Справа № 455/1767/22 Головуючий у 1 інстанції: Титов А. О.
Провадження № 22-ц/811/296/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
19 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Львівенергозбут» на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 грудня 2024 року у справі за позовом ТОВ «Львівенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -
В грудні 2022 року ТОВ «Львівенергозбут», звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області із позовом до відповідача - ОСОБА_1 , про стягнення з останнього на свою користь заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 15019,60 грн, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн.
В обґрунтування позову Позивач вказував, що в Самбірському центрі обслуговування клієнтів ТОВ «Львівенергозбут» за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований побутовий споживач та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Як вбачається з листа Стрільбицької сільської ради від 14.04.2021 року за вищевказаною адресою зареєстрований та проживає ОСОБА_1 . Свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за спожиту електроенергію Відповідач не виконав, внаслідок чого, за особовим рахунком № НОМЕР_1 утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.06.2020 по 01.11.2022 у розмірі 15019,60 грн, у зв'язку з чим - звернувся до суду із позовною заявою у цій справі.
Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржило ТОВ «Львівенергозбут», подавши апеляційну скаргу.
Вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлене внаслідок неправильного застосування судом норм процесуального права.
Зазначає, що 29.10.2024р. ТОВ «Львівенергозбут» рекомендованим листом на адресу Старосамбірського районного суду Львівської області було скеровано заяву про залишення позову у справі №455/1767/22 без розгляду у зв'язку із повною оплатою відповідачем заборгованості, яка є предметом даного спору.
Верховний суд України у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 11.04.2019р. у справі №712/13263/17 зазначає, що за змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Крім того, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності) в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності цивільного законодавства). Тому суд зобов'язаний залишити заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.
Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ТОВ «Львівенергозбут» до ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанціїдійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обставин існування заборгованості Відповідача перед Позивачем.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
В силу вимог ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі №712/13263/17.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із п. 5 ч. 1ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Тобто, за змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Суд зобов'язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.
Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (подібний висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 10.04.2020 у справі №548/2531/18, від 05.10.2021 у справі №308/13199/17, від 04.04.2022 у справі №441/1609/19).
З матеріалів справи вбачається, що позивач 29 жовтня 2024 року подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.
20 листопада 2024 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності із врахуванням заяви ТОВ «Львівенергозбут» від 29.10.2024 року про залишення позову без розгляду.
Проте, Старосамбірський районний суд Львівської області без урахування даної заяви, яка була подана позивачем до початку розгляду справи по суті, розглянув справу по змісту позовних вимог та 24 грудня 2024 року ухвалив рішення у справі.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові.
Суд першої інстанції не врахував заяви позивача про залишення позову без розгляду, яка була подана до початку розгляду справи по суті, розглянув справу по суті позовних вимог, чим порушив процесуальні права учасника справи.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Тому суд зобов'язаний залишити заяву без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав відповідну заяву.
Аналогічні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 752/20855/14-ц (провадження № 61-9153св18), від 17 липня 2020 року у справі № 585/2152/19 (провадження № 61-4450св20).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно із частиною 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду.
Керуючись ст.ст.374,377,381,382,389,390ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу ТОВ «Львівенергозбут» - задовольнити.
Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 грудня 2024 року- скасувати,
Позовну заяву ТОВ «Львівенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 19 січня 2026 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.