вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
23 січня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1243/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д.
за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ", код ЄДРПОУ - 31731686, 01054, м. Київ, вулиця В'ячеслава Липинського, буд. 5,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Колесова Кирила Олександровича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
про стягнення коштів,
Зміст позовних вимог позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ", код ЄДРПОУ - 31731686, звернулось з позовною заявою до Господарського суду Закарпатської області до відповідача Фізичної особи - підприємця Колесова Кирила Олександровича, РНОКПП - НОМЕР_1 , з позовними вимогами стягнення грошової заборгованості у розмірі 55 741.94 грн, пені у розмірі 69 094.26 грн, інфляційних втрат у розмірі 23 977.50 грн, а також три проценти річних у розмірі 5819.06 копійок.
Обґрунтування позовних вимог:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
1) Між учасниками спору було укладено договір №12/2018/ЕТТ-МО про надання телекомунікаційних послуг від 12 грудня 2018 року. Згідно з п. 2.1. договору, замовник замовляє для власних потреб, приймає та оплачує телекомунікаційні послуги, а виконавець надає замовнику телекомунікаційні послуги.
Позивач вказує, що на виконання договору сторонами було підписано ряд замовлень:
1) замовлення на телекомунікаційну послугу №1, за яким виконавець зобов'язується надавати замовнику телекомунікаційну послугу з доступу до мережі Інтернет. Сторони погодили щомісячну вартість послуг у розмірі 4800.00 грн.
2) замовлення на телекомунікаційну послугу №1/1, за яким виконавець зобов'язується надавати замовнику телекомунікаційну послугу з доступу до мережі Інтернет. Сторони погодили щомісячну вартість послуг у розмірі 6000.00 грн. Вказане замовлення анулювало замовлення №1 до договору.
3) замовлення на телекомунікаційну послугу №1/2, за яким виконавець зобов'язується надавати замовнику телекомунікаційну послугу з доступу до мережі Інтернет. Сторони погодили щомісячну вартість послуг у розмірі 3200.00 грн. Вказане замовлення анулювало замовлення №1/1 до договору.
2) Відповідно до п. 8.2. договору оплата щомісячної вартості послуги здійснюється замовником авансом до 30 числа місяця, в якому надаються послуги на підставі копій рахунків, що направляються замовнику по факсу та/або по електронній пошті з наступною відправкою оригіналів рахунків поштою.
Позивач стверджує, що таким чином, рахунки, які виставлялись за договором датуються останньою датою місяця, який передує місяцю надання послуг. Також він зазначає, що з моменту підключення обладнання замовника, він належним чином надавав послуги в повному обсязі, направляв рахунки, реєстрував податкові накладні, а будь - яких претензій з боку боржника не надходило.
Позивач стверджує, що виконавець (відповідач у справі) порушив свої зобов'язання, визначені договором, в т.ч. п. 5.2.1-5.2.2. договору, за якими замовник зобов'язаний прийняти надані виконавцем телекомунікаційні послуги відповідно до умов даного договору та провести своєчасну оплату вартості телекомунікаційних послуг у відповідності до договору.
За твердженням позивача, станом на дату подання позовної заяви відповідно до даних бухгалтерського обліку існує заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 55 741.94 грн. Даний розрахунок підтверджується оборотно-сальдовою відомістю з бухгалтерського обліку (актом звіряння взаємних розрахунків), що додається до матеріалів справи.
3) На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача грошову заборгованість у сумі 55 741.94 грн; пеню у розмірі 69 094.26 грн; інфляційні втрати у розмірі 23 977.50 грн, а також 3 проценти річних в розмірі 5819.06 грн.
Правова позиція відповідача у справі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 10.11.2025 була направлена відповідачу рекомендованою міською поштою з повідомленням і отримана відповідачем 18.11.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності, покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 10.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.
Судом встановлено, що 12.12.2018 між учасниками спору було укладено договір №12/2018/ЕТТ-МО про надання телекомунікаційних послуг, відповідно до п. 2.1. якого, замовник (відповідач у справі) замовляє для власних потреб, приймає та оплачує телекомунікаційні послуги, а виконавець (позивач у справі) надає замовнику телекомунікаційні послуги.
Договір набирає сили з моменту його підписання останньою зі сторін і діє протягом 1 року, після чого продовжується на кожен наступний рік на тих же умовах при відсутності письмових заперечень сторін поданих за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору або до моменту його розірвання відповідно до п. п. 11.1, 11.2, 11.3 договору (п. 3.1. договору).
Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що у випадку, якщо інше не зазначено у замовленні, надання послуги здійснюється з моменту початку надання послуги, зазначеного в акті приймання послуги по підключенню.
Моментом виконання послуги вважається останній день календарного місяця. По закінченні календарного місяця, протягом 10 календарних днів наступного місяця, виконавець оформляє та направляє замовнику рахунок (акт) за надані послуги із зазначенням об'єму наданих послуг, їх виду та вартості (п. 4.2.2. договору).
Згідно з п. 4.3.2. договору, у випадку, якщо замовник не підписав акт приймання послуги по підключенню і не представив виконавцю в письмовому вигляді мотивовану відмову від його підписання протягом 5 робочих днів із дня направлення, послуга по підключенню вважається прийнятою замовником на день складання відповідного акту приймання послуги виконавцем.
У випадку отримання виконавцем мотивованої відмови замовника від підписання акта приймання послуги по підключенню сторони підписують протокол з детальним описом недоліків, що повинні бути усунуті з метою підписання такого акта. Виконавець при сприянні замовника зобов'язаний усунути недоліки в погоджений сторонами строк (п. 4.3.3. договору).
У випадку, якщо у замовника є зауваження щодо якості наданих послуг за період їх фактичного надання, замовник в будь-якому випадку зобов'язаний своєчасно та в порядку передбаченому договором сплатити виставлений виконавцем рахунок (п. 4.3.5 договору).
Пунктом 5.2.2. передбачено, що замовник зобов'язується провести своєчасну оплату вартості телекомунікаційних послуг.
Вартість послуги, наданої виконавцем замовнику в рамках замовлення складається із вартості послуги по підключенню та щомісячної вартості послуги і вказується в замовленні в гривнях (п. 7.1. договору).
Розділом 8 договору регулюються умови оплати.
У випадку, якщо в замовленні або в додатку з описом послуги не зазначено інше, оплата вартості телекомунікаційних послуг, здійснюється замовником наступним чином: 100 відсотків вартості послуги по підключенню сплачується замовником авансом протягом 10 робочих днів з дати набуття замовленням сили. Оригінал рахунка направляється замовнику разом з оригіналом замовлення, копія рахунку передається по факсу та/або електронній пошті (п. 8.1. договору).
Відповідно до п. 8.2. договору, оплата щомісячної вартості послуги здійснюється замовником авансом до 30 числа місяця в якому надаються послуги на підставі копій рахунків, що направляються замовнику по факсу та/або електронній пошті з наступною відправкою оригіналів рахунків поштовим зв'язком. Рахунки виставляються виконавцем з урахуванням можливої компенсації за попередній місяць, як це визначено в п. 9.5. договору.
Згідно з п. 9.7. договору, у випадку несвоєчасної оплати замовником рахунків виконавця: виконавець вправі стягнути з замовника пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за яких нараховується пеня (п. 9.7.1).
Судом встановлено, що договір підписано уповноваженими представниками сторін.
Додатком №4 до договору долучено опис та умови надання послуги. Пунктом 4.2. такого додатку передбачено, що вартість послуги складається з вартості підключення послуги та щомісячної вартості послуги.
Щомісячна вартість послуги, наданої за неповний місяць розраховується пропорційно загальній кількості календарних днів у цьому місяці. При цьому вважається, що вартість одного такого дня становить 1/30 місячної вартості послуги.
Додатком №5 до договору долучено опис і умови надання послуги - доступ до мережі Інтернет. Вартість послуги зв'язку складається з вартості послуги по підключенню (одноразова плата) і щомісячної вартості послуг. Одноразова плата здійснюється замовником за підключення устаткування замовника до кожного порту доступу до мережі зв'язку виконавця (п. 4.1. договору додатку №5).
