Справа № 550/1680/25
Провадження № 3/550/52/26
21 січня 2026 року селище Чутове
Суддя Чутівського районного суду Полтавської області Михайлюк О.І., розглянувши справу, яка надійшла від СПД №2 ВП №3 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області, про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягувалася
13.12.2025 близько 11 год 45 хв ОСОБА_1 перебуваючи за адресою в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_2 , а саме ображала нецензурною лайкою, у присутності малолітнього онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдала шкоди її психічному здоров'ю, внаслідок чого в останньої виникло відчуття тривоги страху та розгубленості, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Наведені норми корелюються з положеннями, які з метою захисту прав людини визначені в міжнародно-правових документах (п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка була ратифікована Україною 17.07.1997) і вказують на зобов'язання держав-учасниць забезпечити у національному законодавстві кожному «право на справедливий судовий розгляд».
Відповідно до ст. 9 Конституції України, Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського Суду з прав людини (далі- ЄСПЛ) як джерело права.
Необхідною умовою реалізації права на захист є забезпечення основних його гарантій на усіх стадіях судочинства, оскільки випадки, коли особі, яка притягується до адміністративної відповідальності під час розгляду справи не було призначено захисника за умови його обов'язкової участі, або розгляд справи здійснювався за його відсутністю ставлять під сумнів питання належності та допустимості доказів, на яких ґрунтується рішення суду про притягнення такої особи до адміністративної відповідальності, та є порушенням «права на справедливий судовий розгляд» (п. 63 рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», п. 52 рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини» та пункти 9091 рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 року у справі «Яременко проти України», п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»)
Забезпечення права на захист під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, як основної засади судочинства, закріплено положенням ст. 268 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 21.01.2026 не з'явилася, про час та день розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки судді не відомі.
Згідно з положеннями ст. 268 КУпАП інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким присутність особи у судовому засіданні є обов'язковою.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішенням, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також Європейський суд з прав людини в своєму рішенні по справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
З урахуванням наведеного, з метою дотримання вимогст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також з урахуванням положеньст.268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 .
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У силу вимог ст. 256 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд зауважує, що відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Адміністративним правопорушенням відповідно до диспозиції частини 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Зі змісту протоколу серії ВАД № 395408 від 13.12.2025 вбачається, що працівниками поліції СПД №2 ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області складно адміністративний протокол за те, що 13.12.2025 близько 11 год 45 хв ОСОБА_1 перебуваючи за адресою в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_2 , а саме ображала нецензурною лайкою, у присутності малолітнього онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдала шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 , внаслідок чого в останньої виникло відчуття тривоги страху та розгубленості, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Однак, відповідно до пояснень ОСОБА_2 та особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 13.12.2025 не вбачається, що домашнє насильство було вчинене відносно малолітнього онука.
Згідно зазначених пояснень, ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно самої матері ОСОБА_2 , а саме: ображала нецензурною лайкою.
Отже, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП працівниками поліції надано лише протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 395408 від 13.12.2025, в якому зазначено, що домашнє насильство вчинене в присутності малолітнього онука.
Будь-які інші докази на підтвердження зазначених у протоколі серії ВАД № 395408 від 13.12.2025 обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП стосовно малолітньої особи, в матеріалах справи - відсутні.
Проте, суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні в ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відтак, працівниками поліції не надано належних, допустимих, достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, як це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Інших будь-яких доказів працівниками поліції до матеріалів справи не долучено.
Згідно з вимогами ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 173-2, 245, 247, 251, 268, 276, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О. І. Михайлюк