Провадження № 22-ц/803/581/26 Справа № 243/10595/24 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
21 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2025 року в цивільній справі номер 243/10595/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії,
У грудні 2024 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір - ОСОБА_2
07.12.2021 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса позивачці було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 172445,29 грн.
Позивачці було виплачено суму недоотриманої пенсії 11041,04 грн, а суму, що залишилась 161404,25 грн не виплачено по теперішній час.
Також представник позивачки звернувся до відповідача з питанням виплати пенсії за період з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року, але отримав відповідь, що згідно із статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» за вказаний період пенсія ОСОБА_2 не нараховувалась та не виплачувалась. Відповідь нотаріусу було надано з урахування вимог частини другої статті 46 Закону №1058 за період з травня 2018 року по травень 2021 року, тобто відповідачем не надано нотаріусу відомостей за період з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству України, є таким, що перешкоджають реалізації прав позивача як спадкоємиці на отримання всього належного їй спадкового майна.
Позивачка просила суд стягнути недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року у сумі 124543,90 грн (4790,15 грн (172445,29 грн /36 місяців) х 26 місяців) на її користь, а також стягнути на користь позивачки в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію у сумі 161404,25 грн на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії - задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року у розмірі 70018,88 грн та невиплачену пенсію, яка належала спадкодавцю та увійшла до свідоцтва про право на спадщину в розмірі 160872,07 грн, а всього 230890,95 грн та суму судового збору у розмірі 2308,74 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодився відповідач ГУ ПФУ в Луганській області, подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26.06.2025 року по справі №243/10594/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі..
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права, та підлягає скасуванню з огляду на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи.
З 01.03.2016 року виплата пенсії ОСОБА_2 припинена на підставі обміну інформацією з органами соціального захисту населення. ОСОБА_2 особисто за життя до органів Пенсійного фонду України за поновленням виплати пенсії не зверталася. Пенсійна справа знята з обліку з 01.06.2021 року у зв'язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При надані відповіді на запит нотаріуса щодо суми недоотриманої пенсії органи Пенсійного фонду України вказують розмір недоотриманих сум пенсій на дату формування довідки про суму недоотриманої пенсії та обов'язково зазначають, що розмір виплати може бути зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину. Для надання відповіді на лист державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Шевцової О.В. (далі - нотаріус) Головним управлінням проведено розрахунок сум недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 та в серпні 2021 року надіслана довідка Нотаріусу про суму недоотриманої пенсії в розмірі 172445,29 грн за період з 10.08.2018 року по 31.05.2021 року з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону №1058.
Протягом 2023 року відповідно до Порядку №1165 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень в липні 2023 року - в розмірі 557,32 грн, у вересні 2023 року - 2093,00 грн, у жовтні 2023 року - 1303,00 грн, у листопаді 2023 року - 4,10 грн та у грудні 2023 року - 0,62 грн.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 року №1156. Протягом 2024 року відповідно до Порядку №1165 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень у жовтні 2024 року - в розмірі 2361,00 грн, у листопаді 2024 року - 2361,00 грн та у грудні 2024 року - 2361,00 грн.
Таким чином, загальна сума коштів на погашення заборгованості з виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , яка виплачена ОСОБА_1 складає 11573,22 грн. Залишок нарахованої недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 станом на 01.01.2025 року складає 143114,66 грн. Подальша виплата заборгованості з пенсійних виплат за минулий період, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, буде проводитись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат згідно означеного Порядку №1165 відповідно до вимог Порядку №21-2 після затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік.
Сума пенсії в розмірі 70018,88 грн за період з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року не нараховувалась ОСОБА_2 та не увійшла до складу спадщини.
На думку відповідача, ОСОБА_1 заявила вимоги, які є по суті вимогами про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії по нарахуванню і виплаті суми пенсії її матері ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року на які вона на думку позивача, вона має право в порядку спадкування за законом після смерті матері. Спір стосовно не нарахованої та недоотриманої суми пенсії померлого спадкодавця є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Перепелиця О.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачка просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2025 року - без змін.
Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат. Наведене підтверджує право позивачки на отримання недоотриманої пенсії за трирічний період до моменту смерті матері, а саме: з травня 2018 року по травень 2021 року, у розмірі 172445,29 грн, що ґрунтується на неоспореному у передбаченому діючим законодавством порядку, свідоцтві про право на спадщину за законом від «07» грудня 2022 року, завіреному державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ворсуляк А.М., яке не оспорене та є чинним, а тому відмова ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області у виплаті пенсії спадкодавця спадкоємцю є безпідставною.
Щодо оскарження апелянтом законності стягнення судом першої інстанції на користь позивачки недоотриману її матір'ю ОСОБА_2 пенсію в розмірі 70018,88 грн за період з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року, позивач зазначає, що припинення виплати пенсії за життя ОСОБА_2 з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій органів ПФУ померлою, не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє її єдиного спадкоємця в особі позивачки можливості спадкувати право на її отримання. До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 02.10.2024 року в справі № 201/11074/23.
Наведені апелянтом в скарзі покликання на постанови Верховного Суду стосуються перегляду значно відмінних від цієї справ, предмет, підстава позову та позовні вимоги.
Спірні правовідносини та норми права, на які посилається сторона ОСОБА_1 , як на підставу задоволення позовних вимог, обумовлюють саме звернення до суду в порядку цивільного судочинства. Наведені висновки знаходяться своє підтвердження й в численних висновках Верховного суду в аналогічних справах.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Перепелиця О.С. апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити.
У судове засідання апеляційного суду відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. (а.с. 145, 145зв).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 та свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 17-18, 19-20).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31).
07.12.2021 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м.Одеса Ворсуляк А.М. видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з грошових коштів, які нараховані, але не виплачені у зв'язку зі смертю спадкодавця (недоотримана пенсія) у сумі - 172445,29 гривень, що підтверджується відомостями, наданими Відділом обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Донецькій області від 28 серпня 2021 року за №0500-1509-8/60223 (а.с. 34, 35-36).
З листа ГУ ФПУ в Донецькій області від 10.05.2022 року №6975-5761/В-15/8-0500/22 вбачається, що недоотримана пенсія померлої ОСОБА_2 обліковується в Головному управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1165, після затвердження відповідних бюджетних призначень (а.с. 38-39).
З відповіді ГУ ФПУ в Донецькій області від 23.05.2024 року №0500-0202-8/52372 вбачається, що виплату пенсії померлій ОСОБА_2 було призупинено з 01.03.2016 року згідно із статтею 12 Закону №1706. Також вказано, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 з 19.12.2018 по 31.05.2021 розрахована відповідно до частини першої статті 46 Закону №1058 (не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії). Відповідно до означеного Порядку №1165 ОСОБА_1 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень в листопаді та грудні 2022 року, в липні, вересні - грудні 2023 року (а.с. 44-47).
Відповідно до відомостей Підсистеми призначення та виплати пенсій, наданих ГУ ПФУ в Донецькій області на виконання ухвали суду, пенсія ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 року по 18.12.2018 року не нараховувалась та не виплачувалась. Пенсія за період з 19.12.2018 по 31.05.2021 становить 154687,88 грн. Виплата боргу з переліку боргів ВПО (ПКМУ 1165) - 11573,22 грн: (в листопаді 2022 року - у розмірі 530,00 грн та у грудні 2022 року - 2,18 грн, в липні 2023 року - в розмірі 557,32 грн, у вересні 2023 року - 2093,00 грн, у жовтні 2023 року - 1303,00 грн, у листопаді 2023 року - 4,10 грн та у грудні 2023 року - 0,62 грн, у жовтні 2024 року - в розмірі 2361,00 грн, у листопаді 2024 року - 2361,00 грн та у грудні 2024 року - 2361,00 грн.) (а.с. 87-88зв)
За відомостями протоколів перерахунків пенсії, наданих на виконання ухвали суду, по пенсійній справі ОСОБА_2 призначено пенсію за віком. Розмір призначеної пенсії за період з 01.03.2016 року по 30.09.2017 року щомісячно 2160,98 грн, з 01.10.2017 року - 20.05.2018 року щомісячно 4137,18 грн (а.с. 110-128).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості саме в певному обсязі.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі, якщо заповітом не охоплено усієї спадкової маси, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Системний аналіз положень статей 1219 ЦК України та статті 1227 ЦК України при застосуванні до встановлених у цій справі обставин дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на пенсію, яке нерозривно пов'язане із особою, яке відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми пенсії, нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 .
07.12.2021 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м.Одеса Ворсуляк А.М. видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з грошових коштів, які нараховані, але не виплачені у зв'язку зі смертю спадкодавця (недоотримана пенсія) у сумі - 172445,29 гривень, що підтверджується відомостями, наданими Відділом обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Донецькій області від 28 серпня 2021 року за №0500-1509-8/60223.
З листа ГУ ФПУ в Донецькій області від 10.05.2022 року №6975-5761/В-15/8-0500/22 вбачається, що недоотримана пенсія померлої ОСОБА_2 обліковується в Головному управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1165, після затвердження відповідних бюджетних призначень.
З відповіді ГУ ФПУ в Донецькій області від 23.05.2024 року №0500-0202-8/52372 вбачається, що виплату пенсії померлій ОСОБА_2 було призупинено з 01.03.2016 року згідно із статтею 12 Закону №1706. Також вказано, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 з 19.12.2018 року по 31.05.2021 розрахована відповідно до частини першої статті 46 Закону №1058 (не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії). Відповідно до означеного Порядку №1165 ОСОБА_1 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень в листопаді та грудні 2022 року, в липні, вересні - грудні 2023 року.
