Провадження № 11-кп/803/984/26 Справа № 188/3038/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 січня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження №12024041380000400 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч. 1 ст. 125 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15.30 годин 21 лютого 2026 року,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (можливо із застосуванням електронного засобу контролю), або визначити заставу в мінімальному розмірі.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуває під вартою з 19.09.2024 року.
Вказує на те, що 17.12.2025 року були допитані потерпілі за відсутності обвинуваченого, який був видалений із зали суду за усним розпорядженням судді.
Стверджує, що судом не достатньо врахована інформація з довідки ФОП “ ОСОБА_8 » про можливе працевлаштування та проживання обвинуваченого у м. Павлоград.
Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнає обставини вчиненого, має постійне місце реєстрації, у розшуку ніколи не перебував.
Посилається на те, що прокурором не доведено наявність ризиків.
Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року ОСОБА_7 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15.30 годин 21 лютого 2026 року, без визначення розміру застави.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні, в тому числі, тяжкого злочину, при цьому враховано особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв'язків, не працює, не одружений, на утриманні непрацездатних осіб, малолітніх та неповнолітніх дітей не має, раніше судимий.
Від прокурорів - процесуальних керівників не надійшло клопотання про їх участь у розгляді провадження під час апеляційного перегляду, у зв'язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність прокурора, проти чого не заперечували обвинувачений та захисник.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт № 12024041380000400 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч. 1 ст. 125 КК України.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді від 20.09.2024 року до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 24.12.2025 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може:
- переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні, в тому числі, тяжкого злочину, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, а також особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв'язків, не працює, не одружений, на утриманні непрацездатних осіб, малолітніх та неповнолітніх дітей не має, раніше судимий. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку;
- незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні з метою змінити їх покази, оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений раніше судимий.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки вказаний запобіжний захід не буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки, з огляду на те, що інкриміновані йому злочини, вчинені із застосуванням насильства до його батьків, з якими він проживає в одному будинку разом.
Окрім того, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 КК України, із застосуванням насильства, у зв'язку з чим, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд також має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Посилання захисника щодо можливого працевлаштування та проживання обвинуваченого у м. Павлоград, а також, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнає обставини вчиненого, має постійне місце реєстрації, у розшуку ніколи не перебував, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики.
Таким чином, підстав для застосування судом до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Твердження захисника про те, що 17.12.2025 року були допитані потерпілі за відсутності обвинуваченого, який був видалений із зали суду за усним розпорядженням судді, - не є слушним, оскільки зазначене не є предметом апеляційного перегляду під час розгляду питання законності та обгрунтованості постановленої судом першої інстанції ухвали про продовження дії запобіжного заходу, а тому не може бути підставою для скасування судового рішення.
Доводи захисника про те, що прокурором не доведено наявність ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 відповідає вимогам ч.3 ст.199 КПК України, так як в ньому, в тому числі, зазначені обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Посилання захисника про те, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, колегія суддів вважає таким, що не є підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки розгляд кримінального провадження судом триває, встановлено наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4