Справа № 185/876/26
Провадження № 1-кс/185/87/26
22 січня 2026 року слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , у присутності підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глазуновка, Глазуновського району, Орловської області, громадянину України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2014 року народження, не працюючого, маючого неповну середню освіту, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -
Клопотанням слідчого, яке надійшло до суду 22 січня 2026 року, погодженим прокурором, порушується питання про застосування до підозрюваного в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до матеріалів, якими слідчий обґрунтовує клопотання, 20 січня 2026 року, приблизно о 13 год. 00 хв. до домоволодіння АДРЕСА_1 прийшов раніше знайомий - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким ОСОБА_6 та його співмешканка ОСОБА_9 у зазначений період часу спільно вживали алкогольні напої.
Так, 20 січня 2026 року, приблизно о 14 год. 30 хв., перебуваючи в кухонній кімнаті зазначеного будинку, під час спільного розпиття алкогольних напоїв між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на ґрунті ревнощів до ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, у ході якого в ОСОБА_6 виник злочинний, протиправний умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . Далі, ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_8 та наніс йому один удар кулаком в область обличчя, від чого останній впав на спину на підлогу кімнати. Після цього ОСОБА_6 продовжив свої протиправні дії та умисно завдав ОСОБА_8 ще не менше п'яти ударів кулаками по обличчю, а також не менше п'яти ударів ногами по тулубу, чим спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, переломів ребер 4, 5, 6, 7, 8, 9 праворуч та 6, 7, 8 ліворуч, двобічного пневмотораксу, субдуральної гематоми праворуч, субарахноїдальної гематоми праворуч, а також переломів виличних кісток з обох сторін, які є тяжкими, небезпечними для життя в момент заподіяння.
Дії ОСОБА_6 кваліфікуються за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.
21 січня 2026 року відомості про вказане кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР за № 12026041370000097 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
21 січня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.
На думку слідчого, що погоджено з прокурором, відносно підозрюваного ОСОБА_6 має бути застосований запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою у зв'язку з обґрунтованою підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, враховуючи що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років, перебуваючи під загрозою застосування до нього суворого покарання, у разі доведеності його вини у вигляді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне провадження. Крім того, слідчий вважає, що існує ризик незаконного впливу на свідків злочину у кримінальному провадженні та потерпілого.
Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали клопотання, просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 підозру визнав, але заперечував у застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання зазначив, що ризики вказані стороною обвинувачення не доведені та безпідставні. Просив врахувати що ОСОБА_6 має постійне місце реєстрації, одружений, має дітей, раніше не судимий. У разі якщо суд прийде до висновку про наявність ризиків просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали додані до клопотання, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, проаналізувавши та зіставивши результати розгляду клопотання слідчого між собою, та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням приходжу до наступного висновку.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
Слідчим доведено, що відносно підозрюваного ОСОБА_6 проводиться досудове розслідування, оскільки даний факт за № 12026041370000097 від 21 січня 2026року зареєстрований в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
Встановлено, що ОСОБА_6 було затримано 21 січня 2026року о 13:00 год. працівниками поліції, тому згідно ст. 209 КПК України момент затримання вважається о 13:30 год. 21 січня 2026року.
21 січня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
21 січня 2026 року підозрюваним було отримано копію клопотання з доданими матеріалами про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілих по даному кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Так статтею 178 КПК України зазначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
На виконання вказаних вимог Закону, відповідно до матеріалів клопотання відносно ОСОБА_6 , останній є особою, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років, одружений, зі слів підозрюваного має на утриманні неповнолітню дитину, однак відповідно до актового запису про народження дитини відомості про батька записані відповідно до ст. 135 СК України за заявою матері. ОСОБА_6 не працює, не має постійного джерела доходу. Дружина та діти ОСОБА_6 проживають за кордоном, раніше не судимий.
Суд вважає цілком доведеним існування як ризику переховування від слідства, незаконного впливу на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні так і можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Враховуючи те, що обґрунтованість підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю вагомих доказів, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений слідчим суддею, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
Відтак, приходжу до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим не може бути застосованим відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, не застосовує можливість внесення застави, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, із застосуванням насильства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 372, 395 КПК України -
Клопотання слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глазуновка, Глазуновського району, Орловської області, громадянину України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2014 року народження, не працюючого, маючого неповну середню освіту, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту затримання, а саме з 13.00 год. 21 січня 2026 року до 13 год. 00 хв. 21 березня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.
Cлідчий суддя: ОСОБА_1