21 січня 2026 року
м. Київ
справа № 204/4895/25
провадження № 61-798ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернуласядо суду з позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживачів та просила стягнути з відповідача на її користь кошти в сумі 3 000,00 грн, стягнути відшкодування збитків у сумі 93,09 грн, інфляційні втрати в сумі 1 438,86 грн і три проценти річних у сумі 301,68 грн, а також стягнути відшкодування моральної шкоди в сумі 1 500,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалася на те, що 29 січня 2021 року з коштів її рахунку в Акціонерному товаристві комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») було здійснено платіж у сумі 3 000,00 грн на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 НОМЕР_1 , призначення платежу: «за послуги». Вказане підтверджується платіжною інструкцією від 29 січня 2021 року № 0.0.1997161649.1. Платіж було вчинено з розрахункового рахунку позивачки в АТ КБ «ПриватБанк» за рахунок кредитних коштів.
Позивачка зазначала, що у січні 2021 року вона натрапила на шахрайську фінансову організацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Менеджер описував «Траст Макворі Кепітал» як поважну міжнародну фінансову організацію з багаторічною історією. Скориставшись її довірливістю та некомпетентністю у питаннях фінансів та інвестицій, позивача вмовили вносити кошти на її так званий «торговий рахунок». Виконуючи інструкції менеджера, позивач встановила на своєму мобільному телефоні програму для віддаленого доступу «AnyDesk», у такий спосіб менеджери отримали доступ до керування її рахунками в системі «Приват24».
У ході співробітництва з цією начебто фінансовою організацією, яка на думку позивачки виявилася шахрайською, від її імені було вчинено декілька платежів. Ці платежі, як вважала позивач, і як її переконували менеджери, були спрямовані на внесення коштів на її «торговий рахунок» у цій організації та на обслуговування цього рахунку. Фактично ж кошти сплачувалися на рахунки декількох різних суб'єктів господарської діяльності (ФОП та ТОВ). Менеджери пояснювали позивачці, що ці підприємці є представниками або керівниками компанії, а ТОВ - це їхні партнерські організації, також уповноважені на здійснення платіжних операцій з прийняття інвестицій від громадян. Усі платежі фактично виконувалися менеджерами компанії «Траст Макворі Кепітал» через віддалений доступ до телефону позивача, тобто вона особисто не заповнювала реквізити платіжних доручень. Оскільки ці реквізити вносилися менеджерами дуже швидко, позивач навіть не встигала побачити точне найменування одержувача платежу.
Лише пізніше їй вдалося одержати платіжні документи, з яких стало відомо, на рахунки яких саме суб'єктів сплачувалися її кошти. Зокрема, наприкінці січня 2021 року менеджер запропонував позивачу поповнити її «торговий рахунок» на суму 3 000,00 грн. Позивачка погодилася на цю пропозицію. Платіж фактично виконувався менеджером компанії «Траст Макворі Кепітал» через віддалений доступ до її телефону. Як виявилося, кошти в сумі 3 000,00 грн фактично були сплачені на зазначений вище рахунок ФОП ОСОБА_2 .
Як зазначала позивачка, лише згодом вона зрозуміла, що має справу із шахрайською схемою. Їй стало відомо, що фінансової організації з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » офіційно не існує ані в Україні, ані за кордоном. Від імені цієї «організації» на території України не виступав жоден легітимний суб'єкт господарської діяльності. Позивач особисто не знайома з відповідачем, ніколи з ним не зустрічалася і не спілкувалася. У позивачки з відповідачем ніколи не було і немає дотепер жодних домовленостей (угод, договорів тощо). Жодних послуг відповідач їй не надавав. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 зареєструвався як фізична особа-підприємець 27 жовтня 2020 року. В реєстраційних даних ФОП ОСОБА_2 зазначені наступні види діяльності: 41.10 - організація будівництва будівель; 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель (основний вид діяльності); 42.21 - будівництво трубопроводів; 43.12 - підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 - електромонтажні роботи; 43.22 - монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 - інші будівельно-монтажні роботи; 43.34 - малярні роботи та скління; 43.39 - інші роботи із завершення будівництва; 43.91 - покрівельні роботи; 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи. Однак, вже 24 лютого 2021 року, тобто менше ніж через чотири місяці, ОСОБА_2 зареєстрував припинення підприємницької діяльності.
