вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" грудня 2025 р. Справа№ 910/5291/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : Фурман Р.В.;
від відповідача : Марчук Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 (повний текст рішення складено 08.08.2025)
у справі № 910/5291/25 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс"
до 1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2
про стягнення 59 697 401,37 грн
АТ "БАНК АЛЬЯНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 про солідарне стягнення за зобов'язаннями ТОВ "МГК РЕЙЛ" на користь АТ "БАНК АЛЬЯНС" заборгованості за Договором №23-016/ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 28 квітня 2023 року, що становить 59 697 401,37 грн., з яких: заборгованість за основним боргом кредиту - 57 000 000,00 грн та заборгованість за процентами - 2 697 401,37 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5291/25 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 , як солідарних боржників за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл", на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" 57 000 000,00 грн заборгованості за кредитом та 2 697 401,37 грн заборгованості за процентами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" 447 730,51 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" 447 730,51 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/5291/25 та постановити нове, яким відмовити Акціонерному товариству "Банк Альянс" в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, матеріали справи не містять належних ти допустимих доказів того, що Банк відправив, а боржник та поручитель отримали вимогу про дострокове погашення боргу. Також за твердженням апелянта, надані Банком копії банківських виписок не можуть підтверджувати господарські операції щодо видачі кредитних коштів, оскільки не є первинними документами, з огляду на що вимоги Банку є необґрунтованими, отже відсутні підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство за такою заявою.
31.10.2025 через систему «Електронний суд» позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5291/25, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5291/25 в розмірі 1 074 553, 22 грн до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5291/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.11.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відкладено розгляд справи до 24.12.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів встановила, що 28.04.2023 між Акціонерним товариством "Банк Альянс" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ" (позичальник) укладено договір №23-016/ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії (кредитний договір), відповідно до умов якого, з урахуванням неодноразових змін та доповнень, зокрема договору про внесення змін №9 від 19.11.2024, ліміт кредитної лінії склав 60 000 000,00 грн; кінцевий термін повернення заборгованості - 18.11.2025; ціль кредитування - поповнення обігових коштів; процентна ставка 0,20% річних.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору кінцевим терміном повернення заборгованості за цим договором є дата, зазначена в п. 1.1 цього договору, а також: 7-й календарний день з дня направлення кредитором позичальнику листа-повідомлення (вимоги) або інший строк, що вказаний у такому листі-повідомленні про дострокове погашення заборгованості, відповідно до умов цього договору; 7-й календарний день з дня направлення кредитором позичальнику листа-повідомлення про необхідність зміни процентної ставки (з урахуванням п. 1.4 договору).
За умовами п. 3.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит однією сумою або окремими частинами (транш) га умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування. Кредит (транш) не може бути наданий в день, що згідно цього договору визначається як кінцевий термін повернення заборгованості. Кредит/ Транш за цим договором може бути наданий лише за умови відсутності ознак, передбачених п. 5.2.7 цього договору.
Згідно з п. 3.3 кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом: перерахування кредитних коштів (кредиту/ траншу) на поточний рахунок позичальника в межах встановленого п. 1.1 ліміту кредитування; оплати розрахункових документів позичальника.
Днем (моментом) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, або день оплати розрахункових документів позичальника (п. 3.4 кредитного договору).
На виконання умов кредитного договору позивач надав позичальнику наступні транші: 16.08.2024 - 1 000 000,00 грн; 19.08.2024 - 1 500 000,00 грн; 23.08.2024 - 2 000 000,00 грн; 30.08.12024 - 1 000 000,00 грн; 03.09.2024 - 7 000 000,00 грн; 05.09.2024 - 3 000 000,00 грн; 09.09.2024 - 2 000 000,00 грн; 11.09.2024 - 4 000 000,00 грн; 12.09.2024 - 3 500 000,00 грн; 02.10.2024 - 2 405 000,00 грн; 04.10.2025 - 2 565 500,00 грн; 10.10.2024 - 2 500 000,00 грн; 02.12.2024 - 25 344 500,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку, наявними в матеріалах справи.
Загальна заборгованість за зазначеними траншами складає 57 000 000,00 грн.
