ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.01.2026Справа № 910/14029/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНДОРС ГРУПП" (01014, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 15) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОНОВА" (03142, місто Київ, пр. Палладіна Академіка, будинок 32, офіс 126) про стягнення 155534,96 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
11.11.2025 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНДОРС ГРУПП" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОНОВА" про стягнення заборгованості за Договором укладеним у спрощений спосіб у розмірі 155 534,96 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 149 913,04 грн., 3 % річних у розмірі 2 359,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 262,79 грн. та була передана 12.11.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою суду від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
01.12.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, заперечуючи стосовно позовних вимог представник зазначає, що Виконуючи свої зобов'язання ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» здійснило поставку ТОВ «ЕВРОНОВА» цегли, я саме:
- видаткова накладна №РН-0000015 від 14.03.2025 на загальну суму 55 186,32 грн;
- видаткова накладна №РН-0000018 від 18.03.2025 на загальну суму 55 186,32 грн;
- видаткова накладна №РН-0000020 від 25.03.2025 на загальну суму 55 186,32 грн;
- видаткова накладна №РН 0000025 від 07.04.2025 на загальну суму 55 186,32 грн;
- видаткова накладна №РН-0000027 від 05.05.2025 на загальну суму 55 186,32 грн;
- видаткова накладна №РН-0000029 від 08.05.2025 на загальну суму 56 264,88 грн;
- видаткова накладна №РН-0000030 від 13.05.2025 на загальну суму 56 264,88 грн;
- видаткова накладна №РН-0000042 від 25.06.2025 на загальну суму 7 010,64 грн.
Таким чином представник відповідача зазначає, що ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» поставлено ТОВ «ЕВРОНОВА» цегли на загальну суму 395 472,00 грн.
Як зазначає представник відповідача на виконання своїх зобов'язань ТОВ «ЕВРОНОВА» здійснила оплату на поточні рахунки ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП», а саме:
55 186,32 грн згідно платіжної інструкції №57 від 17.03.2025;
55 186,32 грн згідно платіжної інструкції №74 від 24.03.2025;
20 000,00 грн згідно платіжної інструкції №85 від 03.04.2025;
50 000,00 грн згідно платіжної інструкції №98 від 17.04.2025;
30 000,00 гри згідно платіжної інструкції №1290 від 07.05.2025;
50 000,00 грн згідно платіжної інструкції №1307 від 13.05.2025;
100 000,00 грн згідно платіжної інструкції №136 від 17.06.2025;
35 099,36 грн згідно платіжної інструкції №1842 від 17.11.2025.
Таким чином на думку відповідача, ТОВ «ЕВРОНОВА» перерахувало на користь ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» грошові кошти за поставлену цеглу на загальну суму 395 472,00 грн, а тому поточне сальдо по вказаним взаємовідносинам становить 0 грн.
Окрім того представник зазначив, що станом на день подачі позовної заяви до суду борг перед ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» становив 35 099,36 гри, а не 149 913,04 грн, як вказано у позовній заяві. Це підтверджується наданими суду платіжними документами, а також актом звірки, який ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» надсилав ТОВ «ЕВРОНОВА» з використанням платформи електронного документообігу «ПТАХ». Дата відправки -10.09.2025 16:21 год.
08.12.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив у відповідності до якого представник зазначив, що:
- позивач підтверджує той факт, що 17.11.2025 року у день відкриття провадження у справі №910/14029/25 відповідач сплатив Позивачеві 35 099,36 грн. Призначення платежу: доплата за цеглу згідно рахунків №54 від 07.05.2025 року, №62 від 13.05.2025 року, №82 від 26.04.2025 року.
Таким чином, у справі на даний час відсутній спір щодо стягнення 35 099,36 грн., що відповідно до ст. 231 ГПК України є підставою для закриття провадження;
- враховуючи часткову сплату заборгованості, у Відповідача залишилася наступна заборгованість:
1. Рахунок-фактура №СФ-0000046 від 03.04.2025 року та видаткова накладна № PH-0000025 від 07.04.2025 року у розмірі 55 186,32 грн.;
2. Рахунок-фактура №СФ-0000052 від 02.05.2025 року та видаткова накладною № PH-0000027 від 05.05.2025 року у розмірі 25 186,32 грн.;
3. Рахунок-фактура №СФ-0000054 від 07.05.2025 року та видаткова накладна № PH-0000029 від 08.05.2025 року у розмірі 34 441,04 грн. (21 823,84 грн. погашено 17.11.2025 року).;
4. Рахунок-фактура №СФ-0000062 від 02.05.2025 року та видаткова накладна № PH-0000030 від 13.05.2025 року у розмірі 0 грн. (6264,88 грн. сплачено 17.11.2025 року).;
5. Рахунок-фактура №СФ-0000082 від 24.06.2025 року та видаткова накладна № PH-0000042 від 25.06.2025 року у розмірі 0 грн. (7010,64 грн. сплачено 17.11.2025 року).;
- відповідач надав до суду документи та банківські виписки по інших взаємовідносинам та поставкам, а також і оплати, які взагалі не є предметом даного спору.
- відповідач надає підписаний односторонньо акт звірки, який в жодному не може вважатися первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт заборгованості. Тим більше, даний документ не підписаний обома сторонами та взагалі у Позивача відсутній підписаний з боку Відповідача примірник.
17.12.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про розгляд господарської справи № 910/14029/25 за позовною заявою ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» до ТОВ «ЕВРОНОВА» про стягнення 155534,96 грн за правилами спрощеного позовного провадження та повідомленням (виклику) учасників справи.
17.12.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано заяву про виклик свідка.
17.12.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано заяву про витребування доказів.
17.12.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано заперечення на відповідь на відзив у відповідності до якого представник зазначив, що:
- ТОВ «ЕВРОНОВА» перерахувало на користь ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» грошові кошти за поставлену цеглу на загальну суму 395 472,00 грн, а тому поточне сальдо по вказаним взаємовідносинам становить 0 грн.;
- директор позивача Штибель М.В. вересня 2025 року о 16 год 21 хв своїм КЕП (УЕП) підписав та надіслав з використанням платформи електронного документообігу «ПТАХ" до ТОВ «ЕВРОНОВА» акт звірки. У вказаному акті усі платежі, окрім платежу на суму 35 099,36 грн згідно платіжної інструкції №1842 від 17.11.2025, були зараховані по взаємовідносинах між сторонами.
22.12.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано додаткові пояснення у відповідності до яких представник просив:
- в задоволенні клопотання Відповідача про виклик свідка, витребування доказів та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовити повністю;
- закрити провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОНОВА» (код ЄДРПОУ: 44411129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОРС ГРУПП» (код ЄДРПОУ: 40313225) суми основного боргу у розмірі 35 099,36 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОНОВА» (код ЄДРПОУ: 44411129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОРС ГРУПП» (код ЄДРПОУ: 40313225) суму коштів у розмірі 120 435,60 грн., що складається з суми основного боргу у розмірі 114 813,68 грн., 3 % річних у розмірі 2 359,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 262,79 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОНОВА» (код ЄДРПОУ: 44411129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОРС ГРУПП» (ідентифікаційний номер: 40313225) суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028,00 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОНОВА» (код ЄДРПОУ: 44411129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОРС ГРУПП» (ідентифікаційний номер: 40313225) витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою суду від 23.12.2025 клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) учасників справи залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 23.12.2025 відмовлено у клопотанні представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОНОВА" про виклик свідка та витребування доказів.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОРС ГРУПП» було здійснено поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕВРОНОВА" цегли СОР-200/1,8/25 за наступними видатковими накладними:
- 07.04.2025 року ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» поставило на користь ТОВ «ЕВРОНОВА» цеглу СОР-200/1,8/25 на загальну суму 55 186,32 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № PH-0000025 від 07.04.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000046 від 03.04.2025 року на суму 55 186,32 грн).;
- 05.05.2025 року ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» поставило на користь ТОВ «ЕВРОНОВА» замовлену цеглу СОР-200/1,8/25 на загальну суму 55 186,32 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № PH-0000027 від 05.05.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000052 від 02.05.2025 року на суму 55 186,32 грн.);
- 08.05.2025 року ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» поставило на користь ТОВ «ЕВРОНОВА» замовлену цеглу СОР-200/1,8/25 на загальну суму 56 264,88 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № PH-0000029 від 08.05.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000054 від 07.05.2025 року на суму 56 264,88 грн.);
- 13.05.2025 року ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» поставило на користь ТОВ «ЕВРОНОВА» замовлену цеглу СОР-200/1,8/25 на загальну суму 56 264,88 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № PH-0000030 від 13.05.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000062 від 02.05.2025 року на суму 56 264,88 грн.);
- 25.06.2025 року ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» поставило на користь ТОВ «ЕВРОНОВА» замовлену цеглу СОР-200/1,8/25 на загальну суму 7010,64 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № PH-0000042 від 25.06.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000082 від 24.06.2025 року на суму 7010,64 грн.).
Всього за вищенаведеними видатковими накладними було поставлено товару на загальну суму 229 913,04 грн.
Як зазначає позивач, відповідачем було здійснено частково оплату за поставлений товар, а саме:
- ТОВ «ЕВРОНОВА» сплатило згідно виставленого рахунку - фактури №СФ-0000052 від 02.05.2025 лише 30 000,00 грн.(що підтверджується банківською випискою за 07.05.2025 року), в результаті чого заборгованість останнього за видатковою накладною № PH- 0000027 від 05.05.2025 року на сьогоднішній день складає 25 186,32 грн.;
- ТОВ «ЕВРОНОВА» сплатило згідно виставленого рахунку - фактури №СФ-0000062 від 02.05.2025 року 50 000,00 грн. (що підтверджується банківською випискою за 13.05.2025 року), в результаті чого заборгованість останнього за видатковою накладною № PH-0000030 від 13.05.2025 року на сьогоднішній день складає 6 264,88 грн.;
Таким чином позивач вважає, що заборгованість у ТОВ «ЕВРОНОВА» перед ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» за вищенаведеними видатковими накладними складає 149 913,04 грн.
19.09.2025 року Позивач надіслав Відповідачу вимогу про повернення коштів, проте остання залишилася повністю поза увагою, а заборгованість непогашеною.
Заперечуючи стосовно позовних вимог представник відповідача зазначає, що на виконання своїх зобов'язань ТОВ «ЕВРОНОВА» здійснила оплату на поточні рахунки ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП», а саме:
55 186,32 грн згідно платіжної інструкції №57 від 17.03.2025;
55 186,32 грн згідно платіжної інструкції №74 від 24.03.2025;
20 000,00 грн згідно платіжної інструкції №85 від 03.04.2025;
50 000,00 грн згідно платіжної інструкції №98 від 17.04.2025;
30 000,00 гри згідно платіжної інструкції №1290 від 07.05.2025;
50 000,00 грн згідно платіжної інструкції №1307 від 13.05.2025;
100 000,00 грн згідно платіжної інструкції №136 від 17.06.2025;
35 099,36 грн згідно платіжної інструкції №1842 від 17.11.2025.
Таким чином на думку відповідача, ТОВ «ЕВРОНОВА» перерахувало на користь ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» грошові кошти за поставлену цеглу на загальну суму 395 472,00 грн, а тому поточне сальдо по вказаним взаємовідносинам становить 0 грн.
Оскільки відповідачем не було виконано зобов'язання стосовно повної оплати за поставлений товар з урахуванням клопотання представника позивача про закриття провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОНОВА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОРС ГРУПП» суми основного боргу у розмірі 35 099,36 грн. представник просить стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 120 435,60 грн., що складається з суми основного боргу у розмірі 114 813,68 грн., 3 % річних у розмірі 2 359,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 262,79 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, а сторонами не заперечується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОРС ГРУПП» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВРОНОВА" був укладений договір поставки у спрощений спосіб.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Тобто, з наведеного полягає, що чинним законодавством України визначено істотні умови договору поставки, такі як і істотні умови договору купівлі-продажу, до яких віднесено, зокрема, предмет та ціну.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОРС ГРУПП» було здійснено поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕВРОНОВА" цегли СОР-200/1,8/25 за наступними видатковими накладними:
- 07.04.2025 року ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» поставило на користь ТОВ «ЕВРОНОВА» цеглу СОР-200/1,8/25 на загальну суму 55 186,32 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № PH-0000025 від 07.04.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000046 від 03.04.2025 року на суму 55 186,32 грн).;
- 05.05.2025 року ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» поставило на користь ТОВ «ЕВРОНОВА» замовлену цеглу СОР-200/1,8/25 на загальну суму 55 186,32 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № PH-0000027 від 05.05.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000052 від 02.05.2025 року на суму 55 186,32 грн.);
- 08.05.2025 року ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» поставило на користь ТОВ «ЕВРОНОВА» замовлену цеглу СОР-200/1,8/25 на загальну суму 56 264,88 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № PH-0000029 від 08.05.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000054 від 07.05.2025 року на суму 56 264,88 грн.);
- 13.05.2025 року ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» поставило на користь ТОВ «ЕВРОНОВА» замовлену цеглу СОР-200/1,8/25 на загальну суму 56 264,88 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № PH-0000030 від 13.05.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000062 від 02.05.2025 року на суму 56 264,88 грн.);
- 25.06.2025 року ТОВ «ВЕНДОРС ГРУПП» поставило на користь ТОВ «ЕВРОНОВА» замовлену цеглу СОР-200/1,8/25 на загальну суму 7010,64 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № PH-0000042 від 25.06.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000082 від 24.06.2025 року на суму 7010,64 грн.).
Відповідачем у свою чергу було здійснено згідно платіжних інструкцій наступні оплати:
- 17.03.2025 платіжна інструкція №57 оплата у розмірі 55 186,32 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №СФ-0000027 від 13.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=9197,72 грн»;
- 24.03.2025 платіжна інструкція №74 оплата у розмірі 55 186,32 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №СФ-0000034 від 17.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=9197,72 грн»;
- 03.04.2025 платіжна інструкція №85 оплата у розмірі 20000,00 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №СФ-0000038 від 24.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=3 333,33 грн»;
- 17.04.2025 платіжна інструкція №98 оплата у розмірі 50 000,00 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №СФ-0000038 від 24.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=8333,33 грн»;
- 07.05.2025 платіжна інструкція №1290 оплата у розмірі 30000,00 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №52 від 02.05.2025, у т.ч. ПДВ 20%=5000 грн»;
- 13.05.2025 платіжна інструкція №1307 оплата у розмірі 50000,00 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №62 від 13.05.2025, у т.ч. ПДВ 20%=8333,33 грн»;
- 17.06.2025 платіжна інструкція №136 оплата у розмірі 100 000,00 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно договору №10/03/2025 від 10.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=16666,67 грн»;
- 17.11.2025 платіжна інструкція №1842 оплата у розмірі 35099,36 грн призначення платежу: «доплата за цеглу, згідно рахунків №54 від 07.05.2025, №62 від 13.05.2025 р. та №82 від 24.06.2025 у т.ч. ПДВ 20%=5849,89 грн».
Позивач заперечуючи стосовно відсутності у відповідача заборгованості зазначив, що відповідач надав до суду документи та банківські виписки по інших взаємовідносинам та поставкам, а також і оплати, які взагалі не є предметом даного спору.
Суд наголошує, що ані позивач, ані відповідач не надали доказів про зарахування оплачених коштів відповідачем по іншим зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОНОВА".
Разом з тим враховуючи заперечення позивача в частині того, що відповідач надав до суду документи та банківські виписки по інших взаємовідносинам та поставкам, а також і оплати, які взагалі не є предметом даного спору з урахуванням долучених представником відповідача платіжних інструкцій, зокрема: 17.03.2025 платіжна інструкція №57 оплата у розмірі 55 186,32 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №СФ-0000027 від 13.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=9197,72 грн»; 24.03.2025 платіжна інструкція №74 оплата у розмірі 55 186,32 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №СФ-0000034 від 17.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=9197,72 грн»; 03.04.2025 платіжна інструкція №85 оплата у розмірі 20000,00 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №СФ-0000038 від 24.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=3 333,33 грн»; - 17.04.2025 платіжна інструкція №98 оплата у розмірі 50 000,00 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №СФ-0000038 від 24.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=8333,33 грн»; 17.06.2025 платіжна інструкція №136 оплата у розмірі 100 000,00 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно договору №10/03/2025 від 10.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=16666,67 грн», суд дійшов висновку, що правовідносин між позивачем та відповідачем є триваючи.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Тобто ,з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов'язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом Національного Банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу», яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку.
У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 911/2630/18 викладено правовий висновок, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу, застосовуватися не може. Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості проводиться в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи із зазначенням загальної підстави - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо. Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.
Із поданих представником відповідача платіжних інструкцій вбачається, що останнім у всіх платіжних інструкціях було чітко визначено призначення платежу. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем згоди на зміну призначення платежів, зарахування цих платежів згідно з ст. 534 ЦК України в односторонньому порядку неможливе.
З урахуванням викладено, суд дійшов висновку, що відповідачем частково оплачено товар за:
- видатковою накладною № PH-0000027 від 05.05.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000052 від 02.05.2025 року на суму 55 186,32 грн.), відповідачем оплачено 07.05.2025 платіжна інструкція №1290 оплата у розмірі 30000,00 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №52 від 02.05.2025, у т.ч. ПДВ 20%=5000 грн»;
- видатковою накладною № PH-0000030 від 13.05.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000062 від 02.05.2025 року на суму 56 264,88 грн.), відповідачем оплачено 13.05.2025 платіжна інструкція №1307 оплата у розмірі 50000,00 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №62 від 13.05.2025, у т.ч. ПДВ 20%=8333,33 грн» та 17.11.2025 платіжна інструкція №1842 оплата у розмірі 35099,36 грн призначення платежу: «доплата за цеглу, згідно рахунків №54 від 07.05.2025, №62 від 13.05.2025 р. та №82 від 24.06.2025 у т.ч. ПДВ 20%=5849,89 грн».
- видатковою накладною № PH-0000042 від 25.06.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000082 від 24.06.2025 року на суму 7010,64 грн.), відповідачем оплачено 17.11.2025 платіжна інструкція №1842 оплата у розмірі 35099,36 грн призначення платежу: «доплата за цеглу, згідно рахунків №54 від 07.05.2025, №62 від 13.05.2025 р. та №82 від 24.06.2025 у т.ч. ПДВ 20%=5849,89 грн».
Таким чином неоплаченим залишається товар за видатковими накладними: № PH-0000029 від 08.05.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000054 від 07.05.2025 року на суму 56 264,88 грн.); № PH-0000025 від 07.04.2025 року (рахунок-фактура №СФ-0000046 від 03.04.2025 року на суму 55 186,32 грн).
Суд не приймає наступні платіжні інструкції: 17.03.2025 платіжна інструкція №57 оплата у розмірі 55 186,32 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №СФ-0000027 від 13.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=9197,72 грн»; 24.03.2025 платіжна інструкція №74 оплата у розмірі 55 186,32 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №СФ-0000034 від 17.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=9197,72 грн»; 03.04.2025 платіжна інструкція №85 оплата у розмірі 20000,00 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №СФ-0000038 від 24.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=3 333,33 грн»; - 17.04.2025 платіжна інструкція №98 оплата у розмірі 50 000,00 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно рахунку №СФ-0000038 від 24.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=8333,33 грн»; 17.06.2025 платіжна інструкція №136 оплата у розмірі 100 000,00 грн призначення платежу: «оплата за цеглу, згідно договору №10/03/2025 від 10.03.2025, у т.ч. ПДВ 20%=16666,67 грн» з огляду на те, що у призначеннях платежу вказані рахунки, які відсутні в матеріалах справи, а відтак встановити на підставі яких видаткових накладних виставлялись останні суд не вбачає за можливе.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
19.09.2025 року Позивач надіслав Відповідачу вимогу про повернення коштів, проте остання залишилася повністю поза увагою, а заборгованість непогашеною.
Строк оплати товару сторони не встановили, між тим, за правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відтак, відповідна оплата мала бути здійснена відповідачем негайно після прийняття товару, незалежно від того, чи пред'явив йому позивач, як кредитор, пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості за Договором укладеним у спрощений спосіб у розмірі 155 534,96 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 149 913,04 грн., 3 % річних у розмірі 2 359,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 262,79 грн.
У процесі розгляду справи сторонами повідомлено про оплату відповідачем 17.11.2025 року у день відкриття провадження у справі №910/14029/25 відповідач сплатив позивачеві 35 099,36 грн. Призначення платежу: доплата за цеглу згідно рахунків №54 від 07.05.2025 року, №62 від 13.05.2025 року, №82 від 26.04.2025 року.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За приписами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Враховуючи, що кошти в розмірі 35 099,36 грн. сплачені відповідачем після звернення позивача до суду із позовом у цій справі, провадження у справі в частині вимог про стягнення 35 099,36 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору. Витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.
За таких обставин предметом розгляду у даній справі є спір на суму 120 435,60 грн., що складається з суми основного боргу у розмірі 114 813,68 грн., 3 % річних у розмірі 2 359,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 262,79 грн.
Стосовно заперечень відповідача в частині долучення акту звірки підписаного з боку позивача з накладення ЄЦП, суд зазначає наступне.
Акт звірки не є первинним документом, проте може вважатися доказом у справі у підтвердження певних обставин, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Цей висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Як було зазначено вище у призначеннях платежу вказані рахунки, які відсутні в матеріалах справи, а також первинні документи на підставі яких можливо було б встановити за що здійснювалась оплата. Окрім того акт звірки підписаний лише зі сторони позивача з накладенням ЄЦП, що також заперечується позивачем.
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 114 813,68 грн підлягають задоволенню.
Окрім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2 359,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 262,79 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).
Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).
Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Абзацом другим п. 1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий п. 4 Порядку).
Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що останній виконано невірно та за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 2354,72 грн. В іншій частині слід відмовити.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, за розрахунком суду вийшло більше, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог до стягнення з відповідача підлягає інфляційні втрати у розмірі 3262,79 грн.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн (відповідно до платіжної інструкції №282 від 06.11.2025), тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Поміж тим в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОНОВА" заборгованості у розмірі 35 099,36 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОНОВА" (03142, місто Київ, пр. Палладіна Академіка, будинок 32, офіс 126, код ЄДРПОУ 44411129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНДОРС ГРУПП" (01014, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 15, код ЄДРПОУ 40313225) основну заборгованість у розмірі 114 813 (сто чотирнадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 68 коп., 3 % річних у розмірі 2354 (дві тисячі триста п'ятдесят чотири) грн. 72 коп., інфляційних втрат у розмірі 3 262 (три тисячі двісті шістдесят дві) грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 33 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2026.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