При пошуку в мережі Інтернет позивачці не вдалося знайти жодного веб-сайту, веб-сторінки, та жодного окремого оголошення на форумах або сайтах оголошень, які б містили інформацію про реальну, легальну господарську діяльність, яку здійснював ОСОБА_2 у період своєї діяльності як ФОП. Натомість, на сайті ТОВ «Чарджбек-Україна» вдалося знайти інформацію про те, що діяльність ФОП ОСОБА_2 була пов'язана з прийомом коштів на користь шахрайських форекс-платформ. У червні 2021 року інформація про шахрайську організацію «Trust Macquarie Capital» була розміщена в розділі «Попередження інвесторам» на офіційному веб-сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Наявна на той час інформація містила попередній висновок НКЦПФР із детальним описом діяльності проекту, в якому було зазначено, що кошти жертв переводяться не на рахунки « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а на рахунки фізичних осіб - підприємців та товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відтак, позивачка стверджувала, що між нею та відповідачем склалися правовідносини, які мали ознаки правочину з надання послуг. Разом із тим, на думку позивачки, цей правочин мав дефектний характер та зі сторони ФОП ОСОБА_2 був здійснений з використанням нечесної підприємницької практики. Кошти в сумі 3 000,00 грн, згідно з платіжною інструкцією, були сплачені нею відповідачу за «послуги». Однак, позивачка не мала наміру замовляти у відповідача будь-які послуги. Станом на 29 січня 2021 року позивачка мала намір поповнити свій «торговий рахунок» в організації «Траст Макворі Кепітал» на вимогу її менеджера. Лише пізніше вона зрозуміла, що ця вимога була абсолютно безпідставною та безглуздою, а особи, причетні до організації «Траст Макворі Кепітал», взагалі не планували відкривати їй будь-які рахунки і лише мали намір заволодіти її коштами. Відтак, належним способом захисту порушених прав позивачка вважала застосування наслідків недійсності правочину (здійсненого з використанням нечесної підприємницької практики) у вигляді стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь коштів у сумі 3 000,00 грн. Позивачка зазначає, що при вчиненні платежу на користь ФОП ОСОБА_2 була нарахована комісія банку в сумі 3,00 грн. Крім того, оскільки сума в 3 000,00 грн. була сплачена за рахунок кредитних коштів, на цей платіж була нарахована додаткова комісія за використання кредитних коштів у сумі 90 грн, тобто 3 % від суми платежу з урахуванням 3,00 грн комісії за платіжну операцію (що є стандартною комісією АТ КБ «ПриватБанк» за платежі з використанням кредитних коштів). Усього було списано з рахунку 3 093,00 грн. Загальна сума списання коштів у зв'язку з цією платіжною операцією відображена у виписці. Таким чином, збитки позивача, пов'язані зі сплатою коштів на рахунок ФОП ОСОБА_2 , складаються з банківської комісії в загальній сумі 93,09 грн.
Крім іншого, просила стягнути інфляційні втрати за період з 30 січня 2021 року до 30 квітня 2024 року, обчислення яких здійснюється за такою методикою (3 000,00 грн + 93,09 грн) х (1,46518622-1,00000000) = 1 438,86 грн. Розмір 3 % річних від суми заборгованості розраховувався пропорційно кількості днів прострочення протягом кожного року з урахуванням кількості днів у відповідному році (365 днів у невисокосному та 366 днів у високосному). При такому розрахунку сума 3 % річних за період прострочення загальною тривалістю 1187 днів складає 301,68 грн.
У зв'язку з описаними подіями позивачка стверджувала, що перенесла сильне душевне потрясіння - як через втрату коштів, так і через усвідомлення непорядності, недобросовісності дій відповідача, що було для неї неочікуваним і не вкладалося в її світогляд. З урахуванням заподіяних позивачці моральних страждань, беручи до уваги поведінку відповідача, керуючись принципами справедливості та розумності, просила стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 500,00 грн, тобто в розмірі половини суми коштів, сплачених нею на його користь (без урахування збитків, інфляційних втрат та 3% річних).
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів відмовлено.
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, ціна позову в яких не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову визначається у справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Оскільки ціна позову (6 333,63 грн) станом на 01 січня 2026 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 209,00 х 30 = 96 270,00 грн), справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі, підлягають касаційному оскарженню.
Суд вважає, що заявницею не обґрунтовано фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів подібних правовідносин.
Обставини, на які посилається заявник, зокрема, що у випадку відкриття касаційного провадження, результат такого розгляду впливатиме на широку масу спорів, не є переконливими та такими, що дають підстави для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.
Крім того, заявниця посилається на підпункт «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями (зокрема, судами надано оцінку правовим підставам позову, яких вона не заявляла, і така оцінка носить преюдиційний характер), тому вона буде позбавлена можливості подати інший позов до відповідача з інших підстав.
Проте таке посилання заявника не заслуговує на увагу та не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки ОСОБА_1 не позбавлена можливості доводити зазначені нею обставини під час розгляду іншої справи, суд ухвалюватиме рішення індивідуально та на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду наданих сторонами доказів та з дотриманням вимог ЦПК України.
Інших доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявницею подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник