печерський районний суд міста києва
757/64522/25-к
1-кп-3064/25
22 грудня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,
захисників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно вчинення
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
На розгляді суду перебуває провадження стосовно вчинення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим підтримав, просив задовольнити, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, є реальними та триваючими, зокрема, ризик переховуватись, впливати на свідків чи потерпілого або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисники обвинувачених заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики прокурором не доведені.
Обвинувачені підтримали думку захисників.
Вирішуючи питання щодо запобіжних заходів, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі.
Суд вважає доведеною ту обставину, що ризики, визначені ухвалою про застосування запобіжного заходу, наразі лишаються дійсними та триваючими. Зокрема, обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 можуть переховуватись від суду, оскільки за вчинення інкримінованого діяння передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки вони наразі не допитувались у судовому засіданні, та перебуваючи на свободі можуть вчинити інше кримінальне правопорушення.
Статтею 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зазначається, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув?язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв?язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
Виходячи з цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, беручи до уваги особливу суспільну небезпеку кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 , який раніше судимий, враховуючи, що заявлені ризики, а саме: ризики переховування від суду, впливу на потерпілого та свідків та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачені ст. 177 КПК України, наразі існують, суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, суд вважає, що клопотання прокурора в частині продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 підлягає задоволенню.
Разом з тим, слід відмітити, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та одночасно такий запобіжний захід повинен бути обраний пропорційно до наявних ризиків та у світлі фактичних обставин справи, задля недопущення порушень прав особи обвинуваченого та меті, яку переслідує кримінальне провадження.
Проте доказів прокурором суду не надано та не наведено обгрунтованих доводів, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, стосовно ОСОБА_6 , який раніше не судимий, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор.
Так суд, враховуючи, що природа запобіжного заходу, не зважаючи на тяжкість інкримінованого діяння, яке наразі не є доведеним, полягає не у карі, а лише винятково у забезпеченні явки обвинуваченого до суду, вважає, що будь-яких доказів неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 перед судом не встановлено та прокурором не доведено.
З урахуванням вказаного, суд вважає, що стосовно ОСОБА_6 наявна необхідність у зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, при якому буде дотримано завдання кримінального провадження.
Таким чином, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту цілком забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема, і його явку до суду.
Відтак, суд вважає, що в частині запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 клопотання задоволенню не підлягає.
Також, на виконання положень ч. 5 ст. 194 КПК України, суд застосовуючи відповідний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування з іншим обвинуваченими та потерпілим у вказаному кримінальному провадженні поза межами судових засідань; здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Враховуючи викладене, суд вважає, що застосовані до обвинувачених запобіжні заходи відповідатимуть особі обвинувачених, характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавить можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленням від суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 376, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Міру запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк дії цього запобіжного заходу до 18.02.2026 включно.
У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком прослідування в укриття цивільного захисту під час оголошення повітряної тривоги та явки за викликом суду.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматися від спілкування з іншим обвинуваченими та потерпілим у вказаному кримінальному провадженні поза межами судових засідань;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії ухвали до 18.02.2026.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органів Національної поліції України з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу направити для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого.
Звільнити ОСОБА_6 з-під варти в залі суду негайно.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 25.12.2025 року о 15 годині 10 хвилин.
Суддя ОСОБА_1