Справа № 338/2/26
22 січня 2026 року селдище Богородчани
Слідчий суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6
розглянувши клопотання старшого слідчої СВ ВП №2 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 погоджене з прокурором Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091120000005 від 06 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимого: 24.03.2025 вироком Івано-Франківського міського суду від за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень,
22 січня 2026 року до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшло зазначене клопотання.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просять застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці та виконувати обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, зазначаючи, що інші більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити його належну поведінку.
Клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
В матеріалах клопотання наявна відмітка про отримання підозрюваним копій клопотання та матеріалів.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав доводи клопотання, яке просив задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні дав показання, що дійсно скоїв вказане у клопотанні кримінальне правопорушення. Підозрюваний та його захисник адвокат ОСОБА_6 не мали заперечень проти задоволення клопотання.
Заслухавши учасників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Досудовим розслідуванням установлено, що наприкінці грудня 2025 ОСОБА_5 , перебуваючи в м. Івано-Франківську по вул. Мазепи, біля сміттєвих контейнерів, виявив наплічний рюкзак, в якому знаходились бойові припаси до нарізної вогнепальної зброї в кількості 111 штук калібру 5,45-мм та 7,62- мм.
ОСОБА_5 , будучи обізнаним про те, що за придбання та носіння боєприпасів без відповідного на те дозволу передбачена кримінальна відповідальність, привласнив знайдене, тобто незаконно придбав зазначені бойові припаси, та надалі переніс до місця свого проживання, де незаконного зберігав.
05.01.2026, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не маючи передбаченого законом дозволу на носіння та зберігання бойових припасів, умисно здійснив їх незаконне перевезення, зокрема перевізши зазначені бойові припаси на міжміському автобусі загального користування з м. Івано-Франківськ до с. Скобичівка Старобогородчанської ТГ Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Того ж дня, близько 12 год., під час руху по вул. Грушевського у с. Скобичівка Старобогородчанської ТГ, ОСОБА_5 був зупинений працівниками поліції з метою перевірки документів на підставі норм Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та п. 11 розпорядження КМУ №181-р від 24.02.2022 «Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні».
В ході перевірки документів, ОСОБА_5 повідомив працівників поліції про наявність у нього заборонених предметів, а саме бойових припасів, які у подальшому у останнього вилучено слідчо-оперативною групою відділення поліції.
Вилучені у ОСОБА_5 предмети в кількості 111, є військовими боєприпасами до вогнепальної нарізної зброї, з яких 57 боєприпасів - 7,62-мм військовими гвинтівочними патронами, центрального бою, із бронебійно-запалюваними (27 шт.), трасуючими (29 шт.) та полегшеною (1 шт.) кулями, промислового виробництва, справні та придатні для стрільби; а також 54 боєприпаси - військовими 5,45-мм патронами центрального бою зі звичайними (38 шт.), ППЗ (7Н10) (13 шт.) та трасуючими (3 шт.) кулями, промислового виробництва, справні та придатні для стрільби.
Вказані бойові припаси до нарізної вогнепальної зброї ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, незаконно придбав, носив, перевозив та зберігав без передбаченого законом дозволу.
21 січня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Як зазначено у ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтованість підозри, врученої ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, що містяться у протоколах:, огляду місця події, допиту свідків та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин.
Слідчий суддя також дійшов висновку про обґрунтованість ризиків, передбачених п. п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення свідчить про високий ступінь суспільної небезпечності підозрюваного, а майбутнє покарання підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від органів досудового розслідування та суду.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. При цьому слід враховувати, що ОСОБА_5 не працює, не одружений, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, проживає один(винаймає кімнату у квартирі) за місцем проживання не має міцних соціальних зв'язків.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає також обґрунтованим, та доведеним, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий (вирок від 24 березня 2025 року), що об'єктивно свідчить про наявність вказаного ризику.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що органом досудового розслідування належними та допустимими доказами доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений п. п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Всі вищезазначені обставини у їх сукупності дають суду підстави вважати, що клопотання слідчого в частині обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є обґрунтованим, зможе забезпечити виконання підозрюваним обов'язків покладених на нього законом.
З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження є доцільним покласти на підозрюваного ОСОБА_5 передбачені у ч. 5 ст. 194 КПК України, обов'язки.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181-186, 193-197, 309, 372, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 ,запобіжних захід у вигляді особистого зобов'язання.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 , терміном на два місяці по 22 березня 2026 року (включно), починаючи з 22 січня 2026 року, виконувати обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за викликом слідчого, прокурора або суду, в залежності від стадії кримінального провадження прибувати, для слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій за кожною вимогою та у призначений час; 2) не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду територію Івано-Франківської області; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 .
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя