Справа № 761/824/26
Провадження № 2-з/761/70/2026
15 січня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жогіної Олени Олександрівни про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення збитків, заданих вилученням майна за рішенням суду,-
У січні 2026 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення збитків, заданих вилученням майна за рішенням суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 15.01.2026 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено у вказаній справі підготовче судове засідання.
Одночасно з позовом представником позивача подано заяву про забезпечення вказаного позову в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:
1.В порядку забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти у межах суми 2 637 970,54 грн., які належать відповідачам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та знаходяться на всіх рахунках відповідачів в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах України;
2.Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 .
Заяву обґрунтовано тим, що позивач звернулась до суду з даним позовом про стягнення збитків, заданих вилученням майна за рішенням суду, і є підстави вважати, що вказані кошти йому повернуті не будуть і це ускладнить виконання рішення в майбутньому.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії.
Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Крім того, згідно роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року за №9, вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Крім того, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 лютого 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Встановлено, що предметом позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є солідарне стягнення збитків завданих вилученням за рішенням суду квартири АДРЕСА_2 у розмірі 2 637 970,54 грн.
У заяві про забезпечення позову представник позивача в порядку забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти у межах суми 2 637 970,54 грн., які належать відповідачам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та знаходяться на всіх рахунках відповідачів в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах України.
Суд вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову є доцільним та співмірним з заявленими вимогами позовної заяви, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника та утруднити виконання рішення суду в майбутньому.
Так, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли наслідком невжиття заходів забезпечення позову є неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає інтереси як позивача, так і відповідача.
У поданій заяві ОСОБА_1 обґрунтував належним чином можливі ризики утруднення виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку щодо доведеності та обґрунтованості заяви про забезпечення позову враховуючи предмет позовних вимог у даній частині.
Будь-яких доказів, що у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову, будуть порушені права відповідача або інших осіб, суду не представлено.
При цьому, суд бере до уваги, що арештовані грошові кошти фактично зберігаються в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ними.
У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 викладена правова позиція про те, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат; суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.
Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки як передбачено ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року в справі № б/н (провадження № 61-16635ав20), від 28 вересня 2023 року в справі № б/н (провадження № 61-11439ав23).
Крім того, не зазначення позивачем чіткої інформації про конкретні рахунки, що належать відповідачу та у яких саме банківських установах, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимоги про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти, оскільки, з урахуванням вимог законодавства про банки та банківську діяльність, така інформація не є у загальному доступі, становить банківську таємницю, відповідно не може бути надана заявником.
Забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на грошів кошти відповідачів є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення, свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін спору.
Дослідивши матеріали цивільної справи, враховуючи предмет позову, наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та знаходяться на їх поточних рахунках у межах суми 2 637 970,54 грн.
В іншій частині заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявник просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , оскільки позов забезпечено шляхом накладенням арешту на грошові кошти відповідачів, а також з огляду на предмет і підстави позову щодо стягнення збитків, завданих вилученням квартири за рішенням суду, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149 -153 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жогіної Олени Олександрівни про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення збитків, заданих вилученням майна за рішенням суду, - задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та знаходяться на їх поточних рахунках у межах суми 2 637 970,54 грн.
Дані про стягувача: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Дані про боржника: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Дані про боржника: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 .
В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя: