Справа № 732/1991/25
Провадження № 2/732/119/26
22 січня 2026 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді - Бойко А. О., у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,
розглянувши в залі суду в м. Городня за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (адреса: вул. Саперне Поле, 12, інше нежитлове приміщення, 1008, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 44243120) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» через свого представника - адвоката Пархомчука Сергія Валерійовича через систему «Електронний суд» звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просив стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором №3605409622/246470 від 20.02.2020 у розмірі 6699,60 грн, яка складається із: 2000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту та 4699,60 грн простроченої заборгованості за процентами. Також адвокат Пархомчук С. В. просить стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 20 лютого 2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №3605409622/246470 в електронному вигляді, який підписаний за допомогою електронного підпису. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 2000,00 грн; строк кредиту - 30 днів; тип процентної ставки - фіксована; відсоткова ставка 1,85% (процентів) на добу. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
31 травня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3605409622/246470 від 20.02.2020.
03 червня 2021 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір факторингу № 1-03/06/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до боржників, в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3605409622/246470 від 20.02.2020. Станом на 26.05.2025 загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 6699,60 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4699,60 грн. Відповідачка не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором не погашена. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 22 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а. с. 63), уповноважений представник в судове засідання не з'явився. У позовній заяві представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 10).
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
16.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача до суду надійшла заява про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в якій позивач просить стягнути з відповідачки 10500,00 грн витрат на професійну правову допомогу, а також документи, які стосуються витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги. У заяві позивач не заперечує проти винесення заочного рішення та просить розгляд заяви про розподіл судових витрат здійснювати без виклику сторін.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином за адресою її реєстрації. За даними відділу ЦНАП Городнянської міської ради Чернігівської області від 05.12.2025 відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 59). Згідно із відміткою поштового відділення зв'язку поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання отримане адресатом (а. с. 64).
Від відповідачки відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений. Заяв та клопотань від відповідачки також не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяву про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи той факт, що відповідачка ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, не подала відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 20 лютого 2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №3605409622/246470, відповідно до умов якого Товариство надає позичальнику кредит в розмірі 2000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 2000,00 грн; строк кредиту - 30 днів (до 20.03.2020); тип процентної ставки - фіксована; відсоткова ставка 1,85% (процентів) на добу або 675,25 % річних (а. с. 27-33).
Відповідно до умов пунктів 1.4., 1.5. договору кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, тобто відповідачем. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1. договору).
Пунктом 2.3. договору передбачено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Договір підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R75821, який направлявся останній 20.02.2020 шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , зазначений в кредитному договорі та довідці про ідентифікацію (а. с. 18).
У розділі 7 договору «Реквізити та підписи Сторін» зазначений рахунок позичальника № НОМЕР_3 хх-хххх-7847.
На підтвердження факту перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів представник позивача надав лист ТОВ «Платежі онлайн», до якого додано роздруківку частини певного документа. На думку представника позивача, даний документ підтверджує, що 20.02.2020 о було проведено транзакцію на суму 2000,00 грн, маска картки - НОМЕР_4 , а тому первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку, реквізити якої були надані самим позичальником, тобто ОСОБА_1
31 травня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступає ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а. с. 34-41).
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/21 від 31.05.2021 №1-31/05/21 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3605409622/246470 від 20.02.2020 на загальну суму 6699,60 грн, з яких: 2000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту та 4699,60 грн прострочена заборгованість за процентами (а. с. 17).
03 червня 2021 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір факторингу № 1-03/06/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступає ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а. с. 19-22).
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 1-03/06/21 від 03.06.2021 ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3605409622/246470 від 20.02.2020 на загальну суму 6699,60 грн, з яких: 2000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту та 4699,60 грн прострочена заборгованість за процентами (а. с. 16).
Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №3605409622/246470 від 20.02.2020 станом на 26.05.2025 становить 6699,60 грн, з яких: 2000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4699,60 грн - прострочена заборгованість за процентами (а. с. 15).
ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на адресу відповідачки направлялась вимога про виконання зобов'язань за кредитним договором №3605409622/246470 від 20.02.2020 в сумі 6699,60 грн у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги. Вимога відповідачкою не виконана, борг не погашено.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вже зазначалося судом, за умовами пунктів 1.4., 1.5. договору №3605409622/246470 від 20.02.2020, укладеного між первісним кредитором «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, тобто відповідачем. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (п.1.6. договору).
На підтвердження факту перерахування первісним кредитором кредитних коштів за договором №3605409622/246470 від 20.02.2020 представник позивача надав суду лист ТОВ «Платежі онлайн», яке є технологічним оператором платіжних послуг, що здійснює операційні, інформаційні та інші технологічні функції щодо переказу коштів. Вказана відповідь була складена на виконання адвокатського запиту ОСОБА_2 .
Відповідно до наданої ТОВ «Платежі онлайн» відповіді № 2025-ПО/217 від 19.08.2025 Товариство вбачає за можливе на виконання запиту надати інформацію, що викладена у Додатку № 1 до цієї відповіді по вказаних у запиті переказах, з якою адвокату Пархомчуку С.В. запропоновано звернутись до надавача платіжних послуг для подальшого отримання інформації по переказам. Ідентифікація вказаних переказів була здійснена за маскою платіжної картки (перші 6 та останні 4 цифри картки), сумою переказу, датою проведення переказу та ідентифікатором торговця Gofingo.com.ua. Згідно з вимогами Закону України «Про платіжні послуги» вся інформація про переказ коштів платниками перебуває виключно у надавачів платіжних послуг, якими є банки та небанківські надавачі платіжних послуг. Також у вищезазначеній відповіді на адвокатський запит ОСОБА_2 повідомлено, що відповідно до укладених договорів надавачем платіжних послуг за вказаними у запиті даними є АТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим запропоновано звернутись для отримання подальшої необхідної інформації до вказаного надавача платіжних послуг. До цього листа додано інформаційні довідки по платіжним операціям на 131 аркуші.
Суд зауважує, що самого адвокатського запиту матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити, яку саме інформацію запитував адвокат.
В матеріалах справи наявна лише роздруківка частини таблиці з номером 37, яка складається з одного аркушу, проте частиною якого саме документа є цей аркуш та ким саме складений цей документ не відомо, оскільки він не містить будь-яких ідентифікаторів.
Також слід зазначити, що інших документів, як то адвокатських запитів до надавача платіжних послуг (як запропоновано у відповіді ТОВ «Платежі онлайн»), відповідей з банківських установ, платіжних доручень, чеків, меморіальних ордерів, банківських виписок тощо, матеріали справи не містять.
Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Однак, представником позивача не було надано суду як доказ виписки з карткового рахунку відповідача, а також будь-які інші докази, на підставі яких суд мав би можливість встановити факт отримання відповідачкою кредитних коштів, встановити факти витрачання та повернення кредитних коштів. Наданий суду документ під назвою «Виписка з особового рахунка за кредитним договором» №3605409622/246470, який складений самим позивачем, та не є містить лише узагальнені суми по тілу кредиту та відсоткам, у ньому не зазначено відсоткової ставки, за якою відсотки були нараховані. При цьому сама по собі ідентифікація позивачем цього документу як виписки з рахунку, складеного самим позивачем, не наділяє цей документ ознаками та правовою силою первинного документа.
Позивач в свою чергу не заявляв клопотання про витребування з банківської установи інформації щодо перерахування на рахунок відповідачки коштів за спірним кредитним договором.
Таким чином, враховуючи, що згідно з вимогами цивільного законодавства України та за умовами укладеного договору №3605409622/246470 від 20.02.2020, укладення цього договору повязується з фактом перерахування кредитних коштів відповідачці на банківську картку, однак відповідних доказів матеріали справи не містять, що позбавляє суд можливості вважати, що всі умови договору №3605409622/246470 від 20.02.2020 були виконані зі сторони кредитодавця і цей договір є укладеним.
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до зазначеного вище саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником зобов'язання, факт переходу до позивача права грошової вимоги до відповідача, а на відповідача - обов'язок довести належне виконання договірних зобов'язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.
Згідно із ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частина 6 ст. 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою ( постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Звернувшись до суду, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог виклав обставини із зазначенням доказів, що підтверджують ці обставини. При цьому у прохальній частині позовної заяви позивач просив розгляд позовної заяви здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. У разі розгляду даної позовної заяви в порядку загального позовного провадження, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача і, у випадку неявки у судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Будь-яких заяв, клопотань про витребування додаткових доказів та інших документів позивач не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
З огляду на наведені положення процесуального законодавства, проаналізувавши встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів виконання первісним кредитором ТОВ «ГОУФІНГОУ» взятих на себе зобов'язань відповідно до умов кредитного договору №3605409622/246470 від 20.02.2020 щодо перерахування відповідачці грошових коштів у визначеному договором розмірі, та вважає, що вказаним договором не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШ», а отже останнє не має права вимагати від відповідачки оплати заборгованості за вказаним вище договором, у зв'язку заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки судом відмолено у задоволенні позовних вимог, а тому й відсутні підстави для стягнення на користь позивача в порядку ст. 141 ЦПК України сплачених судових витрат.
При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Керуючись статтями 12, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280-284, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз'яснити, що вона має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст заочного рішення складений і підписаний 22.01.2026.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (адреса: вул. Саперне Поле, 12, інше нежитлове приміщення, 1008, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 44243120).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ).
Суддя А. О. Бойко