ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/958/26
провадження № 2/753/5008/26
"20" січня 2026 р. Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О. Ф., вирішуючи питання відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У січні 2026 року до Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Суддя, ознайомившись із матеріалами позову, вважає, що вказана позовна заява не може бути прийнята до розгляду Дарницьким районним судом м. Києва та підлягає передачі за підсудністю з наступних підстав.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Позивачем не обґрунтовані позовні вимоги відповідно до норм Закону України «Про захист прав споживачів», шляхом визначення порушеного права споживача у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються вказаним Законом. Застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»), що в свою чергу підтверджено і позивачем, в тому числі і посиланням на відповідні норми матеріального права.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Жодна з перелічених у ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов'язані з предметом пред'явленого позову до суду.
Велика Палата Верховного Суду України у своїй постанові від 07.04.2020 у справі 743/534/16-ц визначила, що за пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у значенні цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відтак, на думку суду, на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заявленого предмету спору не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, у позивача відсутні процесуальні підстави для подання даного позову за зареєстрованим місцем свого проживання чи перебування або за місцем заподіяння шкоди.
Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Відповідно до ст. 90 Закону України «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Визначення змісту категорії «місце виконання рішення» наведене у ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження". За правилами ч. ч. 1, 2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.
Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями. Законодавець пов'язує місце виконання рішення не з місцем знаходження кабінету/офісу приватного виконавця, яке не є тотожним з місцем виконання виконавчого напису нотаріуса, а з місцем безпосереднього вчинення виконавчих дій. Правові висновки з цього приводу висловлено Верховним Судом у ряді постанов, зокрема, у постанові від 29.10.2020 у справі № 263/14171/19.
Таким чином, дана позовна заява про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується судом за місцем виконання відповідного несудового рішення, оскільки інше не передбачено главою 2 ЦПК України «Цивільна юрисдикція».
Як вбачається з інформації про виконавче провадження, згідно постанови приватного виконавця Малкової М. В. від 18.05.2023 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника,боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує дохід від особи, якою є ФОП ОСОБА_2 (ЄДРПОУ/ІПН: НОМЕР_1 ), місцезнаходження якого відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, в даному випадку виконавчі дії з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса вчиняються за місцем отримання доходу (роботи) боржника, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за необхідне передати матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню на розгляд до Шевченківського районного суду м. Харкова за місцем отримання доходу (роботи) боржника.
Керуючись ст. 31, 32, 353, 446 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - передати на розгляд до Шевченківського районного суду м. Харкова (61202, Харківська обл., м. Харків, пр. Перемоги, буд. 52-В) за підсудністю.
Ухвалу може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до вимог, встановлених ст.ст. 353-356 ЦПК України.
Суддя: