справа № 991/4835/25
провадження № 22-ц/991/4/26
19 січня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді Павлишина О. Ф.,
суддів Михайленка Д. Г., Семенникова О. Ю.,
секретар судового засідання Возна К. М.,
за участю:
представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Висоцької Н. В.,
представника відповідача та третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Зеленюка Д. В.,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «МДС-БУД» - адвоката Черній І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «МДС-БУД» - адвоката Черній І. В. на рішення Вищого антикорупційного суду від 08 серпня 2025 року (головуючий суддя - Олійник О. В., судді Саландяк О. Я., Задорожна Л. І.), повний текст складено 14.08.2025, у справі за позовом Держави в особі начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Савицького Сергія Миколайовича до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «МДС-БУД», про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,
05 червня 2025 року до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшов позов Держави в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - позивач) до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «МДС-БУД» про визнання необґрунтованими активів, загальною вартістю 5 668 200 гривень на дату набуття (04.11.2020) та стягнення їх у дохід держави, а саме: земельну ділянку кадастровий номер: 3222486200:03:007:5515, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227231032224, площа: 0.7748 га; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5516, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227170432224, площа: 0.5889 га; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5517, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227216032224, площа: 0.724 га; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5518, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227191932224, площа: 0.5391 га; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5519, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227207232224, площа: 0.2975 га; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5354, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1041362432224, площа: 0.3958 га; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5317, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1041352332224, площа: 0.6799 га.
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_2 у період з 23.11.2010 до 01.12.2020 мав повноваження депутата Млинівської районної ради Рівненської області, тобто відповідно до положень підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» мав статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
У вказаний період відповідачем ОСОБА_2 набуто у власність земельні ділянки, які є предметом позову, та не відображено вказаний факт у поданій ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік.
Відповідач ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_1 станом на 03.11.2020 не мали можливості заощадити кошти для придбання земельних ділянок загальною вартістю 5 668 200 гривень.
Указана сума перевищує визначену ч. 2 ст. 290 ЦПК України мінімальну межу виміру (1 003 500 грн), та не перевищує межу, передбачену ст. 368-5 КК України (у 2020 році - 6 831 500 грн).
Позивачем 03.07.2025 та 14.07.2025 під час підготовчого провадження на підставі ч. 3 ст. 49 ЦПК України подано заяви про зміну предмету позову, які ухвалами суду від 03.07.2025 та від 15.07.2025 відповідно були прийняті до розгляду в цій цивільній справі.
Остаточно прокурор просив визнати необґрунтованими активами земельну ділянку кадастровий номер: 3222486200:03:007:5515, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227231032224, площа: 0.7748 га; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5516, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227170432224, площа: 0.5889 га; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5517, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227216032224, площа: 0.724 га; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5518, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227191932224, площа: 0.5391 га; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5519, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227207232224, площа: 0.2975 га; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5354, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1041362432224, площа: 0.3958 га; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5317, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1041352332224, площа: 0.6799 га, загальною вартістю станом на час набуття права власності (04.11.2020) - 5 668 200 гривень, що належать ОСОБА_2 на праві власності, та стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави такі активи. Такі позовні вимоги збігаються із первісними позовними вимогами прокурора в позовній заяві від 05.06.2025.
Протокольною ухвалою суду від 11.07.2025 до участі у справі залучено ОСОБА_1 - дружину відповідача ОСОБА_2 - як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Представником відповідача ОСОБА_2 подано заяву, у якій останній позовні вимоги визнав у повному обсязі, проти задоволення позову не заперечив.
Рішенням ВАКС від 08.08.2025 позов Держави в особі начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Савицького Сергія Миколайовича до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «МДС-БУД», про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави задоволено.
