22 січня 2026 року
м. Рівне
Справа № 572/3389/25
Провадження № 22-ц/4815/192/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимківа С.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу, яка подана ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі наказу Сарненського районного суду Рівненської області від 29.07.2024 року на її користь стягуються аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи з дати подачі заяви до суду - 03.05.2024 і до досягнення дітьми повноліття, які просить змінити на стягнення в твердій грошовій сумі 20000 щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Вказує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей. Проте, на даний час розмір аліментів, які на даний час сплачує відповідач не достатньо для утримання дітей, більшість витрат вона несе самостійно. Вказує, що на даний час її майновий стан змінився, оскільки, зросли витрати на утримання дітей, у зв'язку зі зростанням цін на продукти харчування та одяг. Матеріальний стан відповідача теж змінився, він проживає та працевлаштований в Словаччині, де веде офіційну підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Суд виходив з того, що позивач, звертаючись до суду з позовом, підставою для збільшення розміру аліментів зазначала ту обставину, що з моменту призначення аліментів, розмір яких вона просить збільшити, відбулося погіршення матеріального становища, оскільки зросли витрати на дітей, а відповідача покращилось матеріальне становище. Однак, доказів на підтвердження таких тверджень надано не було.
Судом встановлено, що з моменту видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей у позивача не відбулося суттєвих змін у матеріальному стані або у стані її здоров'я, доказів про те, що у відповідача покращився майновий стан позивачем не надано, а тому відсутні підстави для збільшення розміру аліментів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що її витрати на дітей є значно більшими ніж сплачує ОСОБА_2 , і враховуючи, що його матеріальний стан поліпшився, оскільки він працює за кордоном в м. Левіце Словаччина, де здійснює підприємницьку діяльність, а розрахунок по аліментах позивач отримує відповідно до середньої заробітної плати по регіонам, яку здійснює державна служба статистики України.
Також, на адресу Рівненського апеляційного суду 18.12.2025 р. надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема подано довідку розрахунок - заборгованості №82229 від 15.12.2025 р., яка видана Сарненським відділом ДВС у Сарненському районі, відповідно до якої станом на 30.11.2025 р. заборгованість зі сплати аліментів становить 14724,08 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу від 30.11.2025 року представник ОСОБА_2 адвокат Самокиша В.Ю., вказує, що відповідач не погоджується з доводами та обґрунтуваннями апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Зокрема, матеріальний стан відповідача з моменту присудження аліментів, тобто за рік не збільшився. ОСОБА_2 , немає достатніх коштів для сплати аліментів на користь позивачки у розмірі 20 000,00 грн.
Надані в суд першої інстанції чеки та квитанції про грошові перекази, не були направленні відповідачу, як і відповідь на відзив та останній погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що з них не можливо встановити, що дані витрати понесені саме на дітей.
Посилається на ст. 141 СК України, щодо рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, вважає не доведеним факт понесення витрат на дітей у розмірі половини від суми, заявленої у позовних вимогах.
Вказує, що державна виконавча служба щомісячно визначає суму аліментів, якщо змінюється середній розмір заробітної плати, розмір доходу боржника або прожитковий мінімум.
А тому вважає, що ОСОБА_1 не довела обставини в наслідок яких можливо збільшити розмір аліментів визначених наказом Сарненського районного суду Рівненської області від 29 липня 2024 року, а тому відсутні підстави для збільшення даного розміру аліментів.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14-15).
Діти проживають з матір'ю в АДРЕСА_1 (а.с. 16-17).
Згідно із судовим наказом, який видано Сарненським районним судом Рівненської області 29.07.2024 року у справі № 572/1951/24, з ОСОБА_5 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх доходів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03.05.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Судовий наказ перебуває на виконанні у Сарненському відділі ДВС у Сарненському районі, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.09.2024 року (а.с. 18).
Згідно розрахунку заборгованості виданого Сарненським відділом ДВС у Сарненському районі 18.07.2025 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_5 зі сплати аліментів відсутня (а.с. 33-34).
Встановлено, що відповідно до вказаного розрахунку з травня по серпень 2024 року в ОСОБА_2 була заборгованість у розмірі 17 536,50 грн., яку він почав сплачувати у вересні 2024 року, станом на червень 2025 наявна переплата у розмірі 791,25 грн.
В матеріалах справи наявна довідка розрахунку-заборгованості №82229 від 15.12.2025 р. (подана апелянтом 18.12.2025 р.) видана Сарненським відділом ДВС у Сарненському районі, відповідно до якої станом на 30.11.2025 р. заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 становить 14 724,08 грн., вказаний доказ судом апеляційної інстанції не приймається оскільки стосується обставин справи, що існували на момент розгляду справи судом першої інстанції, та могли бути подані раніше, що відповідає ч. 3 ст. 367 ЦПК України.
В матеріалах справи містяться картка пацієнта з медичного центру San San, заведена відносно ОСОБА_4 з назвами проведених стоматологічних робіт та витратами за період з травня 2025 по липень 2025 на суму 5 030,00 грн.
Інші платіжні інструкції витрат позивачки не ідентифіковані, а щодо витрат відповідача на дітей в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною третьою ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до положень ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст.ст. 183, 184 СК України, суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено прожитковий мінімум на дітей:
-віком до 6 років - 2563 гривні;
-дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Отже, враховуючи положення частини другої статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину до 6 років становить 1281,50 коп., від 6 до 18 років становить 1598,00 грн.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182 - 184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Встановлено, що спільні діти сторін знаходиться на утриманні матері, яка просить про зміну способу стягуваних аліментів з 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного на кожну дитину, на тверду грошову суму у розмірі 20 000, 00 грн., щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення позовних вимог повністю, з огляду на наступне.
Частина третя ст. 181 СК України, визначає, що спосіб стягнення аліментів визначається за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина
Колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції фактично не застосував норму ст. 181 СК України, щодо визначення способу аліментів саме одержувачем аліментів, що є порушенням матеріального права.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відсутність у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Аналогічний висновок викладений у постановах КСЦ у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справа №664/2746/17; від 25 вересня 2019 року, справа №755/14148/18.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на встановлені обставини справи, представником відповідача не доведено відсутність підстав для збільшення даного розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження, ОСОБА_2 є працездатною особою та зобов'язаний нарівні утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати умови для їх розвитку і забезпечення організації життя, а також не подано доказів, що він бере на себе додаткові витрати на забезпечення та всебічний розвиток дітей.
Також судом враховується, що ОСОБА_2 сплачує аліментні платежі на нерегулярній основі, що відображено в розрахунках заборгованості наявних в матеріалах справи (а.с. 33-34), колегія суддів приходить до переконання, що рішення Сарненського районного суду від 10 жовтня 2025 року слід скасувати повністю і ухвалити у нове рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів із частки від доходу відповідача на тверду грошову суму, оскільки така зміна способу стягнення не порушить прав платника аліментів та відповідатиме інтересам як стягувача, якій законом надано право вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, так і інтересам спільних дітей.
Колегія суддів вважає за доцільне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково та визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі на утримання малолітніх дітей сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000, 00 грн. на кожного, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону.
Таке рішення є забезпеченням системності, стабільності та прогнозованості виконання батьком обов'язку з утримання дитини, гарантує визначеність в їх розмірі та не позбавляє можливості платника здійснювати додаткові витрати.
За відсутності домовленості між сторонами про розмір та порядок сплати аліментів, права дитини можуть бути захищені судовим рішенням про стягнення аліментів.
В силу частини першої та другої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилився у застосуванні норм матеріального права та визнав не доцільним зміну способу стягнення аліментів з частки від доходу платника на тверду грошову суму, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Позивачка при зверненні до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому, враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 1211, 20 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2025 року скасувати.
Позов задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються на підставі судового наказу Сарненського районного суду Рівненської області від 23 липня 2024 року (справа №572/1951/24) з 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів та стягувати у твердій грошовій сумі 3 000 (три тисячі) грн. на кожну дитину, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення кожним з дітей повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Шимків С.С.