради 10 сесії 7 скликання від 21.12.2016 № 503/16 "Про надання згоди на укладення інвестиційного договору з інвестором для впровадження системи "Електронний квиток" у міському електротранспорті (метрополітені, трамваї, тролейбусі) м. Харкова, то вони є актами індивідуальної дії, які вичерпують свою дію виконанням. На час звернення прокурора з відповідним позовом до суду вони є виконаними шляхом укладення відповідного договору, що також свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту в цій частині.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову через неефективність обраного прокурором способу захисту.
Розглянувши заяву ТОВ "ФК "Платіжний Центр" про визнання ним позову суд вважає за необхідне відзначити, що за змістом положень статей 46, 191 ГПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі.
За приписами ч.4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, визнання позову одним з відповідачів не завершує справу автоматично, а є лише одним з елементів доказування, який суд оцінює разом з іншими доказами та позиціями інших сторін, перевіряючи його на відповідність закону. Сам по собі факт визнання позову відповідачем не може бути покладений в основу судового рішення без наявності для того законних підстав. Тобто, повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для його задоволення.
Оскільки суд за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, суд не приймає заяву ТОВ "ФК "Платіжний Центр" про визнання позову.
З цих же підстав суд не розглядає заяву відповідача (ТОВ "ФК "Платіжний Центр") про застосування строку позовної давності, оскільки дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокурора.
Керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "22" січня 2026 р.
СуддяТ.А. Лавренюк