Справа № 456/3191/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/990/25 Доповідач: ОСОБА_2
20 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Братківці Стрийського району Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні про обвинувачення останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
вищевказаним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Згідно зі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Вирішено питання з арештом майна, речовими доказами та процесуальними витратами.
Згідно з вироком, 22 березня 2025 року близько 18 годин 00 хвилин ОСОБА_7 керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснюючи маневр розвороту ліворуч на автодорозі «Стрий-Моршин», неподалік будинку № 12 по вулиці Івана Франка у с. Миртюки, Стрийського району Львівської області, порушив вимоги чинних розділів ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, а саме: Розділу 1 п. 1.5 «дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; Розділу 2 п. 2.3 підпункту б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; д) «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»; Розділу 10 п. 10.1 «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; Розділу 34 «Дорожня розмітка», 1.1 «вузька суцільна» - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки), розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18, розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15, які виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, розпочав виконувати маневр розвороту ліворуч з правого узбіччя, по напрямку руху до м. Моршин Львівської області та виїхав на зустрічну смугу руху, перетнувши суцільну осьову лінію дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху, не надав дорогу мотоциклу марки « Yamaha FZ 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який в цей час рухався в попутному напрямку позаду нього, в результаті чого відбулась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення транспортних засобів. В результаті порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій мотоцикла марки «Yamaha FZ 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 отримав поєднану тупу травму тіла у складі закритої травми голови - перелому кісток основи черепа, крововиливів під оболонки, у речовину та шлуночки головного мозку, закритої травми грудної клітки - переломів 9, 10, 11 ребер праворуч, крововиливів у легенях, серця, діафрагмі, брижі кишківника, капсулі селезінки - ускладнена набряком головного мозку та легень, що призвело до зупинки діяльності центральної нервової системи, дихання та кровообігу та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження і знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті.
Не погоджуючись із цим вироком, адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 жовтня 2025 року змінити в бік пом'якшення, встановивши строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в 1 (один) рік. В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає особі обвинуваченого, оскільки є явно несправедливим з точки зору суворості і підлягає зміні в бік його пом'якшення.
На думку захисника, суд при призначенні додаткового покарання не врахував ряд пом'якшуючих обставин, а саме: обвинувачений ОСОБА_7 повністю відшкодував завдані потерпілим збитки, визнав свою вину згідно з пред'явленим йому обвинуваченням, у скоєному щиро розкаявся, сприяв у розкритті кримінального правопорушення, і погодився з недоцільністю дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, чим сприяв встановленню судом істини у справі. ОСОБА_7 злочин вчинив, не перевищуючи швидкості, не здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора, не перебував у стані сп'яніння, тобто його дії не були зухвалими чи демонстративно зневажливими до правил дорожнього руху. Окрім цього, обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, раніше несудимий.
Вважає, що покарання в частині позбавлення права керувати транспортним засобом, підлягає зміні, з огляду на те, що ОСОБА_7 є пенсіонером, має другу групу інвалідності, все життя працював водієм. Він проживає у сільській місцевості, де громадський транспорт курсує нерегулярно, тому автомобіль є для нього єдиним зручним засобом пересування. Через стан здоров'я він змушений часто відвідувати лікарів, у тому числі в районному та обласному центрах, що потребує можливості самостійного доїзду. Пенсія ОСОБА_7 є низькою - становить близько 4 000 гривень, що є мінімальним рівнем доходу для виживання. З огляду на це, він планує підробляти як таксист, аби мати можливість забезпечувати свої базові потреби, у тому числі придбання ліків та оплату комунальних послуг.
Просить врахувати, що ОСОБА_7 є людиною похилого віку, має інвалідність, а також постійні потреби в медичному обслуговуванні, відсутність права користуватися автомобілем тривалий час створить для нього суттєві труднощі у повсякденному житті.
За цих обставин, позбавлення ОСОБА_7 права керування транспортним засобом на 3 роки не сприятиме його виправленню, натомість істотно ускладнить умови життя, оскільки він не є суспільно небезпечною особою, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, пославшись на їх безпідставність.
Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання, у таке не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали.
З огляду на вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, з метою дотримання розумних строків розгляду, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників, що не з'явились.
Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначені обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо фактичних обставин кримінального правопорушення перевірці апеляційним судом не підлягають.
За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичних обставин кримінального правопорушення, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Стосовно доводів апеляційної скарги захисника про надміру суворість призначеного ОСОБА_7 додаткового покарання, то такі, на переконання колегії суддів апеляційного суду, є слушними, зважаючи на таке.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції, на виконання вимог ст. 65 КК України, зазначив, що враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є інвалідом ІІ групи, має позитивну характеристику за місцем проживання; обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування шкоди потерпілим; обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому, призначаючи покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті ч. 2 ст. 286 КК України, суд вважав можливим застосувати ст. 75 КК України, тобто звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання із випробуванням з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо можливості застосування до обвинуваченого при призначенні покарання положень статей 75, 76 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Також апеляційний суд згоден із рішенням місцевого суду про необхідність застосування стосовно ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення спеціального права, оскільки це відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Водночас, колегія суддів вважає надмірно суворим призначення ОСОБА_7 додаткового покарання на максимальний строк, оскільки обвинувачений вчинив злочин проти безпеки руху з необережності.
При цьому, щире каяття ОСОБА_7 є дійсним, відвертим, підтверджується щирим жалем з приводу наслідків, які настали від його дій, та осудом своєї поведінки щодо неналежного дотримання Правил дорожнього руху; в його намаганні відшкодувати завдані збитки, а також у бажанні виправити наслідки вчиненого.
Колегія суддів бере до уваги і те, що ОСОБА_7 є пенсіонером та має ІІ групу інвалідності, проживає у сільській місцевості, де громадський транспорт їздить нерегулярно, при цьому обвинувачений потребує періодичної медичної допомоги, яка може бути отримана в районному та обласному центрах, що потребує доїзду до них.
Водночас, апеляційний суд зауважує, що на момент апеляційного перегляду вироку триває повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну та продовжено воєнний стан. Наведене, у сукупності з даними, які характеризують особу ОСОБА_7 , також свідчить про необхідність особи у будь-який час бути готовою до врятування свого життя та здоров'я, що часто потребує швидкого переміщення у просторі та, відповідно, зумовлює потребу у наявності права керувати транспортними засобами.
Враховуючи наведене, а також те, що згідно з санкцією ч. 2 ст. 286 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не є обов'язковим, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зменшення ОСОБА_7 визначеного судом першої інстанції строку додаткового покарання з трьох до одного року позбавлення права керувати транспортними засобами.
Саме такий строк додаткового покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та його меті, визначеним ст. 50, ст. 65 КК України, сприятиме виправленню ОСОБА_7 , а також запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного та відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 408, п. 1 ч. 1 ст. 413, ст. 414 КПК України, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , подана в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 409,419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 вважати звільненим від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, з покладенням на засудженого відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4