печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36336/24-ц
"08" грудня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Вовк С. В.,
за участю секретаря судових засідань - Ємець Д.О.,
представника заявника - ОСОБА_1
представника заінтересованої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду матеріали за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Міністерство юстиції України, Вишнева державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна,
У червні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до Печерського районного суду м. Києва зі заявою про зняття арешту майна, накладеного постановою виконавчої служби №АА 263854 від 26.11.2003 року.
У судовому засіданні представник заявника уточнені вимоги заяви підтримувала та просила їх задовольнити
Представник заінтересованої особи заперечувала проти задоволення даної заяви, вказуючи що справа не підлягає розгляду в Печерському районному суді м. Києва.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст скарги та докази, подані на її обґрунтування, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи заявник ОСОБА_3 звернулась до Печерського районного суду м. Києва зі заявою про зняття арешту з майна, а саме з будинку АДРЕСА_1 , накладеного постановою виконавчої служби №АА 263854 від 26.11.2003 року.
Враховую чи, що арешт накладався постановою виконавчої служби у суду відсутні підстави розглядати її в порядку ст. 158 ЦПК України.
Заявник вказує, що вищевказаний будинок належав на праві власності ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Одним із засобів юридичного захисту прав сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають під час примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Такий правовий висновок сформульований Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
Частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено порядок вирішення спорів, що виникають під час виконання судових рішень, захисту прав особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, у зв'язку з накладенням арешту на майно. У разі виникнення такого спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про зняття з арешту з майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 337/2402/22 (провадження № 61-7442св23), зазначено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Оскільки ОСОБА_3 не була і не є стороною виконавчого провадження, у якому був накладений оспорюваний арешт на будинок, суд приходить, що позивачці необхідно звернутись до суду із позовом про визнання права власності на майно та зняття арешту, що має відповідати вимогам ст. 175-177 ЦПК України.
Враховуючи вимоги заяви не підлягають вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, у зв'язку із цим заяву ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Міністерство юстиції України, Вишнева державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна, належить залишити без розгляду..
Прикметно зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-23, 186, 447, 448, 255, 256, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Міністерство юстиції України, Вишнева державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, через суд першої інстанції, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя С. В. Вовк