Справа № 444/2003/24 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З. Л.
Провадження № 22-ц/811/3995/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
19 січня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2024 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою,
В травні 2024 року МТСБУ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.
В обгрунтування позовних вимог зазначав, що 19.10.2022 об 11:35 год. в населеному пункті м. Львів, по вул. Б. Хмельницького, 102, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням Відповідача та транспортного засобу «Suzuki Vitara» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , власником вказаного транспортного засобу є Служба зовнішньої розвідки України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Потерпілого була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА». На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Обставина вини Відповідача у ДТП встановлена рішенням суду та не повинна доказуватися при розгляді іншої справи. Позивач виконуючи вимоги ст. 41 Закону, на підставі довідки № 1 від 01.02.2023 та Наказу №3/2417 від 02.02.2023 р. про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, прийняв рішення про відшкодування шкоди Потерпілому в загальному розмірі 45 630,00 грн. Також Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди у розмірі 1 280,00 грн. Загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів, послуг з оплати проведення експертизи, які підлягають відшкодуванню Позивачу складає 46 910,00 грн.
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України відшкодування шкоди в порядку регресу, пов'язаних з регламентною виплатою у розмірі 45 630,00 грн. (сорок п'ять тисяч шістсот тридцять гривень 00 коп.), а також вартість послуг експерта у розмірі 1 280,00 (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 коп.) грн.; Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2024 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України відшкодування шкоди в порядку регресу, пов'язаних з регламентною виплатою у розмірі 45 630,00 грн. (сорок п'ять тисяч шістсот тридцять гривень 00 коп.), а також вартість послуг експерта у розмірі 1 280,00 (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 коп.) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням суду та вважає, що воно прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, не повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи.
Вказує, що йому не було відомо, що транспортний засіб «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ТзОВ «ЮНІМА-1», який був під його керуванням, як службовий автомобіль, мав відсутній поліс ОСЦПВВНТЗ.
Зазначає, що суд не дослідив факт із встановлення власника транспортного засобу, яким була заподіяна шкода, в розумінні п.1.6. ст. 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і такий власник не застрахував цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану транспортним засобом.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в позові відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Суд першої інстанції встановивши, що відповідач своїми неправомірними діями завдав шкоду майну юридичної особи, у зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону № 1961-IV МТСБУ здійснив регламентну виплату на користь потерпілого, а тому до нього у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що 19.10.2022 об 11:35 год. в населеному пункті м. Львів, по вул. Б. Хмельницького, 102, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням відповідача та транспортного засобу «Suzuki Vitara» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку мав намір перестроїтися та скоїв з ним зіткнення. ДТП відбулася внаслідок того, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.3 Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, що підтверджується копією постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 22.11.2022 року у справі № 466/8532/22.
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частинами 1, 2, 5 ст. 1187 ЦКУ джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахована не була.
20.10.2022 р. потерпілий на виконання вимог ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до позивача із відповідною заявою про настання дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується копією заяви Служби зовнішньої розвідки України від 20.10.2022 року та копією повідомлення про ДТП від 20.10.2022 року.
07.11.2022 р. оцінювачем ОСОБА_3 було складено Звіт № 1068/22 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Suzuki Vitara» д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 62 823,47 грн. (Шістдесят дві тисячі вісімсот двадцять три грн. 47 коп.) з урахуванням ПДВ, що підтверджується копією даного звіту.
Позивач на підставі довідки № 1 від 01.02.2023 та Наказу №3/2417 від 02.02.2023 р. про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих прийняв рішення про відшкодування шкоди потерпілому в загальному розмірі 45 630,00 грн., що підтверджується копіями цих довідки та наказу.
Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди у розмірі 1 280,00 грн., що підтверджується копією акту по справі № 87421 та рахунку № 1068 від 07.11.2022 року.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При цьому вказаним Законом передбачені випадки виплати відшкодування шкоди потерпілим у разі використання транспортного засобу власником, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно зі ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до положень ч.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з підпунктом 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Отже, законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена водієм транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на час ДТП не була застрахована у передбаченому законом порядку, МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні передбачені підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстави для стягнення такої виплати в порядку регресу з винної особи на користь МТСБУ.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що транспортний засіб не перебував у його власності, а сам апелянт перебував в трудових відносинах з власником транспортного засобу ТзОВ «ЮНІМА-1», а тому саме на останнього покладено обов'язок відшкодовувати шкоду завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту гл.82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».
За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Проте на підтвердження перебування апелянта у трудових відносинах з ТзОВ «ЮНІМА-1» на момент ДТП ОСОБА_1 не надано жодного доказу.
У відповідності до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях.
За сформованою позицією Верховного Суду у справі № 607/16163/19 (постанова від 27 січня 2021 року) обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367,368, п.1.ч.1 ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд-
апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови.
Повний текст постанови складено та проголошено 19 січня 2026 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.