вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" січня 2026 р. Справа№ 54/239
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Романенко К.О.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 13.01.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 12.07.2011
у справі №54/239 (суддя - Шкурдова Л.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ-УА»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Півострів Пілот»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - ОСОБА_1
про стягнення 4 031 961, 64 грн,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ-УА» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Півострів Пілот» про солідарне стягнення 4 031 961, 64 грн за рахунок майна відповідача-2 за договором застави товарів в обороті №К-2006385/S1 від 29.04.2011, з яких 4 000 000, 00 грн заборгованості за кредитом та 31 961, 64 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов кредитного договору №К-2006385 від 29.04.2011 позивачем використано кредитні кошти не за цільовим призначенням, визначеним умовами зазначеного, у зв'язку з чим у позивача виникло право на підставі п.п. 3.2.8., 3.3.13 вимагати дострокового повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом. З огляду на неможливість дострокового виконання відповідачем-1 зобов'язання за кредитним договором, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 4 031 961, 64 грн за рахунок майна відповідача-2 за договором застави товарів в обороті №К-2006385/S1 від 29.04.2011, з яких 4 000 000, 00 грн заборгованості за кредитом та 31 961 ,64 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 затверджено мирову угоду від 21.06.2011, укладену між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕП-УА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Півострів Пілот», в редакції викладеній в резолютивній частині ухвали. Провадження по справі №54/239 припинено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що подана мирова угода відповідала фактичним матеріалам і обставинам справи та не суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому суд вважав за можливе затвердити її в наданій редакції.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 , яка не є учасником справи, звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва, мотивуючи свої вимоги порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на момент прийняття Господарським судом міста Києва оскаржуваної ухвали від 12.07.2011, ОСОБА_1 була власником земельної ділянки, яка розташована під нежитловим приміщенням площею 2612 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак судом було порушено право власності ОСОБА_1 на землю.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Як вбачається з матеріалів справи, ні позивачем ні відповідачами-1,2 не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Ткаченко Б.О., суддів: Майданевича А.Г., Суліма В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 заяву судді Суліма В.В. про самовідвід від розгляду справи №54/239 задоволено. Матеріали справи №54/239 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням Керівника апарату від 06.06.2025 №09.1-08/1385/25 у зв'язку з задоволенням заяви судді Північного апеляційного господарського суду Суліма В.В. про самовідвід від розгляду справи №54/239 справу передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу №54/239 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Ткаченко Б.О., суддів: Майданевича А.Г., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 клопотання про поновлення строку на апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі № 54/239 - задоволено. Поновлено строк на апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі № 54/239. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі № 54/239. Призначено до розгляду на 03.07.2025 о 10 год. 10 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 клопотання ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі №54/239 призначено на 07.08.2025 об 11 год. 30 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ОСОБА_1 , оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що судове рішення у справі №54/239 впливає на права та законні інтереси ОСОБА_2 як власника земельної ділянки, що не заперечується і відповідачем-1. Відкладено розгляд справи на 28.08.2025 об 11 год. 00 хв.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1978/25 від 26.08.2025 у зв'язку із перебуванням судді Андрієнка В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 у справі №54/239 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 прийнято справу №54/239 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025, 11.09.2025, 02.10.2025 та 28.10.2025 розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 заяву колегії суддів у складі: головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Майданевича А.Г., Гаврилюка О.М. про самовідвід від розгляду справи №54/239 - задоволено. Матеріали справи №54/239 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням Керівника апарату від 12.11.2025 №09.1-07/710/25 у зв'язку з задоволенням заяви колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Майданевича А.Г., Гаврилюка О.М. про самовідвід від розгляду справи №54/239 справу передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу №54/239 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 прийнято справу №54/239 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І, суддів: Михальської Ю.Б., Мальченко А.О. Справу №54/239 призначено до розгляду на 16.12.2025 о 10:30 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 оголошено перерву у розгляді справи №54/239 до 13.01.2026 на 15:20 год у режимі відеоконференції.
Явка представників у судове засідання
В судове засідання 13.01.2026 представник відповідача-2 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням, розміщеним на веб-порталі судової влади України (роздруківка наявна долучена до матеріалів справи).
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-2.
Клопотання, подані учасниками справи до суду апеляційної інстанції
29.12.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду (підсистему «Електронний суд») від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів того, що остання була засновником ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ПІВДЕННИЙ», у власності якого перебувало нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке в подальшому, а саме 24.02.2017 було оформлено за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі ліквідаційного балансу, акту приймання-передачі та протоколу загальних зборів ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ПІВДЕННИЙ» від 22.02.2017.
На підтвердження вказаних обставин, надано витяги з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ПІВДЕННИЙ» станом на 12.07.2011, 22.10.2016 та 25.10.2017.
Згідно з пунктами 4-6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до частин 1-4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно з положеннями частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.
