Справа № 729/1441/24
2/729/14/26
14 січня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі: судді Бойко В.І., за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Фурсія С.О., представника відповідача адвоката Тібеж К.І. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04 липня 2023 року рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнуто з останнього на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття. Дане рішення набрало законної сили 04.08.2023 року.
Для примусового виконання вищевказаного судового рішення, судом 27.67.2023 року було видано виконавчий лист, який в подальшому був пред'явлений позивачкою до Ніжинського ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
04 серпня 2023 року головним державним виконавцем Пархоменком Є.О. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 72433172, копію постанови надаю суду.
На сьогодні виконавче провадження ВП № 72433172 здійснює головний державний виконавець Ніжинського відділу державної виконавчої служби у місті Ніжин Ніжинського району Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який вжив передбачені законом заходи для забезпечення повного фактичного виконання рішення та виніс постанову про арешт коштів боржника.
09 серпня 2024 року позивачкою державному виконавцю було направлено заяву про видачу довідки щодо розміру заборгованості відповідача по сплаті аліментів.
У відповідь на вищевказану заяву, державний виконавець направив розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 13.08.2024 року, з якого вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_2 , що виникла за період з квітня 2023 року по липень 2024 року складає 215 729,18 грн. В той же час, незважаючи на вищезазначений розмір заборгованості ОСОБА_2 на даний час не вживає жодних заходів щодо її погашення.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Відповідно до розрахунку, сума пені, розрахованої у зв'язку з несплатою ОСОБА_2 аліментів за період з квітня 2023 року по липень 2024 року складає 65 731,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.
02.10.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Тібеж К.І. надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що відповідач категоричне не погоджується із вказаними вимогами ОСОБА_1 та хоче зазначити, що аліменти сплачував в добровільному порядку та не знав про стягнення їх через рішення суду та орган державної виконавчої служби.
Дійсно сторони по справі мають неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04.07.2023 Бобровицьким районним судом Чернігівської області було винесено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.
На виконання вказаного рішення суду виконавчий документ був поданий до Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Так, відповідно до Постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2023 на примусовому виконання у Ніжинському ВДВС перебуває виконавчий лист №2/729/215/23 від 27.07.2023 виданий Бобровицьким районним судом Чернігівської області.
Вказану Постанову про відкриття виконавчого провадження відповідач не отримував, оскільки з 06.06.2023 вже не проживав за місцем своєї реєстрації, оскільки був зарахований на військову службу під час мобілізації.
Відповідно, про рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання сина останній не знав, як і не знав про існування виконавчого провадження про примусове стягнення з нього аліментів та відповідно, про нарахування заборгованості по аліментах. Про наявність виконавчого провадження відповідач дізнався лише в жовтні 2023 року.
Однак, перебуваючи в лавах Збройних сил України, як відповідальний батько добровільно сплачував аліменти на утримання спільного сина на карту дружині ОСОБА_1 , а також передавав останній грошові кошти через знайомих.
Починаючи з червня 2023 року відповідач не повертався за місцем своєї реєстрації та не отримував жодних документів ні від суду, ні з Ніжинського ВДВС. Мобільний додаток «Дія» у ОСОБА_2 не встановлений на телефон, а відповідно жодних повісток і рішень суду через нього останній теж не отримував.
Також, важливо вказати, що державний виконавець в провадженні якого знаходиться виконавче провадження по стягненню аліментів з ОСОБА_4 здійснювавши виконавчі дії, лише 23.08.2024 року скерував платіжні інструкції стягнення аліментів. Тобто, в разі якби виконавцем були раніше скеровані платіжні доручення до військової частини, то із заробітної плати відповідача вираховувались аліменти на утримання спільного сина сторін і заборгованість за аліментами не збільшувалась.
ОСОБА_2 , як боржник у виконавчому провадженні не зобов'язаний контролювати дії державного виконавця та порядок стягнення з нього аліментів. Саме тому, відповідач не знав і не міг знати про стягнення з нього аліментів на утримання свого сина, а там більше про наявність заборгованості.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 навіть не знаючи про рішення суду про стягнення аліментів та виконавчого провадження добровільно сплачував аліменти на утримання спільного з ОСОБА_1 сина.
З липня 2023 року по даний час відповідач перерахував грошові кошти ОСОБА_1 на загальну суму 185 735,39 грн.
Також, не зважаючи на переказ грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 та факт перебування на лінії фронту, ОСОБА_2 намагався підтримувати своїх дітей матеріально і передавав готівкові грошові кошти через знайомих, на загальну суму 4 900,00 доларів США, що є еквівалентом 202 762,00 грн.
Крім того, відповідач також надавав кошти іншій спільній дитині сторін по справі, ОСОБА_5 , на загальні суму 25 000,00 грн., шо підтверджується квитанціями.
Тобто у діях ОСОБА_2 не вбачається ухилення від сплати аліментів, а навпаки добровільна їх сплата та підтримка своїх дітей.
