Справа № 584/1436/25
Провадження № 2-а/577/16/26
21 січня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого-судді Гетьмана В.В.,
при секретарі Лиховоз Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення АП №1424 від 20.06.2025 р. про притягнення його за ст.210 ч.3 КУпАП. Вимоги обґрунтувує тим, що на підставі постанови АП №1424 від 20.06.2025 р. у справі про адміністративні правопорушення за ст.210 ч.3 КУпАП його було притягнуто до адмінвідповідальності та накладено штраф в розмірі 17000 грн. Не згоден з даною постановою, оскільки до 12.06.2025 р. не отримував жодних повісток, сповіщень або попереджень про необхідність пройти ВЛК; не отримував жодних направлень для проходження ВЛК; не був ознайомлений з постановою ТЦК до 10.11.2025 р.; постанова складена з помилками та суттєвими порушеннями вимог законодавства. 10.11.2025 р. отримав лист від Путивльського ВДВС, що відносно нього відкрито виконавче провадження ВП №79272170 від 22.10.2025 р. Підставою для відкриття якого була оскаржувана постанова, з якою він ознайомився лише 10.11.2025 р. Згідно останньою він начебто не пройшов огляд ВЛК для визначення призначення на особливий період. Незрозуміло яке саме призначення мав пройти на огляді ВЛК, оскільки ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України має на меті визначення ступеня придатності до військової служби. В тексті постанови відсутні докази його вини, не зазначені факти отримання ним повісток, сповіщень або попереджень про необхідність пройти ВЛК; не зазначені факти отримання направлень для проходження ВЛК, під яким номером зареєстровано направлення в журналі реєстрації направлень на ВЛК, не зазначена інформація щодо наявності свідків правопорушення, тощо. Постанова не містить фактичних обставин правопорушення. ТЦК в своїй постанові посилається на порушення вимог абз.1 ч.1 та абз.2 ч.3 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч.10 ст.1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», п.1 “Правил військового облікупризовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених у дод. 2 до “Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затв. Постановою КМУ від 30.12.2022 р. №1487. Проте вони не передбачають жодних обов'язків щодо самостійного (без направлення ТЦК) проходження ВЛК. Цілком очевидно, що пройти ВЛК за власною ініціативою, не маючи направлення ТЦК не можливо. Крім того, в постанові є посилання на порушення незрозумілого ст.38 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу». При цьому від проходження ВЛК ніколи не відмовлявся, коли отримав направлення 13.06.2025 р. пройшов наступного робочого дня 16.06.2025 р. і висновок надав в ТЦК в той же день. Тобто, на момент винесення постанови 20.06.2025 р. ВЛК ним вже було пройдено. Крім того, в постанові зазначено, що факт правопорушення був встановлений у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 , що не відповідає дійсності, оскільки саме приміщення з 19.04.2025 р. в результаті атаки росії було знищено і знаходиться в зруйнованому стані, що і змусило звернутись з позовом до суду.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.
ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з'явився, надали заяву про розгляд справи без участі їх представника, заявленим вимогам заперечують.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Ч.1 ст.118 КАС України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Тому в разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 р., Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
Виходячи з принципу змагальності в адміністративному судочинстві, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч.1 ст.291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ч. 2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржує постанову відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП, про наявність якої він дізнався 10.11.2025 р. коли надійшла постанова Путивльського ВДВС у Конотопському р-ні Сумської обл. Східного міжрегіонального управлінння Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження (а.с. 13-15).
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази вручення особисто позивачу оскаржуваної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності (а.с. 13-15), а тому клопотання підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 14.03.2025 р. уповноваженою особою інструктором відділення рекрутингу та комплектування 3-го відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було складено протокол № 1424 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оскільки він 12.06.2025 р., в особливий період, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 (розташового АДРЕСА_1 ), порушив правила військового обліку призовників і військовозобов'язаних, визначених у ч.11 ст.38 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», а також Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних, визначених п.1 “Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених у додатку №2 до “Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затв. Постановою КМУ від 30.12.2022 р. №1487, а саме не пройшов огляд ВЛК для визначення призначення на особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, Згідно вказаного протоколу позивача повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення (а.с.44 зв.бік - 46). Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 . Харченко С.І. від 20.06.2025 АП №1424 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. (а.с. 10, 48).
Згідно зі ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту ст. 9 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Ст.210 ч.3 КупАП Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Нормами пункту 74 Порядку № 560 закріплено, що військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надсилається в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з урахуванням вимог пункту 74-3 цього Порядку.
Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов'язаному та резервісту під особистий підпис.
Направлення на медичний огляд військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в СБУ, а також військовозобов'язаних, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації в обраному ними підрозділі, органі, закладі, установі СБУ, здійснюється у порядку, визначеному Головою СБУ.
Додатком 11 Порядку № 560 визначено форму направлення, для встановлення придатності військовозобов'язаного до проходження військової служби за станом здоров'я, у певному медичному закладі, у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період.
Відповідно до пункту 47 зазначеної постанови у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 41 вказаної постанови належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Повістки для проходження ВЛК із зазначенням часу, коли ОСОБА_1 необхідно з'явитись матеріали справи не містять.
Будь-які докази вручення ОСОБА_1 направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, реєстрації такого направлення в журналі реєстрації направлень в матеріалах справи відсутні.
Проходження ВЛК є обов'язком ОСОБА_1 , при цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, відсутність належного оформлення направлення та його реєстрації в журналі, неповідомлення про строк проходження медичного огляду та наслідки відмови й необхідність часу для надання медичних документів, що є прямим обов'язком військовозобов'язаного, і допускається з огляду на строк проведення медичного огляду, свідчать про те, що відповідач не довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідачем не надано належних та достатніх доказів на спростування відповідних доводів позивача.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ч. 2 ст.79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.
Відповідно дост. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст.7 КУпАПпередбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій вст. 62 Конституції Україн ипрезумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, оскільки доводи позивача не спростовані відповідачем, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
За змістом ч.1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., який підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 72, 90, 121, 241-246, 250-251, 286 КАС України, -
Поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення АП №1424 від 20.06.2025 року.
Постанову АП №1424 від 20 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 210 ч.3 КупАП у вигляді 17000 грн. штрафу скасувати, а справу закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. понесених судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_7 , юридична адреса АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Гетьман В. В.