вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2026 р. Справа№ 910/5378/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маггруп житлосервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025
у справі № 910/5378/25 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маггруп житлосервіс"
про стягнення 89 479,40 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маггруп житлосервіс" про стягнення 89 479,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу № 5359-TKE(23)-41 від 27.10.2023 в частині здійснення розрахунків за отриманий у період з листопада 2023 по березень 2024 природний газ, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 60 415,68 грн. основного боргу, 14 096,11 грн. пені, 2 737,44 грн. 3% річних та 12 230,17 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 по справі № 910/5378/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маггруп житлосервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" 60 415, 68 грн основного боргу, 10 409, 52 грн пені, 1 930, 52 грн 3% річних та 8 801, 95 грн інфляційних втрат.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, 17.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» (через систему «Електронний суд»), звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/5378/25 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку позивача, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені в розмірі 3 686,59 грн, 3% річних в розмірі 806,92 грн та інфляційних втрат в розмірі 3 428,22 грн, є незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визначення іншої дати закінчення нарахування штрафних санкцій та здійсненим розрахунком судом в якому було допущено арифметичну помилку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» у справі № 910/5378/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/5378/25 за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, 19.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Маггруп житлосервіс» (через систему «Електронний суд»), також звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/5378/25 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку відповідача оскаржуване рішення суду першої інстанції є частково незаконним і необґрунтованим унаслідок неповного встановлення обставин, які мали та мають значення для справи, зважаючи на що рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 року по справі №910/5378/25 підлягає скасуванню в частині стягнення суми основного боргу.
Так, скаржник зазначає, що 09.05.2025 відповідач сплатив на користь позивача розмір боргу з оплати вартості спожитого природного газу за період з листопада 2023 року по березень 2024 року в сумі 60 415,68 грн. 07.07.2025 від позивача відповідач отримав лист з підтвердженням факту погашення основної суми боргу, а також з інформацією про те, що позивач подасть до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог та перерахунок суми штрафних санкцій. Проте, позивач жодної заяви до суду першої інстанції не подав, а суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача суму боргу, яка була сплачена останнім, унаслідок замовчування позивачем факту проведення оплати боргу відповідачем, зловживання процесуальними правами.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.07.2025, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маггруп житлосервіс» у справі № 910/5378/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2025. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маггруп житлосервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/5378/25 за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи, об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маггруп житлосервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/5378/25 в одне апеляційне провадження.
28.08.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому осатаній зазначає, що ознайомившись з доводами апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маггруп житлосервіс» не погоджується з ними, вважає їх необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, не спростовують докази позивача.
Так, у відзиві позивач зауважує, що неподання відповідачем відповідних доказів в суд першої інстанції залежало виключно від суб'єктивної поведінки самого відповідача, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії.
На переконання позивача, аргументи відповідача викладені за змістом скарги спростовуються обставинами встановленими судом та доказами, що містяться у матеріалах справи, які досліджені судом, яким надана належна правова оцінка, а отже доводи відповідача щодо прийняття судом частково незаконного і необґрунтованого рішення в частині стягнення основного боргу є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах справи.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 27.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маггруп житлосервіс" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 5359-TKE(23)-41, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01.09.2023 р. по 15.04.2024 р. (включно) в кількості 22,411 тис.куб.м., в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди).
Пунктом 3.5 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
За змістом п. 3.5.1 договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на обсяг І (фіксований), акт на обсяг ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог п. 2.1, пп. 2.2.3 та пп. 3.5.2 цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість.
Ціна на природний газ, який постачається за цим договором, визначена сторонами у п. 4.1 договору.
Відповідно до п. 4.3 договору загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Пунктом 5.1 договору визначено, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов пп. 3.5.3 п. 3.5 цього договору.
Згідно з п. 5.4 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.
За умовами п. 13.1 договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє до 15.04.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
31.01.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу № 5359-TKE(23)-41 від 27.10.2023, якою викладеного 7 та 8 абзац п. 3.3 договору в новій редакції та зупинено дію п. 5.2 договору. Решта умов договору залишилась незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.
На виконання умов договору, позивач у період з листопада 2023 по березень 2024 передав у власність відповідача природний газ загальною вартістю 140 415,68 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи підписаними обома сторонами та скріпленими печатками товариств актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2023 за листопад 2023. на суму 17 056,16 грн. (обсяг І), від 31.12.2023 за грудень 2023 на суму 32 360,45 грн. (обсяг І), від 31.01.2024 за січень 2024 на суму 37 843,60 грн. (обсяг І), від 29.02.2024 за лютий 2024 на суму 27 658,43 грн. (обсяг І), від 31.03.2024 за березень 2024 на суму 25 497,04 грн (обсяг І).
У свою чергу, відповідач здійснив часткову оплату за отриманий природний газ у розмірі 80 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою АБ «УКРГАЗБАНК» № 11512/11500/2025 від 09.04.2025.
Враховуючи, що відповідач не здійснив повну оплату отриманого в період з листопада 2023 по березень 2024 природного газу за договором постачання природного газу № 5359-TKE(23)-41 від 27.10.2023, позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом першої інстанції встановлено, що сума боргу в розмірі 60 415,68 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом.
Водночас, Товариством з обмеженою відповідальністю "Маггруп житлосервіс" до апеляційної скарги було подано докази погашення заборгованості на суму 60 415,68 грн, у зв'язку з чим просив суд закрити провадження у справі у цій частині.
В обґрунтування не подання зазначених доказів до суду першої інстанції, відповідач зазначив, що після погашення заборгованості, він отримав від позивача лист з підтвердженням факту погашення основної суми боргу, а також з інформацією про те, що позивач подасть до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог та перерахунок суми штрафних санкцій. Проте, позивач жодної заяви до суду першої інстанції не подав
Суд апеляційної інстанції приймає зазначений доказ про підтвердження погашення суми основного боргу у розмірі 60 415,68 грн.
Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 914/1034/18, від 10.09.2021 у справі № 910/13848/20, від 27.09.2022 у справі № 910/14363/21.
Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 14 096,11 грн. пені, 2 737,44 грн. 3% річних та 121 230,17 грн. інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суд першої інстанції у своєму рішення зазначив, що згідно з п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з що вказані розрахунки є необґрунтованими та арифметично невірними, і за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: пеня у сумі 10 409,52 грн, 3 % річних у сумі 1 930,52 грн. та інфляційні втрати у сумі 8 801,95 грн.
Інші доводи апеляційної скарг взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянтів оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 по справі № 910/5378/25 слід залишити без змін, в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 10 409, 52 грн, 3% річних в розмірі 1 930, 52 грн та інфляційних втрат в розмірі 8 801, 95 грн, провадження у справі в частині основного боргу - закрити.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 по справі № 910/5378/25 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маггруп житлосервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 по справі № 910/5378/25 задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 по справі № 910/5378/25 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Закрити провадження у справі № 910/5378/25 в частині стягнення основного боргу у розмірі 60 415,68 грн.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маггруп житлосервіс" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 52, код 44911936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 42399676) 10 409 (десять тисяч чотириста дев'ять) грн. 52 коп. пені, 1 930 (одну тисячу дев'ятсот тридцять) грн. 52 коп. 3% річних, 8 801 (вісім тисяч вісімсот одну) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 2 207 (дві тисячі двісті сім) грн. 94 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.»
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов