Справа №567/1756/25
Провадження №1-кп/567/44/26
22 січня 2026 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю
прокурора ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62023170030000168 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Рівне, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за місцем проживання в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 14.06.2024 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком 2 роки, вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 03.09.2024 за ч.2 ст.309 КК України з застосуванням ст.71, 72 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі та звільненого від відбування покарання з випробуванням 1 рік 6 місяців, вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 05.08.2025 за ч.2 ст.309 КК України, з застосуванням ч.1 ст.71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 19.12.2025 за ч.1 ст.263 КК України з застосуванням ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці
у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.407, ч.3 ст.309 КК України
встановив:
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді гранатометника 2-го мотопіхотного відділення 2-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти НОМЕР_2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, близько 08 год. 00 хв. 01.12.2022 (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час виявленого його відсутність на військовій службі), самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 , відправившись за місцем свого проживання у с.Подоляни Рівненського району Рівненської області, де проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби до 05.08.2025, коли був взятий під варту на підставі вироку суду у селищі Гоща Рівненської області.
Окрім того, ОСОБА_5 , в порушення вимог ч.1, ч.2 ст.7, ч.2 ст.8, ст.25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи відповідного дозволу (ліцензії) на придбання та зберігання психотропних речовин, будучи раніше судимим вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 03.09.2024 за ч.2 ст. 309 КК України, 01.01.2025 приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи поблизу лісового масиву в с.Вельбівно Рівненського району Рівненської області, шляхом привласнення знайденого - відшукання замовленої через мобільний застосунок «Telegram» психотропної речовини - PVP, незаконно придбав два згортки (ЗІП-пакети обмотані липкою стрічкою) із психотропною речовиною PVP, загальною масою - 15,103 грама, яку поклав у кишеню своєї куртки та зберігав для власного вживання, без мети збуту.
Після цього, 01.01.2025 близько 19 год. 20 хв. ОСОБА_5 був зупинений працівниками відділення поліції №3 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області неподалік лісового масиву в с.Вельбівно Рівненського району Рівненської області, де у проміжок часу із 20 год. 00 хв. до 21 год. 10 хв. в нього вилучено два згортки (ЗІП-пакети обмотані липкою стрічкою) із психотропною речовиною «PVP», загальною масою - 15,103 грама, яка відповідно до списку №2 таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено та обсяг якої згідно таблиці №1 наказу Міністерства охорони здоров'я №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», становить великий розмір.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.407, ч.3 ст.309 КК України вину визнав повністю та показав, що 21.09.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації та був направлений для проходження служби в військову частину НОМЕР_1 , що в Дніпропетровській області, де проходив військову службу в званні солдата на посаді гранатометника.
Зазначив, що деякий час перебував у військовому госпіталі та після цього на 5 діб був звільнений від військової служби і вирішив не повертатися до військової частини, яка на той час перебувала с.Старокостянтинівка, у зв'язку з чим приїхав в Рівненську область та проживав в с.Подоляни Рівненського району в будинку свого батька.
Пояснив, що в мобільному застосунку "Телеграм" знайшов магазин, який займався продажем психотропної речовини PVP та замовив її для себе, оплативши цей товар. Після цього йому було надіслано координати місцязнаходження психотропної речовини біля с.Вельбівно Рівненського району, куди він поїхав 01.01.2025.
Після цього він знайшов два згортки з психотропною речовиною, забрав їх та поїхав додому, але був зупинений працівниками поліції, яким він в подальшому видав зазначену психотропну речовину.
Зазначив, що у вчиненому щиро розкаюється, подібного в подальшому не вчинятиме, просить призначити йому мінімальне покарання, так як він має намір продовжити військову службу.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи, що учасниками процесу не оспорюються фактичні обставини кримінальних правопорушень, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, обвинувачений повністю визнав вину в інкримінованих йому злочинах, погодився з усіма обставинами та кваліфікацією вчиненого діяння, прокурор, захисник та обвинувачений вважають недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються та при цьому судом з'ясовано правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає недоцільним дослідження інших доказів, окрім тих, які просить дослідити прокурор і з чим погодились інші учасники судового провадження.
Отже суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження в частині дослідження документів, що стосуються його особи, речових доказів та процесуальних витрат, прийшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена у судовому засіданні повністю.
Таким чином, ОСОБА_5 слід визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею в особливо великих розмірах.
Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого та зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України злочини, передбачені ч.3 ст.309 КК України та ч.5 ст.407 КК України кваліфікуються як тяжкі злочини за вчинення яких не передбачено інших видів покарання окрім позбавлення волі.
Беручи до уваги особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_5 по місцю проходження служби характеризується посередньо, на диспансерному обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, раніше судимий.
Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів по кожному з епізодів.
В той же час, відповідно до ст. 67 КК України, суд враховує, що обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 є рецидив злочинів.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
З довідки про судимості та вироку Гощанського районного суду Рівненської області від 19.12.2025 вбачається, що ОСОБА_5 було засуджено за зазначеним вироком за ч.1 ст.263 КК України з застосуванням ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.
Тобто злочини, передбачені ч.5 ст.407, ч.3 ст.309 КК України, вчинені ОСОБА_5 до постановлення вироку Гощанського районного суду Рівненської області від 19.12.2025.
Водночас, з врахуванням зазначених обставин, при призначенні покарання слід застосувати вимоги ч.1 ст.70 КК України та призначити покарання ОСОБА_5 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, водночас, застосувавши ч.4 ст.70 КК України, призначивши остаточне покарання ОСОБА_5 шляхом зарахування покарання за попереднім вироком.
Водночас, суд бере до уваги і те, що ОСОБА_5 за невеликий проміжок часу вчинив декілька умисних злочинів, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів та небажання поважати закон та вважає за необхідне обрати покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки інше, більш м'яке покарання не забезпечать виправлення й перевиховання обвинуваченого. Саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з цього, суд не вбачає підстав для застосування ст.69, 75 КК України.
При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КПК України, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України. Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З довідки про витрати на проведення експертизи вбачається, що витрати на проведення експертизи по даному кримінальному провадженню становлять 5173,35 грн., а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Вирішуючи питання про речові докази суд керується вимогами п.3 ч.9 ст.100 КПК України, згідно якої майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.407, ч.3 ст.309 КК України та призначити йому покарання
за ч.5 ст.407 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 років,
за ч.3 ст.309 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць.
На підставі ч.1 ст.70 КК України призначити покарання ОСОБА_5 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Остаточне покарання ОСОБА_5 призначити на підставі ч.4 ст.70 КК України з врахуванням вироку Гощанського районного суду Рівненської області від 19.12.2025, шляхом зарахування покарання за попереднім вироком - у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць.
Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_5 з моменту затримання 05.08.2025.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 5173,35 гривень витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Речові докази у справі - речовини білого кольору у вигляді порошку та грудочок, які знаходятьcя в 2 пакетах з полімерного матеріалу (PVP загальною масою 15,103 г) та речовини коричневого кольору у вигляді нашарувань, які знаходились всередині предмета, зовні схожого на пристрій для куріння, які містять психотропну речовину PVP масою 0,0658 г, які зберігаються в камері схову речових доказів ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області після набрання вироком суду законної сили знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 протягом 30 днів з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1