Справа № 569/26919/25
16 січня 2026 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Костюк О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП ______________,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №523423 від 25.11.2025 зазначено, що 25.11.2025, о 15 год 49 хв, в м. Рівне по вул. Захисників Маріуполя, 9, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці; неприродна блідість; сповільненість мови. Від прохо дження медичного огляду у закладі охорони здоров'я з метою встановлення наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення, в яких просив закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На доведення доводів посилався на порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що виразилось у вимозі пройти огляд без фактичного встановлення ознак наркотичного сп'яніння, вказав, що причиною відмови були небезпідставні побоювання що працівники поліції проти волі доставлять його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі - ТЦК та СП), наголосив на тому, що за результатами проходження огляду в медичному закладі за власною ініціативою у нього не виявлено ознак сп'яніння.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вказані пояснення з мотивів викладених у них, крім того, пояснив, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, вказав, що наркотичних засобів не вживав, зазначив, що в його поведінці відсутні ознаки наркотичного сп'яніння, наголосив, що працівники поліції безпідставно запропонували йому пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння після того, як він відмовився їхати до ТЦК та СП, в обґрунтування власної позиції посилався на відеозапис, долучений до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, є зокрема відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Суб'єкт зазначеного правопорушення спеціальний - водій транспортного засобу, тобто особа, яка керує транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується умисною формою вини у формі прямого умислу.
Таким чином, при наявності у особи яка керувала транспортним засобом ознак наркотичного сп'яніння, як і відмова такої особи від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Положенням п. 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок).
Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Суд зауважує, що відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння повинна бути зафіксована належним чином та бути явною, очевидною та добровільною.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у якості доказів долучено: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №523423 від 25.11.2025, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 25.11.2025, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.11.2025, копію постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, компакт-диск з відеозаписом складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.
Суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Суд критично оцінює фактичні дані, які містяться в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 25.11.2025, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.11.2025, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи, іншим дослідженим судом доказам та не узгоджуються з ними.
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспекторів патрульної поліції.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівниками поліції зупинений транспортний засіб «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 . В ході спілкування та перевірки документів поліцейським виявлено, що ОСОБА_1 відображається в інформаційній базі «Оберіг», як активна особа, яка немає відстрочки від мобілізації та бронювання, у зв'язку з чим запропонував проїхати до ТЦК та СП, на що останній попросив надати йому час для надання відповіді. Згодом поліцейський відійшов від авто, зателефонував невідомій особі, яку повідомив, що водій відмовляється їхати до ТЦК та СП, після чого підійшов до своїх колег та повідомив: «якщо не їде, 2.5 нарко плюс частина перша 126 постанова» файл «clip-1», хронологічний відрізок: 16:05:22 і далі за відео), «командир сказав якщо не їде - сто тридцята плюс постанова» (файл «clip-1», хронологічний відрізок: 16:06:57 і далі за відео). Надалі, повернувшись до ОСОБА_1 працівник поліції в черговий раз запрпонував проїхати до ТЦК та СП, отримавши відмову відразу вказав, що вбачає у водія ознаки наркотичного сп'яніння, запропонував проїхати до медичного закладу для проведення огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_1 попросив надати час для роздумів та зачинив вікно автомобіля (файл «clip-1», хронологічний відрізок: 16:15:20 і далі за відео). На пропозицію працівника поліції пройти огляд в медичному закладі ОСОБА_1 пояснив, що не відмовляється від проходження огляду, проте бажає пройти такий огляд самостійно (файл «clip-2», хронологічний відрізок: 16:30:30 і далі за відео).
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, отриманий у встановленому законом порядку, тому є належним та допустимим доказом.
На переконання суду, доводи ОСОБА_1 повністю підтверджуються дослідженим в судовому засіданні відеозаписом, а також не дають підстав зробити висновок про наявність прямої та добровільної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
На переконання суду, дії та манера спілкування поліцейських однозначно слід розцінювати як провокацію з метою доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, спонукавши його до відмови, яка й стала підставою складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцію та законами України.
За змістом ст. ст. 7, 23 Закону України «Про Національну поліцію» від працівників поліції вимагається діяти об'єктивно та неупереджено.
Європейський суд з прав людини вказує, що провокація має місце, коли: ініціатива виходить від правоохоронців, а не від особи («Тейксейра де Кастро проти Португалії»»); особу ставлять у ситуацію, де вона фактично змушена вчинити дії, які кваліфікуються як правопорушення («Раманаускас проти Литви»); правоохоронці не просто фіксують факт порушення, а створюють умови для його вчинення («Баннікова проти Росії»).
Суд визнає як належний та допустимий доказ невинуватості ОСОБА_1 долучений до матеріалів справи висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.11.2025 №1420, відповідно до якого у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що провадження в даній справі підлягає до закриття на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.
Суддя Рівненського міського суду Олег КОСТЮК