Оплата щомісячної вартості послуги виробляється замовником за використання кожного порту доступу до мережі зв'язку виконавця в такий спосіб: без обліку обсягу трафика, що пройшов через порт підключення устаткування замовника до мережі зв'язку виконавця. Щомісячна вартість послуги в цьому випадку містить у собі весь обсяг трафика, що пройшов через порт підключення устаткування замовника до мережі зв'язку виконавця; з урахуванням обсягу трафика, переданого в мережу замовника чи прийнятого з мережі замовника через порт підключення устаткування замовника до мережі зв'язку виконавця.
Судом встановлено, що на виконання договору сторонами було підписано такі замовлення:
1) замовлення на телекомунікаційну послугу №1, за яким виконавець зобов'язується надавати замовнику телекомунікаційну послугу з доступу до мережі Інтернет. Сторони погодили щомісячну вартість послуг у розмірі 4800.00 грн. Планована дата початку надання послуги - з 20 грудня 2018 року. Термін дії замовлення - 1 рік з можливістю продовження. Тип замовлення - Доступ до мережі Інтернет.
2) замовлення на телекомунікаційну послугу №1/1, за яким виконавець зобов'язується надавати замовнику телекомунікаційну послугу з доступу до мережі Інтернет. Сторони погодили щомісячну вартість послуг у розмірі 6000.00 грн. Вказане замовлення анулювало замовлення №1 до договору. Планована дата початку надання послуги - з 01 лютого 2022 року. Термін дії замовлення - 1 рік з можливістю продовження. Тип замовлення - Доступ до мережі Інтернет.
3) замовлення на телекомунікаційну послугу №1/2, за яким виконавець зобов'язується надавати замовнику телекомунікаційну послугу з доступу до мережі Інтернет. Сторони погодили щомісячну вартість послуг у розмірі 3200.00 грн. Вказане замовлення анулювало замовлення №1/1 до договору. Планована дата початку надання послуги - з 01 липня 2022 року. Термін дії замовлення - 1 рік з можливістю продовження. Тип замовлення - Доступ до мережі Інтернет.
Судом встановлено, що такі замовлення на телекомунікаційні послуги були підписані сторонами безумовно та без заперечень.
Актом звірки, підписаним і розробленим зі сторони позивача підтверджується наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 55 741.94 грн за весь період надання послуг.
Судом також встановлено, що позивачем направлялись на адресу відповідача рахунки-фактури, датовані останнім календарним днем календарного місяця за надання послуги - "Доступ до мережі Інтернет" за весь період надання послуг (а. с. 25 - 31).
Позивачем додатково долучено до матеріалів справи копії зареєстрованих податкових накладних (а. с. 32 - 51).
Судом також встановлено, що позивач надсилав відповідачу повідомлення про наявність заборгованості №563 від 30.09.2025 року, в якому вказував про існування непогашеної заборгованості у розмірі 55 741.94 грн основного боргу; 23 739.07 грн - інфляційне збільшення; 5686.18 грн - 3 % річних та 67 721.33 грн - пеня. Позивач вказував, що загальна сума боргу складає - 152 888.52 грн.
Станом на дату подання позовної заяви - загальна сума заборгованості складає 154 632.76 грн, з яких - 55 741.94 грн - сума основного боргу; 69 094.26 грн - пеня; 23 977.50 грн - інфляційні втрати та 5819.06 грн - 3 % річних.
Мотивувальна частина.
Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦКУ, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідношення; припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.202 ЦК).
Статтею 204 ЦКУ передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 2 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 604 ЦКУ передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ст. 615 ЦКУ, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 651 ЦКУ передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ст. 653 ЦКУ).
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦКУ).
Судом встановлено, що договір №12/2018/ЕТТ-МО про надання телекомунікаційних послуг є за своєю суттю договором про надання послуг.
Приписами ст. 901 ЦКУ передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦКУ).
Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.
Судом встановлено, що дійсно 12.12.2018 між учасниками спору було укладено договір №12/2018/ЕТТ-МО про надання телекомунікаційних послуг, відповідно до п. 2.1. якого, замовник (відповідач у справі) замовляє для власних потреб, приймає та оплачує телекомунікаційні послуги, а виконавець (позивач у справі) надає замовнику телекомунікаційні послуги.