Підпунктом 6.1.12 пункту 6.1 кредитного договору передбачений обов'язок позичальника впродовж дії договору підтримувати на належному, розрахунковому рівні співвідношення наступних фінансових показників за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності:
6.1.12.1 співвідношення власного капіталу до валюти балансу - на рівні не нижче 5 %;
6.1.12.2 співвідношення короткострокових та довгострокових зобов'язань (ф. 1 (р. 1510 + р. 1515 + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4) до операційного прибутку (збитку) до відрахування амортизації (ф. 2 (р. 2190 - р. 2195 + р. 2515 гр. 3)) на кінець останнього звітного періоду - не більше 3. Для квартальної фінансової звітності розрахунок показників здійснюється після їх приведення до річного виміру відповідно до вимог Постанови Правління НБУ № 351 від 30.06.2016;
6.1.13 за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності не мати одночасного співвідношення наступних фінансових показників: - короткострокових та довгострокових зобов'язань [ф. 1 (р. 1510 + р. 1515 + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4] до чистого доходу від реалізованої продукції (зароблених страхових премій) [ф. 2 (р. 2000 + р. 2010 гр. 3)] на кінець останнього звітного періоду - більше 2,5 короткострокових та довгострокових зобов'язань (ф. 1 (р. 1510 + р. 1515 + р. 160С 1610 р. 1165 гр. 4) до операційного прибутку (збитку) до відрахування амортизації (ф. 2 (р. 2190 - р. 2195 + р. 2515 гр. 3)) - більше 5, або операційний прибуток (збиток) до відрахування амортизації операційний прибуток (збиток) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має від'ємне/нульове значення.
Позивач зазначав, що згідно даних Фінансової звітності малого підприємства ТОВ "МГК РЕЙЛ", а саме Балансу та Звіту про фінансові результати станом на 30.09.2024 року та 31.12.2024 року, було підтверджено не виконання умов, передбачених:
п. 6.1.12.1. - співвідношення власного капіталу до валюти балансу має від'ємне значення станом на 30.09.2024 року, та становить 0,02% станом на 31.12.2024 року, при нормативному значенні не нижче 5%;
п. 6.1.12.2. - співвідношення короткострокових та довгострокових зобов'язань до операційного прибутку (збитку) до відрахування амортизації станом на 30.09.2024 року становило 6,6 при нормативному значенні не більше 3.
Відповідно до підпункту 5.2.7 пункту 5.2 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового погашення всієї заборгованості позичальника за цим договором (в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет забезпечення), у випадках, зокрема: порушення позичальником будь-яких умов цього договору та/або будь-яких інших зобов'язань за цим договором, зокрема, передбачених п.6.1. цього договору; погіршення фінансового стану позичальника, що визначається за методикою кредитора.
24.01.2025 банком направлено на адресу позичальника лист-вимогу вих. №21.1/446, яким банк повідомив позичальника про порушення умов кредитного договору в частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом, а саме про наявність простроченої заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 979 593,16 грн. та незабезпечення на належному рівні фінансового стану позичальника, що призвело до погіршення фінансового стану позичальника за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності та негативно відобразилося на можливості виконання кредитних зобов'язань позичальника. Вимагав достроково погасити заборгованість, яка утворилась станом на 24.01.2025 року, у розмірі 57 979 593,16 грн.
Позивач стверджує, що звернувся до позичальника із вимогою про дострокове погашення кредитної заборгованості, змінив строк виконання основного зобов'язання, тому на час звернення з даним позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі, проте позичальником взяті на се зобов'язання не виконано, заборгованість не погашена. Так, станом на 25.02.2025 загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 59 697 401,37 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 57 0000 000,00 грн, заборгованість за процентами - 2 697 401,37 грн, в тому числі простроченими процентами - 1 947 812,32 грн.
В якості забезпечення виконання положень кредитного договору, було укладено між позивачем та ОСОБА_1 договір поруки № 23-016/ЮК/П від 28.04.2023 року (далі - договір поруки 1) та між позивачем та ОСОБА_2 договір поруки № 23-016/ЮК/П1 від 04.06.2024 року (далі- договір поруки 2), відповідно до яких зазначені особи виступили поручителями за зобов'язаннями ТОВ "МГК РЕЙЛ" за кредитним договором.
Відповідно до п. 4 договорів поруки 1, 2 за виконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.
Відповідно до п. 2 договорів поруки 1, 2 порукою забезпечуються зобов'язання позичальника, що випливають з кредитного договору, а саме повернути отримані на умовах відновлювальної кредитної лінії кредитні кошти в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, у строки, передбачені кредитним договором, в т.ч. з урахуванням випадків дострокового погашення, передбачені кредитним договором; щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, як це передбачено кредитним договором; сплатити будь-які комісії, передбачені кредитним договором; використати грошові кошти (кредит) на цілі, передбачені кредитним договором; у разі порушення умов кредитного договору сплатити неустойку, штраф, пеню у строки, розміри та у випадках, передбачених кредитним договором; відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у банка у зв'язку з укладенням та виконанням кредитного договору, та які передбачені умовами кредитного договору; виконати інші зобов'язання позичальника, які випливають з кредитного договору.
За умовами п. 5 договорів поруки 1, 2 поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.
У випадку невиконання позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого кредитним договором, банк направляє поручителю відповідну вимогу із зазначенням невиконаного зобов'язання шляхом направлення листа (вимоги) за допомогою програмного комплексу "Клієнт - Банк" (або іншого програмного комплексу, до якого поручитель підключений банком) та/ або рекомендованою чи кур'єрською поштою на адресу поручителя, що зазначена в реквізитах цього договору або шляхом особистого вручення поручителю з відміткою про отримання (п. 7 договорів поруки 1, 2).
Поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання (в т.ч. дострокове погашення заборгованості), як солідарний боржник, протягом 5 календарних днів з дати отримання поручителем вимоги банка.
Датою отримання поручителем вимоги банка, направленою рекомендованою чи кур'єрською поштою, є дата її особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача на повідомленні про вручення такої поштової кореспонденції.
У разі повернення вимоги (листа) на адресу банка з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресату за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше), датою отримання поручителем вимоги банка є дата відправлення такого повідомлення.
Всі вимоги/ листи/ повідомлення за цим договором також будуть вважатися направленими/ зробленими належним чином у разі, якщо вони передаються в електронному вигляді засобами системи "Клієнт - Банк" (або іншого програмного комплексу, до якого поручитель підключений банком) з використання електронних підписів у порядку, визначеному законодавством та договором, укладеним з поручителем, який передбачає обслуговування поручителя банком в тому числі за допомогою відповідного програмного комплексу (п. 8 договорів поруки 1, 2).
24.01.2025 банк звернувся до поручителів з листами-вимогами №211/448 та №211/449, якими повідомив їх про порушення позичальником умов кредитного договору в частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом та не забезпечення на належному фінансовому стану товариства, що призвело до погіршення фінансового стану позичальника за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності та негативно відобразилось на можливості виконання кредитних зобов'язань позичальника за іншими договорами. Вимагав достроково погасити заборгованість, яка утворилась станом на 24.01.2025 року, у розмірі 57 979 593,16 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Позивач просить стягнути з поручителів, як з солідарних боржників за зобов'язаннями ТОВ "МГК РЕЙЛ", на свою користь заборгованість за договором №23-016/ЮК від 28.04.2023 у розмірі 59 697 401,37 грн, з яких заборгованість за кредитом - 57 000 000,00 грн, заборгованість за процентами - 2 697 401,37 грн.
Як вказано вище, правовідносини сторін врегульовані кредитним договором та договором поруки.
Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
За статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору позивач надав позичальнику 57 000 000,00 грн такими траншами: 16.08.2024 - 1 000 000,00 грн; 19.08.2024 - 1 500 000,00 грн; 23.08.2024 - 2 000 000,00 грн; 30.08.12024 - 1 000 000,00 грн; 03.09.2024 - 7 000 000,00 грн; 05.09.2024 - 3 000 000,00 грн; 09.09.2024 - 2 000 000,00 грн; 11.09.2024 - 4 000 000,00 грн; 12.09.2024 - 3 500 000,00 грн; 02.10.2024 - 2 405 000,00 грн; 04.10.2025 - 2 565 500,00 грн; 10.10.2024 - 2 500 000,00 грн; 02.12.2024 - 25 344 500,00 грн.
Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
З огляду на це виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором.
Подібний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2021 у справі № 712/4821/16-ц.
Відповідно до підпункту 5.2.7 пункту 5.2 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового погашення всієї заборгованості позичальника за цим договором (в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет забезпечення), у випадках, зокрема: порушення позичальником будь-яких умов цього договору та/або будь-яких інших зобов'язань за цим договором, зокрема, передбачених п.6.1. цього договору; погіршення фінансового стану позичальника, що визначається за методикою кредитора.
24.01.2025 банком направлено на адресу позичальника лист-вимогу вих. №21.1/446, яким банк повідомив позичальника про порушення умов кредитного договору в частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом, а саме про наявність простроченої заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 979 593,16 грн. та незабезпечення на належному рівні фінансового стану позичальника, що призвело до погіршення фінансового стану позичальника за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності та негативно відобразилося на можливості виконання кредитних зобов'язань позичальника. Вимагав достроково погасити заборгованість, яка утворилась станом на 24.01.2025 року, у розмірі 57 979 593,16 грн.
Також 24.01.2025 банк звернувся до поручителів з листами-вимогами №211/448 та №211/449, якими повідомив їх про порушення позичальником умов кредитного договору в частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом та не забезпечення на належному фінансовому стану товариства, що призвело до погіршення фінансового стану позичальника за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності та негативно відобразилось на можливості виконання кредитних зобов'язань позичальника за іншими договорами. Вимагав достроково погасити заборгованість, яка утворилась станом на 24.01.2025 року, у розмірі 57 979 593,16 грн.
Відповідачами не спростовується факт отримання вищевказаних коштів позичальником ТОВ "МГК РЕЙЛ" та наявність заборгованості з їх повернення.
Таким чином позичальник взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів та забезпечення на належному фінансовому стану товариства належним чином не виконав. Заборгованість позивальника перед позивачем становить 59 697 401,37 грн, з яких заборгованість за кредитом - 57 000 000,00 грн, заборгованість за процентами - 2 697 401,37 грн.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачами умов договору та погашення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач достроково звернувся до позичальника та поручителів з вимогою про повернення кредиту до дати настання зобов'язання з повернення кредиту за кредитним договором, з огляду на наявність простроченої заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 979 593,16 грн. та незабезпечення на належному рівні фінансового стану позичальника, що призвело до погіршення фінансового стану позичальника за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності та негативно відобразилося на можливості виконання кредитних зобов'язань позичальника.
За умовами кредитного договору, з урахуванням змін та доповнень, зокрема договору про внесення змін №9 від 19.11.2024, кінцевий термін повернення заборгованості - 18.11.2025.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору кінцевим терміном повернення заборгованості за цим договором є дата, зазначена в п. 1.1 цього договору, а також: 7-й календарний день з дня направлення кредитором позичальнику листа-повідомлення (вимоги) або інший строк, що вказаний у такому листі-повідомленні про дострокове погашення заборгованості, відповідно до умов цього договору; 7-й календарний день з дня направлення кредитором позичальнику листа-повідомлення про необхідність зміни процентної ставки (з урахуванням п. 1.4 договору).
З матеріалів справи вбачається, що листи-вимоги були надіслані на адреси позичальника та поручителів 24.01.2025.
Відповідно до підпункту 5.2.7 пункту 5.2 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового погашення всієї заборгованості позичальника за цим договором (в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет забезпечення), у випадках, зокрема: порушення позичальником будь-яких умов цього договору та/або будь-яких інших зобов'язань за цим договором, зокрема, передбачених п.6.1. цього договору; погіршення фінансового стану позичальника, що визначається за методикою кредитора.
