22 січня 2026 року
м. Київ
справа № 757/44133/17-ц
провадження № 61-562ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів,
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом.
06 грудня 2019 року Печерський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд постановою від 13 квітня 2021 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2019 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів задовольнив.
Стягнув з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1
105 436,28 євро за договором №SMDN25000713253917 від 09 грудня
2010 року, яка складається з: суми вкладу у розмірі 85 000 євро; нарахованих відсотків у розмірі 728,35 євро; не нарахованих відсотків за період з
13 березня 2014 року по 08 листопада 2015 року у розмірі 11 289,86 євро; не нарахованих відсотків за період з 09 листопада 2015 року по 03 травня 2017 року у розмірі 1 259,86 євро; не нарахованих відсотків за період з 04 травня 2017 року по 27 серпня 2018 року у розмірі 11,22 євро; 3% річних за період з 09 листопада 2015 року по 27 серпня 2018 року у розмірі 7 146,99 євро.
Стягнув з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1
283 208,61 грн за договором №SMDN2500713228796 від 07 грудня 2010 року, яка складається з: суми вкладу у розмірі 150 560,93 грн; нарахованих відсотків у розмірі 23 224,25 грн; не нарахованих відсотків за період з
07 березня 2014 року по 08 листопада 2015 року у розмірі 40 325,58 грн.; не нарахованих відсотків за період з 09 листопада 2015 року по 03 травня
2017 року у розмірі 2 231,60 грн.; не нарахованих відсотків за період з
04 травня 2017 року по 27 серпня 2018 року у розмірі 19,88 грн; 3% річних за період з 09 листопада 2015 року по 27 серпня 2018 року у розмірі
12 659,49 грн; інфляційних втрат за період з 09 листопада 2015 року по
27 серпня 2018 року у розмірі 54 186,88 грн.
Стягнув з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1
49 447,66 євро за договором №SMDN25000713228581 від 07 грудня 2010 року, яка складається з: суми вкладу у розмірі 40 017,95 євро; нарахованих відсотків у розмірі 133,69 євро; не нарахованих відсотків за період з
07 березня 2014 року по 08 листопада 2015 року у розмірі 5 332,80 євро; не нарахованих відсотків за період з 09 листопада 2015 року по 03 травня 2017 року у розмірі 593,14 євро; не нарахованих відсотків за період з 04 травня 2017 року по 27 серпня 2018 року у розмірі 5,28 євро; 3% річних за період з
09 листопада 2015 року по 27 серпня 2018 року у розмірі 3 364,80 євро.
Стягнув з ПАТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір у розмірі
20 000 грн.
13 серпня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява АТ КБ «ПриватБанк», у якій заявник просив роз'яснити постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року по справі № 757/44133/17-ц, а саме:
1) чи мають суми, зазначені у резолютивній частині постанови суду, бути виплачені ним (АТ КБ «ПриватБанк») позивачу з урахуванням податків та зборів, якщо такі суми підлягають обов'язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України;
2) за рахунок яких саме коштів воно (АТ КБ «ПриватБанк») як податковий агент зобов'язане сплатити податки та збори до державного бюджету, якщо суми, зазначені в резолютивній частині постанови суду, підлягають обов'язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України.
В обґрунтування поданої заяви АТ КБ «ПриватБанк» вказувало, що суд апеляційної інстанції вирішив стягнути з нього окрім заборгованості за договорами банківських вкладів, також і відсотки за користування банківським вкладом, 3 % річних та інфляційні втрати.
В свою чергу, стягнуті за рішенням суду з банку відсотки за користування банківським вкладом, 3 % річних та інфляційні за своєю природою є доходом позивача (фізичної особи), які відповідно до законодавства підлягають оподаткуванню. Однак, ухвалюючи вказане рішення, Київський апеляційний суд не врахував положення Податкового Кодексу, які є імперативними і обов'язковими до виконання.
У цьому випадку, суд апеляційної інстанції своїм рішенням захистив право позивача на стягнення грошових коштів з АТ КБ «ПриватБанк», однак в резолютивній частині такого рішення не зазначив про те, що стягнуті суми підлягають оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України.
09 грудня 2025 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, якою відмовив АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні заяви про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року.
Судове рішення мотивоване тим, що:
зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року убачається, що рішення суду першої скасовано, та ухвалено нове судове рішення, про задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, та стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договорами банківського вкладу № SMDN25000713253917 від 09 грудня 2010 року, № SMDN25000713228581 від 07 грудня 2010 року суми вкладу, нарахованих відсотків, не нарахованих відсотків, 3 % річних та за договором банківського вкладу № SMDN2500713228796 від 07 грудня 2010 року суми вкладу, нарахованих відсотків, не нарахованих відсотків, 3 % річних, інфляційних втрат, та в резолютивній частині постанови апеляційного суду чітко визначено суми, що підлягають стягненню на користь позивача;
відтак, колегія суддів вважала, що судове рішення, про роз'яснення якого подана заява, викладено повно і чітко, резолютивна частина викладена конкретно та підстав для різночитання чи суперечностей ані у мотивувальній, ані у резолютивній частині рішення немає, обґрунтування заявника викладені у заяві не доводять наявності недоліків судового рішення, що підлягають усуненню в порядку, визначеному ст.271 ЦПК України;
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема встановлює вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства;
суд у цій справі вирішував питання виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, судове рішення є цілком зрозумілим і підлягає виконанню;
у цьому випадку заявник фактично просить роз'яснити суд, яким чином йому слід виконувати вимоги податкового законодавства;
суд відзначив, що вимоги податкового законодавства повинні виконуватись усіма суб'єктами на які вони поширюються, питання застосування податкового законодавства вирішуються за установленою чинним законодавством процедурою.
13 січня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд», у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 09 грудня
2025 року і ухвалити нове рішення, яким заяву про роз'яснення судового рішення задовольнити.
Крім того у прохальній частині касаційної скарги заявник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр) не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Так, згідно з даними, внесеними до Реєстру, повний текст ухвали Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року складений 15 грудня 2025 року, тому останнім днем звернення з касаційною скаргою на вказане судове рішення є 14 січня 2026 року.
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року була сформована в системі «Електронний суд» 13 січня 2026 року (вх. № 1180/0/220-26 від 13 січня 2026 року).
Таким чином, строк на касаційне оскарження судового рішення у цій справі заявником не пропущений, а тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає залишенню без розгляду.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
За заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення (частини перша статті 271 ЦПК України).
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання (частини друга статті 271 ЦПК України).
Як свідчить тлумачення частин першої та другої статті 271 ЦПК України, роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, і це ускладнює його реалізацію. При здійсненні роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення».
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі
№ 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення».
У постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20) вказано, що «доводи касаційної скарги про неврахування судом положень податкового законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки податкові зобов'язання сторін, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України».
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22), зокрема, вказано, що «тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов'язкових платежів».
Таким чином, податкові зобов'язання сторін, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України. За змістом статті 271 ЦПК України роз'яснення положень податкового законодавства, у тому числі при визначенні порядку виконання судових рішень, не належить до тих, які надаються судом.
Встановивши, що судове рішення є зрозумілим, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суд апеляційної інстанції про відмову у роз'ясненні рішення не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення норм права, а касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов