Справа № 212/223/26
1-кс/212/44/26
07 січня 2026 року м. Кривий Ріг
Слідчий суддя ОСОБА_1 Покровського районного суду міста Кривого Рогу
Секретар ОСОБА_2
За участю прокурора ОСОБА_3
Захисника ОСОБА_4
Підозрюваного ОСОБА_5
Розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Кривий Ріг клопотання слідчого СВ ВП №3 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024041330000224 від 15 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч.5 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженому, малолітніх (неповнолітніх) дітей на утриманні не маючого, з середньотехнічною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час загальної мобілізації, на момент вчинення злочину перебував на посаді стрільця 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням посилаючись на те ,що під час досудовго розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час загальної мобілізації військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді стрілець 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов'язок нести військову службу, у порушення вимог ст.ст.6,11,16,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, 05.02.2024 не повернувся до розташування військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 , де з 07.10.2023 року знаходився в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , перебуваючи на посаді стрілець 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , після відпустки для лікування, призначеного військово-лікарською комісією у зв'язку із гострим бронхітом із 29.01.2024 року по 05.02.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Краснопільська лікарня» Краснопільської ради, до місця несення служби не з'явився, командуванню про причини свого неприбуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, де перебував за місцем свого мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , та був незаконно відсутній на службі до 05.01.2026, тобто до тих пір, поки був доставлений працівниками СКП ВП №3 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області до СВ ВП №3 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, розташованого по вул. Костя Гордієнка, буд.7 в Покровському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, тим самим вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин) було припинене.
06 січня 2026 року, відповідно до ст.ст.40,42,276,277,278 КПК України було повідомлено про підозру громадянину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянину України, не одруженому, малолітніх (неповнолітніх) дітей на утриманні не маючого, з середньотехнічною освітою, військовослужбовцю військової служби за призовом під час загальної мобілізації, на момент вчинення злочину перебував на посаді стрільця 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України - нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами:
-матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ;
-протоколами допитів свідків у кримінальному провадженні;
-повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;
-матеріалами, які характеризують особу підозрюваного.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють застосування запобіжного заходу, а саме:
-ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Усвідомлюючи суворість можливого покарання, у разі доведення його вини, підозрюваний може намагатися переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та призначеного покарання.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріплено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Окрім того, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бєлозоров проти Росії та України», визначено, що «тяжкість обвинувачення може бути підставою для тримання під вартою на початкових етапах провадження»;
-наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину, можливі наслідки та загрозу призначення йому суворого покарання, перебуваючи на волі з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вчинити самокалічення, симулювати хворобу, використати підроблені медичні документи або вдатися до іншого обману з метою уникнення перебування в умовах ізоляції до завершення судового розгляду;
-крім того, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення або продовження злочину, у якому він підозрюється. Зазначений ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та вид можливого покарання, уже вчинив тяжкий злочин, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки та вказує на ймовірність вчинення ним нових кримінальних правопорушень у разі перебування на волі.
Також встановлено, що підозрюваний не має постійного місця роботи та легальних джерел доходу, що унеможливлює забезпечення його існування у законний спосіб. Відсутність фінансових ресурсів може спонукати його до вчинення нових кримінальних правопорушень корисливого характеру з метою здобуття коштів для власного утримання, у разі перебування на волі.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді: особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину;
- особисте зобов'язання - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється, у т.ч. у вчиненні особливо тяжкого злочину, що може виразитися у перешкоджанні встановленню об'єктивної істини по даному кримінальному провадженні, повного, всебічного судового розгляду з метою уникнення кримінального покарання, незаконно впливати на свідків та потерпілих, не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити йому реалізації, оскільки, за місцем проживання та проходження служби не зарекомендував себе з позитивного боку, повагою серед мешканців міста не користується, в громаді міста відповідальне соціальне становище не займає, оскільки, за місцем проживання та проходження служби не зарекомендував себе з позитивного боку, повагою серед мешканців міста не користується, в громаді міста відповідальне соціальне становище не займає;
- особиста порука - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних осіб не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, оскільки ОСОБА_5 , на теперішній час є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем з числа цивільних осіб забезпечити належне виконання покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування військової частини та інших військових формувань не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, у зв'язку з тим що підозрюваний з 27.03.2025 самовільно залишив місце несення служби та продовжує ухилятись, але навіть у тому разі, якщо у суді під час розгляду даного клопотання будуть такі звернення, на думку слідства такий запобіжний захід не є достатнім для запобігання зазначеним ризикам;
- застава - прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_5 , запобіжного заходу;
- домашній арешт - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що
ОСОБА_5 , є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків, крім того, при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів), оскільки у нього відсутні постійні джерела доходу та відсутні засоби для існування у разі обрання йому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту;
Разом з тим вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, позбавляє військовослужбовця виконувати свій конституційний обов'язок, що не кореспондується ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування підозрюваного від суду. Більше того, за таких обставин підозрюваний отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.
Відповідно до ст. 178 КПК України в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне:
-зібрані в ході досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_5 , до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення;
-тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
-вік та стан підозрюваного ОСОБА_5 , дозволяє йому перебувати в установах виконання покарань під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 , покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13 від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
Відповідно ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме - тримання під вартою.
Виходячи з викладеного вище, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування вважаю за доведене те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначених у статті 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 , який вчинив тяжке кримінальне правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ураховуючи викладене вище в органу досудового розслідування є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , тому останньому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що необхідно для виконання завдання кримінального судочинства, передбаченого ст. 2 КПК України для виконання якого орган досудового розслідування звертається із клопотанням до слідчого судді, тому, керуючись ст.ст.40, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194 КПК України, просив Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання ,просив його задовольнити.
Захисник заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки клопотання не обґрунтовано, ризики не доведено ,у разі застосування до її підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просила встановити заставу.
Підозрюваний просив відмовити у задоволенні клопотання, підтримав захисника, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, оскільки самостійно бажає знайти військову частину ,щоб продовжити військову службу.
Вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 суд встановив наступне .
Частиною І та 2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе , що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу. Запобіжний захід у вигляд тримання під вартою не може бути застосований, зокрема, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з п.5 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований , окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_5 підозрюється, у вчиненні тяжкого злочину та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий суддя вирішуючи заявлене клопотання, враховує обсяг пред'явленої підозри ОСОБА_5 , наявність ризиків переховування від суду та ризик незаконного впливу на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий суддя виходить, також, з превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні тяжкого злочину.
Так, при вирішенні питання про застосування підозрюваному строку тримання під вартою слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину , передбаченого ст. 407 ч.5 за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років ,. Вказане свідчить про продовження існування ризику переховування від суду , а більш м'які запобіжні заходи, у т. ч. домашній арешт або залог , особисте зобов'язання на даний час судового слідства є недостатніми для запобігання зазначеним ризикам , встановленим ст.177 КПК України .При цьому, судом вирішувалося питання про вжиття до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу , однак на теперішній час судове слідство триває, тому, наявність вищевказаних обставин та ризиків виключає застосування таких. За таких обставин слідчий суддя вважає ,що клопотання слід задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення застави , який відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються , на даний час справа не розглянута судом, беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні злочину, дані про особу підозрюваного , а також, враховуючи, що на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України,.
Керуючись ст. ст. 177 , 331 , 372 ,КПК України,
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Криворізька УВП (№3)», без визначення застави до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів з 07.01.2026 року по 07.03.2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення ,а для підозрюваного в той же строк з дня отримання копії ухвали.
У повному обсязі ухвалу проголошено 09.01.2026 року.
Суддя ОСОБА_1