ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.01.2026Справа № 910/14061/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Різник Катерини Сергіївни
до Фізичної особи-підприємця Ісса Ненсі Рауберівни
про стягнення 50872,16 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Різник Катерина Сергіївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Ісса Ненсі Рауберівни про стягнення 50872,16 грн, з яких: 10709,93 грн - заборгованість за фактичне користування приміщенням, 40162,23 грн - забезпечувальний платіж.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди №01/11 від 01.11.2024.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою від 18.11.2025 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху.
24.11.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.02.2026 вказану позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
08.12.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача.
Між позивачем та відповідачем укладений договір оренди №01/11 від 01.11.2024, предметом якого є нежитлове приміщення №164 площею 53,7 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Березнева, 14-Б, ЖК "Комфорт Таун". Умовами договору передбачено, що місячна орендна плата становить 40162,23 грн; забезпечувальний платіж - 40162,23 грн.
08.11.2024 ФОП Ісса Н.Р. повідомила про намір достроково розірвати договір і звільнила приміщення того ж дня, чим порушила умову про 30-денне повідомлення.
У свою чергу ФОП Різник К.С. (позивач) листом від 13.11.2025 повідомила орендарю, що оскільки прострочення зобов'язання з оплати за перший місяць оренди і забезпечувального платежу становить більше п'яти календарних днів, то у неї наявне право на обмеження доступу до орендованого приміщення.
Також відповідачем не сплачено орендну плату за фактичний період користування приміщенням у листопаді 2024 року (з 01.11.2024 по 08.11.2024) у сумі 10709,93 грн.
Посилаючись на наведені обставини, ФОП Різник К.С. звернулася до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з ФОП Ісса Н.Р. заборгованість за 8 днів користування приміщенням у сумі 10709,93 грн та забезпечувального платежу у сумі 40162,23 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив, посилаючись на таке:
оскільки відповідно до пункту 2.1. договору позивачем не передано відповідачу упродовж 5 днів орендоване майно, відповідач керуючись п.2.2. договору, 08.11.2024 направила ФОП Різник К.С. заяву-повідомлення про розірвання договору оренди №01/11 від 01.11.2024 в односторонньому порядку, що прямо передбачено договором; заява-повідомлення про розірвання договору направлена позивачці на її адресу рекомендованим листом (номер відправлення Укрпошти 0215500024832), а також на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена в Опендатабот та в месенджер Telegram на телефонний номер НОМЕР_1 ;
у договорі оренди №01/11 від 1 листопада 2024 року відсутній термін "забезпечувальний платіж", натомість наявний термін "гарантійний платіж" - грошова сума, яку вносить орендар з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором; гарантійний платіж не може бути грошовою заборгованістю за договором.
на платформі сервісу оголошень OLX.ua, було оголошення ФОП Різник К.С. про надання в оренду нежитлового приміщення №164 площею 53,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Березнева, 14-Б (1 поверх ЖК "Комфорт Таун"), яке ФОП Різник К.С. передала в оренду новому орендарю;
13.11.2024 відповідачці на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зазначена у договорі оренди №01/11 від 01.11.2024, надходило повідомлення з електронної пошти v.mosiichuk@proton.me з листом нібито від ФОП Різник К.С.; однак, у договорі оренди електронна пошта ФОП Різник К.С. не вказана та кому належить електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачці не відомо;
повідомлення щодо сплати орендної плати та забезпечувального платежу дійсно надходило відповідачці (скріншот з месенджера Telegram доданий до позову), проте це повідомлення було направлено з невідомого номеру та від невідомої відповідачці особи.
01.11.2024 між Фізичною особою-підприємцем Різник Катерина Сергіївна (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Ісса Ненсі Рауберівною (орендар, відповідач) укладений договір оренди №01/11 (надалі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове, строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №164, що розташоване на 1 (першому) поверсі ЖК "Комфорт Таун" за адресою: м. Київ, вул. Березнева, буд. 14-Б, загальною площею 53,7 кв.м. (надалі - орендоване майно) для використання його орендарем.
Згідно із п.2.1. договору орендодавець протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання даного договору передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється актом приймання-передавання приміщення, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим договором.
У п.2.2. договору передбачено, що якщо орендодавець у строки та на умовах, визначених цим договором, не передасть орендареві орендоване майно, орендар має право вимагати від орендодавця передання орендованого майна або має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати повернення гарантійного платежу. В цьому випадку, договір вважається розірваним з дати, зазначеної у повідомленні орендаря про розірвання договору.
За користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату в українській валюті - гривні по курсу долара США у відношенні до української гривні (п.3.1. договору).
Відповідно до п.3.2. договору протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання, передбаченого п.2.1. даного договору, орендар має сплатити орендодавцю орендну плату за перший місяць оренди із розрахунку, виходячи із суми в гривні, еквівалентної 966,60 доларам 60 центам США по курсу долара США у відношенні до української гривні, без ПДВ, що включає суму орендної плати за один місяць оренди , відповідно до фактичної кількості днів у першому місяці оренди, починаючи здати підписання сторонами акту приймання-передавання, без ПДВ.
Крім того, протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами цього договору, орендар має сплатити орендодавцю гарантійний платіж, що складає суму в гривні, еквівалентну 966,60 доларам 60 центам США по курсу долара США у відношенні до української гривні, без ПДВ.
Протягом всього строку дії договору, сума гарантійного платежу орендаря має дорівнювати розміру орендної плати за 1 (один) місяць строку оренди.
Договором визначено, що гарантійний платіж - це грошова сума, яку вносить орендар з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором.
У п.3.3. договору сторони погодили, що гарантійний платіж, повністю внесений орендарем, зараховується в рахунок оплати орендної плати за останній місяць строку оренди по курсу долара США у відношенні до української гривні на момент виникнення зобов'язань у орендаря щодо оплати гарантійного платежу, при цьому сума орендної плати за останній місяць оренди, не покрита гарантійним платежем, підлягає оплаті в загальному порядку, передбаченому цим договором.
У випадку розірвання та/або припинення цього договору, гарантійний платіж або будь-яка решта такого підлягає зарахуванню в рахунок оплати орендної плати за останній місяць строку оренди.
У разі не внесення та/або внесення не в повному розмірі внесення орендарем гарантійного платежу в порядку та в строки, передбачені п.3.2. даного договору, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не сплаченого гарантійного платежу, за кожен день такого прострочення, а також орендодавець матиме право розірвати даний договір в односторонньому порядку відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.3.5. договору у випадку розірвання та/або припинення дії даного договору з ініціативи орендаря чи з ініціативи орендодавця внаслідок порушення орендарем умов договору, гарантійний платіж не підлягає поверненню орендарю та залишається у орендодавця в якості штрафної санкції. У випадку розірвання та/або припинення дії даного договору з ініціативи орендаря внаслідок порушення орендодавцем умов даного договору, гарантійний платіж (його залишок) підлягає поверненню орендарю на загальних підставах.
Загальна сума орендної плати в місяць за цим договором складає суму в гривні, що еквівалентна 966,60 доларам 60 центам США по курсу долара США у відношенні до української гривні, без ПДВ (п.3.7. договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.5.2. договору).
Строк цього договору починає свій перебіг з моменту , визначеного у п.5.2. договору та діє до 21.04.2027 (п.5.3. договору).
Договір підлягає припиненню (розірванню) у таких випадках: односторонньо орендодавцем відповідно до умов цього договору; зв згодою сторін; за рішенням суду, а також у випадках визначених чинним законодавством України; банкрутства орендаря чи орендодавця; закінчення строку дії цього договору; загибелі (знищення) будівлі та (або) орендованого майна, незалежно від часу настання такої події; в порядку та з підстав, передбачених цим договором (п.9.1. договору).
За умовами договору ФОП Різник К.С. зобов'язалася протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання договору, тобто у строк до 08.11.2024, передати ФОП Ісса Н.Р., а остання прийняти у користування нежитлове приміщення №164, що розташоване на 1 (першому) поверсі ЖК "Комфорт Таун" за адресою: м. Київ, вул. Березнева, буд. 14-Б, загальною площею 53,7 кв.м. Приймання-передавання приміщення оформлюється актом.
Акт приймання-передавання приміщення нежитлового приміщення №164, що розташоване на 1 (першому) поверсі ЖК "Комфорт Таун" за адресою: м. Київ, вул. Березнева, буд. 14-Б, загальною площею 53,7 кв.м. у матеріалах справи відсутній. Доказу передання орендарю в користування нежитлового приміщення позивачем у матеріали справи не надано.
Як зазначено відповідачем нежитлове приміщення орендодавцем не передано, у зв'язку із чим 08.11.2024 ФОП Ісса Н.Р. направила ФОП Різник К.С. заяву-повідомлення про розірвання договору направлена позивачці на її адресу рекомендованим листом (номер відправлення 0215500024832). Також відповідачем зазначено, що заяву-повідомлення про розірвання договору оренди №01/11 від 01.11.2024 направлено на електронну пошту unusualkatya@gmail.com та в месенджер Telegram на телефонний номер НОМЕР_1 , на підтвердження чого до відзиву додано скріни з месенджера Telegram та електронної пошти.
У свою чергу позивач листом від 13.11.2025 повідомила орендарю, що оскільки прострочення зобов'язання з оплати за перший місяць оренди і забезпечувального платежу становить більше п'яти місяців, то у неї наявне право на обмеження доступу до орендованого приміщення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ФОП Ісса Н.Р. не повідомила про розірвання договору за 30 днів та не сплатила орендну плату за фактичний період користування приміщенням (з 01.11.2024 по 08.11.2024) у сумі 10709,93 грн.
Предметом позову є вимоги про стягнення заборгованості за 8 днів користування приміщенням у сумі 10709,93 грн та за утримання забезпечувального платежу у зв'язку з порушенням умов договору у сумі 40162,23 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із ч.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.
Статтею 765 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або в строк, установлений договором найму.
Згідно з частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Отже, початком договірних правовідносин з оренди вважається момент підписання акта приймання-передачі нерухомого майна між орендодавцем і орендарем. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди. Така правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 922/2830/23.
За умовами укладеного між сторонами договору оренди №01/11 від 01.11.2024 орендодавець мав передати в користування, а орендар прийняти нерухоме майно (нежитлове приміщення №164, що розташоване на 1 (першому) поверсі ЖК "Комфорт Таун" за адресою: м. Київ, вул. Березнева, буд. 14-Б, загальною площею 53,7 кв.м.) протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання договору, тобто у строк до 08.11.2024 включно. Сторони також погодили, що передача в строкове платне користування орендованого майна оформлюється актом приймання-передавання приміщення, який підписується сторонами.
За приписами статей 76, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
За частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів передачі орендарю нежитлових приміщень за актом приймання-передачі. В матеріалах справи відсутній підписаний сторонами акт, який би підтверджував факт фактичної передачі об'єкта оренди відповідачу. Доказів фактичного користування відповідачем нежитловим приміщенням №164, що розташоване на 1 (першому) поверсі ЖК "Комфорт Таун" за адресою: м. Київ, вул. Березнева, буд. 14-Б, загальною площею 53,7 кв.м., позивачем суду не надано.
Відсутність такого акта є підставою для висновку про те, що об'єкт оренди орендарю фактично не передавався.
Також відповідно до п.3.2. договору обов'язок з оплати орендної плати за перший місяць оренди виникає в орендаря протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання.
Тобто, обставина, з якою сторони пов'язали виникнення обов'язку орендаря зі сплати орендної плати за перший місяць оренди (підписання сторонами акту приймання-передавання), не настала.
За таких обставин у орендаря не виник обов'язок зі сплати орендної плати, а тому відсутні правові підстави для стягнення заявленої позивачем орендної плати нарахованої з 01.11.2024 по 08.11.2024 у сумі 10709,93 грн.
З огляду на встановлені судом обставини суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем зобов'язання з оплати за перший місяць оренди.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 10709,93 грн за висновками суду є необґрунтованими.
Щодо вимоги про стягнення забезпечувального платежу у сумі 40162,23 грн, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором визначено, що гарантійний платіж - це грошова сума, яку вносить орендар з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором.
Гарантійний платіж у орендних правовідносинах за своєю суттю є сумою коштів, яка перераховується орендодавцю для гарантування виконання орендарем своїх грошових зобов'язань за договором найму (для гарантування сплати за останній місяць користування орендованим майном, відшкодування збитків, завданих погіршенням майном).
Тобто, гарантійний платіж не може бути збережений орендодавцем без відповідних правових підстав та має покривати відповідні грошові вимоги за договором найму орендодавця до орендаря, а у разі якщо орендарем оплачено всі грошові вимоги орендодавця, то гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю.
Отже, гарантійний платіж є фактично авансуванням орендарем майбутнього користування об'єктом оренди та/або відшкодування збитків, завданих орендодавцю внаслідок (неналежного) користування орендарем об'єктом оренди.
Сторони у договорі погодили, що протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами цього договору, орендар має сплатити орендодавцю гарантійний платіж, що складає суму в гривні, еквівалентну 966,60 доларам 60 центам США по курсу долара США у відношенні до української гривні, без ПДВ (п.3.2. договору).
Відповідно до статті 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою (1), або відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків (2).
У п.2.2. договору сторони погодили, що якщо орендодавець у строки та на умовах, визначених цим договором, не передасть орендареві орендоване майно, орендар має право вимагати від орендодавця передання орендованого майна або має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати повернення гарантійного платежу. В цьому випадку, договір вважається розірваним з дати, зазначеної у повідомленні орендаря про розірвання договору.
У даному випадку, вимагати сплату гарантійного платежу позивачка мала право в період дії договору та/або в період користування орендованого приміщення, яким як встановлено судом орендарю не передано у користування.
Згідно із матеріалів справи, відповідачка 08.11.2024 ініціювала розірвання договору з підстав порушення орендодавцем своїх зобов'язань з передачі в користування позивача орендованого ним приміщення. Акт приймання-передавання об'єкта оренди в користування позивача станом на 08.11.2024, а також на час розгляду справи сторонами не підписаний, у зв'язку з чим передача об'єкта оренди орендарю у встановленому договором порядку не відбулася.
За таких обставин орендні правовідносини між сторонами фактично не розпочалися, а зобов'язання орендаря, виконання яких забезпечується гарантійним платежем, не виникли.
Враховуючи те, що договірні відносини з оренди між сторонами фактично не розпочалися, відповідачка ініціювала розірвання договору, щодо якого позивачка не заперечила, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з ФОП Ісса Н.Р. гарантійного платежу у сумі 40162,23 грн.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи викладене вище, керуючись приписами ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 10709,93 грн та забезпечувального платежу у сумі 40162,23 грн.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Різник Катерина Сергіївна до Фізичної особи-підприємця Ісса Ненсі Рауберівни про стягнення 50872,16 грн, з яких: 10709,93 грн - заборгованість за фактичне користування приміщенням, 40162,23 грн - забезпечувальний платіж.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 23.01.2026.
Суддя С.О. Турчин