Справа № 589/5211/25
Провадження № 2/739/23/26
22 січня 2026 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Чепурка В.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Лукаш Н.Я.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
1. Описова частина
Стислий виклад позицій учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - позивач), діючи через свого представника - Ткаченко Ю.О., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики №1383846 від 19 квітня 2021 року в розмірі 10 108 грн. 28 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 19 квітня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено вказаний вище договір позики на виконання якого дане товариство надало відповідачу кредит у розмірі 200 грн. на 30 днів зі сплатою 1,99% на день. 20 квітня 2021 року між сторонами зазначеного договору було укладено додаткову угоду, на виконання умов якої відповідач отримав від зазначеного товариства 2 800 грн. 00 коп. У подальшому відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 10 108 грн. 28 коп., з яких: 3 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом позики та 7 108 грн. 28 коп. заборгованість за відсотками. 26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено договір факторингу №2610, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» перейшло право вимоги до відповідача за договором позики №1383846. 03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та позивачем було укладено договір факторингу №030423-ФК, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище договором позики.У зв'язку з цим позивач просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за договором позики №1383846 від 19 квітня 2021 року в розмірі 10 108 грн. 28 коп.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, при цьому подала заяву про розгляд справи без її участі та вказала про відсутність підстав для закриття справи за закінченням строків позовної давності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, при цьому подав заяву про розгляд справи без його участі та про застосування у справі строків позовної давності.
Заяви та клопотання учасників справи
Заяв та клопотань учасники справи до суду не подавали.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 28 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов і заперечень, а позивачу строку для подання відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи
19 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики №1383846, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу на строк 30 календарних днів в якості позики грошові кошти у сумі 200 грн. 00 коп. (а.с. 59).
Також 20 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору позики №1383846, відповідно до якої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу додатково в якості позики грошові кошти у сумі 2 800 грн. 00 коп. (а.с. 60).
Отже, загальна сума наданої позики склала 3 000 грн. 00 коп.
Укладення вказаного договору та додаткової угоди було здійснено шляхом обміну електронним повідомленнями, які відповідач підписам за допомогою електронних підписів у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 59-60).
Сторонами вказаного договору було погоджено процентну ставку за позикою у розмірі 1,99% на день (пункт 2).
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало свої зобов'язання перед відповідачем згідно договору позики №1383846 щодо надання позики у розмірі 3 000 грн. (а.с.61-63, 120-121).
Незважаючи на визначені договором порядок та строки повернення позики відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, згідно розрахунку, у відповідача за договором станом на 15 жотвня 2025 року виникла заборгованості у розмірі 10 108 грн. 28 коп., з яких: 3 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом позики та 7 108 грн. 28 коп. заборгованість за відсотками. (а.с. 98-100).
Оцінюючи доводи позивача про обґрунтованість нарахування відповідачу за договором позики процентів у розмірі 7 108 грн. 28 коп. суд враховує наступне.
Так, в самому договорі позики, який підписав відповідач, передбачено, що позика надається на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% на день.
Відповідно за 30 днів користування позикою відповідачу було нараховано проценти в розмірі 1 791 грн. 00 коп. (3000 грн. 00 коп. х 1,99% х 30 днів).
Стосовно нарахування решти процентів за договором позики після спливу визначених договором 30 днів суд враховує, що таке право позивач обґрунтовує положеннями пункту 6.5 Правил надання грошових коштів ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів».
Так, згідно пункту 6.5 вказаних Правил, доданих до позовної заяви, дійсно передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики за кожен день понадстрокового користування позикою, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.
Вказані правила не були підписані відповідачем, доказів ознайомлення зі змістом даних правил у відповідній редакції матеріали справи не містять.
Згідно правової позиції Великої палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 03 липня 2019 року, винесеній у справі №342/180/17, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відповідно додані до позову Правила надання грошових коштів, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору позики щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, зокрема в частині строку надання позики, відмінного від того, який визначений в договорів позики, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в договорів позики, який був підписаний позичальником.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити за договором позики проценти, нараховані лише за 30 днів користування позикою, тобто протягом строку, визначеного договором позики, у розмірі 1 791 грн. 00 коп.
26 жовтня 2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами»було укладено договір факторингу №2610, відповідно до якого та згідно реєстру прав вимог №2 від 26 жовтня 2021 року до ТОВ «Фінансова компанія управління активами»перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №1383846 (а.с. 74-82).
03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами»та позивачем було укладено договір факторингу №030423-ФК, відповідно до якого та згідно реєстру заборгованості від 03 квітня 2023 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №1383846 (а.с. 83-90).
З приводу клопотання відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає, що згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Також пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який був чинним до 04 вересня 2025 року, передбачалося, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Оскільки на території України діяв до 24 год. 30 червня 2023 року карантин, а також до 04 вересня 2025 року у зв'язку з введенням на території України воєнного стану зупинявся перебіг строку позовної давності, суд приходить до висновку, що позивачем даний строк не пропущений, тому клопотання відповідача є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належний йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що у відповідача за договором позики №1383846 від 19 квітня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 4 791 грн. 00 коп. (3 000 грн. 00 коп. + 1 791 грн. 00 коп.), при цьому право вимоги за вказаним договором на час розгляду справи належить позивачу, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково в розмірі 4 791 грн. 00 коп. При цьому в решті задоволення позовних вимог необхідно відмовити.
Судові витрати
Позивачем здійснено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та на правничу допомогу у розмірі 4 500 грн. 00 коп., а загалом 6 922 грн. 40 коп., при цьому відповідачем судові витрати не здійснювалися.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 3 281 грн. 00 коп. (4 791 грн. 00 коп. х 6 922 грн. 40 коп. / 10 108 грн. 28 коп.).
На підставі викладеного, керуючись статтями 81-83, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики №1383846 від 19 квітня 2021 року в розмірі 4 791 (чотири тисячі сімсот дев'яносто одна) гривня 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати у розмірі 3 281 (три тисячі двісті вісімдесят одна) гривня 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ - 43311346, місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.В. Чепурко