Справа № 461/4046/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/928/25 Доповідач: ОСОБА_2
19 січня 2026 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 25 вересня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимої, востаннє вироком Малиновського районного суду м.Одеси Львівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України до 2 (двох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_8
обвинуваченої ОСОБА_7
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6
оскарженим вироком ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено їй покарання:
- за ч.1 ст.162 КК України - 2 (два) роки обмеження волі;
- за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 02.08.2024 року, більш суворим призначеного за цим вироком, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців, зарахувавши у строк призначеного покарання, частково відбуте покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 02.08.2024 року.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з часу звернення даного вироку до виконання.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 , 20.02.2021 року, приблизно о 14:00 год., за попередньою змовою групою осіб, спільно із особою відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, під вигаданим приводом, представившись працівниками пенсійного фонду, шляхом обману ОСОБА_9 , проникли в приміщення її квартири АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали майно потерпілої, а саме: золоті сережки, золотий люнцюжок з кулончиком та грошові кошти у сумі 600 грн.
Вказаними діями ОСОБА_7 та особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, завдали потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 5600 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_7 , 22.02.2021 року, приблизно о 11:00 год., за попередньою змовою групою осіб, спільно із особою відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, діючи з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, під вигаданим приводом, представившись працівниками пенсійного фонду, шляхом обману ОСОБА_10 , проникли в приміщення її квартири АДРЕСА_4 , звідки таємно викрали майно потерпілої, а саме: грошові кошти у сумі 7500 грн., які знаходилися у гаманці потерпілої.
Вказаними діями ОСОБА_7 та особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, завдали потерпілій ОСОБА_11 майнову шкоди на загальну суму 7500 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_7 , 23.02.2021 року, приблизно о 14:00 год., за попередньою змовою групою осіб, спільно із особою відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, діючи з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, під вигаданим приводом, представившись лікарями медичного закладу, шляхом обману ОСОБА_12 , проникли в приміщення її квартири АДРЕСА_5 , звідки таємно викрали у потерпілої грошові кошти у сумі 27300 грн.
Вказаними діями ОСОБА_7 та особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, завдали потерпілій ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 27300 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_7 , 24.02.2021 року, приблизно о 12:30 год., за попередньою змовою групою осіб, спільно із особою відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, діючи з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, під вигаданим приводом, представившись працівниками пенсійного фонду, шляхом обману ОСОБА_13 , проникли в приміщення його квартири АДРЕСА_6 , звідки таємно викрали у потерпілого грошові кошти у сумі 500 грн.
Вказаними діями ОСОБА_7 та особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, завдали потерпілому ОСОБА_13 майнову шкоди на загальну суму 500 гривень.
На вказаний вирок захисник обвинуваченої подала апеляційну скаргу, у якій просить змінити оскаржений вирок та зарахувати у строк призначеного покарання, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 період з 26.01.2021 по 28.01.2021 та з 06.08.2023р. по 03.10.2025р. тобто 2 роки та 2 місяці. У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що Галицьким районним судом м. Львова помилково не було зараховано у строк призначеного покарання строк попереднього ув'язнення.
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 06.08.2024 року, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, було зараховано у строк призначеного покарання, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 в період з 26.01.2021 по 28.01.2021 та з 06.08.2023 до дня набрання вироком законної сили.
На момент ухвалення вироку Галицьким районним судом м. Львова ОСОБА_7 відбула майже 2 роки та 2 місяці за Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 06.08.2024 року, який було враховано при призначенні остаточного покарання, однак помилково не зазначено щодо врахування попереднього ув'язнення.
03.102025 року, ОСОБА_7 була звільнена з колонії у зв'язку із відбуттям 2 років та 2 місяців.
Отже, враховуючи викладене, Вирок від 25.09.2025 року Галицького районного суду м. Львова підлягає зміні у зазначеній частині відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника - адвоката ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, виступ прокурора ОСОБА_8 , який заперечив проти апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 дотримано.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 розглядалось судом першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки ОСОБА_7 визнала винуватість, відтак суд першої інстанції обмежився допитом обвинуваченї та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за наведених у вироку суду обставин, та правильність кваліфікації його дій є вірним та в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржується і не може бути оскаржено.
Щодо призначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання та зарахування строків попереднього ув'язнення, то слід зазначити наступне
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
При призначенні покарання, суд першої інстанції належним чином врахував усі конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке, згідно положення ст. 12 КК України, є тяжким злочином, характеризуючі дані на обвинувачену, яка раніше притягалась до кримінальної відповідальності, на обліках у психо-, наркологічному диспансерах не перебуває, не працює, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні немає, її стан здоров'я та сімейний стан, матеріальне становище. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченої та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Оскарженим вироком на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 02.08.2024 року, більш суворим призначеного за цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців, зарахувавши у строк призначеного покарання, частково відбуте покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 02.08.2024 року. Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з часу звернення даного вироку до виконання.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Згідно вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 02.08.2024 року, ухвалено відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, зарахувати у строк призначеного покарання, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 в період з 26.01.2021 по 28.01.2021 та з 06.08.2023 до дня набрання вироком законної сили.
Відтак, покликання захисника обвинуваченої ОСОБА_14 на ту обставину, що ОСОБА_7 не зараховано у строк відбуття покарання строк попореднього ув'язнення періоди з 26.01.2021 по 28.01.2021 та з 06.08.2023р. по 03.10.2025р. , колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими, оскільки такі були враховані у вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 02.08.2024 року, який в свою чергу враховано оскарженим вироком і такі періоди не можуть бути повторно зарахованими у порядку ст. 72 КК України.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченої не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування вироку суду, так як є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами. Підстав для зарахування ОСОБА_7 оскаржуваних періодів попереднього ув'язнення немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування норм кримінального закону, що могли б бути підставами для скасування вироку суду першої інстанції, не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Галицького районного суду м. Львова від 25 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою - у той самий строк з дня отримання копії такого рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4