Відповідно до відомостей Підсистеми призначення та виплати пенсій, наданих ГУ ПФУ в Донецькій області на виконання ухвали суду, пенсія ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 по 18.12.2018 не нараховувалась та не виплачувалась. Пенсія за період з 19.12.2018 по 31.05.2021 становить 154687,88 грн. Виплата боргу з переліку боргів ВПО (ПКМУ 1165) - 11573,22 грн: (в листопаді 2022 року - у розмірі 530,00 грн та у грудні 2022 року - 2,18 грн, в липні 2023 року - в розмірі 557,32 грн, у вересні 2023 року - 2093,00 грн, у жовтні 2023 року - 1303,00 грн, у листопаді 2023 року - 4,10 грн та у грудні 2023 року - 0,62 грн, у жовтні 2024 року - в розмірі 2361,00 грн, у листопаді 2024 року - 2361,00 грн та у грудні 2024 року - 2361,00 грн.)
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачці було виплачено суму недоотриманої пенсії 11041,04 грн, також відповідачем виплачено ОСОБА_1 успадковану пенсію в листопаді 2022 року - у розмірі 530,00 грн та у грудні 2022 року - 2,18 грн, а тому, спірна сума з вирахуванням вказаної виплати становить 160872,07 грн, яка і підлягає стягненню на користь позивачки.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд про обґрунтованість позовних вимог про стягнення на користь позивачки суми недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 та не була одержана нею за життя у розмірі 160872,07 грн в порядку спадкування за законом з урахуванням фактично сплачених відповідачем сум, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.12.2021 року, видане державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м.Одеса Ворсуляк А.М., у якому зазначено, що спадщина складається з недоотриманих пенсійних коштів у розмірі 172445,29 є чинним, а тому, враховуючи часткову виплату, подальша відмова відповідача у виплаті залишку пенсії спадкодавця спадкоємцю у розмірі 160872,07 грн є безпідставною.
Перевіряючи довід апеляційної скарги про відсутність підстав для включення до складу спадщини сум, які не були нараховані за життя спадкодавця, тобто, за період з 01.03.2016 року до 30.04.2018 року, оскільки померла ОСОБА_2 за життя не зверталась з відповідною заявою до відповідача і пенсія не отримана з вини пенсіонера, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що виплату пенсії ОСОБА_2 відповідачем було припинено з 01.03.2016 року на підставі статті 12 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», та ОСОБА_2 особисто за життя до органів Пенсійного фонду України за поновленням виплати пенсії не зверталась.
Припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, пов'язаних з не підтвердженням перебування на обліку як внутрішньо переміщеної особи не передбачено жодним Законом, отже спадкодавець ОСОБА_2 мала право на нарахування та виплату пенсії за весь період з 01 березня 2016 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 незалежно від звернення до відповідача та надання чи не надання довідки внутрішньо переміщеної особи.
Право на такі виплати у спадкодавця зберігається, і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання безпідставно не нарахованої відповідачем пенсії у порядку спадкування за законом.
Аналогічні правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19, де, зокрема, зазначено, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
За відомостями протоколів перерахунків пенсії, наданих на виконання ухвали суду, по пенсійній справі ОСОБА_2 призначено пенсію за віком. Розмір призначеної пенсії за період з 01.03.2016 року по 30.09.2017 року щомісячно 2160,98 грн, з 01.10.2017 року - 20.05.2018 року щомісячно 4137,18 грн.
З урахуванням вищевказаних обставин судом першої інстанції було правильно встановлено, що розмір недоотриманої пенсії яка піддягає стягненню на користь позивача за період з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року становить 70018,88 грн із розрахунку (2160,98 грн. х 19 місяців) + (4137.18 грн х 7 місяців).
З огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на суму недоотриманої спадкодавцем ОСОБА_2 пенсії за період з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року в розмірі 70018,88 грн, оскільки спадкодавець незалежно від звернення до відповідача та надання чи не надання довідки внутрішньо переміщеної особи мала право на нарахування та виплату пенсії за цей період, а представником відповідача будь-яких доказів, які б свідчили, що спадкодавець ОСОБА_2 не отримувала пенсію за період, що перевищує три роки з її власної вини.
Доводи апеляційної скарги про наявність публічно-правового спору в частині стягнення з відповідача недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року в розмірі 70018,88 грн та про належність зазначеного вище спору до адміністративної юрисдикції, є хибними та не узгоджуються з обставинами справи, суперечать діючому законодавству та висновкам щодо застосування норм права (юрисдикції розгляду подібних спорів) викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі №286/3516/16-ц, в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №808/1346/18, від 11 червня 2019 у справі №180/754/17, тому не заслуговують будь-якої уваги апеляційного суду.
Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судові рішення, які відповідають вимогам закону.
Підстав для їх скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги на рішення суду, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повне судове рішення складено 22 січня 2026 року.
Суддя: