вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"23" січня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/323/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради Рівненської області
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія",
до відповідача-2 Комунального підприємства "Вараштепловодоканал" Вараської міської ради
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 057 532,03 грн,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача -1: О. Мельник, дов. від 01.01.2026 № 4,
від відповідача - 2: Я. Мельничук, дов. від 15.01.2026 № 1,
від прокуратури: Л. Мельничук, посв. від 03.11.2025 № 083284,
У квітні 2025 року заступник керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради Рівненської області (позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (відповідач - 1) та Комунального підприємства "Вараштепловодоканал" Вараської міської ради (відповідач - 2), у якому просить визнати недійсними додаткову угоду № 3 від 14.09.2023, додаткову угоду № 4 від 02.10.2023, додаткову угоду № 5 від 13.12.2023 до договору на постачання електричної енергії від 04.01.2023 № 18042-ВЦ/3, укладеного між Комунальним підприємством “Вараштепловодоканал» Вараської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Рівненська обласна енергопостачальна компанія», а також стягнути кошти у розмірі 1 057 532,03 грн.
Стислий виклад позиції прокурора, позивача, заперечень відповідача.
Згідно із позовною заявою, Вараською окружною прокуратурою за результатами опрацювання системи публічних закупівель "Prozorro" установлено, що відповідачем-2 проведено закупівлю UA-2022-12-02-003414-а за предметом "Електрична енергія" з очікуваною вартістю 11 400 000,00 грн. За результатами процедури закупівлі переможцем визначено відповідача - 1, з яким у подальшому укладено договір № 18042-ВЦ/З на постачання електричної енергії від 04.01.2023. За період дії договору неодноразово збільшено ціну за електричну енергію: з 3,57395 грн без ПДВ до 5,25772 грн без ПДВ, тобто на 47,1%. Прокуратура, проаналізувавши підстави внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод № 3 від 14.09.2023, № 4 від 02.10.2023, № 5 від 13.12.2023, якими збільшено ціну електроенергії на 47,1%, дійшла висновку про укладення вказаних додаткових угод з порушенням вимог Закону України “Про публічні закупівлі», тому вони підлягають визнанню недійсними. Окрім того, відповідачем на виконання умов договору поставлено позивачу 1 689 764 кВт*год електричної енергії на загальну суму 8 446 282,16 грн, отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 1 057 532,03 грн, які підлягають стягненню в судовому порядку.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на статті 131-1 Конституції України, статті 23,24 Закону України "Про прокуратуру", статті 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 203, 215, 1212 ЦК України тощо.
29.04.2025 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким заявлена прокурором вимога про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення грошових коштів свідчить про те, що прокурором визначено порушення прав комунального підприємства, а не територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування. Позовні вимоги прокурора фактично спрямовані на захист порушених прав саме комунального підприємства як суб'єкта господарювання, а наявність корпоративних відносин між міською радою та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними, а тому у цій справі Вараська міська рада не є належним позивачем. Зазначає, що оскільки на організованих сегментах ринку відбулися коливання закупівельної вартості електричної енергії між відповідачами були укладені додаткові угоди до договору, підписання кожної з додаткових угод здійснювалось відповідно до Особливостей, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178, які не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару. Обґрунтуванням зміни ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання та відповідно до умов п. 13.7. договору, у зв'язку з чим відповідачем-1 було надано висновки Рівненської торгово-промислової палати. Про збільшення та зменшення ціни постачальник завчасно повідомляв споживача, надсилавши листи-повідомлення з документальним підтвердженням такого збільшення, на що споживач давав свою згоду, підписавши додаткові угоди. Кожного разу при укладанні додаткової угоди до основного договору збільшення ціни на електричну енергію відбувалося з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, Закону України “Про ринок електричної енергії» та інших нормативно-правових актів.
29.04.2025 від відповідача - 2 надійшов відзив на позов, відповідно до якого додаткові угоди № 3-5 до договору були укладені між сторонами відповідно до вимог п. 13.7. договору та п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. Джерелами формування майна підприємства є, у тому числі доходи, одержані від здачі в оренду (зі згоди власника) майна, закріпленого на праві господарського відання та кошти від реалізації продукції (робіт, послуг)). Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, враховуючи потреби на роботи, послуги і необхідність забезпечення господарського і соціального розвитку, підвищення доходів. Планування фінансово-господарської діяльності здійснюється підприємством шляхом складання у встановленому порядку річних планів. Прибуток підприємства утворюється згідно з законодавством з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та інших витрат, витрат на оплату праці, сплати процентів по кредитах банків, штрафів та пені, внесення передбачених законодавством податків, зборів та всіх обов'язкових платежів до бюджету тощо. Чистий прибуток, сформований згідно з законодавством, залишається у розпорядженні підприємства. Прибуток підприємства використовується відповідно до фінансових планів та чинного законодавства України. Відповідно до зазначених положень статуту відповідача - 2, його засновником є Вараська міська рада, яка передала майно підприємству на праві господарського відання. При цьому підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, що здійснює фінансово-господарську діяльність у межах затвердженого фінансового плану. Оплата за додатковими угодами з відповідачем-1 здійснювалась саме відповідачем - 2 (що підтверджується платіжними інструкціями, звітами по проводках, де зазначено - Аналітика Кт - АТ КБ “ПРИВАТБАНК» м. Дніпро (Новий)) за рахунок власного прибутку, передбаченого фінансовим планом підприємства. Ці кошти не надходили безпосередньо з бюджету міської ради, так як відповідач - 2 на такі цілі не фінансується ні з державного, ні з місцевого бюджетів. Таким чином, звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Вараської міської ради є безпідставним, а позовна заява задоволенню не підлягає.
06.05.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій серед іншого, зазначено, що засновником та власником відповідяча-2 відповідно до п. 1.2. статуту є Вараська міська рада, яка здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві господарського відання. Вараська міська рада є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням комунальних коштів, а тому є належним позивачем у цій справі. У позовній заяві прокурором проаналізовано підстави внесення змін до договору шляхом підписання оспорюваних додаткових угод та встановлено, що останні укладено всупереч Особливостям та Закону України “Про публічні закупівлі». Так, 14.09.2023 сторони уклали додаткову угоду №3, якою визначили ціну за (одиницю товару) кВт*год. спожитої електричної енергії в розмірі 4,40428 грн/кВт*год. без ПДВ, при цьому вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з серпня 2023 року. На обґрунтування необхідності внесення змін до договору відповідачем-1 надано експертний висновок В-148 Рівненської торгово-промислової палати. Зокрема, під час підготовки вказаного експертного висновку експертами проведено моніторинг цін на електричну енергію за червень та липень 2023 року. Відповідно до висновків експертів середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) у липні 2023 року (3 669,87 грн/кВт*год.) збільшилась на 23,5% в порівняні з червнем 2023 року (2 971,47 грн/кВт*год.). Вказані відомості не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до договору №18042-ВЦ/3 від 04.01.2023 щодо ціни електричної енергії шляхом укладення додаткової угоди від 14.09.2023, оскільки вони не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди. При цьому, відповідно до відомостей, наданих АТ “Оператор ринку», середньозважена ціна на електричну енергію після підписання договору №18042-ВЦ/3 від 04.01.2023 протягом лютого (РДН - 3 213,43 грн/кВт*год., ВДР - 3 457,78 грн/кВт*год.), березня (РДН - 3 239,27 грн/кВт*год., ВДР - 3 539,56 грн/кВт*год.), квітня (РДН - 2 813,74 грн/ кВт*год., ВДР - 3 181,49 грн/кВт*год.), травня (РДН - 2 867,02 грн/кВт*год., ВДР - 3 318,04 грн/кВт*год.) та червня (РДН - 2 971,47 грн/кВт*год., ВДР - 2935,68 грн/ кВт*год.) була нижчою, ніж в січні 2023 року (РДН - 3 466,83 грн/кВт*год., ВДР - 3 684,26 грн/кВт*год.). Також прокурор звертає увагу на те, що середньозважена ціна на електричну енергію на РДН в січні 2023 року (3 466,83 грн/кВт*год.), що діяла на момент підписання договору, була значено вищою, ніж в червні 2023 року (2 971,47 грн/кВт*год.), однак експертами проводилось порівняння збільшення середньозваженої ціни на електроенергію на РДН (ОЕС) у липні в порівняні з червнем. Аналогічні порушення допущені також під час підписання додаткової угоди №4 від 02.10.2023 та №5 від 13.12.2023, зокрема надані на обґрунтування необхідності внесення змін до договору експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди. Так, вказані висновки не враховують значного зниження ціни на електричну енергію, що мало місце з лютого 2023 до червня 2023 року. Перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету, та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 3,77636 грн та її подальше підвищення шляхом укладення оспорюваної додаткової угоди, що призвело до загального збільшення ціни на понад 10 %, є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача-1.
16.01.2026 від відповідача -1 надійшли додаткові пояснення у справі, де зазначено, що посилання позивача у позові на судову практику, що склалася в процесі реалізації норм законодавства, що регулює публічні закупівлі, в тому числі електричної енергії, не може братися до уваги, оскільки предметом судових досліджень були правовідносини, врегульовані хоч і діючими на цей час нормативно-правовими актами, однак без врахування Особливостей, як спеціального нормативного акту, що поширює свою дію впродовж окремо визначеного періоду.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання учасників, результати їх розгляду.
Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.05.2025.
29.04.2025 від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 920/19/24.
Ухвалою суду від 12.05.2025 клопотання ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі № 918/323/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
24.12.2025 від керівника Вараської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 918/323/25.
Ухвалою суду від 05.01.2026 поновлено провадження у справі № 918/3232/25, підготовче засідання у справі призначене на 19.01.2026.
Ухвалою суду від 19.01.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2026.
Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
За результатами опрацювання системи публічних закупівель "Prozorro" Вараською окружною прокуратурою встановлено, що відповідачем - 2 проведено відкриті торги з особливостями за предметом "Електрична енергія", очікуваною вартістю 11 400 00,00 грн (номер закупівлі UA-2022-12-02-003404).
За результатами проведення відкритих торгів, 04.01.2023 відповідачем - 2 (споживач) з переможцем торгів - відповідачем - 1 (постачальник) укладено договір № 18042-ВЦ/3 про постачання електричної енергії споживачу, за пунктом 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що загальний обсяг електричної енергії за цим договором становить - 2 658 120 кВт*год.
Згідно з пунктом 3.1. договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Строк поставки товару: з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Відповідно до Додатку 1 датою початку постачання електричної енергії є 01.01.2023.
За умовами пункту 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього договору. Загальна ціна (сума) цього договору становить 11 400 000 грн, в тому числі ПДВ.
Згідно з Додатком № 2 до договору ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год. становить 3,57395 грн без ПДВ, що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії.
Зокрема, за пунктом 1 додатку № 1 до договору ціна за електричну енергію становить 4,50117 грн/кВТ*год. без ПДВ.
Згідно з додатком № 3 до договору ціна цього договору становить 4 591 197 грн з ПДВ.
Пунктом 13.1. договору передбачено, що цей договір укладається на строк з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Відповідно до пункту 13.7. договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків встановлених договором. Істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, у подальшому сторонами підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару.
Так, додатковою угодою № 1 від 08.02.2023 збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 3,60859 грн без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.01.2023.
Додатковою угодою № 2 від 01.05.2023 збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 3,65856 грн без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.04.2023.
Додатковою угодою № 3 від 14.09.2023 збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 4,40428 грн без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2023.
Додатковою угодою № 4 від 02.10.2023 збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 4,93759 грн без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.09.2023.
Додатковою угодою № 5 від 13.12.2023 збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 5,25772 грн без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.11.2023.
Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до договору шляхом підписання додаткової угоди № 3 від 14.09.2023 відповідачем-1 надано висновок Рівненської торгово-промислової палати №В-148 від 31.07.2024, який містять аналіз середньозважених цін на електроенергію на ринку РДН (ОЕС) з червня по липень 2023 року; додаткової угоди № 4 від 02.10.2023- висновок Рівненської торгово-промислової палати №В-184 від 31.08.2024, який містять аналіз середньозважених цін на електроенергію на ринку РДН (ОЕС) з липня по серпень 2023 року; додаткової угоди № 5 від 13.12.2023 - висновок Рівненської торгово-промислової палати №В-273 від 30.11.2023, який містять аналіз середньозважених цін на електроенергію на ринку РДН (ОЕС) з жовтня по листопад 2023 року.
Унаслідок підписання додаткової угоди № 3 від 14.09.2023 ціну за електричну енергію за 1 кВт/год. збільшено на 23%, додаткової угоди № 4 від 02.10.2023 - на 38%, додаткової угоди № 5 від 13.12.2023- на 47,1% відносно ціни, визначеної в основному договорі.
Відтак за період дії договору на постачання електричної енергії з ініціативи постачальника п'ять разів збільшувалась ціна на електричну енергію з 3,57395 грн без ПДВ до 5,25772 грн без ПДВ, тобто на 47,1%.
Також, як установлено судом, відповідачем - 1 на виконання договору поставлено відповідачу - 2 689 764 кВт*год електричної енергії на загальну суму 8 446 282,16 грн, а саме: згідно з актом №А 470011922/1/1 за січень 2023 року - 167 429 кВт*год на суму 725 019,14 грн з ПДВ; згідно з актом №А 470011922/2/1 за лютий 2023 року - 159 119 кВт*год на суму 689 034,26 грн з ПДВ; згідно з актом №А 470011922/3/1 за березень 2023 року - 169 974 кВт*год на суму 736 039,78 грн з ПДВ; згідно з актом №А 470011922/4/1 за квітень 2023 року - 149 101 кВт*год на суму 654 593,94 грн з ПДВ, згідно з актом №А 470011922/5/1 за травень 2023 року - 132 024 кВт*год на суму 579 621,28 грн з ПДВ; згідно з актом №А 470011922/6/1 за червень 2023 року - 120 282 кВт*год на суму 528 070,72 грн з ПДВ; згідно з актом №А 470011922/7/1 за липень 2023 року - 126 940 кВт*год на суму 557 301,14 грн з ПДВ; згідно з актом №А 470011922/8/1 за серпень 2023 року - 120 153 кВт*год на суму 635 024,94 грн з ПДВ; згідно з актом №А 470011922/9/1 за вересень 2023 року - 114 186 кВт*год на суму 676 564,33 грн з ПДВ; згідно з актом №А 470011922/10/1 за жовтень 2023 року - 134 005 кВт*год на суму 793 994,09 грн з ПДВ; згідно з актом №А 470011922/11/1 за листопад 2023 року - 136 468 кВт*год на суму 861 012,64 грн з ПДВ; згідно з актом №А 470011922/12/1 за грудень 2023 року - 160 083 кВт*год на суму 1 010 005,90 грн з ПДВ.
У свою чергу, позивач оплатив вартість спожитої електричної енергії на суму 8 446 282,16 грн, про що свідчать платіжні інструкції № 02084 від 17.02.2023 на суму 725 019,14 грн, № 01596 від 17.03.2023 на суму 689 034,26 грн, № 01793 від 14.04.2023 на суму 736 039,78 грн, № 01972 від 16.05.2023 на суму 654 593,94 грн, №02159 від 14.06.2023 на суму 579 621,28 грн, №02263 від 29.06.2023 на суму 240 000,00 грн, № 02266 від 30.06.2023 на суму 160 000,00 грн, № 02333 від 06.07.2023 на суму 128 070,72 грн, № 02425 від 28.07.2023 на суму 420 000,00 грн, № 02545 від 16.08.2023 на суму 137 301,14 грн, № 02775 від 15.09.2023 на суму 635 024,94 грн, № 02847 від 29.09.2023 на суму 400 000,00 грн, № 02960 від 12.10.2023 на суму 276 564,33 грн, № 03082 від 31.10.2023 на суму 480 000,00 грн, № 03195 від 14.11.2023 на суму 313 994,09 грн, №03333 від 11.12.2023 на суму 861 012,64 грн, № 03458 від 29.12.2023 на суму 800 000,00 грн, №00066 від 09.01.2024 на суму 210 005,90 грн.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов'язані із недійсністю додаткових угод, укладених до договору, вчиненого за результатами застосування процедури закупівлі, а також стягненням зайво сплачених грошових коштів за такими додатковими угодами, регулювання яких здійснюється Законом України “Про публічні закупівлі», ЦК України тощо.
Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.
Вараською окружною прокуратурою, відповідно до вимог статті 23 Закону України “Про прокуратуру», скеровано на адресу Вараської міської ради лист № 52-314вих-25 від 27.02.2025, яким повідомлено про порушення при підписанні додаткових угод до договору постачання електричної енергії та наявність підстав для стягнення коштів.
За змістом відповіді Вараської міської ради від 28.02.2025 № 1520-320-3110-37-05-25, остання повідомила про те, що міською радою претензійно-позовна робота з порушеного питання не здійснювалась.
Згідно з уставленою судовою практикою захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону № 922-VIII (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 924/524/24).
Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 25.06.2024 у справі № 918/760/23, від 01.10.2024 у справі № 918/778/23, від 20.02.2025 у справі № 910/16372/21).
У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Вараської міської ради, зазначив, що укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що, в свою чергу, завдає шкоду інтересам держави. Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності тощо. Тобто прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави укладенням відповідачами оспорюваних додаткових угод усупереч вимогам чинного законодавства та інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу постачання та, відповідно, надмірної сплати бюджетних коштів.
При цьому судом враховано, що відповідно до статуту відповідача-2, затвердженого рішенням Вараської міської ради № 524 від 26.06.2021, в новій редакції (статут), відповідач-2 є юридичною особою, користується правом господарського відання і від свого імені укладає угоди. набуває майнові і немайнові права та обов'язки є позивачем та відповідачем у судах і діє відповідно до Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», ГК України, ЦК України та інших законодавчих актів Украйни.
Засновником та власником відповідача-2, відповідно до пункту 1.2 статуту, є Вараська міська рада.
Відповідно до пункту 4.1 статуту майно, яке знаходиться на балансі підприємства, перебуває у комунальній власності Вараської міської територіальної громади і закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Підприємство не є власником комунального майна, закріпленого за ним на праві господарського відання. На майно, яке передано підприємству власником на праві господарського відання, не може бути звернено стягнення відповідно до норм чинного законодавства.
Окрім цього, пунктом 6.3 статуту встановлено, що контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства здійснює власник та відповідні державні органи в межах їх повноважень та встановленого чинним законодавством України порядку.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов'язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема, законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету.
Ураховуючи наведене, прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив Вараську міську раду позивачем за пред'явленим ним до суду позовом, оскільки остання для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 904/192/22). Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених учасниками справи.
Як установлено судом, сторони уклали договір за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України “Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами частинами першою-третьою статті 632 ЦК України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 ГК України (втратив чинність, однак діяв станом на лату виникнення спірних правовідносин) ціна є істотною умовою господарського договору.
Частиною першою статті 651 ЦК України врегульовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина перша статті 652 ЦК України).
У силу вимог частин третьої, четвертої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
За частиною четвертою статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Пунктом другим частини п'ятої стататті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» передбачено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України “Про публічні закупівлі» можна дійти висновку, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово був викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 922/2321/22, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже, норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону.
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 ЗаконуУкраїни “Про публічні закупівлі»,який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України “Про публічні закупівлі».
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Отже, з урахуванням наведеного аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).
Як установлено судом, оспорювані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Закону України “Про публічні закупівлі», оскільки за їх умовами ціна за одинцю товару (кВт/годину) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 47,1% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі. З огляду на викладене прокурор просить оспорювані додаткові угоди визнати недійсними та повернути на користь позивача сплачені за цими угодами кошти.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У справі, яка розглядається, судом установлено, що за результатами проведення оголошеної відповідачем - 2 процедури закупівлі переможцем було визнано відповідача -1 з остаточною пропозицією за результатами аукціону в розмірі 11 400 000,00 грн з ПДВ за 2 658 120 кВт/год. (3,57395 грн без ПДВ за одиницю товару), з яким 04.01.2023 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 18042-ВЦ/3.
Внаслідок неправомірного збільшення ціни за еолектроенергію шляхлм укладення додаткових угод № 3-5 до договору з порушенням законодаства мала місце переплата коштві у розмірі 1 057 532,03 грн з ПДВ (8 446 282,16 грн - 7 7 388 750,13 грн (496522 кВт/год. * 3,60859 грн+11934242 кВт/год. * 3,65856 грн +20% ПДВ)).
З урахуванням наведеного наявні підстави для визнання оспорюваних додаткових угод № 3 від 14.09.2023, № 4 від 02.10.2023 та № 5 від 13.12.2023 до договору недійсними, оскільки ними передбачено підвищення цін на електричну енергію на 47,1 %, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10 %, що не відповідає вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
Приписами частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мали регулюватись умовами договору, отже, вартість поставленої відповідачем за спірний період електричної енергії в розмірі 1 689 764 кВт*год становить 7 7 388 750,13 грн грн.
Проте відповідач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив відповідачу 8 446 282,16 грн, відтак грошові кошти в сумі 1 057 532,03 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статтей 216, 1212 ЦК України.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 1 057 532,03 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо посилання відповідача-1 на відсутність встановленого обмеження у 10% за змістом пункту 19 постанови КМ України №1178 від 12.10.2022 “Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», то за приписами частини сьомої статті 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили, отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України “Про публічні закупівлі». Окрім того, вказана постанова не вносить змін до Закону, а лише конкретизує порядок його застосування.
Щодо доказів, наданих відповідачем-1 в обґрунтування підстав для підвищення ціни, то суд зазначає.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом України “Про публічні закупівлі» не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Отже, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22).
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.
Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
Як установлено судом із матеріалів справи, відповідно до відомостей, наданих АТ “Оператор ринку», середньозважена ціна на електричну енергію після підписання договору №18042-ВЦ/3 від 04.01.2023 протягом лютого (РДН - 3 213,43 грн/кВт*год., ВДР - 3 457,78 грн/кВт*год.), березня (РДН - 3 239,27 грн/кВт*год., ВДР - 3 539,56 грн/кВт*год.), квітня (РДН - 2 813,74 грн/кВт*год., ВДР - 3 181,49 грн/кВт*год.), травня (РДН - 2 867,02 грн/кВт*год., ВДР - 3 318,04 грн/кВт*год.) та червня (РДН - 2 971,47 грн/кВт*год., ВДР - 2935,68 грн/кВт*год.) була нижчою, ніж в січні 2023 року (РДН - 3 466,83 грн/кВт*год., ВДР - 3 684,26 грн/кВт*год.).
Середньозважена ціна на електричну енергію на РДН в січні 2023 року (3 466,83 грн/кВт*год.), що діяла на момент підписання договору, була значено вищою, ніж в червні 2023 року (2 971,47 грн/кВт*год.), однак експертами проводилось порівняння збільшення середньозваженої ціни на електроенергію на РДН (ОЕС) у липні в порівняні з червнем.
Аналогічні порушення допущені також під час підписання додаткової угоди №4 від 02.10.2023 та №5 від 13.12.2023, зокрема надані на обґрунтування необхідності внесення змін до договору відповідачем-1 експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткових угод.
Вказані висновки не враховують значного зниження ціни на електричну енергію, що мало місце з лютого по червень 2023 року.
Отже, для обґрунтування підвищення ціни відповідачем на власний розсуд обирались періоди для порівняння середніх цін на електричну енергію, дослідження яких не відображало їх динаміку, а також не могло бути належним обґрунтуванням для висновків про коливання цін у бік збільшення. Крім того, у наданих відповідачем документах не міститься доказів на підтвердження пропорційного зростання ціни на товар на ринку з урахуванням періоду дії попередньої додаткової угоди.
Надані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв'язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі».
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами статтями 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, а відтак - про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 19 957,60 грн (з урахуванням вимог частини третьої статті 4 Закону України “Про судовий збір»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено повністю, відтак судовий збір покладається на відповідачів.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79,86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", Комунального підприємства "Вараштепловодоканал" Вараської міської ради про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення 1 057 532,03 грн задовольнити.
Визнати недійсними додаткову угоду № 3 від 14.09.2023, додаткову угоду № 4 від 02.10.2023, додаткову угоду № 5 від 13.12.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2023 № 18042-ВЦ/3, укладеного між Комунальним підприємством "Вараштепловодоканал" Вараської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, ідентифікаційний код 42101003) на користь Вараської міської ради Рівненської області (34403, Рівненська область, м. Вараш, м-н Незалежності, 1, ідентифікаційний код 35056612) 1 057 532,03 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, ідентифікаційний код 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, буд. 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077) 9 978,80 грн судового збору.
Стягнути з Комунального підприємства "Вараштепловодоканал" Вараської міської ради (34403, Рівненська область, м. Вараш, м-н Незалежності, 2, ідентифікаційний код 30536302) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, буд. 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077) 9 978,80 грн судового збору.
Позивач: Вараська міська рада Рівненської області (34403, Рівненська область, м. Вараш, м-н Незалежності, 1, ідентифікаційний код 35056612).
Відповідач - 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, ідентифікаційний код 42101003).
Відповідач -2: Комунальне підприємство "Вараштепловодоканал" Вараської міської ради (34403, Рівненська область, м. Вараш, м-н Незалежності, 2, ідентифікаційний код 30536302).
Стягувач (за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура (вул. 16 Липня, буд. 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша, друга статті 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 ГПК України).
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 23.01.2026.
Суддя О. Андрійчук