вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" грудня 2025 р. Справа№ 925/828/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.09.2025 (повне рішення складене та підписане 10 вересня 2025 року)
у справі №925/828/25 (суддя Чевгуз О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінік Ко»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат»
про стягнення 313 394,21 грн,
У липні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Домінік Ко» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінік Ко» 313 394,21 грн, з яких: 259 363, 25 грн - інфляційні втрати, 54 030, 96 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.01.2025 у справі № 925/754/24, яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025, стягнуто з ТОВ “Черкаський м'ясокомбінат» на користь ТОВ “Домінік Ко» заборгованість за договором поставки в розмірі 1 300 000, 00 грн. Отже, відповідачем мав бути оплачений товар на суму 2 907 376, 74 грн з ПДВ до 26 квітня 2024 року, втім заборгованість в повному обсязі була погашена відповідачем за результатами розгляду Господарським судом Черкаської області справи № 925/754/24 лише 20.05.2025, у зв'язку з чим на підставі ст. 625, 692 ЦК України, позивачем були нараховані інфляційні втрати в розмірі 259 363,25 грн, 3 % річних в розмірі 54 030, 96 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.09.2025 у справі №925/828/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінік Ко» - 259 363,25 грн інфляційних втрат, 54 030,96 грн - 3 % річних, 4700,91 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення Господарського суду Черкаської області від 16.01.2025 виконано відповідачем у повному обсязі 20.05.2024, в той час, як відповідач мав оплатити товар на суму 2 907 376, 74 грн з ПДВ до 26 квітня 2024 року, проте, вказана сума в повному обсязі була погашена ним лише 20.05.2025, у зв'язку з чим позивачем на підставі ст. 625, 692 ЦК України, обґрунтовано були нараховані 259 363,25 грн. (інфляційні втрати), 54 030, 96 грн (3 % річних), розрахунок яких місцевим господарським судом перевірено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 22.09.2025 (документ сформований в системі “Електронний суд» 22.09.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що місцевий господарський суд жодним чином не відповів на заперечення відповідача, які були зазначені у відзиві на позовну заяву. На думку скаржника, суд першої інстанції не дослідив контррозрахунок штрафних санкцій, не перевірив правильність розрахунків позивача з урахуванням заперечень відповідача. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач поетапно здійснював погашення заборгованості протягом 2024-2025 років, однак на думку скаржника, місцевий господарський суд даного факту не врахував. Також скаржник зазначає, що розгляд справи здійснювався без належного повідомлення відповідача, а саме хоч формально сторони були повідомлені про судове засідання, однак суд першої інстанції не врахував, що відповідач подав обґрунтований відзив та очікував на розгляд своїх заперечень по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/828/25. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.09.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №925/828/25.
Матеріали справи №925/828/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
24.10.2025 (документ сформований в системі “Електронний суд» 24.10.2025) через підсистему “Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №8151 від 23.10.2025 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.09.2025 у справі №925/828/25, розгляд справи призначено на 22.12.2025.
04.11.2025 (документ сформований в системі “Електронний суд» 04.11.2025) через підсистему “Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінік Ко» - Чернишовою Наталією Миколаївною подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
18.12.2025 (документ сформований в системі “Електронний суд» 18.12.2025) через підсистему “Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінік Ко» - Чернишовою Наталією Миколаївною подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінік Ко»- Чернишової Наталії Миколаївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.
22.12.2025 (документ сформований в системі “Електронний суд» 18.12.2025) через підсистему “Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» - Іванченко Олексієм Леонідовичем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 22.12.2025 представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
22.12.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано необхідністю отримання фахової правничої допомоги та необхідністю додаткового часу для пошуку адвоката.
Згідно з п. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів звертає увагу, що в суді першої інстанції інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» представляв не адвокат, а керівник товариства, зокрема Іванченко Олексій Леонідович подав відзив на позовну заяву. Також в суді апеляційної інстанції керівник підприємства подав апеляційну скаргу. При цьому, відповідачем не надано будь-яких доказів факту пошуку адвоката та наявності обставин, які б свідчили про необхідність пошуку адвоката, враховуючи, що в суді першої інстанції було подано відзив на позовну заяву та до суду апеляційної інстанції було подано апеляційну скаргу з викладенням своїх вимог та доводів.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 22.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.04.2024 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Домінік Ко», як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаський мясокомбінат», як покупець, уклали договір поставки № 49 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, визначений у п. 1.2. цього договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Відповідно до п. 1.2. договору товаром за даним договором є харчові продукти, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається в додатку №1 до даного договору специфікація (далі товар або харчові продукти). Кожна окрема партія товару, строки постачання, порядок фасування та пакування визначається в заявках покупця та видаткових накладних на кожну окрему партію товару. Видаткові накладні формуються за заявками покупця, які узгоджуються засобами зв'язку, які зазначені в розділі 13 даного договору або інші засоби зв'язку представників сторін.
Згідно з п. 1.6. договору доставка товару здійснюється власним або найманим транспортом за рахунок постачальника в місця доставки, що вказують покупцем в заявках.
Пунктом 2.2. договору сторони встановили, що розрахунки за цим договором між постачальником і покупцем здійснюються у строк 21 банківський день з моменту отримання товару покупцем, підписання видаткових накладних, та виставлення постачальником рахунку-фактури.
Також в пункті 2.4. договору передбачено, що вартість товару включає в себе вартість транспортно-логістичних послуг пов'язаних з доставкою товару в місця постачання, визначені в заявках покупця.
Відповідно до п.4.4. договору перехід права власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару відбувається в момент його передачі, що оформлюється видатковою накладною. Підписанням даного договору покупець підтверджує, наявності у особи, що здійснює фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов'язаних з прийманням-передачею товару.
Згідно з п. 6.1.1. договору покупець зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату відповідно до п. 2.2. договору, за виключенням випадків встановлених п.5.7.-5.9 даного договору.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення, за умови надання платіжних документів у межах дії договору. (п.10.1. договору).
Також 01.04.2024 сторонами погоджено протокол узгодження розбіжностей до договору поставки №49 від 01.04.2024.
Відповідно до видаткових накладних: № 100898 від 03.04.2024 на суму з ПДВ 2 297 340 грн., № 100920 від 03.04.2024 на суму з ПДВ 1 103 113 грн. 13 коп., № 100969 від 08.04.2024 на суму з ПДВ 1 276 133 грн. 48 коп., відповідних податкових накладних: № 16 від 03.04.2024, №17від 03.04.2024, № 77 від 08.04.2024, товарно-транспортних накладних: № 10898 від 03.04.2024, №100920 від 03.04.2024, №100969 від 08.04.2024, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму, в т.ч. з ПДВ 4 676 586 грн 61 коп., який відповідач отримав без зауважень.
В подальшому, у зв'язку з неможливістю оплати отриманого товару, накладними про повернення товару: №36 від 23.04.2024 на суму 221 430 грн, № 40 від 24.04.2024 на суму 1 196 143 грн 75 коп., № 41 від 24.04.2024 на суму 154 795 грн 68 коп., № 42 від 24.04.2024 на суму 196 840 грн 44 коп. відповідач повернув товар на загальну суму 1 769 209 грн 87 коп.
Однак, як зазначає позивач, відповідач відмовився добровільно погасити заборгованість, у зв'язку з чим позивачем було подано позовну заяву про стягнення з відповідача, на підставі договору поставки № 49 від 01.04.2024 - 2 907 376, 74 грн боргу та відшкодування судових витрат, які складаються із сплаченого судового збору, 20 000, 00 грн витрат на правову допомогу.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.01.2025 у справі № 925/754/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінік Ко» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» про стягнення заборгованості за договором поставки № 49 від 01.04.2024 в розмірі 1 300 000, 00 грн та судових витрат в розмірі 29 500, 00 грн задоволено повністю.
Відповідач, в свою чергу, під час розгляду справи № 925/754/24 та після ухвалення рішення Господарського суду Черкаської області від 16.01.2025 у повному обсязі здійснив погашення заборгованості.
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що відповідач мав оплатити товар на суму 2 907 376, 74 грн з ПДВ до 26 квітня 2024 року, однак вказана сума в повному обсязі була погашена відповідачем за результатами розгляду Господарським судом Черкаської області справи № 925/754/24 лише 20.05.2025, у зв'язку з чим на підставі ст. 625, 692 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані 259 363, 25 грн. (інфляційні втрати), 54 030, 96 грн (3 % річних).
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.01.2025 у справі № 925/754/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінік Ко» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» про стягнення заборгованості за договором поставки № 49 від 01.04.2024 в розмірі 1 300 000, 00 грн та судових витрат в розмірі 29 500, 00 грн задоволено повністю.
В свою чергу, заборгованість відповідачем була погашена наступними платіжними інструкціями:
- № 941 від 17.06.2024 на суму 107 376,74 грн,
- № 1021 від 24.06.2024 на суму 300 000,00 грн,
- № 1179 від 09.07.2024 на суму 200 000,00 грн,
- № 1215 від 12.07.2024 на суму 200 000,00 грн,
- № 1226 від 12.07.2024 на суму 50 000,00 грн,
- № 1261 від 16.07.2024 на суму 150 000,00 грн
- № 1420 від 29.07.2024 на суму 50 000,00 грн,
- № 1639 від 14.08.2024 на суму 50 000,00 грн,
- № 1692 від 19.08.2024 на суму 100 000,00 грн,
- № 1797 від 04.09.2024 на суму 100 000,00 грн,
- № 1850 від 11.09.2024 на суму 100 000 грн,
- № 1976 від 20.09.2024 на суму 100 000,00 грн,
- № 2054 від 04.10.2024 на суму 100 000,00 грн,
- № 5046 від 20.05.2025 на суму 1 329 500,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З наведеного вбачається, що судами у справі № 925/754/24 встановлено наявність боргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» в розмірі 1 300 000, 00 грн та відповідно факту прострочення відповідачем його оплати, що не потребує доказуванню у даній.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Позивачем у даній справі заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 54 030, 96 грн за період з 24.04.2024 по 19.05.2025 та інфляційних втрат у розмірі 259 363, 25 грн за період з квітня 2024 по травень 2025.
Водночас колегія суддів зазначає, що базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 914/712/16 та від 21.03.2024 у справі № 922/1715/22).
Колегія суддів зазначає, що позивач в своєму розрахунку 3% річних та інфляційних втрат врахував та зазначив чітко періоди та кількість днів прострочення на суму основного боргу, яка зменшувалась внаслідок часткового погашення боргу.
Крім цього в розрахунку позивача чітко вказано порядок розрахунку суми основного боргу, індекс інфляції, формулу розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.
Отже, колегія суддів, перевіривши позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача слід стягнути 3% річних у розмірі 54 030, 96 грн за період з 24.04.2024 по 19.05.2025 та інфляційні втрати у розмірі 259 363, 25 грн за період з квітня 2024 по травень 2025.
Стосовно посилань скаржника на те, що судом першої інстанції не враховано поданий відповідачем контррозрахунок штрафних санкцій, колегія суддів зазначає, що контррозрахунок відповідача в частині нарахування 3% річних є ідентичним з розрахунком позивача. В частині нарахування інфляційних втрат, відповідач в своєму контррозрахунку помилково застосовує частину 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється за весь час прострочення.
Крім того колегія суддів звертає увагу скаржника, що його доводи про розгляд справи без належного повідомлення суперечить його ж доводам, що він був повідомлений про судове засідання.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.09.2025 у справі №925/828/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.09.2025 у справі №925/828/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат».
4. Матеріали справи №925/828/25 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 23.01.2026.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко