вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
22 січня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/803/25
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Далекорій Б.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні (з викликом учасників справи) справу
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок 3,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж», код ЄДРПОУ - 42370840, місцезнаходження 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вулиця Проектна, будинок 3, квартира 13,
про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, інфляційних втрат, пені та 3% річних,
за участі представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 17.07.2025 за №3201-17/81 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, пені та 3% річних за договором оренди нежитлового приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем з посиланням на укладення між сторонами договору оренди нежитлового приміщення №1122/0 від 31.05.2019 та продовження строку дії вказаного договору після 31.04.2022 у зв'язку з відсутністю повідомлення орендаря щодо наміру припинити дію договору, не здійснення орендарем заходів з розірвання вказаного договору та враховуючи положення п. 5 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
Позивач покликається на продовження строку дії договору оренди нежитлового приміщення без укладення додаткових угод та несплату відповідачем, починаючи з травня 2023 року орендної плати за договором. Такі обставини справи є підставою звернення Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Екосервіс-Уж» 105019,90 грн, що складається з заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення 89354,74 грн, інфляційних втрат 3331,80 грн, пені 11207,62 грн та 3% річних 1125,74 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025.
Процесуальні дії по справі
Ухвалою суду від 23.07.2025 позовну заяву Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до ТОВ «Екосервіс-Уж» (зареєстровану за вхідним №02.3.1-05/874/25 від 18.07.2025) - залишено без руху. Встановлено позивачу - 8 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду від 23.07.2025 від позивача надійшла заява від 25.07.2025 №32.01-17/88 про усунення недоліків позовної заяви (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/6683/25), до якої долучені докази усунення недоліків позовної заяви.
Згідно ухвали від 30.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання у справі на 18.08.2025.
11.08.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача - Клещевої С.С. (повноваження підтверджені згідно долученої довіреності від 02.07.2025 №24.01-12/1793) надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 18.08.2025, враховуючи її перебування у щорічній відпустці (підтверджено долученою копією розпорядження від 06.08.2025 №144/к/тм).
Згідно з ухвалою від 18.08.2025 задоволено клопотання представника позивача - Клещевої С.С. від 08.08.2025 про відкладення судового засідання; розгляд справи призначено на 24.09.2025.
Враховуючи тимчасову непрацездатність судді Сисина С.В. станом на 24.09.2025, згідно з ухвалою від 07.10.2025 суд призначив розгляд справи у судовому засіданні на 10.11.2025.
Згідно з ухвалою від 10.11.2025 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 27.11.2025.
У зв'язку з неможливістю проведення судового засідання 27.11.2025 через непрацездатність системи відеоконференцзв'язку, про що секретарем судового засідання складено акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв'язку №02.4-21/9421/25 від 27.11.2025, згідно з ухвалою від 12.12.2025 суд призначив розгляд справи на 22.01.2025.
22.01.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи від 22.01.2026 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/489/26), в якій позивач просить розглянути справу без участі представника Департаменту на підставі наявних у суду матеріалів.
З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що ухвали суду від 23.07.2025, 30.07.2025, 18.08.2025, 07.10.2025, 11.11.2025, 27.11.2025, 12.12.2025, у справі №907/803/25 (суддя Сисин С.В.) були надіслані - позивачу в його Електронний кабінет. Означені документи доставлено до електронного кабінету учасника справи 23.07.2025 о 18:15, 30.07.2025 о 17:39, 20.08.2025 о 02:23, 07.10.2025 о 20:09, 12.11.2025 о 03:04, 28.11.2025 о 10:40, 13.12.2025 о 10:30.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Враховуючи відсутність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС,
- ухвала суду від 30.07.2025 направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» рекомендованим поштовим відправлення №0601176175595,
- ухвала суду від 18.08.2025 направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» рекомендованим поштовим відправлення №0601183224550,
- ухвала суду від 07.10.2025 направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» рекомендованим поштовим відправлення №R067014096830,
- ухвала суду від 10.11.2025 направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» рекомендованим поштовим відправлення №R067036963740,
- ухвала суду від 27.11.2025 направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» рекомендованим поштовим відправлення №R067047800487,
- ухвала суду від 12.12.2025 направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» рекомендованим поштовим відправлення №R067060379529
по місцезнаходженню відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вулиця Проектна, будинок 3, квартира 13.
25.08.2025 на адресу суду повернулось поштове відправлення №0601176175595 від 30.07.2025, причина повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
09.09.2025 на адресу суду повернулось поштове відправлення №0601183224550 від 19.08.2025, причина повернення - «за закінченням терміну зберігання».
28.10.2025 на адресу суду повернулось поштове відправлення №R067014096830 від 08.10.2025, причина повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
29.08.2025 на адресу суду повернулось поштове відправлення №R067036963740, причина повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
15.01.2026 на адресу суду повернулось поштове відправлення №R067047800487, причина повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
03.09.2025 на адресу суду повернулось поштове відправлення №R067060379529, причина повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Щодо неявки представників відповідача в судові засідання, то суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судових засідань, не уповноважив представника в судових засіданнях.
Щодо цього суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд справи та призначені судові засідання у справі.
Так, відповідно до ч. 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071) (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. 8 та 15 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Згідно з п. 81, 82, 83 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками «Судова повістка», «Повістка ТЦК»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. 8, 11, 15, 17, 81, 82, 83, 99 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19; у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлявся про призначені судові засідання у справі.
Отже, сторони про дату, час та місце розгляду справи по суті, призначеного на 10:00 22.01.2025, належним чином повідомлені.
Застосовуючи при розгляді справи відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
За таких обставин, суд зазначає, що відповідач, будучи неодноразово належним чином повідомлений судом про розгляд справи, про дату, час і місце судових засідань, у строк, встановлений ч.1 ст. 178 ГПК України відзиву на позов не подав і не забезпечив явку в судові засідання, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами на участь у розгляді справи.
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
За таких обставин, відповідно до ст. 202 ГПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті, суд розглянув справу без участі представника відповідача, враховувавши подану позивачем заяву від 22.01.2026 про проведення засідання за відсутності учасника справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Стислий виклад позицій учасників процесу
Суть спору за позицією позивача
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем із посиланням на укладений 31.15.2019 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» договір №1122/0 оренди нежилого приміщення, а саме: оренди нежитлових приміщень площею 165,4 кв.м для використання під заклади побутового обслуговування по вулиці Володимира Гошовського, 2-4 терміном до 31.04.2022.
Позивач зазначає, що згідно п. 4.1 договору, орендну плату за умов договору визначено на підставі рішення міської ради від 28.02.2019 №1455 «Про Методику розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Ужгород, яке передається в оренду та пропорції її розподілу» (надалі - Методика) в розмірі 5 % від оціночної вартості, що становило 2114,26 грн. в місяць (в т.ч. ПДВ 352,37 грн).
Орендна плата вноситься безготівково згідно реквізитів, вказаних у договорі, не пізніше 15 числа наступного місяця (п. 4.4. договору).
Також позивач звертає увагу суду на те, що у відповідності до п. 4.8 договору орендар зобов?язаний вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Пунктом 5.2 договору також кореспондовано обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.
Пунктом 4.5 договору визначено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України із суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).
Обґрунтовуючи продовження строку дії договору, позивач наголошує на його автоматичному поновленні згідно з приписами ст. 175 Господарського кодексу України тут і далі в редакції станом на час виникнення спірних правових відносин (далі - ГК України) та положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634. Позивач зазначає, що оскільки у місячний строк після завершення терміну оренди від сторін не надходило заяв про припинення або зміну умов правочину, а орендодавець не висловлював заперечень щодо подальшого користування майном, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах. Додатковим аргументом позиції позивача є факт перебування об'єкта в оренді протягом періоду воєнного стану, що за законом передбачає автоматичне пролонгування орендних відносин без необхідності укладення додаткових угод, оскільки орендар не ініціював процедуру повернення майна за актом приймання-передачі.
Згідно доводів позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» систематично продовж травня 2023 - жовтня 2024 року порушувало умови договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати. Як наслідок станом на жовтень 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 59 401,64 грн. 3 метою досудового врегулювання спору, 02.12.2024 Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради скеровано на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» претензію №24.01-13/410 про погашення боргу, яка повернута у зв?язку із закінченням строку зберігання поштової кореспонденції.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що після жовтня 2024 року Товариство і надалі не здійснювало сплату орендної плати, а тому станом на дату подання позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» не погашено виниклої заборгованості за договором за період з травня 2023 року до червня 2025 року.
Як наслідок, Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, використано право обумовлене п. 4.5. договору та нараховано штрафні санкції в межах строків позовної давності.
Станом на дату подання позовної заяви розмір заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» за договором становить:
- основна заборгованість - 89354,74 грн (борг з травня 2023 року до червня 2025 року);
- інфляційні втрати - 3331,80 грн (нарахування відображено у заяві про усунення недоліків позовної заяви від 25.07.2025);
- пеня у розмірі - 11207,62 грн. (нарахування відображено у Додатку 1 до позовної заяви);
- 3 % річних від суми заборгованості - 1125,74 грн (нарахування відображено у Додатку 2 до позовної заяви).
Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим через невиконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з позовом, згідно з яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» на свою користь грошові кошти у розмірі 105019,90 грн, в тому числі основна заборгованість за договором №1122/0 оренди нежитлового приміщення у розмірі 89354,74 грн, інфляційні втрати у розмірі 3331,80 грн, пеню у розмірі 11207,62 грн та три відсотки річної орендної плати у розмірі 1125,74 грн.
Суть спору за позицією відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, з врахуванням положень ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Фактичні обставини справи встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
31.05.2019 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (17.11.2021 змінено назву на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, далі також Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» (далі також Орендар), укладено договір №1122/0 оренди нежитлового приміщення, а саме: нежитлових приміщень площею 165,4 кв.м. для використання під заклади побутового обслуговування по вул. Володимира Гошовського, 2-4 терміном до 31.04.2022 (далі - договір).
31.05.2019 на підставі договору оренди нежилого приміщення від 31.05.2019 №1122/0 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 165,5 кв.м. за адресою: місто Ужгород, вулиці Володимира Гошовського, 2-4 (дані відомості підтверджуються актом прийманя-передачі від 31.05.2019).
Право власності на нежитлове приміщення №4 площею 165,50 кв.м. по вулиці Володимира Гошовського, 2-4 зареєстровано за Ужгородською міською радою від 30.03.2018 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 1524562221101).
Відповідно п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 165,5 кв.м. за адресою: місто Ужгород, вулиця В.Гошовського, 2-4 для використання під заклади побутового обслуговування.
Згідно п. 1.2. договору, вартість об?єкту згідно з незалежною оцінкою для розрахунку орендної плати станом на 20.05.2019 становить 422853,00 грн.
Орендна плата вноситься безготівково згідно реквізитів, вказаних у договорі, не пізніше 15 числа наступного місяця (п. 4.4. договору).
Пунктом 4.5. договору визначено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України із суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).
У відповідності до пункту 4.8 договору, орендар зобов?язаний вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Пунктом 5.2. договору також кореспондовано обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.
Відповідно п.п. 7.1, 7.2. договору, за невиконання або неналежне виконання умов та зобов?язань згідно із договором оренди сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України. Спори, які виникають за цим договором оренди, або в зв?язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку.
Пунктом 9.1 договору визначено, що угода може бути розірвана за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами умов договору оренди та інших підставах, передбачених законодавством України.
Обов?язок орендаря у разі припинення дії договору протягом 3-х календарних днів повернути Орендодавцеві об?єкт по акту приймання - передачі в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі його в оренду з урахуванням природнього зносу.(п 9.4 договору).
Згідно рішень Ужгородської міської ради від 04.06.2020 р. №1976, від 28.10.2021 №479 та від 04.05.2023 №1265, у відповідності до яких затверджувались Положення про Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, а згодом - Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, саме на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради покладені повноваження уповноваженого власника об?єктів нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності міста Ужгород (п. 2.1.5).
Також Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради виконує інші повноваження у сфері регулювання орендних відносин, а саме: виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів і нерухомого майна (будівель, споруд, нежилих приміщень, незавершених будівництвом об?єктів, індивідуально визначеного майна тощо), що перебувають у власності міста, проводить конкурси та аукціони на придбання права оренди нерухомого майна, укладає угоди щодо оцінки вартості орендованого майна (п. 2.3.6); перевіряє виконання умов договорів купівлі-продажу, оренди майна та оренди земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста і контролює стан надходження коштів до міського бюджету від надання майна в оренду, приватизації, здійснює контроль надходжень коштів від оренди земельних ділянок у порядку, визначеному чинним законодавством, проводить претензійну та позовну роботу (п. 3.2.29).
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради здійснює передання в оренду нерухомого майна територіальної громади міста Ужгород, контролює своєчасність надходження орендних платежів.
Позивачем надано розрахунок заборгованості по орендній платі, в якому зазначено що загальна сума боргу за договором №1122/0 від 31.05.2019 оренди нежитлового приміщення, становить 89354,74 грн, з яких: за травень 2023 року - 3213,89 грн; за червень 2023 року - 3239,60 грн; за липень 2023 року - 3220,16 грн; за серпень 2023 року - 3175,08 грн; за вересень 2023 року - 3190,96; за жовтень 2023 року - 3216,49; за листопад 2023 року - 3232,57; за грудень 2023 року - 3255, 20 грн; за січень 2024 року - 3268,22 грн; за лютий 2024 року - 3278,02 грн; за березень 2024 року - 3294,41 грн; за квітень 2024 року - 3301,00 грн; за травень 2024 року - 3320,81 грн; за червень 2024 року - 33933,87 грн; за липень 2024 року - 33933,87 грн; за серпень 2024 року - 3414,23 грн; за вересень 2024 року - 3465,44 грн, за жовтень 2024 року - 3527,82 грн; за листопад 2024 року - 3594,85 грн, за грудень 2024 року - 3645,18 грн; за січень 2025 року - 3688,92 грн; за лютий 2025 року - 3718,43 грн; за березень 2025 року - 3774,21 грн; за квітень 2025 року - 3800,63 грн; за травень 2025 року - 3850,04 грн; за червень 2025 року - 3880,84 грн.
Також, з урахуванням суми основної заборгованості за договором №1122/0 від 31.05.2019 оренди нежитлового приміщення, період виникнення такого боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з 16.06.2023 по 16.07.2025 - 3331,80 грн, 3% річних за період з 16.06.2023 по16.07.2025 - 1125,74 грн, та пені за період з 16.06.2023 по 16.07.2025 - 11207,62 грн.
Правове обґрунтування і оцінка суду
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України визначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).
Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом з огляду на правила ЦК України та ГК України.
За змістом ст. 509 ЦІК України, ст. 173 ГК України, зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Згідно зі ст.ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами. Зобов?язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов?язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов?язки відповідно до договору (ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (іх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
Згідно з ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції закону станом на дату укладення договору оренди) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим) та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
У ст. 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» зазначено, що орендна плата встановлюється, як правило, у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі.
Частиною 4 ст. 284 ГК України визначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
27.05.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», згідно з п.5 якої договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Договори оренди державного та комунального майна в період воєнного стану можуть бути достроково припинені за заявою орендаря, поданою ним орендодавцю на адресу електронної пошти, зазначену в договорі оренди. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря, а її PDF-копія надіслана з електронної адреси орендаря, зазначеної в договорі оренди.
Якщо договір не містить інформації про адресу електронної пошти сторін і при цьому майно перебуває на визначеній території, заява про припинення договору подається відповідній обласній військовій адміністрації за місцезнаходженням орендованого майна засобами поштового зв'язку, електронного документообігу або на офіційну електронну адресу. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря та надіслана на адресу обласної військової адміністрації зазначеними в цьому пункті засобами зв?язку. Обласна військова адміністрація вживає заходів для подання заяви орендаря (у тому числі оригінальних примірників документів у разі їх наявності) орендодавцю відразу після появи можливості її Якщо сторони договору позбавлені можливості підписати акт повернення майна з оренди, майно вважається повернутим з моменту настання однієї з таких подій: отримання орендодавцем заяви орендаря про дострокове припинення договору; отримання обласною військовою адміністрацією за місцезнаходженням орендованого майна заяви орендаря про дострокове припинення договору, якщо майно перебуває на визначеній території і за умови, що договір оренди не містить інформації про електронну пошту сторін, а за місцезнаходженням орендодавця відсутня можливість вручення листа.
Вказана правова норма була чинною станом на 31.04.2022.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом У країни від 15 серпня 2022 року №2500-I, Указом від 7 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року №2915-IX, Указом від 01 травня 2023 №254/2023, затвердженим Законом України №3057-IХ від 02.05.2023, Указом №451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України №3275-IХ від 27.07.2023, Указом №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України Nє3429-IX від 08.11.2023, Указом №49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України №3564-IX від 06.02.2024, Указом №271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України №3684-IX від 08.05.2024, Указом №469/2024 від 23.07.2024, затвердженим Законом України №3891-IX від 23.07.2024, Указом №740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України №4024-IX від 29.10.2024, Указом №26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України №4220-IХ від 15.01.2025, Указом №235/2025 від 15.04.2025, затвердженим Законом України №4356-IХ від 16.04.2025 востаннє (станом на час подачі позову) - з 09.05.2025 строком на 90 діб.
Таким чином, враховуючи факт відсутності направлення Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради повідомлень Орендарю щодо наміру припинити дію договору, а також не здійснення Орендарем заходів з розірвання вказаного договору та повернення об?єкта за актом приймання - передачі, дія договору оренди №1122/0 від 31.05.2019 була продовжена та не потребувала укладання додаткових угод.
Щодо продовження дії договору після 31.04.2022 суд враховує, що за загальним правилом господарського законодавства договір оренди вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення його дії жодна зі сторін не заявила про його припинення або зміну. Разом з тим, особливості оренди державного та комунального майна у період дії правового режиму воєнного стану регулюються спеціальними нормами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022.
Отже договір продовжений на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати його припинення чи скасування. Оскільки орендодавець не висловив заперечень у встановлений законом строк, а орендар не вжив заходів щодо дострокового припинення договору та не повернув майно за відповідним актом, правовідносини між сторонами вважаються триваючими на тих самих умовах. Таке продовження ґрунтується на приписах постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 та не потребує укладення додаткових угод, що підтверджує законність вимог про стягнення орендної плати за весь період користування майном.
В силу приписів ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором №1122/0 оренди нежитлового приміщення виконав у повному обсязі, передавши відповідачу в оренду нерухоме майно згідно з актом приймання-передачі. З моменту отримання об'єкта в користування у відповідача виник обов'язок вчасно сплачувати орендну плату, оскільки позивач забезпечив йому можливість вільно користуватися приміщенням. Жодних доказів того, що орендодавець заважав використовувати майно або не надав його, суду надано не було, тому відповідач мав виконувати умови договору належним чином.
Водночас судом на підставі досліджених матеріалів справи встановлено невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №1122/0 від 31.05.2019, так як за період з травня 2023 року по червень 2025 року відповідач допустив заборгованість по сплаті орендної плати у загальному розмірі 89354,74 грн.
Так, відповідно до поданого розрахунку позивача, основна сума заборгованості за договором становить 89354,74 грн, з яких: за травень 2023 року - 3213,89 грн; за червень 2023 року - 3239,60 грн; за липень 2023 року - 3220,16 грн; за серпень 2023 року - 3175,08 грн; за вересень 2023 року - 3190,96; за жовтень 2023 року - 3216,49; за листопад 2023 року - 3232,57; за грудень 2023 року - 3255, 20 грн; за січень 2024 року - 3268,22 грн; за лютий 2024 року - 3278,02 грн; за березень 2024 року - 3294,41 грн; за квітень 2024 року - 3301,00 грн; за травень 2024 року - 3320,81 грн; за червень 2024 року - 33933,87 грн; за липень 2024 року - 33933,87 грн; за серпень 2024 року - 3414,23 грн; за вересень 2024 року - 3465,44 грн, за жовтень 2024 року - 3527,82 грн; за листопад 2024 року - 3594,85 грн, за грудень 2024 року - 3645,18 грн; за січень 2025 року - 3688,92 грн; за лютий 2025 року - 3718,43 грн; за березень 2025 року - 3774,21 грн; за квітень 2025 року - 3800,63 грн; за травень 2025 року - 3850,04 грн; за червень 2025 року - 3880,84 грн.
Як встановлено судом, такі розміри орендної плати за договором позивачем визначено відповідно до п. 4.1 договору, а також затвердженої на підставі рішення Ужгородської міської ради від 28.02.2019 №1455 «Про Методику розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Ужгород, яке передається в оренду та пропорції її розподілу» і становить 2114,26 грн в місяць, в тому числі ПДВ 352,37 грн.
За таких обставин, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 89354,74 грн, яка не спростована відповідачем належними та допустимими доказами.
Отже, відповідач не спростував сплату ним орендної плати згідно умов договору за період з травня 2023 року по червень 2025 року у загальному розмірі 89354,74 грн, так як доказів на підтвердження сплати таких коштів суду не надав, а долучені позивачем до позовної докази обґрунтовано підтверджують допущення відповідачем заборгованості за договором у сумі 89354,74 грн.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 89354,74 грн за договором №1122/0 оренди нежитлового приміщення суд визнає документально доведеними та обґрунтованими, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність законних та обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача 89354,74 грн заборгованості за договором №1122/0 від 31.15.2019 оренди нежитлового приміщення.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за договором орендної плати, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1125,74 грн - 3% річних та 3331,80 грн інфляційних втрат.
Звертаючись в суд про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, такі кошти до стягнення позивач правильно визначив відповідно до розрахунків, згідно з якими 3% річних та інфляційні втрати заявлені до стягнення з відповідача урахуванням заборгованості за кожен місяць, яка виникла за період з травня 2023 року по червень 2025 року, та з урахуванням обов'язку орендаря згідно п.4.4. договору сплачувати орендну плату за кожен місяць не пізніше 15 числа наступного місяця.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до ч 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості у передбачений договором порядок і строк, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Нарахуванням позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» розрахунку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань, які нараховані позивачем за порушення грошового зобов'язання за несплату відповідачем орендної плати за кожен місяць з травня 2023 по червень 2025 року у визначений договором термін, тобто у межах вказаних вище боргових періодів, судом встановлено, що такий розрахунок позивачем проведено правильно, з урахуванням сум заборгованості по договору та відповідно до методики нарахування.
Відтак суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1125,74 грн 3% річних та 3331,80 грн інфляційних втрат є документально доведеними та обґрунтованими.
Щодо нарахування пені
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 11207,62 грн.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частина 1 ст. 548 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Частиною 4, 6 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Пунктом 4.5 договору визначено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України із суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина 3 статті 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.
Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, за неналежне виконання відповідачем договірних умов, з урахуванням боргу за кожен місяць окремо за період з травня 2023 року по червень 2025 року, з урахуванням обов'язку орендаря згідно п.4.4. договору сплачувати орендну плату за кожен місяць не пізніше 15 числа наступного місяця, позивачем правильно нараховано пеню до стягнення з відповідача за кожен місяць несплати орендної плати, в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені, що розрахована позивачем в означені ним періоди в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у загальній сумі 11207,62 грн, а тому позов у цій частині є таким, що підлягає до задоволення судом.
Щодо обґрунтованості рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст.ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розділ судових витрат.
Згідно платіжної інструкції №619 від 30.07.2025 (внутрішній номер 436386494) при подачі позову про стягнення 105019, 90 грн. позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
З положень ч. 1, п.п.1, п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Відтак, оскільки позовні вимоги задоволено повністю, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору повністю.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Уж» (ЄДРПОУ 42370840; місцезнаходження 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вулиця Проектна, будинок 3, квартира 13) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721; місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок 3) 105019,90 грн (сто п'ять тисяч дев'ятнадцять гривень 90 копійок), з яких: основний борг за договором №1122/0 від 31.05.2019 оренди нежилого приміщення у розмірі 89354,74 грн (вісімдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні 74 копійок), інфляційні втрати у розмірі 3331,80 грн (три тисячі триста тридцять одна гривня 80 копійка), 3% річних у розмірі 1125,74 грн (одна тисяча сто двадцять п'ять гривень 74 копійок) та пеня у розмірі 11207,62 грн (одинадцять тисяч двісті сім гривень 62 копійки), а також стягнути 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) у повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Суддя С.В.Сисин