Визнано необґрунтованими активами та стягнуто в дохід держави майно, що розташоване за адресою: Київська область, Бучанський (раніше - Києво-Святошинський) район, село Софіївська Борщагівка, зокрема:
1) земельну ділянку кадастровий номер: 3222486200:03:007:5515, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227231032224, площа: 0.7748 га;
2) земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5516, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227170432224, площа: 0.5889 га;
3) земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5517, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227216032224, площа: 0.724 га;
4) земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5518, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227191932224, площа: 0.5391 га;
5) земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5519, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2227207232224, площа: 0.2975 га;
6) земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5354, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1041362432224, площа: 0.3958 га;
7) земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5317, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1041352332224, площа: 0.6799 га, - загальною вартістю станом на дату набуття права власності (04.11.2020) - 5 668 200 гривень, що належать ОСОБА_2 на праві власності.
12.09.2025 представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «МДС-БУД» - адвокатом Черній І. В. подано апеляційну скаргу, недоліки якої представником усунуто.
У апеляційній скарзі посилається на такі обставини.
У порушення вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, судом при ухваленні рішення про задоволення позову не враховано, що визнання відповідачем позову порушує права та інтереси третьої особи - ТОВ «МДС-БУД».
Земельні ділянки, які є предметом позову, відповідно до договорів, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «МДС-БУД», передані у користування ТОВ «МДС-БУД» для будівництва багатоквартирних будинків, на яких розпочато будівельні роботи.
Згідно з висновком експертів № 2506-2158 від 01.07.2025 загальна сума коштів, яка витрачена ТОВ «МДС-БУД» на будівництво об'єктів «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим підземним паркінгом», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату проведення дослідження складає 30 848 117,7 грн. Крім того, розмір втрат прибутку забудовника становить 114 202 151,41 грн.
Судом неправильно трактовано п. 16 договору суперфіцію, відповідно до якого право користування земельною ділянкою для забудови припиняється в разі: (зокрема, але не виключно) - розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою Власника, шляхом письмового повідомлення (заяви) про це Суперфіціарія, оформленого відповідно до ст. 84 Закону України «Про нотаріат». У такому випадку договір вважається розірваним, а право користування земельною ділянкою для забудови припиняється через 7 (сім) календарних днів з моменту отримання Суперфіціарієм відповідного повідомлення або з дати проставлення оператором поштового зв'язку відмітки (штемпеля) про відправлення відповідного листа. У разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), Власник та Землекористувач визначають правові наслідки такого припинення за взаємною згодою.
Судом не взято до уваги зміну правового режиму земельних ділянок у випадку задоволення позову, оскільки такі стануть земельними ділянками державної власності, що створює для ТОВ «МДС-БУД» ризик втрати права користування ділянками, з урахуванням положень ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, оскільки держава, як новий власник, не матиме жодних зобов'язань щодо переукладення договорів суперфіцію з ТОВ «МДС-БУД» для завершення будівництва, що також призведе до втрати ТОВ «МДС-БУД» грошових коштів, які вже вкладені у будівельні проекти на цих земельних ділянках, та до недоотримання прибутку від продажу квартир.
Судом не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не досліджено докази, долучені представником ТОВ «МДС-БУД» до пояснень, зокрема висновок експертів № 2506-2158 від 01.07.2025, копії договорів підряду, платіжні доручення, а також договір про надання поворотної фінансової допомоги від 07.07.2025 та платіжну інструкцію № 2081 від 07.08.2025.
Судом при ухваленні рішення не вирішено питання щодо повернення грошових коштів ТОВ «МДС-БУД», які були внесенні останнім на депозитний рахунок ВАКС у сумі 5 668 200,00 грн, з метою підтвердження можливості сплати відповідачем вартості активів.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким покласти на ОСОБА_2 обов'язок сплати вартості необґрунтованих активів у сумі 5 668 200 гривень.
08.10.2025 на адресу Апеляційної палати ВАКС надійшов відзив прокурора САП Савицького С. М. на апеляційну скаргу, у якому посилається на такі обставини.
