Провадження № 22-ц/803/432/26 Справа № 205/8091/24 Суддя у 1-й інстанції - Федотова В.М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
21 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В.,Космачевської Т.В.,
секретар Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новокодацького районного суду м. Дніпра від 23 червня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, заінтересована особа: Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша Воля» (суддя першої інстанції Федотова В.М.),
18 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Новокодацького районного суду м. Дніпра із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просив зобов'язати ТОВ «Наша Воля» в особі директора Буцької Поліни Олександрівни, подати звіт про виконання судового рішення у справі № 205/8091/24 у строк 10 днів, а також зобов'язати ТОВ «Акцент - АМГ» засновника боржника ТОВ «Наша Воля» в особі керівника Поночовного Олега Анатолійовича подати звіт про виконання судового рішення у справі № 205/8091/24 у строк 10 днів.
Ухвалою Новокодацького районного суду м. Дніпра віл 23 червня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша Воля», про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - відмовлено.
На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Мотивує скаргу тим, що суддя першої інстанції приймаючи ухвалу від 23 червня 2025 року Справа № 205/8041/24 Провадження № 6/205/202/25 про відмову у відкритті провадження за заявою стягувача про встановлення судового контролю, не поцікавилась додатками до цієї заяви, зокрема долученою постановою від 22.04.2025 заступника начальника відділу Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білан Юлією Станіславівною про відкриття виконавчого провадження ВП77839061.
ОСОБА_1 просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відмовляючи у відкритті провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, місцевий суд виходив з того, що в провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів не може у повному обсязі погодиться з висновком місцевого суду.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Згідно із ч. 2 ст. 427 ЦПК України, протягом п'яти днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 426 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.06.2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цивільній справі № 205/8091/24 було задоволено частково, зобов'язано боржника ТОВ «Наша Воля» в особі керівника Буцької П.О. подати звіт про виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2025 року у цивільній справі № 205/8091/24 протягом 90 днів з дня отримання даної ухвали суду, в іншій частині у задоволенні заяви було відмовлено.
Також вищевказаною ухвалою встановлено, що на виконання рішення суду від 03.06.2025 року було видано виконавчі листи, які були передані для виконання до Дарницького ВДВС у м. Києві та 22.04.2025 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 77837718, Ідентифікатор 4Г8ГОГБ7Б462.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Так, у відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно до положень ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Згідно ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд
Так, судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено розділом VII ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом вірно зазначено, що ОСОБА_1 до суду зі скаргою про порушення його прав під час виконання судового рішення не звертався.
Відповідно до частини 1 статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
У заяві обов'язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Відповідно до ст. 453-2 ЦПК України, суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 453-4 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою ЦПК України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в цивільній справі, зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців
Згідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі №990/114/23, вказано, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях судового процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертаючись 18.06.2025 року до суду із даною заявою долучив до неї постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№77839061 від 22.04.2025 року, якою було відкрито провадження про стягнення з ТОВ «Наша Воля» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., тоді як ухвалою Новокодацького районного суду м. Дніпра від 03 червня 2025 року розглядалась заява ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 18.02.2025 року в межах виконавчого провадження 77837718, тобто подаючи заяву 18.06.2025 року ОСОБА_1 , просив встановити контроль щодо виконавчого провадження 77839061, однак місцевий суд при постановленні ухвали про відмову у відкритті провадження не вказану обставину не звернув увагу, не дослідив належним чином додатки, що призвело до постановлення ухвали з порушенням норм процесуального права.
Крім того, слід наголосити на тому, що вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження, не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу.
Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18, від 03.10.2019 року у справі № 902/271/18.
Колегія суддів погоджується з висновком суду стосовно того, що у даній справі наявна ухвала суду від 03.06.2025 року, однак звертає увагу на те, що відмовляючи у відкритті провадження без призначення заяви до розгляду, судом не було досліджено зміст заяви від 18.06.2025 року та її вимоги, не надано належну оцінку викладеним в ній обставинам та долученим доказам.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про відмову у відкритті провадження без призначення справи за заявою до розгляду у судовому засіданні, в даному випадку, на думку апеляційного суду, дане питання слід було вирішувати під час судового засідання, з урахуванням відзивів та пояснень сторін у справі, заслухавши їх думку та встановивши певні обставини справи саме у судовому засіданні, а не обмежувати права заявника на стадії прийняття заяви до розгляду.
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених частиною 1 статті 379 ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 374, 376, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Новокодацького районного суду м. Дніпра від 23 червня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21 січня 2026 року.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська