Справа № 537/1508/25 Номер провадження 33/814/65/26Головуючий у 1-й інстанції МАХАНЬКОВ О. В. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г.
22 січня 2026 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.,
з секретарем Гнітько А.М.,
з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника Кожаріна С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, працюючий водієм магазину «Маркетопт»,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення - штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 02 березня 2025 року близько 11 години керував транспортним засобом ІЖ-412, днз НОМЕР_1 , по вул. Покровській, 23, в м. Кременчук Полтавської області з ознаками наркотичного сп'яніння та, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому Законом порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та винесена з порушенням норм матеріального права.
Вказує, що суддя місцевого суду безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про визнання певних доказів недопустимими (висновку щодо результатів медичного огляду №159 від 02 березня 2025 року та направлення на огляд), а також про виклик в судове засідання лікаря-нарколога та працівника патрульної поліції.
Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом у справі, а викладені у ньому обставини підлягають перевірці.
Зауважує, що висновок щодо результатів медичного огляду №159 від 02 березня 2025 року не містить інформації стосовно того, від якого саме огляду він ухилився.
Крім того, наведений висновок суперечить приписам п.4 розділу ІІІ Інструкції, за змістом якого метою огляду на стан сп'яніння є встановлення факту наявності чи відсутності в особи стану сп'яніння, а не відмови чи ухилення від такого огляду.
Наголошує, що ч.1 ст.130 КпАП України встановлено відповідальність за відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а не за ухилення від огляду.
Зазначає, що відмова від направлення біологічного матеріалу (сечі) до лабораторії м. Полтави зумовлена активними діями працівника патрульної поліції ОСОБА_2 , яка за власною ініціативою роз'яснила, коли з лабораторії надійде висновок про перебування у стані наркотичного сп'яніння, його оскаржити малоймовірно, тоді як у разі відмови від направлення біологічного матеріалу на дослідження у протоколі про адміністративне правопорушення не буде зазначено про встановлення такого стану.
У зв'язку з наведеним стверджує про наявність з боку працівника поліції ознак провокації вчинення ним адміністративного правопорушення.
Зауважує, що працівником поліції не було роз'яснено, що відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння є закінченим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Вказує, що працівники патрульної поліції не вручили йому копію направлення на огляд, а протокол про адміністративне правопорушення не містить опису вчинених дій, спрямованих на ухилення від огляду.
Дослідивши матеріали справи та докази, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до такого.
Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджуються належними і допустимими доказами, що долучені до матеріалів справи.
Фактичні обставини відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в апеляційній скарзі не заперечуються та повністю узгоджуються з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №260231 від 02 березня 2025 року і підтверджуються відеозаписом події, який долучений до цього протоколу.
Доводи порушника про те, що його було введено в оману та не роз'яснено наслідків відмови від проходження огляду є непереконливими.
Аналіз положень статті 130 КпАП України та пунктів 2.5, 2.9 Правил дорожнього руху України свідчить про те, що водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд у встановленому порядку з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху). Крім того, водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.2.9а Правил дорожнього руху).
Стаття 130 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність не лише за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а й за відмову водія від проходження відповідного огляду. Водночас законодавство України не передбачає примусового огляду на стан сп'яніння у цій категорії справ, залишаючи за водієм можливість самостійно розпоряджатися своїми правами.
Зі змісту долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису видно, що працівником поліції у зрозумілій формі запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, на що останній погодився та прибув з поліцейськими до «Кременчуцької міської лікарні планового лікування» Кременчуцької міської ради, де проведений лікарем експрес-тест на стан наркотичного сп'яніння показав позитивний результат.
У зв'язку з наведеним, у відповідності п.7 розділу III Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, ОСОБА_1 було запропоновано здати зразки біологічного середовища (сечі) для їх направлення на лабораторне дослідження, проте порушник відмовився це зробити.
Жодних доказів того, що така відмова ОСОБА_1 була внаслідок тиску з боку поліцейських, матеріали справи не містять і в апеляційній скарзі не наведено.
Твердження ОСОБА_1 про наявність в діях працівників поліції ознак провокації є непереконливими.
Фактично про провокацію правопорушення може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, з метою спонукати особу до вчинення адміністративного правопорушення.
В даному випадку після виявлення у сечі порушника за допомогою експрес-тесту наркотичної речовини, йому лікарем запропоновано здати зразки біологічного середовища (сечі) для їх направлення на лабораторне дослідження з метою підтвердження тесту та встановлення наркотичної речовини.
Як видно із відеозапису, поліцейська ОСОБА_2 лише роз'яснила порушнику процедуру проведення лабораторних досліджень та відповідні наслідки, в тому числі і щодо адміністративної відповідальності як за керування транспортними засобами в стані сп'яніння, так і за відмову від проходження огляду.
Більше того, лікар пересвідчився у добровільності відмови ОСОБА_1 направляти біологічне середовище на лабораторне дослідження, повідомив йому про наслідки такої відмови і лише після цього склав висновок, в якому зробив запис про ухилення порушника від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п.7 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
З огляду на ці обставин, після відмови ОСОБА_1 здати зразки біологічного середовища, поліцейська Мацак ВА.А. з дотриманням вимог ст.255 та ст.256 КпАП України склала протокол серії ЕПР1 №260231 від 02 березня 2025 року про адміністративне правопорушення, де зазначила про недотримання порушником вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки така відмова унеможливила проведення лабораторних досліджень, що в даному випадку є обов'язковим.
Доводи апелянта щодо недопустимості як доказів направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та висновку щодо результатів такого огляду №159 від 02 березня 2025 року є неприйнятними, оскільки в даному випадку він притягається до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Враховуючи, що всі обставини події зафіксовані поліцейськими за допомогою технічних засобів відеозапису, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, відмова судді місцевого суду у задоволенні клопотання сторони захисту про допит лікаря та поліцейського не спростовує висновків про винуватість порушника.
Пленум Верховного Суду України в п.27 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності за ст.130 КпАП України. Тому і в цій частині доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Відповідно до ч.3 ст.256 КпАП України ОСОБА_1 мав можливість висловити свої зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, однак жодної незгоди не висловив.
Враховуючи наведене, вважаю обґрунтованим висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильною кваліфікацію його дій за ч.1 ст.130 КпАП України.
Стягнення накладене у відповідності з вимогами ст.33 КпАП України, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та майнового стану.
Порушень закону, які були б підставою для скасування постанови судді, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.