Позичальник відповідно до пункту 6.1.1. кредитного договору зобов'язується достроково здійснити повернення кредиту, сплату процентів та інших платежів заборгованості за цим договором.
Отже, сторони договору визнали однією з підстав для зміни строку виконання основного зобов'язання порушення позичальником будь-яких умов цього договору та/або будь-яких інших зобов'язань за цим договором, зокрема, передбачених п.6.1. цього договору; погіршення фінансового стану позичальника, що визначається за методикою кредитора.
З огляду на наявність простроченої заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 979 593,16 грн. та незабезпечення на належному рівні фінансового стану позичальника, що призвело до погіршення фінансового стану позичальника за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності та негативно відобразилося на можливості виконання кредитних зобов'язань позичальника, банк мав право на підставі умов кредитного договору вимагати дострокового повернення кредиту.
З урахуванням вищевикладених умов кредитного договору, банк достроково розірвав договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії з 01.02.2025. при цьому позивачем здійснений розрахунок заявлених до стягнення процентів за кредитним договором до 25.02.2025 року.
За частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором між кредитором та позичальником не визначено іншого порядку нарахування процентів, то за період до прострочення виконання зобов'язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
Однак, у спірних правовідносинах сторін пунктом 3.8. кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту за цим договором. У разі прострочення повернення заборгованості за кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення (пункт 3.9. кредитного договору).
Відтак, договором між кредитором та позичальником визначений порядок нарахування процентів, як у період належного користування кредитними коштами, так і у період неправомірного користування позичальником коштами банку після розірвання договору.
Таким чином, банк вправі нараховувати проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування, оскільки така умова в договорі була заздалегідь узгоджена між сторонами.
Щодо порядку нарахування процентів, судом враховано, що відповідно до пункту 3.8. кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в пункті 1.1. цього договору.
У пункті 3.9. кредитного договору вказано, що у разі прострочення повернення заборгованості за кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення.
Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 1-го по 10-те число місяця, наступного за звітним, в день, що є кінцевим терміном повернення заборгованості та/або у день остаточного повернення кредитних коштів, на рахунок зазначений в пункті 1.1. кредитного договору.
Якщо дата сплати процентів за користування кредитом згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в перший банківський день після вихідного або святкового дня.
У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченою.
В разі наявності простроченої заборгованості за кредитом, проценти, які будуть нараховуватися за такою заборгованістю будуть вважатися простроченими в день їх нарахування і віднесені на відповідні рахунки простроченої заборгованості.
Проценти, нараховані за останній період користування кредитом, сплачуються одночасно з погашенням кредиту (п. 3.10 кредитного договору).
Черговість погашення заборгованості вказана в пункті 3.12 кредитного договору.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів процентів у заявленій до стягнення сумі 2697401,37 грн.
Відповідно до п. 4 договорів поруки № 23-016/ЮК/П від 28.04.2023 року та № 23-016/ЮК/П1 від 04.06.2024 року за виконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.
Відповідно до п. 2 договорів поруки 1, 2 порукою забезпечуються зобов'язання позичальника, що випливають з кредитного договору, а саме повернути отримані на умовах відновлювальної кредитної лінії кредитні кошти в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, у строки, передбачені кредитним договором, в т.ч. з урахуванням випадків дострокового погашення, передбачені кредитним договором; щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, як це передбачено кредитним договором; сплатити будь-які комісії, передбачені кредитним договором; використати грошові кошти (кредит) на цілі, передбачені кредитним договором; у разі порушення умов кредитного договору сплатити неустойку, штраф, пеню у строки, розміри та у випадках, передбачених кредитним договором; відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у банка у зв'язку з укладенням та виконанням кредитного договору, та які передбачені умовами кредитного договору; виконати інші зобов'язання позичальника, які випливають з кредитного договору.
За умовами п. 5 договорів поруки 1, 2 поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у сумі 59 697 401,37 грн., з яких 57000000,00 грн основний борг, 2697401,37 грн заборгованість за процентами.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5291/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5291/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5291/25 залишити без змін.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України 1 074 553,22 (один мільйон сімдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят три) грн 22 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 21.01.2026
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран