Справа № 587/4151/25
23 січня 2026 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №12025200600000830 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працездатного, військовослужбовця, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст. 407 КК України,
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан. У подальшому, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України №13471 до 05 листопада 2025 року.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 26.06.2025 близько 9 год. 00 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Лікарське, вул. Болгарська, буд. 52, виявив сумку, належну ОСОБА_6 . В цей час у нього виник злочинний умисел на заволодіння майном потерпілого. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитківпотерпілому та бажаючи настання таких наслідків, діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_5 , взяв до рук сумку, з якої таємно заволодів банківською картою АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 та грошовими коштами в сумі 10 000 гривень.
У подальшому, продовжуючи свій злочинний єдиний умисел та єдину мету на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_5 поїхав до м. Суми та, перебуваючи поруч з банкоматом за адресою: м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 40, тримаючи в руках викрадену банківську карту АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 , усвідомлюючи, що на банківському рахунку потерпілого є грошові кошти, які є чужою власністю та попередньо знаючи пін-код, зняв готівку в сумі 10 000 гривень з вказаного рахунку, після чого викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.
Не зупиняючись на вчиненому, відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв'язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану. На підставі ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10, 11, ч. З ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадянина України ОСОБА_5 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.05.2025 №153 зараховано на всі види забезпечення та призначено на посаду водія - радіотелефоніста 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Під час проходження військової служби, військовослужбовець ОСОБА_5 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою.
Однак, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 , грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, 26.06.2025, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, самовільно залишив місце служби - пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 , звідки попрямував до місця мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов'язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього.
18.08.2025 військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 зупинено на блокпості в АДРЕСА_1 де останній заявив про себе та вчинене ним кримінальне правопорушення, чим припинив вчинення кримінального правопорушення.
Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 з 26.06.2025 по 18.08.2025 обов'язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків у зазначений період часу не вживав, та займався особистими справами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав в повному обсязі і пояснив, що дійсно він є військовослужбовцем за мобілізацією і проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Потерпілий ОСОБА_6 також є військовослужбовцем, з яким вони певний час підтримували дружні стосунки. ОСОБА_6 довіряв йому свою банківську картку, якою він за погодженням з потерпілим періодично користувався для придбання продуктів харчування. В подальшому 26 червня 2025 року, маючи доступ до сумки, в якій знаходилася банківська картка потерпілого, він заволодів банківською карткою та грошовими коштами в сумі 10000 гривень, не маючи дозволу ОСОБА_6 , після чого поїхав до м. Суми, в банкоматі за адресою вул. Степана Бандери, 40, знаючи пін-код, зняв з банківської картки потерпілого 10000 гривень, після чого поїхав додому в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де проводив час на сласний розсуд, самовільно залишивши таким чином військову частину, де проходив службу. В подальшому він заявив про себе та про вчинене правопорушення, з 26 червня 2025 року по 18 серпня 2025 року обов'язки військової служби не виконував, займався особистими справами.
Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим, його вина підтверджується копією військового квитка, з якого вбачаться, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем за мобілізацією і згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.05.2025 №153 ОСОБА_5 зараховано на всі види забезпечення та призначено на посаду водія - радіотелефоніста 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 .( ар.с.79-83).
З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2
(по стройовій частині)№172 від 15.06.2025 вбачається, що ОСОБА_5 , який залучений до району виконання бойових (спеціальних) завдань в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони військової частини НОМЕР_4 в складі батальйонної тактичної групи в Сумській області, вважається таким, що вибув у відрядження до району виконання бойових (спеціальних) завдань в оперативне підпорядкування НОМЕР_5 окремої механізованої бригади військової частини НОМЕР_6 в складі батальйонної-тактичної групи з метою успішного виконання бойових завдань та ведення бойових дій, забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Сумській області( ар.с.92).
Таким чином, вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена в повному обсязі.
Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.4 ст. 185 КК України оскільки він скоїв таємне викрадення майна потерпілого, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення крадіжки в умовах воєнного стану.
Крім того, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 357 КК України, оскільки він таємно викрав належну потерпілому банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 та грошові кошти в сумі 10 000 гривень.
Дії обвинуваченого суд також кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, скоїв самовільне залишення військової частини або місця служби, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
В Постанові № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" із подальшими змінами Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, слід суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку необхідно дотримуватися вимог кримінального закону й враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує обставини справи, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, який в цілому посередньо характеризується, пом'якшуючі відповідальність обвинуваченого обставини - свою вину фактично визнав в повному обсязі і щиро розкаявся у вчиненому, своїми правдивими показаннями як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні сприяв розкриттю злочину та встановленню істини по справі, приймав участь в бойових діях, є військовослужбовцем, матеріальна шкода злочином не завдана, цивільних позовів не заявлено.
Обтяжуючих відповідальність обвинуваченого обставин судом не встановлено.
З врахуванням зазначених обставин суд вважає,що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо лише в умовах його ізоляції від суспільства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним за ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання: за ч.4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 357 КК України - 1 рік обмеження волі; за ч. 5 ст. 407 КК України - 5 років 1 місяць позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 1 місяць.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого до набрання вироком законної сили залишити - утримання під вартою, рахуючи строк відбуття покарання з 18 серпня 2025 року - моменту фактичного затримання.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, що утримується під вартою - в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_7