Отже, долучення доказів судом на стадії апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду пов'язується виключно з неможливістю їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Так, скаржник зазначає, що з вищевказаних витягів з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що на момент ухвалення судом оскаржуваної ухвали від 12.07.2011 та до оформлення за ОСОБА_1 права приватної власності на нежитлове приміщення, тобто до 24.02.2017, остання була основним засновником ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ПІВДЕННИЙ» та його керівником і головою комісії з припинення підприємства, що підтверджують обставини щодо яких виникли питання у апеляційного суду.
В суді першої інстанції не виникало питань щодо цих доказів, останні виникли лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відтак, з огляду на доведення ОСОБА_1 винятковості випадку та належне обґрунтування об'єктивних причини неможливості подання доказів, що не залежали від неї, а також з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для прийняття, поданих останньою витягів з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ПІВДЕННИЙ» станом на 12.07.2011, 22.10.2016 та 25.10.2017 з метою повного та всебічного розгляду справи.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вказувалось вище, на розгляд до Господарського суду міста Києва подано позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ-УА» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Півострів Пілот» про солідарне стягнення 4 031 961, 64 грн за рахунок майна відповідача-2 за договором застави товарів в обороті №К-2006385/S1 від 29.04.2011, з яких 4 000 000, 00 грн заборгованості за кредитом та 31 961, 64 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов кредитного договору №К-2006385 від 29.04.2011 позивачем використано кредитні кошти не за цільовим призначенням, визначеним умовами зазначеного, у зв'язку з чим у позивача виникло право на підставі п.п. 3.2.8., 3.3.13 вимагати дострокового повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом. З огляду на неможливість дострокового виконання відповідачем-1 зобов'язання за кредитним договором, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 4 031 961, 64 грн за рахунок майна відповідача-2 за договором застави товарів в обороті №К-2006385/S1 від 29.04.2011, з яких 4 000 000, 00 грн заборгованості за кредитом та 31 961 ,64 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Згідно статті 78 ГПК України до прийняття судового рішення сторони подали до господарського суду на затвердження мирову угоду від 21.06.2011 р. в наступній редакції:
Мирова угода
м. Київ 21 червня 2011 року
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», в особі Голови Ради Директорів Олени Юріївни Попової, яка діє на підставі Статуту (надалі - Позивач), з однієї сторони та
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕП-УА», в особі директора Мустафаєва Заура Алексер Огли, який діє на підставі Статуту (надалі - Відповідач-1), з другої сторони, та
Товариство з обмеженою відповідальністю «Півострів Пілот», в особі директора Копилова Івана Миколайовича, який діє на підставі Статуту (надалі - Відповідач-2), з третьої сторони,
уклали цю мирову угоду про наступне:
1. Відповідач-1 передає у власність Позивачу нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: місто Одеса, проспект академіка Глушка, будинок 19, та належить Відповідачу-1 на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., від 23.03.2011 р. за номером в реєстрі 657 та витягу про державну реєстрацію прав № 29396154 від 23.03.2011 р., виданого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», з метою задоволення вимог Позивача (надалі - вимоги):
(а) сплатити 4 089 156,17 гривень боргу за кредитним договором № К-2006385 (кредитний договір), що укладений між Позивачем (кредитор) та Відповідачем-1 (позичальник) від 29.04.2011 р., в тому числі суму кредиту 4000000,00 гривень та 89 156,17 гривень відсотків;
(б) сплатити відшкодування Позивачу 25500,00 гривень державного мита, 236 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду господарської справи.
2. З моменту затвердження господарським судом даної мирової угоди вимоги Позивача за кредитним договором № К-2006385 від 29.04.2011 р., що укладений між Позивачем (кредитор) та Відповідачем-1 (позичальник), та за договором товарів застави в обороті № К-2006385/81, що укладений між Позивачем (заставодержатель) та Відповідачем-2 (заставодавець) від 29.04.2011 р., є погашеними, а зазначені договори визнаються сторонами повністю виконаними та припиняють свою дію.
3. Дана мирова угода вступає в силу з моменту її затвердження Господарським судом міста Києва та діє до виконання її сторонами взятих на себе зобов'язань за цією мирової угодою.
4. З моменту набрання законної сили ухвали Господарського суду міста Києва про затвердження цієї мирової угоди Позивач набуває права власності на нежитлове приміщення, зазначене в п. 1 цієї мирової угоди, а саме на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: місто Одеса, проспект академіка Глушка, будинок 19.
5. На підтвердження зазначеного вище дана мирова угода підписана та скріплена печатками в чотирьох екземплярах українською мовою, по одному для кожної сторони та один для Господарського суду міста Києва.»
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 затверджено мирову угоду від 21.06.2011, укладену між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕП-УА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Півострів Пілот». Провадження по справі №54/239 припинено.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є ухвала апеляційного суду про затвердження мирової угоди, укладеної між позивачем та відповідачами-1, 2.
За приписами статті 78 Господарського процесуального кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заяв, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження.
Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі №914/1789/19, аналізуючи наведені положення процесуального законодавства, дійшов висновку, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони припиняють наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах.
Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов'язків сторін.
До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов'язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін.
На відміну від звичайного договору мирова угода в позовному провадженні укладається у процесі розгляду справи в господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Подібний висновок Верховного Суду викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/661/20 та постановах Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11213/20, від 21.03.2023 у справі №914/3014/20.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що на момент затвердження судом оскаржуваної мирової угоди, ОСОБА_1 була власником земельної ділянки площею 0,1400 га з цільовим призначенням «для експлуатації та обслуговування магазину», кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ОД №044249, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 25.05.2004 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.02.2003, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рюміною О.О. за реєстровим №925, та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2003.
За твердженнями скаржника, саме на вказаній земельній ділянці розташоване вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, яке було передано у власність Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на підставі оскаржуваної мирової угоди. Право власності ОСОБА_3 підтверджується укладеним в подальшому договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , укладеним 03.03.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідченим Мозолєвою О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №880.
В пункті 1 вказаного договору купівлі-продажу зазначено, що вказане нежитлове приміщення площею 2612 кв.м. розташоване на земельній ділянці площею 0,1400 га, кадастровий №5110136900:31:002:0049, що відчужується одночасно із земельною ділянкою.
Одночасно із договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, 03.03.2017, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений і договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1400 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений Мозолєвою О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №882.
Як вбачається з пункту 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, вона належить продавцю - ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ОД №044249, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 25.05.2004 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.02.2003, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рюміною О.О. за реєстровим №925, та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2003.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_1 була власником вказаної земельної ділянки з 04.02.2003 і до 03.03.2017, тобто на момент прийняття Господарським судом міста Києва оскаржуваної ухвали від 12.07.2011, саме ОСОБА_1 була власником земельної ділянки, яка розташована під нежитловим приміщенням площею 2612 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Державний акт на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 на момент прийняття господарським судом оскаржуваної ухвали був чинним, а право власності належало ОСОБА_1 .
Крім того, скаржником було надано докази того, що остання була засновником ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ПІВДЕННИЙ», у власності якого перебувало нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке в подальшому, а саме 24.02.2017 було оформлено за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі ліквідаційного балансу, акту приймання-передачі та протоколу загальних зборів ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ПІВДЕННИЙ» від 22.02.2017.
На підтвердження вказаних обставин, надано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ПІВДЕННИЙ» станом на 12.07.2011, 22.10.2016 та 25.10.2017.
Однак, скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції взагалі не перевірив, кому саме належить земельна ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомості, що передався у власність позивачу на підставі мирової угоди сторін, зазначивши в оскаржуваній ухвалі, що дослідивши текст мирової угоди, останній встановив що її умови стосуються лише прав та обов'язків сторін щодо предмету позову, мирова угода укладена в інтересах сторін, не зачіпає інтересів третіх осіб і не суперечить вимогам чинного законодавства.
Слід зазначити, що суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, якщо остання порушує права й законні інтереси осіб, які не є сторонами спору.
Так, приймаючи ухвалу про затвердження мирової угоди, на підставі якої до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» перейшло право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , судом першої інстанції було порушено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, на якій було розташоване вказане нежитлове приміщення, оскільки ОСОБА_1 , в силу приписів ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України була позбавлена свого права власності на землю.
Крім того, за вказаною мировою угодою до банку переходило право на нежитлове приміщення, яке на момент укладення мирової угоди, було власністю ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ПІВДЕННИЙ», засновником якого була ОСОБА_1 .
В матеріалах справи відсутні докази, що спірне майно перебувало у заставі за договором кредиту.
Таким чином, колегія вважає, що мирова угода затвердження з порушенням норм ЦК України та порушенням прав дійсного власника землі, а саме:
- умови мирової угоди виходять за межі позову;
- майно, що надавалось за мировою угодою банку в погашення кредиту, не перебувало у заставі;
- майно та земельна ділянка, як встановлено апеляційним судом, не було власністю боржника, а третіх осіб, що підтверджується доказами, наданими суду (нежитлове приміщення перебувало у власності ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «ПІВДЕННИЙ», єдиним засновником якого була апелянт ОСОБА_1 , земельна ділянка була власністю ОСОБА_1 ).
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню, а матеріали справи слід направити до Господарського суду міста Києва для розгляду справи по суті.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає що ухвала Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 підлягає скасуванню з підстав наявності у власності ОСОБА_1 майна, щодо якого вирішено питання при укладенні мирової угоди.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на наведене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі №54/239 підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу слід направити до Господарського суду міста Києва для розгляду справи по суті.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі №54/239 - скасуванню.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі №54/239 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі №54/239 скасувати.
3. У задоволенні заяви про затвердження мирової угоди від 21.06.2011 відмовити.
4. Матеріали справи №54/239 повернути до Господарського суду міста Києва для розгляду справи по суті.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 22.01.2026.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
А.О. Мальченко