Також звертає увагу, що починаючи з квітня 2024 року відповідач не отримує доходів, але попри це намагається вчинити всі дії (сплачує аліменти) з метою запобігання збільшення заборгованість по аліментам.
Таким чином, враховуючи вищевикладене вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 65731,00 грн. не підлягає задоволенню.
25.11.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що відповідач зазначає у своєму відзиві на позовну заяву, що дізнався про наявність виконавчого провадження в жовтні 2023 року, попри це не сплачував аліменти згідно рішення суду про стягнення аліментів, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів. Перебування ОСОБА_2 в лавах Збройних Сил України також не звільняє його від сплати аліментів.
Також заперечує, що ОСОБА_2 , не знав про існування позовної заяви про стягнення пені, за прострочення сплати аліментів, адже в позовній заяві вона вказувала фактичне місце проживання відповідача задля можливості отримання виклику на судове засідання.
Крім того, відповідач звертає увагу суду, що надавав кошти іншій спільній дитині ОСОБА_5 , на загальну суму 25 000,00 грн., але даний факт ніяк не стосується предмета спору та даної цивільної справи. Добровільна підтримка батьком своїх дітей це волевиявлення батька, яке не стосується рішення суду про стягнення аліментів.
Починаючи з квітня 2024 року відповідач зазначив, що не отримує доходів, але попри це намагається сплачувати аліменти, аби запобігти збільшення заборгованості по аліментам, але не надав жодних доказів про звільнення з військової служби.
Також відповідач зазначає, що намагався підтримувати дітей матеріально і передавав готівкові грошові кошти через знайомих та їхня загальна сума становить 4 900,00 доларів США, але на думку позивача, перебуваючи на військовій службі просто фізично неможливо віддати вищезазначені кошти готівкою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене вважає, що позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 65731,00 грн. підлягають задоволенню.
24.12.2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвокат Тібеж К.І. надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому просить відмовити у задоволенні поховних вимог ОСОБА_1 з підстав наведених у запереченні.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Фурсій С.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити з підстав наведених у позові.
Представник відповідача адвокат Тібеж К.І. у судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він є державним виконавцем у виконавчому провадженні № 72433172 щодо примусового виконання стягнення аліментів з ОСОБА_2 . Виконавче провадження відкрито 04.08.2023 року на підставі виконавчого документу та заяви стягувача ОСОБА_1 . Факт вручення ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження підтвердити не може, проте постанова була направлена у встановленому законом порядку. Зазначає, що 30.04.2024 року з заробітньої плати ОСОБА_2 , через бухгалтерію військової частини, був стягнутий судовий збір у справі про стягнення аліментів, тому вважає, що це давало можливість ОСОБА_2 дізнатися про виконавче провадження. На даний час ОСОБА_2 сплачує аліменти, проте не кожного місяця і не в повному обсязі.
Суд вислухавши позивача, її представника, представника відповідача, допитавши свідків та перевіривши письмові докази долучені сторонами до матеріалів справи приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11).
З матеріалів справи встановлено, що на примусовому виконанні у Ніжинському ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 72433172 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття, починаючи з 24.04.2023 року (а.с.8).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, станом на 13.08.2024 року у боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП №72433172 наявна заборгованість по аліментах за період з квітня 2023 року по липень 2024 року в сумі 215 729,18 грн. (а.с.10).
Виходячи із вимог позову та розрахунку позивачки, сума пені за несвоєчасну сплату відповідачем аліментів визначена позивачкою у 65 731,00 грн., яку вона просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Положеннями ст. 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові витрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У п. 22 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбаченихст. 197 СКумов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.
Відповідач не підтвердив, що прострочення сплати аліментів відбулося з незалежних від нього причин.
Таким чином, у суду є всі підстави вважати, що відповідач заборгував позивачу аліменти і одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) викладені правові висновки про порядок нарахування пені за прострочення аліментів, згідно з якими правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець встановив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, в який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, до дня, в який проведена сплата заборгованості, чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується в разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості), та помножити та один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %.
За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Перебіг строку прострочення починається з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Так, з урахуванням сум заборгованості відповідача з аліментів на 30 число поточного місяця, наведених у розрахунку, виконаному державним виконавцем у виконавчому провадженні №72433172, сума пені за прострочення відповідачем сплати аліментів, становить:
за квітень 2023 року 1949,38 грн. (6499,62 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 30 (кількість днів у місяці));
травень 2023 року 2014,88 грн. (6499,62 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 31 (кількість днів у місяці));
червень 2023 року 1949,38 грн. (6499,62 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 30 (кількість днів у місяці));
липень 2023 року 1774,26 грн. (5723,43 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 31 (кількість днів у місяці));
серпень 2023 року 1774,26 грн. (5723,43 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 31 (кількість днів у місяці));
вересень 2023 року 1717,03 грн. (5723,43 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 30 (кількість днів у місяці));
жовтень 2023 року 6429,93 грн. (20741,73 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 31 (кількість днів у місяці));
листопад 2023 року 6222,51 грн. (20741,73 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 30 (кількість днів у місяці));
грудень 2023 року 6429,93 грн. (20741,73 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 31 (кількість днів у місяці));
січень 2024 року 10301,01 грн. (33229,08 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 31 (кількість днів у місяці));
лютий 2024 року 9636,43 грн. (33229,08 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 29 (кількість днів у місяці));
березень 2024 року 10301,01 грн. (33229,08 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 31 (кількість днів у місяці));
квітень 2024 року 1286,07 грн. (4286,90 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 30 (кількість днів у місяці));
травень 2024 року 1328,93 грн. (4286,90 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 31 (кількість днів у місяці));
червень 2024 року 1286,07 грн. (4286,90 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 30 (кількість днів у місяці));
липень 2024 року 1328,93 грн. (4286,90 грн. - сума прострочених аліментів х1% х 31 (кількість днів у місяці)).
Отже, з урахуванням сум заборгованості аліментів за кожен місяць відповідного року та кількості днів у місяцях, загальна сума пені з квітня 2023 року по липень 2024 року включно становить 65 731,00 грн.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доказування відсутності вини щодо несплати аліментів покладається на відповідача.
Між тим, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що аліменти не сплачувались ним з поважних або не залежних від нього причин.
Доводи відповідача про відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, оскільки не був обізнаним про заочне рішення та відкриття виконавчого провадження, суд відхиляє, оскільки обов'язок утримувати дитину не залежить від звернення матері дитини до суду, адже відповідач, будучи дорослою дієздатною особою усвідомлював або повинен був усвідомлювати про наявність у нього обов'язку утримувати свою дитину до її повноліття (ст. 180 СК України), тому, незалежно від наявності судового рішення, повинен був вживати заходи для перерахування аліментів матері дитини, з якою проживає його дитина.
Крім того, судом було досліджено матеріали цивільної справи № 729/573/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Судом встановлено, що відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Згідно з заочним рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області у цивільній справі №729/573/23; 2/729/215/23 від 04.07.2023 року, яке набрало законної сили 04.08.2023 року, судом задоволено позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 24.04.2023 року і до повноліття дитини.
27.07.2023 року позивачу ОСОБА_1 видано виконавчий лист, який в подальшому був пред'явлений позивачкою до Ніжинського ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Заяви про перегляд заочного рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області у цивільній справі №729/573/23; 2/729/215/23 від 04.07.2023 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини від ОСОБА_2 не надходило.
На переконання суду, ОСОБА_2 , усвідомлюючи свій обов'язок з утримання дитини, яка протягом тривалого часу проживає та перебуває на утриманні матері, невиконання ним такого обов'язку у будь-який спосіб, мав можливість та не мав перешкод для вжиття заходів для отримання інформації, яка є у вільному доступі (веб-портал Судової влади, Єдиний державний реєстр судових рішень, Автоматизована система виконавчого провадження, Єдиний реєстр боржників тощо), для перевірки інформації щодо можливого стягнення з нього аліментів.
Відповідачем не надано суду доказів щодо сплати аліментів за період, коли виконавчий лист був пред'явлений до виконання. При цьому, відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, зазначений розрахунок будь-яким належним та допустимим доказом не спростовував, як і не спростував розрахунок заборгованості, складений державним виконавцем, на підставі якого здійснено розрахунок пені.
Доводи представника відповідача, що ОСОБА_2 передава кошти на утримання спільної дитини ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, оскільки даний факт будь-якого відношення до даного предмету спору немає будь-якого відношення.
Долучені до відзиву представником відповідача платіжні інструкції (а.с.26-45), суд не враховує, оскільки неможливо ідентифікувати їх як виконання саме цього зобов'язання.
До показів свідка ОСОБА_7 про те, що вона декілька разів передавала кошти ОСОБА_3 , через магазин ФОП « ОСОБА_8 », суд ставиться критично, оскільки свідок підтвердила родинний зв'язок між нею та ОСОБА_2 , що ставить під сумнів достовірність таких показань.
Таким чином, позивачка надала належні, допустимі та достатні докази того, що станом на момент пред'явлення позову відповідач без поважних причин не сплачував аліменти на утримання дитини.
При цьому, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд вважає, що вина відповідача у простроченні сплати аліментів об'єктивно наявна та вбачається з матеріалів справи, оскільки останній був обізнаний про існування, як судового рішення про стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання сина, так і виконавчого провадження з приводу стягнення з нього аліментів, однак аліментів належним чином не сплачував.
Алгоритм розрахунку позивачки у позовній заяві деталізований та аналогічний із вищенаведеним алгоритмом.
Отже, за розрахунками сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, яка обрахована, виходячи із висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18), становить 65731,00 грн.
Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача дослідивши письмові пояснення, викладені, в даному випадку, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи наведене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Крім того, оскільки позивачка згідно Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 81, 141, 247, 263, 264, 265, 274, 275, 279 ЦПК України, ст.ст. 49, 549 ЦК України, ст.ст. 155, 180, 196, 197 СК України, суд, -
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 65731 (шістдесят п'ять тисяч сімсот тридцять одну) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя В.І. Бойко