вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
15 січня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1163/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., за участю секретаря судового засідання Мельник І.В.,
розглянувши справу у порядку загального позовного провадження
за позовом Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево в інтересах держави в особі
позивача Мукачівської міської ради, м. Мукачево
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс-А", с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 391 671,64 грн
За участю представників:
прокуратури - Андрейчик А.М., прокурор, службове посвідчення № 069357
від позивача - Ільтьо І.І., представник в порядку самопредставництва
від відповідача - не з'явився
Мукачівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс-А" про стягнення 391 671,64 грн безпідставно збережених коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані обставинами щодо використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:011:0264 без укладеного договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю з часу придбання у приватну власність нерухомого майна (з 05.11.2021), розташованого на вказаній земельній ділянці.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1163/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.10.2025 суд постановив прийняти таку до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 12.11.2025 о 10:00 год. та встановити учасникам справи строк на подання заяв по суті спору.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.11.2025 суд постановив відкласти підготовче засідання на 26.11.2025 о 10:30 год. з підстав, наведених у ній.
У підготовчому засіданні 26.11.2025 присутні представники сторін надали усні пояснення, згідно з якими повідомили про подання всіх наявних у них доказів та не заперечили проти закриття підготовчого провадження. Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, участь свого представника у підготовчому засіданні не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Таким чином, за наслідками проведеного підготовчого засідання судом постановлено ухвалу від 26.11.2025, якою закрито підготовче провадження та призначено справу №907/1163/25 до судового розгляду по суті на 18.12.2025 о 10:30 год.
До початку судового засідання через підсистему "Електронний суд" надійшла заява від відповідача від 18.12.2025 за вх.№ 02.3.1-02/11064/25 про відкладення судового засідання у зв'язку з укладенням договору про правову допомогу з адвокатом 17.12.2025 та необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.
В судовому засіданні 18.12.2025 суд задовольнив вказане клопотання відповідача та постановив відкласти розгляд справи по суті на 15.01.2026 о 12:00 год. (ухвала суду від 18.12.2025).
13.01.2026 за вх.№ 02.3.1-02/217/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву разом з клопотання про поновлення строку на його подання з підстав неотримання тексту позовної заяви з додатками та ухвали суду про відкриття провадження.
13.01.2026 Мукачівською окружною прокуратурою подано через підсистему "Електронний суд" відповідь на відзив за вх.№ 02.3.1-02/234/26.
15.01.2026 за вх.№ 02.3.1-02/286/26 до суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.
В судовому засіданні 15.01.2026 суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву постановив протокольну ухвалу, якою відмовив у задоволенні вказаного клопотання з наступних підстав.
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У пункті 31 постанови від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Судом встановлено, що копія позовної заяви разом з доданими до неї додатками була надіслана прокурором відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується квитанцією № 4724374 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, та відповідно до якої вказані документи доставлені відповідачу 09.10.2025 о 18:47 год.
Ухвала суду про відкриття провадження у цій справі від 15.10.2025 також надіслана відповідачу до його електронного кабінету, та як вбачається з довідки про доставку електронного листа така одержана 16.10.2025.
Таким чином, суд доходить обґрунтованого висновку про обізнаність відповідача про існування господарської справи № 907/1163/25 та належне повідомлення його про відкриття провадження у цій справі, а доводи щодо неотримання тексту позовної заяви з додатками та ухвали суду про відкриття провадження спростовуються наведеними вище обставинами.
Відтак, відповідачем не доведено поважності причин неподання відзиву у встановлений судом строк, у зв'язку з чим подане ним клопотання про поновлення строку на подання відзиву не підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 207 ГПК України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Отже, поданий відповідачем відзив на позовну заяву після закриття підготовчого провадження у даній справі, у поновленні строку на подання якого судом відмовлено, підлягає залишенню без розгляду.
В судовому засідання 15.01.2026 присутні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з наведених у позові підстав.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до статті 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до статті 240 ГПК України в судовому засіданні 15.01.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,2617 га з кадастровим номером 2110400000:01:011:0264 розташоване нерухоме майно, до складу якого входить частина гаража-навісу літ.Б, склад літ.А, незавершені будівництвом готовністю 85%.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці з 05.11.2021 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Макс-А".
Нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2110400000:01:011:0264 перейшло у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс-А" на підставі договору купівлі-продажу частини нерухомого майна від 05.11.2021, укладеного між Максимець Мирославою Василівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Макс-А".
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка за кадастровим номером 2110400000:01:011:0264 площею 0,2617 га відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови та цільовим призначенням 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, відомості про що було внесено Управлінням Держгеокадастру у Мукачівському районі Закарпатської області 25.11.2010 на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 21.07.2010, розробленого ПП Пренделович Р.Й.
За доводами прокурора, Товариство з обмеженою відповідальністю "Макс-А" з 05.11.2021, тобто з часу придбання у приватну власність нерухомого майна по 16.09.2025 використовує для здійснення підприємницької діяльності земельну ділянку з кадастровим номером 2110400000:01:011:0264 без укладеного договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю, тим самим безпідставно зберігши у себе грошові кошти в розмірі 391 671,64 грн за використання вказаної земельної ділянки.
Сума безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельної ділянкою визначена на підставі наступного.
Згідно із наданою інформацією ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, у відповідності до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мукачево Закарпатської області, затвердженої рішенням 44 сесії 6 скликання Мукачівської міської ради від 27.06.2013 № 869 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м.Мукачево", нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:011:0264 станом на 2017 - 2021 роки становила 200,27 грн.
Згідно з Технічною документацією з нормативної грошової оцінки земель м.Мукачево Мукачівської територіальної громади Закарпатської області, затвердженою рішенням 4 сесії 8-го скликання Мукачівської міської ради від 28 січня 2021 року № 177 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Мукачево", яка введена в дію з 01.01.2022, нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:011:0264 становила станом на 01.01.2022 - 480,59 грн, 01.01.2023 - 552,67 грн, 01.01.2024 - 581,07 грн.
Відповідно до відомостей ДЗК станом на 2025 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 702 459,76 грн.
Крім того, рішенням 42 сесії 7 скликання Мукачівської міської ради №1064 від 21.06.2018 встановлено ставку орендної плати у розмір 6 % за користування земельними ділянками за цільовим призначенням 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Таке рішення діяло до 2021 року включно.
Рішенням 10 сесії 8 скликання Мукачівської міської ради № 414 від 25.06.2021 встановлено ставку орендної плати у розмір 8 % для земель вказаної категорії. Дане рішення діяло до 2024 року включно.
Рішенням 49 сесії 8 скликання Мукачівської міської ради № 1794 від 04.07.2024 встановлено ставку орендної плати у розмір 4 % для земель вищезазначеної категорії, яке є чинним на теперішній час.
Отже, з урахуванням наведеного, за доводами прокурора, вартість безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110400000:01:011:0264 у період 05.11.2021 - 16.09.2025 включно складає 391 671,85 грн, стягнення яких є предметом розгляду даної справи.
Щодо представництва інтересів позивача прокурором.
За змістом статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Отже, обов'язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Згідно з частиною 1 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 стаття 4 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 ГПК України).
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частини 3, 4 статті 53 ГПК України).
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
На переконання суду, прокурор, звертаючись із даним позовом, обґрунтував порушення інтересів держави, яке полягає у ненадходженні до місцевого бюджету коштів у розмірі суми орендної плати, що порушує права відповідної територіальної громади, інтереси якої представляє відповідний орган місцевого самоврядування.
Так, судом встановлено, що 04.07.2025 Мукачівською окружною прокуратурою подано запит № 07.51-95-5084вих-25 до Мукачівської міської ради, яким проінформовано останню про існування означених порушень інтересів держави шляхом використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Макс-А" земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:011:0264, на якій розташоване нерухоме майно належне на праві приватної власності останньому без правовстановлюючих документів, а також запропоновано, у випадку встановлення відсутності оплати за користування земельною ділянкою чи оплати не в повному обсязі, здійснити відповіді розрахунки та вжити заходів щодо стягнення відповідної заборгованості.
Листами від 25.08.2025 за №07.51-95-6552вих-25 та від 05.09.2025 за № 07.51-95-6880вих-25 прокурор повторно звертався до Мукачівської міської ради з аналогічними запитами щодо надання інформації про правовстановлюючі документи, які стали підставою для користування земельною ділянкою та повідомлення про стан оплати за користування такою, а у випадку наявності заборгованості - вжити заходів щодо її стягнення.
16.09.2025 Мукачівською міською радою направлено лист № 2311/01-32/11887/42-25 у відповідь на запит Мукачівської окружної прокуратури від 25.08.2025 за №07.51-95-6552вих-25 та повідомлено про відсутність правовстановлюючих документів на підставі яких здійснюється користування земельною ділянкою, а також повідомлено про ненадходження коштів до бюджету Мукачівської міської територіальної громади за користування земельною ділянкою та надано розрахунок заборгованості.
Також судом встановлено, що Мукачівською міською радою 17.09.2025 повторно направлено лист № 2335/01-32/11887/42-25 у відповідь на запит Мукачівської окружної прокуратури від 25.08.2025 за №07.51-95-6552вих-25, за змістом якого Мукачівська міська рада просить не брати до уваги доданий до листа від 16.09.2025 № 2311/01-32/11887/42-25 розрахунок заборгованості, а також просить вжити заходів прокурорського реагування, шляхом представництва інтересів територіальної громади в судовому порядку, долучивши до листа новий розрахунок збитків.
Таким чином, судом встановлено, що Мукачівською міською радою не вжито заходів щодо пред'явлення до суду позову про стягнення із відповідача недоотриманих грошових коштів за користування земельною ділянкою до місцевого бюджету, тобто, орган місцевого самоврядування не проявив жодної зацікавленості в захисті порушених прав та інтересів територіальної громади.
На виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 09.10.2025 № 07.51-95-8019вих-25 окружною прокуратурою повідомлено позивача (Мукачівську міську раду) про прийняте рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Вказане узгоджується з позицією Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким, сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.
Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Мукачівської міської ради, сам факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.
Вказане є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення прокурора в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради з даним позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.
Щодо спірних правових відносин.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України, далі - ЗК України).
Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Земельний податок є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття та суб'єктний склад платників земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, отже єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").
Судом, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, встановлено відсутність укладеного в даній справі у спірний період між Мукачівською міською радою та відповідачем договору оренди землі та зареєстрованого права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2110400000:01:011:0264 за відповідачем.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Також судом встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:011:0264 площею 0,2617 га є Мукачівська міська рада, та, як вказано у відомостях з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, така земельна ділянка є комунальною власністю.
Згідно зі статтями 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
Тобто, в межах даної справи суду необхідно дослідити наявність таких підстав для стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Як встановлено судом, з 05.11.2021 власником нерухомого майна, до складу якого входить частина гаража-навісу літ.Б, склад літ.А, незавершені будівництвом готовністю 85%, розташованого на земельній ділянці площею 0,2617 га з кадастровим номером 2110400000:01:011:0264 являється Товариство з обмеженою відповідальністю "Макс-А".
Прокурором в межах даної справи заявлено до стягнення суму безпідставно збережених коштів за користування даною земельною ділянкою у період з 05.11.2021 по 16.09.2025. Нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці станом на момент ухвалення судового рішення із власності відповідача не вибувало.
Факт використання земельної ділянки без достатньої правової підстави у спірний період відповідачем не заперечений та не спростований, доказів сплати за користування земельною ділянкою суду не надано.
Отже, судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховуються за володіння і користування спірною земельною ділянкою, саме за рахунок позивача - власника земельної ділянки.
Відсутність договору оренди земельної ділянки зумовило володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати, у зв'язку з чим до даних правовідносин слід застосувати наслідки, передбачені статтею 1214 ЦК України.
Заявлена сума безпідставно збережених коштів в розмірі 391 671,85 грн позивачем розрахована із застосуванням відповідного відсоткового розміру ставки річної орендної плати за землю, яка діяла у відповідний рік, за який розраховувалась сума безпідставно збережених коштів, які були затверджені рішеннями Мукачівської міської ради № 1064 від 21.06.2018, № 414 від 25.06.2021 та № 1794 від 04.07.2024, а також на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мукачево, відповідно до якої нормативна грошова оцінка одного квадратно метра земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:011:0264 станом на 2017-2021 роки становила 200,27 грн, на 01.01.2022 - 480,59 грн, на 01.01.2023 - 552,67 грн, на 01.01.2024 - 581,07 грн.
Відповідно до відомостей ДЗК станом на 2025 рік нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки становить 1 702 459,76 грн.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель").
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).
Відтак, суд доходить висновку, що надані прокурором докази щодо підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2021-2025 роках є належним та допустимим доказом в розумінні статті 77 ГПК України та правомірно покладені прокурором в основу розрахунку розміру орендної плати, яку відповідач як фактичний користувач земельної ділянки у відповідний період повинен був заплатити за користування нею.
Здійснивши розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, суд зазначає, що такий є арифметично вірним, містить всі необхідні складові для такого розрахунку (період нарахування, нормативну грошову оцінку, ставку орендної плати та її річний розмір), отже є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в заявленому розмірі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих прокурором доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача зі сплати судового збору на підставі статті 129 ГПК України покладаються судом відповідача у справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс-А" (89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Сторожниця, вул. Перемоги, буд. 201, код ЄДРПОУ 43677397) на користь Мукачівської міської ради (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, пл. Духновича, буд. 2, код ЄДРПОУ 38625180) безпідставно збережені кошти в сумі 391 671,64 грн (триста дев'яносто одна тисяча шістсот сімдесят одна гривня 64 коп.).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс-А" (89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Сторожниця, вул. Перемоги, буд. 201, код ЄДРПОУ 43677397) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 4 700,06 грн (чотири тисячі сімсот гривень 06 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено та підписано 22.01.2026.
Суддя Д. Є. Мірошниченко