пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
20 січня 2026 року Справа № 903/902/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
за участю представників-учасників справи:
заявник: н/з;
від кредитора ТзОВ “Мультікредит»: н/з;
від кредитора ТзОВ “1 Безпечне агенствонеобхідних кредитів»: н/з;
від кредитора ТзОВ “ФК “Нові кредити»: н/з;
від кредитора ТзОВ “Авентус Україна»: Сабура С.О., адвокат, ордер серія ВН №1584277 від 30.09.2025;
від кредитора ТзОВ “Міолан»: Калачик В. В., адвокат, ордер серія АА №1093321 від 16.12.2025;
від кредитора ТзОВ ФК “Ел.Ен.Груп»: н/з;
арбітражний керуючий: Багінський А.О.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
установив:
10.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою від 09.09.2025 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2025 розгляд заяви було розподілено судді Слободян О. Г..
Ухвалою суду від 12.09.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та призначено підготовче засідання на 30.09.2025, визнано явку учасників справи у судове засідання на їх розсуд.
Ухвалою суду від 30.09.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну, заборонено боржнику - ОСОБА_1 вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 04.11.2025.
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) 03.10.2025 за № 77324 на офіційному веб-порталі судової влади України було здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 04.11.2025 відкладено попереднє засідання на 13.11.2025 року; зобов'язано керуючого реструктуризацією Багінського А.О. до дня попереднього засідання подати суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.
Ухвалою суду від 13.11.2025 заяву ТзОВ “Авентус Україна» про визнання грошових вимог до боржника задоволено частково; визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги ТзОВ “Авентус Україна» до ОСОБА_1 у загальному розмірі 59844,80 грн у наступній черговості: 55000,00 грн - вимоги другої черги; 4844,80 грн - витрати пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати по сплаті судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; у задоволенні заяви ТзОВ “Авентус Україна» до ОСОБА_1 в частині визнання грошових вимог на суму 12500,00 грн штрафу відмовлено; заяву ТзОВ “1 Безпечне агенствонеобхідних кредитів» про визнання грошових вимог до боржника задоволено. Визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги ТОВ “1 Безпечне агенствонеобхідних кредитів» до ОСОБА_1 у загальному розмірі 27399,80 грн у наступній черговості: 22555,00 грн - вимоги другої черги; 4844,80 грн - витрати пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати по сплаті судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; зобов'язано керуючого реструктуризацією боргів боржника, арбітражного керуючого Багінського А. О. включити визнані судом вимоги ТзОВ “Авентус Україна» та ТзОВ “1 Безпечне агенствонеобхідних кредитів» до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; зобов'язано керуючого реструктуризацією боргів боржника, арбітражного керуючого Багінського А.О. провести збори кредиторів в порядку ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства; засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено 17.12.2025.
Ухвалою суду від 27.11.2025 заяву ТзОВ “ФК “Нові кредити» про визнання грошових вимог до боржника задоволено частково; визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги ТзОВ “ФК “Нові кредити» до ОСОБА_1 у загальному розмірі 14844,80 грн у наступній черговості: 10000,00 грн - вимоги другої черги; 4844,80 грн - витрати пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати по сплаті судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; у задоволенні заяви ТзОВ “ФК “Нові кредити» до ОСОБА_1 в частині визнання грошових вимог на суму 10000,00 грн заборгованості за штрафами відмовлено; заяву ТзОВ “Мультікредит» про визнання грошових вимог до боржника задоволено частково; визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги ТзОВ “Мультікредит» до ОСОБА_1 у загальному розмірі 16844,80 грн у наступній черговості: 12000,00 грн - вимоги другої черги; 4844,80 грн - витрати пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати по сплаті судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; у задоволенні заяви ТзОВ “Мультікредит» до ОСОБА_1 в частині визнання грошових вимог на суму 12000,00 грн заборгованості за штрафами відмовлено; зобов'язано керуючого реструктуризацією боргів боржника, арбітражного керуючого Багінського А. О. включити визнані судом вимоги ТзОВ “ФК “Нові кредити» та ТзОВ “Мультікредит» до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; керуючому реструктуризацією боргів боржника, арбітражному керуючому Багінському А. О. провести збори кредиторів в порядку ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою суду від 10.12.2025 заяву ТзОВ “ФК “Ел.Ен.Груп» про визнання грошових вимог до боржника задоволено повністю; визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги ТзОВ “ФК “Ел.Ен.Груп» до ОСОБА_1 у загальному розмірі 63214,30 грн у наступній черговості: 52369,50 грн - вимоги другої черги; 10844,80 грн - витрати пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів); зобов'язано керуючого реструктуризацією боргів боржника, арбітражного керуючого Багінського А. О. включити визнані судом вимоги ТзОВ “ФК “Ел.Ен.Груп» до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; керуючому реструктуризацією боргів боржника, арбітражному керуючому Багінському А. О. провести збори кредиторів в порядку ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
06.12.2025 кредитор - ТзОВ “Мілоан» подав суду заяву про грошові вимоги кредитора до боржника, в якій просить суд: визнати грошові вимоги кредитора ТзОВ «Мілоан» до боржника ОСОБА_1 в розмірі 44451,42 грн, з яких: 15000,00 грн - сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 11451,42 грн - сума заборгованості по процентах за користування кредитом, 10500,00 грн заборгованість за комісією, 7500,00 грн - штраф та 4844,80 грн судових витрат; грошові вимоги кредитора ТзОВ «Мілоан» до боржника, яким є ОСОБА_1 , включити до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою суду від 17.12.2025 постановлено, зокрема, відкласти засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 14.01.2026.
Ухвалою суду від 23.12.2025 заяву ТзОВ “Мілоан» про грошові вимоги кредитора до боржника прийнято до розгляду; розгляд заяви в судовому засіданні призначено 14.01.2026; зобов'язано керуючого реструктуризацією боргів боржника, арбітражного керуючого Багінського А.О. розглянути заяву ТзОВ “Мілоан» про грошові вимоги кредитора до боржника та надати заявнику та суду нормативно-документальні обґрунтування щодо визнання або відхилення грошових вимог.
08.01.2026 Вищою радою правосуддя прийнято рішення №1/0/15-26 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Господарського суду Волинської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно наказу голови суду від 08.01.2026 №1/02-2 ОСОБА_2 відраховано зі штату працівників Господарського суду Волинської області.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду Волинської області від 12.01.2026 №01-4/1 згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026, справу № 903/902/25 у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 розподілено судді ОСОБА_3 ..
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.01.2026, заяву з грошовими вимогами ТзОВ “Мілоан» на підставі п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, ст.7 КУзПБ розподілено судді Вороняку А.С..
Ухвалою суду від 14.01.2026 справу № 903/902/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність прийнято до розгляду; заяву ТзОВ “Мілоан» про грошові вимоги кредитора до боржника прийнято до розгляду.
13.01.2026 кредитор ТзОВ “Мілоан» через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення в яких просить в повному обсязі визнати грошові вимоги. При цьому вказує, що штраф, передбачений договором про споживчий кредит №101755849 від 14.05.2025, є погодженою сторонами договірною неустойкою, встановленою як елемент механізму забезпечення належного та своєчасного виконання грошового зобов'язання, а комісія є елементом загальної вартості кредиту, формує фінансову винагороду кредитодавця за надання кредитних коштів та не є платою за інформаційні, консультаційні чи адміністративні дії. Дані пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 14.01.2026 представник кредитора ТзОВ "Мілоан" підтримав заяву з грошовими вимогами до боржника та просив її задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 14.01.2026 відкладено розгляд заяви ТзОВ "Мілоан" про визнання грошових вимог до боржника та засідання суду, на якому мав бути розглянутий погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі 20.01.2026. Запропоновано ТзОВ «Мілоан» надати суду у строк до 16.01.2026 письмові пояснення щодо розрахунку заявлених до визнання сум, що містить обчислення (розмір відсотків, комісії, штрафу), порядок нарахування сум (додавання та віднімання (суми проплат)), відображення проведених оплат, а також період проведених нарахувань.
19.01.2026 через систему «Електронний суд» від кредитора ТОВ “Авентус Україна надійшла заява у якій просить суд провести судове засідання без участі ТзОВ “Авентус Україна та його представника. Дана заява долучена до матеріалів справи.
19.01.2026 через систему «Електронний суд» від кредитора ТОВ “Міолан» надійшла заява у якій просить суд визнати грошові вимоги до боржника у розмірі 44401,42-другої черги, судові витрати -позачергово. До заяви долучив розрахунок заявлених до визнання сум на виконання ухвали суду від 14.01.2026. Дана заява долучена до матеріалів справи.
У судовому засіданні 20.01.2026 представник кредитора ТОВ "Мілоан" підтримав заяву з грошовими вимогами до боржника та просив її задовольнити повністю.
Керуючий реструктуризацією 20.01.2026 частково визнав грошові вимоги кредитора ТзОВ "Мілоан" на суму 26451,42 грн.
Представник кредитора ТОВ “Авентус Україна у судовому засіданні 20.01.2026 не заперечила щодо задоволення кредиторських вимог ТОВ "Мілоан".
Інші учасники справи в судове засідання 20.01.2026 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Так, згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене та положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе проводити розгляд заяв з грошовими вимогами до боржника за наявними матеріалами справи та за відсутності учасників справи, які не прибули у судове засідання.
Згідно з ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1 КУзПБ:
- грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;
- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно зі ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч. 1. ст. 122 КУзПБ.
Відповідно до ч.1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 4 ст. 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Як зазначалось вище, у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 03.10.2025 за № 77324 на офіційному веб-порталі судової влади України було здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" заяву про грошові вимоги кредитора до боржника сформовано в «Електронному суді» та подано 16.12.2025, тобто після закінчення строку, встановленого для подання вимог кредиторів.
Згідно з приписами абз. 3-5 ч.6 ст. 45 КУзПБ вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та ролі й обов'язків суду на цій стадії судова суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Щодо заяви ТзОВ "Мілоан" про визнання грошових вимог до боржника, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 14.05.2025 між ТзОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит №101755849 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту становить 15000,00 грн.
Кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав та надав боржниці позику у розмірі 15000,00 грн, перерахувавши грошові кошти на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 103948305 від 14.05.2025 та листом ТзОВ «ФК «Контрактовий дім» № 7/16762 від 21.10.2025. Боржниця зобов'язання за договором не виконала, у зв'язку з чим за нею обліковується сума 44451,42 грн, з яких: 15000,00 грн - сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 11451,42 грн - сума заборгованості по процентах за користування кредитом, 10500,00 грн заборгованість за комісією, 7500,00 грн - штраф.
Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. договору у кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Згідно з п. 1.6. договору тип процентної ставки за цим договором фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.2.2.2, 2.2.3 цього договору.
Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 24.04.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.4. договору-1).
За п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом становлять 51026,25 грн. Денна процентна ставка становить: (51026,25 грн/15000,00 грн)/345 днів * 100% = 0.99%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 6713,37 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 66026,25 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов'язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.
У відповідності до п.1.5.1 договору, комісія за надання кредиту: 3000,00 грн, яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно з Графіком платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 20% від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.
За змістом п.1.5.2 договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 23100,00 грн, що нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору.
Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 220,00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно з п.1.5.3 та п. 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 24926,25 грн (п.1.5.3-1.5.4 договору).
За умовами п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .
Відповідно до підп. 3.3.2.-3.3.3 договору позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, строки та терміни передбачені п.1.1.-1.6. цього договору та Графіком платежів. У разі порушення строків повернення кредиту та/або сплати заборгованості на вимогу товариства сплатити штраф та/або проценти передбачені розділом 4 цього договору.
Згідно з п. 4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з Графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та Графіку платежів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов'язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.
Відповідно до п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з Графіком платежів) кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно з Графіком платежів, має право (не обов'язок) нарахувати проценти за ставкою 1825 відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України. Нарахування процентів відбувається (якщо кредитодавець скористався правом) щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1. договору).
Відповідно до п. 6.3 договору приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком платежів) договору в цілому.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про рекламу" та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень.
Згідно із ч.1, 2 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частинами 4, 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із ч.7, абзацом 1 ч.8 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 9 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.
Згідно із ч.12, 13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ч. 1, ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У п.1-1 Закону України "Про споживчий кредит" зазначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За приписами ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання.
З наявних матеріалів заяви вбачається виконання ТзОВ "Мілоан"" зобов'язань згідно договору № 101755849 від 14.05.2025 про надання споживчого кредиту в розмірі 15000,00 грн (зокрема платіжним дорученням №103948305 від 14.05.2025 та листом підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТзОВ "ФК "Контрактовий дім"), тому заборгованість по тілу кредиту в розмірі 15000 грн є підставною та обгрунтованою.
Кредитодавцем також нараховано проценти за користування кредитними коштами в сумі 11451,42 грн за договором від 14.05.2025 згідно поданого розрахунку.
Перевіривши поданий розрахунок суд встановив, що кредитором арифметично невірно визначено нарахування процентів за користування кредитом.
Так, суд здійснивши самостійний розрахунок встановив, що заборгованість боржника перед кредитором зі сплати процентів за користування кредитом за заявлений кредитором період з 15.05.2025 по 29.09.2025, виходячи з тіла кредиту 15000 грн становить 12476,71 грн (15000,00 x 220 % x 138( к-ть днів у періоді ) : 365 : 100), тобто більше, ніж у розрахунку кредитора.
Разом з тим, враховуючи часткову сплату 29.05.2025 боржником процентів за користування кредитом у розмірі 1356,15 грн, заборгованість останнього по процентах за користування кредитом становить 11120,56 грн (12476,71-1356,15), які є обгрунтованими та підставними, тому підлягають задоволенню. Нараховані кредитором проценти за користування кредитом в сумі 330,86 грн є безпідствавними, тому підлягають відхиленню.
Щодо комісії за обслуговування кредиту в сумі 10500 грн нарахованої кредитором, суд зазначає таке.
У відповідності до преамбули договорів(терміни та визначення) комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п.1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов'язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).
Згідно ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Водночас ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (abinitio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipsoiure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (ergaomnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/ встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (exofficio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).
У кредитних договорах не зазначено іншого переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, ніж ті, які зазначені у преамбулі договору(терміни та визначення) та пов'язані саме з повідомленням споживачу інформації щодо отриманого кредиту, та за які кредитором встановлена щомісячна комісія, а тому останній не надав доказів наявності, переліку інших послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. Положення кредитних договорів щодо обов'язку боржниці щомісяця сплачувати плату(винагорода, комісія) за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості), а фактично повідомлення споживачу інформації по кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування".
При цьому судом враховано правову позицію викладену в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.10.2024 по справі № 582/202/22, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 по справі № 204/224/21.
Судом відхиляються через необґрунтованість та безпідставність заперечення представника кредитора, що нарахована у спірних договорах комісія не є платою за надання інформації як окремої дії, а є частиною плати за користування кредитними коштами, як такі що суперечать самими договорам (преамбули договорів (терміни та визначення комісії)) так і положенням ч. 1 та 2 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування".
Щодо нарахованого кредитором штрафу в сумі 7500 грн, суд зазначає таке.
Правомірність нарахування трафу кредитор обґрунтовує посиланням на п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX), лист Національного Банку України «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування».
При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пункт 18.
Пунктом 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 01 травня 2023 №254/2023, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, Указом №451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України №3275-ІХ від 27.07.2023, Указом №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023, Указом №49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України №3564-IX від 06.02.2024, Указом №271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України №3684-IX від 08.05.2024, Указом №469/2024 від 23.07.2024, затвердженим Законом України №3891-IX від 23.07.2024, Указом №740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-IX від 29.10.2024, Указом №26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України №4220-ІХ від 15.01.2025, Указом №235/2025 від 15.04.2025, затвердженим Законом України №4356-IX від 16.04.2025, Указом №478/2025 від 14.07.2025, затвердженим Законом України №4525-ІХ від 15.07.2025, Указом №793/2025 від 20.10.2025, затвердженим Законом України №4643-ІХ від 21.10.2025, востаннє з 05.11.2025 строком на 90 діб.
Судом прийнято до уваги лист Національного Банку України «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування», в якому вказано, що положення п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладено після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-IX.
Водночас, у даному випадку підлягають застосовуванню безпосередньо норми Цивільного кодексу України, оскільки він має вищу юридичну силу.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, беручи до уваги, що відповідно до наданих кредитором розрахунків заборгованості прострочення боржника за кредитними договорами сталося у період дії воєнного стану на всій території України, а відтак, ОСОБА_1 звільняється від обов'язків сплати на користь кредитора неустойки за таке прострочення, саме штраф, який нарахований після 24.02.2022 підлягає списанню, у зв'язку з чим, безпідставними є заявлені вимоги в частині нарахованих кредитором штрафу в розмірі 7500 грн.
За результатами розгляду заяви кредитора керуючим реструктуризацією визнано грошові вимоги визнано частково, на суму 26451,42 грн, у свою чергу, боржник розмір заборгованості в сумі 26120,56 грн не спростував, доказів його погашення суду не надав.
У ч. 4 ст. 133 КУзПБ визначено черговість задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та визнання грошових вимог, а саме в сумі 26120,56 грн, з них 15000 грн - сума заборгованості (тіло кредиту), 11120,56 грн - сума заборгованості по відсотках. Решту грошових вимог, а саме 330,86 грн заборгованості за процентами, 10500 грн заборгованості за комісією та 7500 штрафу, суд відхиляє через безпідставність.
Також суд зазначає, що витрати на оплату судового збору кредитором в розмірі 4844,80 грн підлягають включенню до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, які відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
постановив:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про визнання грошових вимог до боржника задовольнити частково.
2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (вул. Багговутівська, 17-21, м. Київ, 04107, код ЄДРПОУ 40484607) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у загальному розмірі 30965, 36 грн, які є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті та включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості:
- 26120,56 грн - вимоги другої черги;
- 4844,80 грн - витрати пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати по сплаті судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до ОСОБА_1 в частині визнання грошових вимог на суму 18330,86 грн, з них 330,86 грн заборгованості за процентами, 10500 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, 7500 грн штрафу - відмовити.
4. Зобов'язати керуючого реструктуризацією боргів боржника, арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича включити визнані судом вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
5. Керуючому реструктуризацією боргів боржника, арбітражному керуючому Багінському Артему Олександровичу провести збори кредиторів в порядку ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
6. Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити 03 лютого 2026 року на 14:30 год.
Відповідно до ч.4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвала підписана 22.01.2026.
Суддя А. С. Вороняк