Поза увагою представника ТОВ «МДС-БУД» залишився факт, що положеннями Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення договору оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Таким чином, зміна власника земельних ділянок жодним чином не впливає на першочергове право ТОВ «МДС-БУД» щодо користування ними, а тому доводи про ризик втрати не заслуговують на увагу.
Станом на дату визнання позову відповідачем останній не мав коштів для виконання рішення суду, оскільки під час судових засідань учасники справи не повідомили суд щодо укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги та не долучили до матеріалів справи докази на підтвердження вказаної обставини.
Кошти ТОВ «МДС-БУД» внесено на рахунок суду згідно квитанції № 2081 лише 07.08.2025, тобто, через місяць після зміни прокурором предмету позову.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «МДС-БУД» - адвоката Черній І. В.
Відповідач ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибули, про поважність причин неприбуття суд не повідомили.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаних осіб.
У судовому засіданні представник ТОВ «МДС-БУД» - адвокат Черній І. В. та представник відповідача й третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зеленюк Д. В. підтримали вимоги апеляційної скарги, представник позивача - прокурор САП Висоцька Н. В. заперечила проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаТОВ «МДС-БУД» - адвоката Черній І. В., представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зеленюка Д. В., представника позивача - прокурора САП Висоцької Н. В., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. А тому законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаТОВ «МДС-БУД» - адвоката Черній І. В.
Встановлено, що 24.11.2020 та 14.04.2025 між ОСОБА_2 і ТОВ «МДС-БУД» укладено договори про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), відповідно до яких ОСОБА_2 , за письмовою згодою дружини ОСОБА_1 , передав ТОВ «МДС-БУД» (землекористувач) у строкове платне користування земельні ділянки, які є предметом позову, для здійснення землекористувачем будівництва і експлуатації на них житлової забудови, інших господарських споруд, необхідних для її обслуговування, інших об'єктів загального користування, з дотриманням цільового призначення земельних ділянок (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) (т. 2, а. с. 200-203, 206-209, 212-215, 218-221, 223-226, 228-231, 233-236).
Відповідно до п. 9 вищезазначених договорів права власності на зведені землекористувачем об'єкти нерухомості належатимуть землекористувачу, а в разі їх відчуження, до набувачів переходить право користування земельною ділянкою згідно з діючим законодавством. Перехід права власності на земельні ділянки до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.
У п. 10 договорів передбачено, що вони укладені на 5 років із автоматичною пролонгацією терміну їх дії за наявності на те об'єктивних причин - до моменту введення будівель в експлуатацію та реєстрації права власності на зведені землекористувачем об'єкти нерухомого майна. Також у п. 13 договорів сторони домовились, що після набуття права власності на збудовані об'єкти власник відчужує землекористувачу земельні ділянки або за домовленістю сторін передає її в оренду.
Пунктом 16 визначено випадки, коли право користування земельними ділянками для забудови припиняється.
Речовими правами на чуже майно крім інших є право забудови земельної ділянки (суперфіцій) (п. 4 ч. 1 ст. 395 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 413 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.
Положенням ч. 2 ст. 414 ЦК України визначено, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що зміна власника земельних ділянок сама по собі не припиняє договір суперфіцію, оскільки право суперфіцію є речовим правом, що обтяжує земельну ділянку, і переходить до нового власника, який зобов'язаний не порушувати існуючі права землекористувача.
Твердження в апеляційній скарзі про порушення прав третьої особи ТОВ «МДС-БУД», яке зводиться до існування ймовірної можливості розірвання договору у односторонньому порядку після переходу земельних ділянок у державну власність, є неспроможним.
Дійсно, таке право власника земельних ділянок передбачено вищезазначене договорами, зокрема одним із випадків, у якому припиняється право користування земельними ділянками є розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою власника, шляхом письмового повідомлення (заяви) про це суперфіціарія, оформленого відповідно до ст. 84 Закону України «Про нотаріат». У такому випадку договір вважається розірваним, а право користування земельною ділянкою для забудови припиняється через 7 календарних днів з моменту отримання суперфіціарієм відповідного повідомлення або з дати проставлення оператором поштового зв'язку відмітки про відправлення відповідного листа.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
А відтак, оскільки право одностороннього розірвання договору суперфіцію з ініціативи власника земельної ділянки визначено в договорах його сторонами незалежно від того хто є власником цих земельних ділянок, відсутні підстави для висновку про порушення прав суперфіціарія у зв'язку зі зміною власника земельних ділянок і можливого його волевиявлення.
Більше того, ч. 1 ст. 134 ЗК України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Положеннями ч. 2 вищезазначеної статті передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності крім іншого, у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Законодавством врегульовано питання правових наслідків припинення права користування земельною ділянкою, зокрема ч. ч. 1, 2 ст. 417 ЦК України визначено, що у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення. У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування. Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки культурної спадщини тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визнання відповідачем ОСОБА_2 позову прокурора та задоволення такого у повному обсязі не призведе до порушення прав, свобод чи законних інтересів третьої особи ТОВ «МДС-БУД».
Твердження у апеляційній скарзі про неповне з'ясування обставин судом першої інстанції у зв'язку із не дослідженням доказів, наданих представником третьої особи- адвокатом Черній І. В., колегія суддів вважає безпідставним.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. ч. 1, 3, 4 ст. 89 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 213 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.
Суд першої інстанції відповідно до вимог ЦПК України встановив фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на досліджені докази.
Посилання в апеляційній скарзі на не дослідження копії договору про надання поворотної фінансової допомоги від 07.07.2025 та платіжної інструкції № 2081 від 07.08.2025, спростовується відеозаписом судового засідання, із якого вбачається, що адвокатом долучено до матеріалів справи вищезазначені документи і такі оглянуто судом у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 292 ЦПК України у разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов'язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що представником третьої особи не наведено відомостей з відповідними доказами про неможливість звернення стягнення на земельні ділянки.
Таких доказів не надано і суду апеляційної інстанції.
Таким чином, у зв'язку з тим, що земельні ділянки не вибули з власності відповідача, виключається неможливість їх стягнення в дохід держави, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування положень ч. 3 ст. 292 ЦПК України.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 7-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п'ятою, шостою статті 453-1 цього Кодексу; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Вищезазначеною нормою не передбачено вирішення питання повернення коштів, внесених на депозитні рахунки у ході судового розгляду, а тому безпідставним є посилання представника у апеляційній скарзі на не вирішення судом першої інстанції питання повернення коштів, внесених на депозитний рахунок ВАКС у розмірі 5 668 200,00 грн, як підтвердження можливості сплати відповідачем вартості активів.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на таку правову позицію Верховного Суду.
Права, передбачені ЦПК України щодо третьої особи і відповідача, є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи. Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Зі змісту наведеної норми слідує, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов'язують її з однією із сторін у процесі.
Отже, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Тобто такі особи не є суб'єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов'язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов'язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема в разі пред'явлення до них регресного позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. Згідно з частиною шостою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу. Таким чином, на них не поширюються права, передбачені статтею 49 ЦПК України.
З огляду на викладене не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов'язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов'язки цих третіх осіб. (Постанова Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №627/907/21)
А відтак, оскільки вимоги апеляційної скарги стосуються ухвалення рішення про права третьої особи на земельні ділянки, які виходять за межі умов договору суперфіцію, відсутні підстави для захисту прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «МДС-БУД» - адвоката Черній І. В. та скасування рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 290-292, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «МДС-БУД» - адвоката Черній І. В. залишити без задоволення, а рішення Вищого антикорупційного суду від 08 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 січня 2026 року.
Головуючий О. Ф. Павлишин
Судді Д. Г. Михайленко
О. Ю. Семенников