Моментом виконання послуги вважається останній день календарного місяця. По закінченні календарного місяця, протягом 10 календарних днів наступного місяця, виконавець оформляє та направляє замовнику рахунок (акт) за надані послуги із зазначенням об'єму наданих послуг, їх виду та вартості (п. 4.2.2. договору).
Згідно з п. 4.3.2. договору, у випадку, якщо замовник не підписав акт приймання послуги по підключенню і не представив виконавцю в письмовому вигляді мотивовану відмову від його підписання протягом 5 робочих днів із дня направлення, послуга по підключенню вважається прийнятою замовником на день складання відповідного акту приймання послуги виконавцем.
Пунктом 5.2.2. передбачено, що замовник зобов'язується провести своєчасну оплату вартості телекомунікаційних послуг.
Вартість послуги, наданої виконавцем замовнику в рамках замовлення складається із вартості послуги по підключенню та щомісячної вартості послуги і вказується в замовленні в гривнях (п. 7.1. договору).
Розділом 8 договору регулюються умови оплати.
Відповідно до п. 8.2. договору, оплата щомісячної вартості послуги здійснюється замовником авансом до 30 числа місяця в якому надаються послуги на підставі копій рахунків, що направляються замовнику по факсу та/або електронній пошті з наступною відправкою оригіналів рахунків поштовим зв'язком. Рахунки виставляються виконавцем з урахуванням можливої компенсації за попередній місяць, як це визначено в п. 9.5. договору.
Судом встановлено, що договір підписано уповноваженими представниками сторін та такий договір є дійсними, зобов'язання за таким є чинними для обох сторін.
Судом встановлено, що на виконання договору сторонами було підписано ряд замовлень:
1) замовлення на телекомунікаційну послугу №1, за яким виконавець зобов'язується надавати замовнику телекомунікаційну послугу з доступу до мережі Інтернет. Сторони погодили щомісячну вартість послуг у розмірі 4800.00 грн. Планована дата початку надання послуги - з 20 грудня 2018 року. Термін дії замовлення - 1 рік з можливістю продовження. Тип замовлення - Доступ до мережі Інтернет.
2) замовлення на телекомунікаційну послугу №1/1, за яким виконавець зобов'язується надавати замовнику телекомунікаційну послугу з доступу до мережі Інтернет. Сторони погодили щомісячну вартість послуг у розмірі 6000.00 грн. Вказане замовлення анулювало замовлення №1 до договору. Планована дата початку надання послуги - з 01 лютого 2022 року. Термін дії замовлення - 1 рік з можливістю продовження. Тип замовлення - Доступ до мережі Інтернет.
3) замовлення на телекомунікаційну послугу №1/2, за яким виконавець зобов'язується надавати замовнику телекомунікаційну послугу з доступу до мережі Інтернет. Сторони погодили щомісячну вартість послуг у розмірі 3200.00 грн. Вказане замовлення анулювало замовлення №1/1 до договору. Планована дата початку надання послуги - з 01 липня 2022 року. Термін дії замовлення - 1 рік з можливістю продовження. Тип замовлення - Доступ до мережі Інтернет.
Судом встановлено, що такі замовлення на телекомунікаційні послуги були підписані сторонами.
Актом звірки, підписаним і розробленим зі сторони позивача підтверджується наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 55 741.94 грн за весь період часу до 13.12.2022 року.
Судом також встановлено, що позивачем направлялись на адресу відповідача рахунки-фактури, датовані останнім календарним днем календарного місяця за надання послуги - "Доступ до мережі Інтернет" за весь період надання послуг (а. с. 25 - 31).
Позивачем додатково долучено до матеріалів справи копії зареєстрованих податкових накладних (а. с. 32 - 51).
Судом встановлено, що належними і допустимими доказами у справі підтверджується надання позивачем послуг відповідачу на загальну суму 55 741.94 грн.
Відтак сума боргу складає - 55 741.94 грн. станом на 13.12.2022 року.
Відповідач відзиву на позовну заяву, інших заяв по суті справи та власного контророзрахунку позовних вимог не подав, не заперечив наявність непогашеної заборгованості.
Відтак, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення 55 741.94 грн. основного боргу - повністю.
Щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
Згідно з п. 9.7. договору, у випадку несвоєчасної оплати замовником рахунків виконавця: виконавець вправі стягнути з замовника пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за яких нараховується пеня (п. 9.7.1).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦКУ).
Належне виконання зобов'язання є одним із фундаментальних принципів цивільного права. Зміст цього принципу полягає в тому, що виконання має бути проведене: 1) належними сторонами; 2) щодо належного предмету; 3) у належний спосіб; 4) у належний строк (термін); 5) у належному місці.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені); відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст.611 ЦК).
Сплату неустойки (штрафу) та відшкодування збитків характеризуються загальним поняттям "санкція" - визначена міра майнових чи інших невигідних для особи наслідків невиконання вимог закону та / або умов договору.
Частиною 1 ст. 549 ЦКУ передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до розділу 8 Договору "Умови оплати", вона має здійснюватися щомісячно.
З розрахунку розміру пені вбачається, що вона розрахована за період з 31.05.2021 року по 28.10.2025 року - понад чотири роки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За приписами ст. 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності) позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем не заявлено про застосування наслідків пропуску строків.
Судом встановлено, що позивачем нараховані відповідачу пеню в розмірі 69 094.26, інфляційні втрати у розмірі 23 977.50, а також 3 % річних в розмірі 5 819.06 грн.
Здійснивши самостійний арифметичний розрахунок пені та 3% річних, суд зазначає, що такий проведений коректно.
Разом з тим, суд зазначає, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною в порівнянні з основною сумою боргу.
Суд звертає увагу на те, що наявність у сторони договору можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не можуть становити непомірний тягар для іншої сторони і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.
Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 року.
Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені, строки стягнення якої є задавненими, є надмірною.
Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов'язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.
Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що є форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили) до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності. Також суд враховує той факт, що позивачем оплачено частково наявну заборгованість у розмірі 16 818.12 грн, що підтверджується журналом-ордером №2, який міститься в матеріалах справи.
Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна - об'єктивні причини, які на переконання господарського суду цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому Відповідачеві виконати свої грошові зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.
Сукупність обставин у конкретних правовідносинах може вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦКУ, стаття 233 ГКУ), так і підстави, які хоча й прямо не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Суд звертається до аналогічних висновків ОП КГС ВС в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.
На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені з 69 094.26 грн. до 10 000.00 грн., що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань повному погашенні боржником до часу винесення судового рішення основної заборгованості. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
Таким чином, суд задовольняє частково позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, зокрема задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача - 10 000.00 грн пені, інфляційні втрати у розмірі 23 977.50, а також 3 % річних в розмірі 5 819.06 грн.
Висновки суду.
Матеріалами справи підтверджується порушення прав позивача відповідачем стосовно прострочення виконання ним власних обов'язків за договором №12/2018/ЕТТ-МО від 12.12.2018 про надання телекомунікаційних послуг. Так, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання. Матеріалами справи підтверджується наявність непогашеної заборгованості у розмірі 55 741.94 грн - основного боргу.
Відповідач заяв по суті справи, власного контррозрахунку позовних вимог до суду не подав. Відтак, суд задовольняє позовні вимоги - частково.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Колесова Кирила Олександровича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ", код ЄДРПОУ - 31731686, 01054, м. Київ, вулиця В'ячеслава Липинського, буд. 5, суму заборгованості у загальному розмірі 95 538.50 грн (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот тридцять вісім гривень 50 копійок), з яких 55 741.94 грн (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сорок одна гривні 94 копійок) основного боргу, 10 000.00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) пені, інфляційні втрати у розмірі 23 977.50 грн (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят сім гривень 50 копійок), а також 3 % річних в розмірі 5 819.06 грн (п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 06 копійок).
3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Колесова Кирила Олександровича, РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ", код ЄДРПОУ - 31731686, 01054, м. Київ, вулиця В'ячеслава Липинського, буд. 5, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривень 40 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Суддя Пригуза П.Д.