Справа № 442/8834/25 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р. І.
Провадження № 33/811/2046/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
19 січня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., при секретарі Уліцькій Л.Я., з участю захисника Слуцької Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого на АДРЕСА_1 , на постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 грудня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та на підставі статті 36 КУпАП призначено ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. в дохід держави.
Постановою про закриття кримінального провадження від 23.09.2025, кримінальне провадження №12016140000001063 від 08.12.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України закрито, матеріали направлено нач. Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Так, ОСОБА_1 07.12.2016 о 00:00 год. на ділянці автодороги між селами Унятичі та Лішня на відстані 700 м до стели «Лішня», керуючи транспортним засобом Chevrolet Tracker д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку села Лішня, вчинив наїзд на ОСОБА_2 , внаслідок чого авто отримало механічні ушкодження, а пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, від яких на місці ДТП померла. ОСОБА_1 порушив п.2.3.б ПДР, про що було складено протокол серії ЕПР1 №510142.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейськими за ст. 124 КК України - як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Крім цього, ОСОБА_1 07.12.2016 близько 17:30 год., будучи причетним до ДТП на автодорозі між селами Унятичі та Лішня, на відстані 700 м до стели «Лішня», керуючи транспортним засобом «ChevroletTracker», д.н.з НОМЕР_1 залишив місце ДТП, чим порушив п.2.10.а ПДР, про що було складено протокол серії ЕПР1 №510125.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейськими за ст.122-4 КУпАП України - залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Крім цього, ОСОБА_1 07.12.2016 о 00:00 год. на вул. Самбірській поблизу магазину «Калина» у м. Дрогобич Львівської області керував транспортним засобом «Chevrolet Tracker», номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, згідно висновку судово-токсологічної експертизи №4204/2016-т від 21.12.2016 року, у крові ОСОБА_1 виявлено етиловий сприт в кількості 1.61 проміле, чим порушив п.2.9.а ПДР, про що було складено протокол серії ЕПР1 №510113 від 11.11.2025.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейськими за ч. 1 ст. 130 КК України - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, захисник Слуцька Т.В. звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 грудня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.7 ст. 247КУпАП.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник Слуцька Т.В. покликається на те, що постанова є незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що судом не враховано подання заяви захисника про відкладення, а сам ОСОБА_1 не був повідомлений про судове засідання, що вважає порушенням права на захист.
Апелянт звертає увагу на те, що у протоколі описано подію ДТП 2016 року; наведено загальні обставини; але повністю відсутні відомості про закриття кримінального провадження від 23.09.2025.
Частина 1 статті 38 КУпАП передбачає, що адміністративне провадження має враховувати строки давності та закриття кримінального провадження. У протоколі не зазначено дату, з якої відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП починається перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Саме протокол є процесуальною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Також зазначає, що ПДР порушення мають бути зафіксовані на місці або не пізніше 24 годин, згідно ст.254 КУпАП та інструкції поліції щодо оформлення порушень ПДР. Протокол, складений через 9 років, не відповідає вимогам закону і не може слугувати підставою для адміністративного стягнення.
Вважає, що не зазначення у протоколі: факту та дати закриття кримінального провадження та правової підстави для обчислення строків, робить неможливим визначення законності притягнення та порушує право на захист.
Фактично протокол складений так, ніби притягнення відбувається за подією 2016 року, що є грубим порушенням вимог КУпАП.
Суд не мав права усувати недоліки протоколу, а саме у постанові існує дублювання події постанови про закриття кримінального провадження, неприпустимо дублювати свідчення свідків, які не зазначенні у протоколах про притягнення особи до адміністративних правопорушень.
Отже суд вийшов за межі своїх повноважень, намагаючись усунути недоліки шляхом додавання даних із зовнішнього документа.
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження, від 23.09.2025 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було закрите за реабілітуючими підставами, а саме: п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - відсутність діянні складу кримінального правопорушення.
Таке закриття кримінального провадження є реабілітуючим і свідчить про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, а отже - і складу адміністративного правопорушення за тим самим фактом.
Навіть якби кримінальне провадження щодо ч.2 ст.286 КК України не було закрито, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності (5 років для злочинів середньої тяжкості) вже спливли, що робить будь-яке подальше переслідування особи незаконним.
Також наголошує, що постанова про закриття кримінального провадження чітко зазначає, що немає причинно-наслідкового зв'язку між діями водія та смертю потерпілої.
Відсутність причинно-наслідкового зв'язку означає, що фактично не було ДТП, яке могло призвести до шкоди (немає складу за ст.124 КУпАП).
Відсутність складу злочину за ст.135 КК України (залишення потерпілого у небезпеці) автоматично виключає підстави для застосування ст.122- 4 КУпАП.
Стосовно ст.130 КУпАП: водія зупинили вже після виклику швидкої та транспортування потерпілої, а його стан міг бути зумовлений лікуванням або медичними особливостями (астма, прийом ліків).
Таким чином, немає підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з'явився. Захисник Слуцька Т.В., яка брала участь в розгляді апеляційної скарги врежимі відеоконференції не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .
За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .
Захисник Слуцька Т.В., яка брала участь в розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримала, просила її задоволити.
Заслухавши пояснення захисника Слуцької Т.М., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4, ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколах та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого в ОВС ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області Маркевич І.В. від 23.09.2025 кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12016140000001063 від 08.12.2016, закрито у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України.
Копію постанови та матеріали кримінального провадження направлено начальнику Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та залишив місце ДТП.
Досудове розслідування здійснювалось за фактом того, що 07.12.2016 приблизно о 17:30 год. на ділянці автодороги між селами Унятичі та Лішня Дрогобицького району Львівської області, на відстані 700м. до бетонної стели «Лішня», водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Chevrolet Tracker», номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись ним в напрямку с. Лішня, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди. Водій ОСОБА_1 місце даної пригоди залишив. З висновку медичного огляду на стан сп'яніння від 07.12.2016 у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння.
На виконання вищезгаданої постанови та з у рахуванням матеріалів кримінального провадження, відносно ОСОБА_3 складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст.ст. 124, 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, пункт 2.5 ПДР зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У матеріалах справи наявний висновок експерта №4204/2016-т від 19.12.2016 відповідно до якого при судово-токсикологічній експертизі крові ОСОБА_1 , 1968 р.н. виявлено етиловий спирт у кількості - 1,61 %о (а.с. 14-15).
З огляду на наведені обставини відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 11.11.2025 серії ЕПР1 №510113 (а.с. 3) згідно з яким ОСОБА_1 07.12.2016 о 00:00 год. на вул. Самбірській поблизу магазину «Калина» у м. Дрогобич Львівської області керував транспортним засобом «Chevrolet Tracker», номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, згідно висновку судово-токсологічної експертизи №4204/2016-т від 21.12.2016 року, у крові ОСОБА_1 виявлено етиловий сприт в кількості 1,61%о, чим порушив п.2.9.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також відносно ОСОБА_1 складено протокол від 25.11.2025 серії ЕПР1 №510142 відповідно до якого ОСОБА_1 07.12.2016 о 00:00 год. на ділянці автодороги між селами Унятичі та Лішня на відстані 700 м до стели «Лішня», керуючи транспортним засобом «Chevrolet Tracker», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку села Лішня, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , внаслідок чого авто отримало механічні ушкодження, а пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, від яких на місці ДТП померла, чим порушив п.2.3.б ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Крім того відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ЕПР1 №510125 відповідно до якого ОСОБА_1 07.12.2016 близько 17:30 год., будучи причетним до ДТП на автодорозі між селами Унятичі та Лішня, на відстані 700 м до стели «Лішня», керуючи транспортним засобом «Chevrolet Tracker», номерний знак НОМЕР_1 залишив місце ДТП, чим порушив п.2.10 а ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.
Доводи захисника про те, що відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України виключає його притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, апеляційний суд вважає безпідставним з таких підстав.
Згідно зі ст.122-4 КУпАП, особа несе відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Разом з тим, ст.135 КК України (Залишення в небезпеці) вимагає, щоб особа перебувала в небезпечному для життя стані, а винний знав про це і не надав допомоги. Якщо потерпілий не потребував допомоги або був вже мертвий, склад злочину відсутній.
У постанові про закриття кримінального провадження зазначено про те, що потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які викликали швидку смерть, безпосередньо після ДТП водій ОСОБА_1 зупинився на місці пригоди та знаходився біля потерпілої, а покинув місце ДТП після зупинки на місці рейсового автобуса з якого до потерпілої вийшли пасажири, тому слідчий дійшов висновку про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.
При цьому, зважаючи на характер вчинених дій, обставини ДТП, ОСОБА_1 не міг не розуміти своєї причетності до ДТП. За таких умов залишення ним місця ДТП було вчинено з усвідомлення значення своїх дій, що свідчить про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Щодо вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.3 б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
За порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується із висновком судді першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та вважає правильним взяття до уваги суддею першої інстанції при прийнятті рішення висновку експерта за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи у кримінальному провадженні №12016140000001063 за №588 від 30.07.2021 (а.с. 42-61).
Дослідивши зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 апеляційний суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що при розгляді справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 суддею відповідно до статей 251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлено фактичні обставини адміністративних правопорушень, а оскаржувана постанова судді відповідає вимогам статей 245, 280, 283 КУпАП.
Наявні у справі протоколи про адміністративні правопорушення відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції.
Щодо доводів захисника про зазначення у протоколі подій 2016 року та не зазначення відомостей про закриття кримінального провадження, та дати перебігу строку притягнення до відповідальності, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
З наведеного вище вбачається, що законодавцем не встановлено чіткої вимоги зазначати у протоколі відомості про закриття кримінального провадження, проте наявна вимога про зазначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, виклад фактичних обставин його вчинення, зазначення правової кваліфікації дій особи, що і було виконано особою уповноваженою на складання протоколу.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що до матеріалів адміністративної справи долучено копію постанови про закриття кримінального провадження винесеної старшим слідчим в ОВС ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівські області Маркевич І.В. від 23.09.2025 у кримінальному провадженні №12016140000001063 від 08.12.2016 у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України.
Відтак наявність постанови про закриття кримінального провадження, надає суду апеляційної інстанції встановити строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності із врахуванням вимог ст. 38 КУпАП.
Доводи апелянта про необхідність закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, є безпідставними.
За змістом положень КУпАП у випадку, коли за фактом правопорушення спочатку порушується питання про початок кримінального провадження, але згодом приймається рішення про його закриття, строки накладення адміністративного стягнення мають свої відмінності.
Так, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через 3 місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
На підставі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч.2 ст.9 КПК України).
Закриття кримінального провадження відповідно до норм Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, через це рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим усіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
23.09.2025 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження за №12016140000001063 від 08.12.2016, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України. Матеріали кримінального провадження було направлено начальнику Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та залишив місце ДТП.
11.11.2025 відносно ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст.ст. 124, 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що системне тлумачення положень ст.38 КУпАП у їх зв'язку із нормами КПК України свідчить про те, що обчислення строку накладення адміністративного стягнення безпосередньо та нерозривно пов'язане саме з постановою про закриття кримінального провадження.
За таких обставин, трьохмісячний строк накладення судом адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4, ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно обчислювати з дня прийняття 23 вересня 2025 року слідчим рішення про закриття кримінального провадження, тобто кінцевим моментом цього строку є 23 грудня 2025 року. Водночас слід зауважити, що в ст.38 КУпАП установлено спеціальний порядок обчислення строку накладення адміністративного стягнення в разі, коли за фактом правопорушення спочатку здійснюється кримінальне провадження і за тим приймається рішення про його закриття, але в діях порушника наявні ознаки адміністративного правопорушення, а тому застосування в цьому випадку загального порядку обчислення строку застосування адміністративного стягнення за ст.ст. 124, 122-4, ч.1 ст. 130 КУпАП, який закріплено ст.38 КУпАП (протягом трьох місяців з дня вчинення правопорушення та одного року для ст. 130 КУпАП) є неправильним.
Із врахуванням того, що оскаржена постанова відносно ОСОБА_1 за ст.ст. 124, 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП прийнята 19.12.2025, тобто з дотриманням регламентованого ст.38 КУпАП трьохмісячного строку з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, то підстави для закриття провадження згідно з положеннями п.7 ст.247 КУпАП відсутні.
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст.ст. 33, 36 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП (за більш серйозне правопорушення з числа вчинених), що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Слуцької Т.В. - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк