ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"20" січня 2026 р. Справа №902/824/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Петухов М.Г.
суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Левчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 (суддя Маслій І.В., повна ухвала складена 06.02.2024)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнова Консалтинг"
до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго"
про визнання недійсним рішення Наглядової ради, про визнання укладеним договору про обов'язковий викуп належних акціонеру простих іменних акцій в редакції позивача
за участю представників:
позивача - Сидоренко О.Ж.,
відповідача - не з'явився,
апелянта - не з'явився
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 призначено у справі №902/824/20 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На розгляд судової експертизи поставлено наступне питання: Яка ринкова вартість однієї простої іменної акції номінальною вартістю 10.00 грн за акцію (код ISIN UA4000083224 емітент Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130694) станом на 30.04.2020 року? Провадження у справі №902/824/20 зупинено на час проведення судової експертизи.
Мотивуючи свою ухвалу, суд першої інстанції вказав, що визначення дійсної ринкової вартості однієї іменної акції необхідне для з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки від визначення реальної вартості акції залежить вирішення питання обґрунтованості позовних вимог.
Також суд зазначив, що предметом розгляду цієї справи є визнання недійсним рішення Наглядової ради відповідача щодо затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції товариства та визначення ціни викупу акцій товариства та визнання укладеним договору про обов'язковий викуп належних акціонеру простих іменних акцій. Тобто спір фактично стосується визначення ринкової вартості однієї простої іменної акції АТ "Вінницяобленерго" станом на 30.04.2020 у зв'язку з необхідністю визначення ціни викупу акцій товариства в порядку ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства".
Враховуючи положення Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затв. наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення судово-економічної експертизи в цій справі.
Окрім того, суд першої інстанції вказав, що проведення експертизи з оцінки майна, в тому числі й цінних паперів, прямо передбачено Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Більше того, Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначив, що саме через те, що ціна акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку є зазвичай дуже низькою, особливого значення для визначення справедливої вартості набуває проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем відповідно до вимог ст.8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" або шляхом проведення судової експертизи (якщо така вартість визначається судом).
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 (як особа, що не брала участь у справі) звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.
Апелянт, зокрема, вказує, що є акціонером АТ "Вінницяобленерго", якій належить 1 (одна) шт. простих іменних акцій відповідача. Однак, не приймав участь у річних загальних зборах акціонерів АТ "Вінницяобленерго", які відбулися 10.06.2020, і на яких прийнято рішення про виділ нового акціонерного товариства АТ "Вінницягідроенерго".
Саме, виходячи з ринкової ціни викупу акцій, затвердженої рішенням Наглядової ради товариства від 05.06.2020, яка на думку скаржника, не була достатньо високою для того, щоб ОСОБА_1 , претендував на викуп її акцій товариством, скаржником було прийнято рішення не брати участь у загальних зборах акціонерів АТ "Вінницяобленерго" 10.06.2020.
В той же час, відповідне рішення про виділ нового акціонерного товариства, згідно зі ст.68 Закону України "Про акціонерні товариства", стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій позивача, оскільки він брав участь у загальних зборах та голосував "проти" його прийняття.
При цьому, скаржник зазначає, що позивач вважає, що ринкова вартість акцій АТ "Вінницяобленерго", затверджена рішенням Наглядової ради від 05.06.2020, за якою повинен здійснюватися обов'язковий викуп акцій, є такою, що не відповідає дійсній ринковій вартості, у зв'язку з чим останній і звернувся з відповідною позовною заявою та клопотанням про призначення експертизи до суду.
Також вказує, що надання окремих переваг позивачу, зокрема, можливості здійснення обов'язкового викупу акцій за ціною вищою, ніж визначено Наглядовою радою та на підставі індивідуального договору обов'язкового викупу акцій АТ "Вінницяобленерго", є порушенням прав та законних інтересів інших акціонерів даного товариства, в тому числі і самого скаржника.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення Наглядової ради від 05.06.2020 прийняте у повній відповідності до норм законодавства, в інтересах всіх акціонерів АТ "Вінницяобленерго", в тому числі й скаржника.
Крім того, скаржник зазначає, що в разі встановлення за результатами експертизи вищої вартості акцій, ніж затверджена рішенням Наглядової ради від 05.06.2020 № 05/06/2020, це призведе до додаткових витрат АТ "Вінницяобленерго", що, у свою чергу, призведе до зменшення прибутку товариства та, відповідно, й до зменшення розміру дивідендів, право на отримання яких матиме скаржнику та інші акціонери товариства.
Виходячи із вищезазначеного вважає, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 у справі №902/824/20 вирішено питання про права та інтереси скаржника, як акціонера АТ "Вінницяобленерго".
Додатково скаржник вказує, що Господарським судом Вінницької області оскаржуваною ухвалою призначено експертизу з питання, що не є предметом судового розгляду та не стосується предмету доказування.
Скаржник зазначає, що висновок експерта з питання, поставленого оскаржуваною ухвалою, а саме щодо ринкової вартості акцій відповідача, жодним чином не дозволить встановити наявність або відсутність вищевказаних умов недійсності рішення Наглядової ради.
Звертає увагу, що проведення експертизи, навіть якщо припустити, що ймовірний висновок експерта встановить певні недоліки у звіті про незалежну оцінку майна, свідчитиме про можливе порушення законодавства в діях саме оцінювача, а не Наглядової ради, яка діяла виключно в межах своїх повноважень та чинного законодавства.
Разом з тим, скаржник зазначає, що судова-економічна експертиза призначена судом першої інстанції жодним чином не зможе встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача про укладення договору про обов'язковий викуп належних акціонеру простих іменних акцій в редакції, запропонованій позивачем. А отже, і не може в цьому випадку вважатися належним доказом відповідно до ст. 73, 76 ГПК України.
У відповідності до ст.263 ГПК України ТОВ "Юнова Консалтинг" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що оскільки скаржник взагалі не був присутній позачергових загальних зборах акціонерів АТ "Вінницяобленерго" від 10.06.2020 та не приймав рішення "проти" з питання про виділ нового акціонерного товариства, то зміна ринкової вартості акцій, які підлягають викупу, жодним чином не впливає на права, інтереси чи обов'язки скаржника.
Позивач зазначає, що доводи скаржника про те, що встановлення нової ринкової вартості може призвести до додаткових витрат АТ "Вінницяобленерго", що, у свою чергу, призведе до зменшення прибутку товариства та, відповідно, й до зменшення розміру дивідендів, право на отримання яких матиме скаржник, є неприйнятними, оскільки викуп товариством своїх акцій у акціонерів, у випадку незгоди акціонерів із рішенням загальних зборів про виділ нового товариства є наслідком реалізації акціонером своїх корпоративних прав, а встановлення дійсної ринкової вартості акцій, її сплата у передбаченому законом розмірі, буде належним, справедливим та законним припиненням корпоративних відносин між акціонерним товариством та його акціонером, внаслідок чого можливе зменшення розміру дивідендів інших акціонерів, і скаржник, як акціонер АТ "Вінницяобленерго", мав це усвідомлювати.
Окрім того, зауважує, що посилання скаржника на можливе зменшення розміру дивідендів фактично є припущеннями, оскільки рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами акціонерного товариства (ст.30, 33 Закону України "Про акціонерні товариства"), в свою чергу акціонерне товариство може прийняти рішення про невиплату дивідендів, а у випадку збільшення вартості акцій, відбудеться і збільшення вартості цінних паперів, які належать скаржнику, відповідно інтереси останнього не можна вважати такими, що будуть порушені.
З огляду на вищевикладене, вважає, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 не було вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_1 , як акціонера АТ "Вінницяобленерго", а тому апеляційне провадження у даній справі підлягає закриттю у відповідності до п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.
Відповідач також звертає увагу, що предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним рішення засідання наглядової ради АТ "Вінницяобленерго", оформленого протоколом № 05/06/2020 від 05.06.2020, щодо затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції товариства та визначення ціни викупу акцій товариства та визнання укладеним договору про обов'язковий викуп належних акціонеру простих іменних акцій. Позовні вимоги обґрунтовані, в першу чергу, невідповідністю вартості акцій, затвердженої протоколом Наглядової ради Відповідача від 05.06.2020 № 05/06/2020, дійсній ринковій вартості.
Відтак, визначення дійсної ринкової вартості однієї іменної акції АТ "Вінницяобленерго" необхідне для з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки від визначення реальної вартості акції залежить вирішення питання обґрунтованості позовних вимог позивача.
Таким чином, позивач вважає, що призначення Господарським судом Вінницької області судово-економічної експертизи повністю відповідає вимогам норм процесуального права (ст.98, 99 ГПК України), оскільки питання, яке поставлено на розгляд експерта, є предметом судового розгляду та прямо стосується предмету доказування.
У судове засідання, призначене на 20.01.2026 року, апелянт та відповідач не забезпечили явку своїх уповноважених представників, хоча належним чином належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги той факт, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а також те, що правова позиція апелянта, викладена в апеляційній скарзі і про її зміну будь-яких заяв або клопотань він не подавав, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників апелянта та відповідача.
Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали оскарження ухвали, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).
У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 пп.3.1 п.3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 1-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в цьому випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
За змістом ч.1 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 9 ч.3 ст.2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
У відповідності до ч.1 ст.17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Частина 1 ст.254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї із сторін спору.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Якщо буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі №911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 17.10.2019 у справі №910/21156/16.
Також, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст.17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Такий правовий висновок Верховного Суду вказаний в постанові від 21.09.2020 у справі №910/13119/17.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги і те, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява №13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив: "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відтак, надаючи оцінку чи були вирішенні судом першої інстанції, при постановлені оскарженої ухвали, питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржниці, суд бере до уваги таке.
Частиною 1 ст.1 Закону України "Про акціонерні товариства" (тут і далі - в редакції чинній на момент проведення Позачергових загальних зборах відповідача від 10.06.2020 року) визначено порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів.
За приписами ст.2 Закону України "Про акціонерні товариства" у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: викуп акцій - придбання акціонерним товариством за плату розміщених ним акцій; корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами; обов'язковий викуп акцій - обов'язкове придбання за плату та на вимогу акціонера розміщених товариством акцій.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства. Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. Акціонерне товариство не може мати у своєму складі лише акціонерів - юридичних осіб, єдиним учасником яких є одна й та ж особа. Будь-які обов'язки акціонерів, що суперечать закону, не можуть визначатися статутом або іншими документами товариства.
Згідно із ст.8 Закону України "Про акціонерні товариства" у випадках, визначених цим Законом, ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення.
Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі (ч.1-2 ст. 20 Закону України "Про акціонерні товариства").
За приписами ст. 22 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство здійснює розміщення або продаж кожної акції, яку воно викупило, за ціною, не нижчою за її ринкову вартість, що затверджується наглядовою радою, крім випадків, зокрема розміщення акцій під час злиття, приєднання, поділу, виділу товариства. Акціонерне товариство не має права розміщувати акції за ціною, нижчою за їх номінальну вартість.
У силу ст.25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
Згідно із ст.29 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонери зобов'язані: дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів акціонерного товариства; виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю; оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом акціонерного товариства; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Акціонери можуть також мати інші обов'язки, встановлені цим та іншими законами.
Загальні збори є вищим органом акціонерного товариства (ч.1 ст.32 Закону України "Про акціонерні товариства").
За приписами п.23 ч.2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить, серед іншого, прийняття рішення про виділ та припинення товариства.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про акціонерні товариства" у загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники. На загальних зборах за запрошенням особи, яка скликає загальні збори, також можуть бути присутні представник незалежного аудитора (аудиторської фірми) товариства та посадові особи товариства незалежно від володіння ними акціями цього товариства, представник органу, який відповідно до статуту представляє права та інтереси трудового колективу.
Статтею 37 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що проект порядку денного загальних зборів та порядок денний загальних зборів акціонерного товариства затверджуються наглядовою радою товариства, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених ч.6 ст.47 цього Закону, - акціонерами, які цього вимагають. Акціонер до проведення зборів за запитом має можливість в порядку, визначеному статтею 36 цього Закону, ознайомитися з проектом (проектами) рішення з питань порядку денного.
Як вбачається із протоколу №2/2020 Позачергових загальних зборах акціонерів АТ "Вінницяобленерго" від 10.06.2020, серед іншого, було прийнято рішення про виділ з АТ "Вінницяобленерго" нового акціонерного товариства (питання 8 порядку денного).
Відповідно до цього ж протоколу, що в свою чергу також не заперечується ОСОБА_1 , на вказаних загальних зборах останній не був присутнім та відповідно, не приймав участь у таких зборах та не голосував за прийняті рішення.
Окрім наведеного, суд апеляційної інстанції зауважує, що в силу положень ч.1 ст.68 Закону України "Про акціонерні товариства", предметом дослідження у цій справі, серед іншого, є встановлення дійсної ринкової вартості майна відповідача для подальшого визначення простої іменної акції відповідача, номінальна вартість якої становить 10 грн, які мають бути викуплені у тих, хто голосував проти рішення про виділ нового акціонерного товариства.
Колегія суддів зазначає, оскільки, ОСОБА_1 взагалі не був присутнім на вказаних зборах та не приймав рішення "проти" по питанню про виділ нового акціонерного товариства, то у нього не з'явилося право вимагати здійснення обов'язкового викупу відповідачем належних ОСОБА_1 простих акцій, а зміна ринкової вартості акцій, які підлягають викупу, жодним чином не впливає на її права, інтереси чи обов'язки.
Разом з тим, ОСОБА_1 , діючи, як акціонер відповідача, у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", мав усвідомлювати наслідки прийняття рішення загальними зборами відповідача про виділ нового акціонерного товариства, наслідки голосування за таке рішення, як "за", "утримались" так і "проти", подальші наслідки незгоди акціонерів із ціною акцій, які підлягають до викупу, наслідком чого може бути звернення до суду та призначення експертизи, для визначення дійсної ринкової вартості акції, яка може відрізнятися від установленої на момент проведення загальних зборів, як в бік збільшення, так і в бік зменшення.
Водночас, доводи апелянта, що встановлення нової ринкової вартості може призвести до додаткових витрат АТ "Вінницяобленерго", що, у свою чергу, призведе до зменшення прибутку товариства та, відповідно, й до зменшення розміру дивідендів, право на отримання яких матиме ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки викуп товариством своїх акцій у акціонерів, у випадку незгоди акціонерів із рішенням загальних зборів про виділ нового товариства є наслідком реалізації акціонером своїх корпоративних прав, а встановлення дійсної ринкової вартості майна та акцій, їх сплата у передбаченому законом розмірі, буде належним, справедливим та законним кінцем припинення корпоративних відносин між акціонерним товариством та його акціонером, внаслідок чого можливе зменшення розміру дивідендів інших акціонерів і скаржника, як акціонер АТ "Вінницяобленерго" має це усвідомлювати.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на можливе зменшення розміру дивідендів, фактично є припущеннями, оскільки рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами акціонерним товариством в правовому полі дії Закону України "Про акціонерні товариства", в свою чергу акціонерне товариство може прийняти рішення про невиплату дивідендів, а у випадку збільшення вартості акцій, відбудеться і збільшення вартості цінних паперів (майна), які належать ОСОБА_1 , відповідно інтереси апелянта не можна вважати такими, що будуть порушені.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу ОСОБА_1 на те, що рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19.06.2018 року в справі №910/18705/17, від 11.07.2018 року у справі №911/2635/17, від 03.06.2019 року у справі №910/6767/17, від 25.10.2019 року у справі №910/16430/14 та від 05.06.2020 року у справі №910/9254/18.
Однак, як встановлено апеляційним судом, в ухвалі Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 про призначення у справі №902/824/20 судово-економічної експертизи ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах ухвали не вказано ні про ОСОБА_1 , як акціонера, ні про права, обов'язки чи інтереси такої фізичної особи.
Судовим рішенням має бути конкретно вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки, а в цьому випадку скаржник зазначає про такі порушення, які є гіпотетичними та базуються на прогнозах його можливих дій, а саме, що у випадку якщо на момент проведення загальних зборів була б інша ціна акцій, то скаржник вчинив би інші дії, ніж вчиненні ним, у обставинах, які фактично склалися.
Крім того, як вбачається зі змісту ухвали Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024, судом вирішувалось лише процесуальне питання щодо доцільності призначення судової експертизи, а не приймалось рішення по суті позовних вимог.
Із урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 у справі №902/824/20 не було вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_1 , як акціонера АТ "Вінницяобленерго".
Апеляційний суд також зауважує, що аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 15.10.2024, від 12.05.2025, від 13.11.2025 в цій справі за касаційними скаргами інших акціонерів АТ "Вінницяобленерго" - ТОВ "ФК "Меридіан", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як осіб, котрі вважали що оскарженою ухвалою суду першої інстанції вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини даної справи та правову практику Верховного Суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.
Відтак, доводи скаржника по суті оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 у справі №902/824/20 апеляційним господарським судом не розглядаються.
З огляду на те, що судом апеляційної інстанції закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції відповідно статті 129 ГПК України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за ОСОБА_1 .
Керуючись ст.233, 234, 235, 264, 271 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 у справі №902/824/20 - закрити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.287-289 ГПК України.
Повна ухвала складена 22.01.2026 року.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Філіпова Т.Л.