21 січня 2026 року
м. Київ
справа № 2-134/10
провадження № 61-136ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», в інтересах якого діє адвокат Прохода Інна Володимирівна, на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя
від 03 липня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду
від 25 листопада 2025 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Центральний відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання,
У червні 2025 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі - АТ «Ощадбанк» в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк», банк) звернулось до суду із заявою, відповідно до якої просило поновити строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів та видати банку дублікати виконавчих листів від 26 липня 2010 року у справі № 2-134/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь
АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитом у сумі 216 431,42 грн, штрафу - 4 425 грн та судових витрат у розмірі 1 950 грн.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня
2025 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду
від 25 листопада 2025 року, у задоволенні заяви банку відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував, що в цьому випадку видача дублікату виконавчого листа залежить від наявності підстав для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Суд вказав, що посилання на втрату виконавчого документа через десять років після пред'явлення його до виконання до органів виконавчої служби, в сукупності з тим, що стягувач не здійснював ніяких дій для з'ясування стану виконання судового рішення, перевірки існування виконавчого документа, не може бути поважною причиною пропуску строку пред'явлення виконавчих листів до виконання. Суди врахували, що строк для пред'явлення виконавчих документів до виконання сплив і підстави для його поновлення відсутні, тому відсутні і підстави для видачі дубліката виконавчого листа.
29 грудня 2025 року засобами поштового зв'язку представник банку - адвокат Прохода І. В. подала касаційну скаргу на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року (повний текст постанови складено 05 грудня 2025 року) у справі № 2-134/10.
Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення у скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення заяви банку.
Щодо оскарження в касаційному порядку судових рішень в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання
Право на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, визначене пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, за змістом якого учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Таким чином ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України) та, відповідно постанови апеляційного суду за результатами їх апеляційного перегляду, не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Щодо оскарження в касаційному порядку судових рішень в частині видачі дубліката виконавчого листа
Касаційна скарга у цій частині мотивована тим, що оригінал та дублікат виконавчого листа втрачено, а єдиним способом виконання рішення суду є видача дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення до виконання.
Заявник зазначає, що для з'ясування стану виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 банк у травні 2024 року на адресу Центрального ВДВС у м. Запоріжжі направляв звернення про перевірку виконавчого провадження. 03 березня 2025 року на адресу банку надійшов лист Центрального ВДВС у м. Запоріжжі від 21 лютого 2024 року № 11538/6, з якого вбачається, що 27 березня 2015 року державним виконавцем були винесені постанови про повернення стягувачу виконавчих документів щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, штрафу та судових витрат. Заявник наголошує, що ні постанови, ні оригінали виконавчих листів на адресу банку не надходили, що його можливості пред'явити виконавчі листи до виконання.
Доводами касаційної скарги також є те, що Законом України «Про виконавче провадження» на стягувача не покладено обов'язок на постійній основі запитувати інформацію про стан виконавчого провадження та не передбачено періодичність, з якою стягувач повинен це робити.
Посилаючись на карантин, пов'язаний з протидією поширенню коронавірусу COVID-19 та воєнний стан, зазначає, що порушення ВДВС порядку і строків надсилання документів виконавчого провадження, несвоєчасне надання відповіді на звернення стягувача позбавило банк можливості своєчасно отримати ці документи та вжити заходів для повторного пред'явлення їх до виконання або звернутися до суду із заявою про видачу їх дублікату. З огляду на тривалий час, який стягувач витратив на з'ясування місцезнаходження виконавчого листа та стан виконавчого провадження, вважає, що строк пред'явлення виконавчих листів до виконання пропущений з поважних причин.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду за результатами розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого листа не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга в частині вирішення вимог про видачу дублікату виконавчого листа є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права в цій частині в оскаржених судових рішеннях є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При вирішенні заяви банку щодо видачі дубліката виконавчого листа судами встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя
від 25 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 червня 2010 року, задоволено позов
ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 м. Запоріжжя до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 м. Запоріжжя заборгованість за кредитним договором у розмірі 216 431,42 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 м. Запоріжжя штраф за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки у розмірі 4 425 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Орджонікідзевського відділення № 7717 м. Запоріжжя судовій збір у розмірі 1 700 грн, витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн.
26 липня 2010 року на виконання рішення Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 25 лютого 2010 року у справі № 2-134/2010 видано виконавчі листи.
04 червня 2024 року банк надіслав на адресу Центрального ВДВС у
м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса) лист № 55/5.4-04/64132/2024 від 30 травня 2024 року щодо перевірки виконавчого провадження з виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2010 року в справі № 2-134/10 за виконавчими листами стосовно боржника ОСОБА_1
07 лютого 2025 року банк надіслав на адресу Центрального ВДВС у
м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса) скаргу № 55/5.4-03/10233/2025 від 27 січня 2025 року, в якій повідомив, що попереднє звернення АТ «Ощадбанк» розглянуто не було, відповідь на адресу стягувача не надходила. Просив провести перевірку виконавчого провадження щодо виконання виконавчих листів № 2-134/2010, виданих Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 26 липня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитом у сумі 216 431,42 грн, судового збору в сумі 1 700 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн,
4 425 грн штрафу, та надіслати на адресу стягувача письмову інформацію про хід виконавчого провадження, вжиті дії щодо виконання рішення суду та стягнуті суми за виконавчими листами.
Згідно з листом Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 11538/6, на примусовому виконанні у відділі перебували виконавчі провадження:
№ НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-134/2010, виданого 26 липня 2010 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» суми боргу в розмірі 4 425 грн; № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-134/2010, виданого 26 липня 2010 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» суми боргу в розмірі 1 950 грн;
№ НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-134/2010, виданого 26 липня 2010 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» суми боргу в розмірі 216 431,42 грн. 27 березня 2015 року державний виконавець прийняв постанови про повернення вказаних виконавчих документів стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону на момент прийняття постанови). Виконавчі документи були направлені на адресу стягувача, зазначену у виконавчих документах: АДРЕСА_1. Строк зберігання реєстрів на відправлену кореспонденцію складає
1 рік.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час ухвалення рішення Жовтневим районним судом м. Запоріжжя від 25 лютого 2010 року, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;
3) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;
4) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 5) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності (див. постанови Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі
№ 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6),
від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).
У пунктах 53 - 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що: «Аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви».
Подібні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого
2021 року у справі № 643/20898/13 (провадження № 61-17590св20),
від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21), від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20), від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21 (провадження № 61-7673св22), від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц (провадження
№ 61-12614св22), від 17 травня 2023 року у справі № 565/1888/19 (провадження № 61-1030св23) та від 13 червня 2023 року у справі
№ 1308/279/2012 (провадження № 61-4982св23).
Касаційна скарга не містить доводів про те, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не пропущений.
Узагальнена позиція банку зводиться до незгоди з оцінкою судами причин пропуску цього строку, як неповажних. Банк вважає ці причини поважними з огляду на дії виконавця, запровадження в Україні карантину та воєнного стану.
Водночас Верховний Суд, в силу вищенаведених імперативних положень пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, не здійснює касаційний перегляд ухвал суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та, відповідно, постанов апеляційного суду, якими такі ухвали залишено без змін.
Встановивши що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання пропущений та відмовивши у його поновленні, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у видачі дубліката виконавчого листа.
За встановлених обставин, правильне застосування судами норм права при вирішенні вимог про видачу дублікату виконавчого листа є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а касаційна скарга в цій частині є необґрунтованою, що має наслідком відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 388, 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», в інтересах якого діє адвокат Прохода Інна Володимирівна, на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 2-134/10.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников